На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс" до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання зобов'язання недійсним.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 25.05.2007 року між акціонерним комерційним банком "Трансбанк" (кредитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс"(іпотекодавець за договором) укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М. за реєстровим № 3377.

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки, предметом іпотеки визначено трьохкімнатну квартиру № 30 житловою площею 68,00 кв.м, загальною площею 120,00 кв.м по вул. Хрещатик, 15 в м. Києві. Вказаний предмет іпотеки є забезпеченням повернення отриманого товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг"кредиту за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 року, укладеного між акціонерним комерційним банком "Трансбанк"та товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг".

27.12.2007 року та 29.02.2008 року до договору іпотеки було внесено зміни в зв'язку із збільшенням розміру кредиту за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 року та, відповідно, укладено договори про внесення змін до договору іпотеки від 27.12.2007 року та 29.02.2008 року, які зареєстровані в реєстрі.

08.05.2009 року між акціонерним комерційним банком "Трансбанк" та публічним акціонерним товариством "Укрексімбанк" укладено договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 року та 08.07.2009 року укладено договір відступлення прав за договором іпотеки, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс" є іпотекодавцем.

В зв'язку з укладенням договору про відступлення прав за кредитними договорами, 30.08.2010 року між публічним акціонерним товариством "Укрексімбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг", з урахуванням облікової політики банку, кредитний договір № 1969 від 28.04.2006 року було змінено, шляхом викладення його у новій редакції та присвоєно новий номер - № 151309К36/1969. Відповідно до умов нового кредитного договору змінено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, змінено порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом, збільшено розмір відповідальності в разі порушення виконання умов кредитного договору з 10% до 25% від суми кредиту.

Тобто, товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг", за якого поручилось товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс", уклав новий кредитний договір № 151309К36/1969, за яким у нього виникли нові кредитні правовідносини, а саме: між публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" і товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг" та встановлено нові права і обов'язки сторін, що не передбачено умовами іпотечного договору, укладеного між акціонерним комерційним банком "Трансбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс" 25.05.2007 року.

Жодних змін, в зв'язку з укладенням 30.08.2010 року кредитного договору № 151309К36/1969 між публічним акціонерним товариством "Укрексімбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг" та викладенням кредитного договору № 1969 від 28.04.2006 року у новій редакції, відповідно до умов якого змінювався кредитор, змінено процентну ставку за користування кредитом, змінено порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами, збільшено розмір штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання кредитного зобов'язання, до договору іпотеки від 25.05.2007 року не внесено.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс" та публічним акціонерним товариством "Укрексімбанк", в якості забезпечення виконання нового кредитного зобов'язання, що виникло у товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг" на підставі кредитного договору № 151309К36/1969 від 30.08.2010 року, жодних договорів іпотеки укладено не було. Відтак, у товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс"не виникли обов'язки іпотекодавця та майнового поручителя товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг"щодо його зобов'язань, на підставі кредитного договору № 151309К36/1969 від 30.08.2010 року.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного позивач звернувся до суду з вимогою про визнання зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс", як майнового поручителя та іпотекодавця, про передачу в іпотеку нерухомого майна: квартири № 30 по вул. Хрещатик, 15 в м. Києві, в якості забезпечення зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ-юг"за кредитним договором № 151309К36/1969 від 30.08.2010 року укладеного між публічним акціонерним товариством "Укрексімбанк"та товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ-юг", недійсним.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.07.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/8734-2012, розгляд справи призначено на 23.07.2012 року.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі в судовому засіданні 23.07.2012 року оголошено перерву до 24.07.2012 року.

В судове засідання 24.07.2012 року з’явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд визнати зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс", як майнового поручителя та іпотекодавця, про передачу в іпотеку нерухомого майна: квартири № 30 по вул. Хрещатик, 15 в м. Києві, в якості забезпечення зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ-юг"за кредитним договором № 151309К36/1969 від 30.08.2010 року укладеного між публічним акціонерним товариством "Укрексімбанк"та товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ-юг", недійсним, а також стягнути з відповідача 1 073,00 грн. судового збору.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

28.04.2006 року між акціонерним комерційним банком "Трансбанк"(кредитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг"(позичальник за договором) укладено кредитний договір № 1969, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 20 000 000,00 грн. (в редакції додаткової угоди № 8 від 28.02.2008 року) на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов.

25.05.2007 року між акціонерним комерційним банком "Трансбанк"(іпотекодержатель за договором), товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс"(іпотекодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг"(позичальник за договором) укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М. за реєстровим № 3377.

27.12.2007 року та 29.02.2008 року між сторонами договору іпотеки укладено договори про внесення змін до договору іпотеки від 27.12.2007 року та 29.02.2008 року, відповідно до яких внесено зміни в зв'язку із збільшенням розміру кредиту за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 року.

