Суть спору: Приватне підприємство "Інститут "КримГІІНТІЗ" (далі - Інститут "КримГІІНТІЗ") звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримінвестгруп" (далі - ТОВ "Кримінвестгруп") 354 386,40 грн. заборгованості за виконані роботи.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором підряду №2.87-08 від 05.12.2008 на виконання інженерно-геологічних вишукувань в частині повної оплати робіт у строк, встановлений таким договором (а.с.2-5).

Відповідач у справі - ТОВ "Кримінвестгруп" письмового відзиву на позов суду не надав; повноважний представник відповідача у жодне з судових засідань не з'явився.

До початку розгляду справи по суті, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на 14 календарних днів. При цьому, в обґрунтування вимог клопотання, відповідач посилається на те, що ухвала суду отримана ТОВ «Промінь Філарі» лише 20.07.2012 та відповідач не має можливості забезпечити явку свого представника в судового засідання.

У задоволенні відповідного клопотання судом відмовлено з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали про порушення провадження у справі відповідачем отримав ще 13 липня 2012 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 58), а копія позовної заяви з додатками направлена відповідачу позивачем ще 22.06.2012, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с.7), прийняття для відправлення якого засвідчується фіскальним чеком №1928 від 22.06.2012 (а.с.7). За таких обставин, у відповідача навіть з 13.07.2012 було достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомлення з матеріалами справи, надання відзиву на позов, виконання інших необхідних дій, а також виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 03.07.2012; забезпечення явки свого представника в судове засідання.

Крім того, слід зазначити, що ТОВ «Промінь Філарі» не є учасником судового процесу і отримання чи не отримання ним ухвали не має значення для даної справи. Також, відповідачем, в порушення вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України, не надано доказів наявності обставин, на які він посилається у поданому клопотанні, зокрема, неможливості забезпечити явку повноважного представника.

Зважаючи на вказані обставини, відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву, за наявними у ній матеріалами, а також за відсутності представника відповідача, враховуючи, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

05.12.2008 між сторонами у справі укладено договір підряду № 2.87-08 (а.с. 10-11, далі - договір).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору, позивач (підрядник), взяв на себе зобов'язання за дорученням відповідача (замовника) виконати та здати інженерно-геологічні вишукування для РП будівництва лікувально-оздоровчого комплексу по вул. Дражинського, 39-Б в м. Ялта, згідно листа-замовлення, наданого у письмовій формі, підписаного представником організації, а замовник прийняти такі роботи та оплатити їх (п. п. 1.1, 1.2 договору).

Об'єми, види та вартість робіт визначаються кошторисами та програмою робіт, які узгоджені сторонами, а також протоколом узгодження про договірну ціну, що є невід'ємною частиною договору та є підставою для проведення взаємних розрахунків (п. 1.3 договору).

Договором встановлено, що він набирає законної сили з моменту підписання його сторонами та діє до виконання сторонами зобов'язань за договором (п. 7.1 договору).

Строки виконання робіт, з урахуванням розділу 6 договору, визначаються за взаємною згодою сторін та складають 75 календарних днів з дня підписання договору, надання всіх вихідних даних та надходження грошових коштів від замовника на розрахунковий рахунок підрядника (п. 1.5 договору).

Згідно п. 2.1 договору вартість всіх, що доручаються підряднику за договором, робіт, визначається у сумі: 504386,40 грн., у тому числі ПДВ - 84064,40 грн.; вартість робіт підлягає зміненню лише у період дії договору за взаємною згодою сторін та за умови наявності обґрунтованих причин (прийняття нормативних актів, які впливають на вартість робіт та інше) і тільки у тій частині вартості, яка ще не виконана та не оплачена.

При цьому, відповідно до п. 2.2 договору, до початку робіт замовник зобов'язаний перерахувати аванс підряднику в сумі 150000 грн., у тому числі ПДВ - 25 000 грн.

Вказаний договір підписано відповідачем з застереженням про те, що вартість робіт за відповідним договором узгоджена у сумі 450 000грн.

Як з'ясовано під час розгляду даної справи, протокол розбіжностей як самостійний документ сторонами не складався; відповідна пропозиція відповідача щодо укладення такого договору з урахуванням вказаної ним вартості робіт викладена на самому тексті договору, що не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до такої пропозиції відповідач пропонував встановити вартість робіт у розмірі 450 000грн.

Протокол врегулювання розбіжностей до договору, як передбачено ч.6 ст. 181 ГК України, сторонами не складався.

В силу ч.1 ст. 646 ЦК України, відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Отже, підписання договору з протоколом розбіжностей свідчить про висловлення пропозиції відповідачем про укладення відповідного договору з урахуванням його редакції ціни договору, що викладена на тексті вказаного договору.

Однак, досягнення згоди сторін щодо такої редакції також не надано.

Так, згідно ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Разом з тим, як свідчать подальші дії сторін, вартість робіт узгоджена у запропонованому позивачем розмірі - 504 386,40грн., що підтверджується письмовими доказами у справі, отже, підстав вважати, що вказаний договір не був укладений сторонами і не є підставою для виникнення у його сторін визначеним ним прав та обов'язків не має.

Так, відповідачем, на виконання п. 2.2 договору сплачено аванс на загальну суму 150000 грн., що підтверджується відповідними виписками з особового рахунку позивача за 11.02.2009 та 03.03.2009 (а.с. 66-67), а також підписаним, представниками сторін проміжним актом здачі-приймання вишукувальної продукції від 25.03.2009, копію якого долучено до матеріалів справи (а.с. 68). Підписавши відповідний акт відповідач підтвердив узгодження договірної ціни робіт у розмірі 504 386,40грн.

Також, як свідчать матеріали справи, узгодження вартості робіт саме у такому розмірі підтверджується підписаним відповідачем кошторисом (а.с.16, зворот).

Позивачем виконано роботи, передбачені договором, вартість яких становить 504386,40 грн., що підтверджується підписаним представниками сторін актом здачі-приймання вишукувальної продукції за червень 2009 року, що підписаний відповідачем без заперечень, у якому також вказана відповідна вартість робіт (а.с. 12).

Враховуючи аванс, перерахований відповідачем, не оплаченими залишились роботи на суму 354386,40 грн., яка є різницю між загальною сумою виконаних робіт та сумою авансового платежу.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати робіт, виконаних позивачем у сумі 354 386,40грн.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.3 договору остаточний розрахунок за виконані роботи замовник виконує протягом 5 банківських днів з дня підписання актів здачі-приймання виконаних робіт за виконавчим кошторисом.

Не зважаючи на настання строку виконання відповідного зобов'язання, воно не виконано відповідачем належним чином; заборгованість за виконані роботи становить 354 386,40грн.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів оплати відповідної заборгованості, отже, не спростував шляхом надання відповідних доказів тверджень позивача про наявність заборгованості за виконані позивачем роботи у такому розмірі.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач, не виконавши у повному обсязі зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 354386,40 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 7 087,73грн.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення, повне рішення підписано 24.07.2012.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримінвестгруп» на користь Приватного підприємства «Інститут КримГІІНТІЗ» 354 386,40грн. основної заборгованості, а також 7 087,73грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату позову судовим збором.