Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбінат «Молпродукти» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»(відповідач) заборгованості в сумі 276 006,29 грн. з них основного боргу - 270 675,00 грн., пені -4 103,65 грн., втрат від інфляції -405,00 грн. та 3% річних 822,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 1994 від 25 січня 2012 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (Витяг з ЄДРПОУ наявний в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97р. (v_289800-97) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 14.06.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2012 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 24.07.2012 року, судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. (v_289800-97) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) »(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд,-

25 січня 2012 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту -Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № 1994 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі -Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого на умовах договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві продукцію, сировину для харчової промисловості /по тексту -товар або продукція/, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму -270 675,00 грн., однак, як вказує позивач, Покупець за товар не розрахувався, а відтак, за твердженнями позивача, у відповідача утворилась заборгованість за Договором поставки в розмірі -270 675,00 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за невиконання умов Договору щодо оплати товару.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 25 січня 2012 року між сторонами укладено договір поставки № 1994 згідно п. 1.1. якого на умовах договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві продукцію, сировину для харчової промисловості, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що продукція вважається переданою Покупцеві з моменту її фактичної передачі йому разом з необхідними супровідними документами та підписання Покупцем відповідного документу про прийняття цієї продукції. З цього моменту Покупець набуває право власності на продукцію. Ризик випадкового знищення або пошкодження продукції переходить від Постачальника до Покупця з моменту набуття ним права власності.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в лютому-березні 2012 року позивач передав товар на загальну суму 270 675,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000031 від 24 лютого 2012 року, № РН-0000042 від 19 березня 2012 року та № РН-0000047 від 27 березня 2012 року (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом Отримувача на відповідних видаткових накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З п. 4.3. Договору випливає, що розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції Покупець здійснює з Постачальником у безготівковій формі в гривнях, протягом 30-ти календарних днів після набуття Покупцем права власності на продукцію (п. 3.2. Договору). Днем оплати вважається день списання банком коштів з поточного рахунку Покупця.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що вартість поставленого Продавцем товару у передбаченому Договором порядку Покупець не здійснив, у зв'язку з чим має наявну заборгованість за Договором на суму 270 675,00 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 23.05.2012р. та 14.06.2012р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимог ухвал від 23.05.2012р. та 14.06.2012р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів по Договору за товар згідно накладних: № РН-0000031 від 24 лютого 2012 року, № РН-0000042 від 19 березня 2012 року та № РН-0000047 від 27 березня 2012 року, станом на липень 2012 року, відповідачем до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 270 675,00 грн. (вартість поставленого та неоплаченого товару).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 9.7. Договору витікає, що за прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 103,65 грн. пені за прострочення платежу по Договору.

За п. 9.1. Договору поставки у випадку порушення зобов'язання, що виникає з Договору, сторона несе відповідальність, визначену Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, обґрунтованими є заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 822,64 грн. 3% річних та 405,00 грн. втрат від інфляції.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 5 520,12 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»(ідентифікаційний код: 34047146, адреса: : 01014, м. Київ, вул. Мічуріна, буд. 3/2, літ. «А», р/р 26004011001596 в ПАТ «БТА БАНК», МФО 321723, ІПН 340471426552, Свідоцтво ПДВ № 37716055), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат «Молпродукти»(ідентифікаційний код: 37070047, адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, буд. 17, прим. 20, р/р 26009017714001 в ДРУ ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК», м. Дніпропетровськ, МФО 305255, ІПН 370700404639, Свідоцтво ПДВ № 1000296303), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу -270 675,00 грн. (двісті сімдесят тисяч шістсот сімдесят п'ять гривень), пені -4 103,65 грн. (чотири тисячі сто три гривні 65 копійок), втрат від інфляції -405,00 грн. (чотириста п'ять гривень), 3% річних 822,64 грн. (вісімсот двадцять дві гривні 64 копійки) та судові витрати - 5 520,12 грн. (п'ять тисяч п'ятсот двадцять гривень 12 копійок). Видати наказ.

рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.