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належну йому трьохкімнатну квартиру № 30 житловою площею 68,00 кв.м, загальною площею 120,00 кв.м., що знаходиться в будинку № 15 по вул. Хрещатик в м. Києві, що є забезпеченням повернення отриманого позичальником кредиту за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 року у розмірі 20 000 000,00 грн. зі сплатою процентів річних за користування кредитом, на умовах та у порядку погашення, передбаченого кредитним договором; та іншої заборгованості, в тому числі: пені, відшкодування збитків та витрат, завданих прострочкою виконання та/або пов’язаних зі зверненням стягнення на майно.

Положеннями п. 7.1.9. кредитного договору встановлено, що кредитор має право передати свої права за даним договором третій особі з дотриманням вимог законодавства України.

Згідно норм ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

08.05.2009 року між акціонерним комерційним банком "Трансбанк"(сторона-1 за договором) та відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України"(сторона-2 за договором) укладено договір, відповідно до умов якого сторона-1 відступає, а сторона-2 набуває право вимоги, серед інших, за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 року укладеним між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України"та товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг", із загальною сумою заборгованості станом на 08.07.2009 року у розмірі 21 978 630,14 грн.

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.2000 року № 1250 (1250-2000-п) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 року № 1181 (1181-2002-п) ), відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України""перейменовано на публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"у зв’язку з приведенням у відповідність до чинного законодавства організаційно-правової форми.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.ч. 1- 3 ст. 24 Закону України "Про іпотеку", відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

08.07.2009 року між акціонерним комерційним банком "Трансбанк"(сторона-1 за договором) та публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України"(сторона-2 за договором) укладено договір відступлення прав за договором іпотеки від 25.05.2007 року, укладеним між АКБ "Трансбанк"то ТОВ "Медіа Прект Плюс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрований у реєстрі за № 2381.

Відповідно до умов п. 1.1. договору про відступлення прав, в зв’язку з укладенням між сторонами договору від 08.05.2009 року, відповідно до умов якого сторона-1 відступила на користь сторони-2 права вимоги за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 року, сторона-1 відступає, а сторона-2 приймає всі вимоги за договором іпотеки, укладеним між строною-1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс"укладеним в м. Києві 25.05.2007 року, з усіма змінами та доповненнями, що були вчинені, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М. за реєстровим № 3377, та який є забезпеченням виконання зобов’язань позичальника, що випливають з кредитного договору.

05.09.2009 року акціонерним комерційним банком "Трансбанк" на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Прект Плюс"направлено лист вих. № 02-02/1653 від 09.07.2009 року з повідомленням про відступлення з 08.07.2009 року прав вимоги за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 року та договором іпотеки № 3377 від 25.05.2007 року ПАТ "Укрексімбанк", який був отриманий позивачем 07.09.2009 року, що підтверджується копією повідомлення про отримання потового відправлення.

Окрім того, публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" зверталось до товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Прект Плюс"з листом вих. 084-07/2262 від 31.08.2009 року з повідомленням про відступлення з 08.07.2009 року прав вимоги за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 року та договором іпотеки № 3377 від 25.05.2007 року.

30.08.2010 року між публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг"укладено додаткову угоду № 1969-12 до кредитного договору від 28.04.2006 року № 1969 укладеного між акціонерним комерційним банком "Трансбанк"та товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг", відповідно до умов якої кредитний договір викладено в новій редакцій та присвоєно № 151309К36/1969.

Позивач стверджує, що зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс", як майнового поручителя та іпотекодавця, про передачу в іпотеку нерухомого майна: квартири № 30 по вул. Хрещатик, 15 в м. Києві, в якості забезпечення зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ-юг"за кредитним договором № 151309К36/1969 від 30.08.2010 року укладеного між публічним акціонерним товариством "Укрексімбанк"та товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ-юг", є недійсним, оскільки між публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України"та товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Прект Плюс"відсутні будь-які правочини щодо забезпечення виконання нового кредитного зобов’язання, що виникло у товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ-юг"на підставі кредитного договору № 151309К36/1969 від 30.08.2010 року.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом встановлено, що положеннями п. 4.1. договору іпотеки встановлено, що договір вступає в дію з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення дії кредитного договору внаслідок повернення кредиту, сплати процентів та погашення іншої заборгованості за кредитним договором та за цим договором у повному обсязі.

У відповідності до положень п.5.4. договору іпотеки № 3377 від 25.05.2007 року, умови цього договору мають пріоритетне значення для сторін. Все неврегулюване цим договором регулюється чинним законодавством.

Договір зберігає свою силу і у випадку пролонгації кредитного договору (п. 5.5. договору іпотеки).

Згідно п. 5.8. договору іпотеки, будь-яке збільшення зобов’язання за кредитним договором або процентів за основним зобов’язанням, не потребують попередньої державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс" про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс", як майнового поручителя та іпотекодавця, про передачу в іпотеку нерухомого майна: квартири № 30 по вул. Хрещатик, 15 в м. Києві, в якості забезпечення зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ-юг"за кредитним договором № 151309К36/1969 від 30.08.2010 року укладеного між публічним акціонерним товариством "Укрексімбанк"та товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ-юг", недійсними, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки дія договору іпотеки поширюється на будь-яке збільшення зобов’язання за кредитним договором.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.