Фізичною особою -підприємцем Талавірою Володимиром Миколайовичем подано позов до Приватного сільськогосподарського підприємства Обрій про стягнення 24778 грн. боргу за виконані сільськогосподарські роботи відповідно до договору від 10.09.2010 р. та акту приймання та здачі виконаних робіт від 04.10.2010 р., 1588,85 грн. пені.

У відзиві на позов та присутній в судовому засіданні 10.04.2012 р. представник відповідача проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що відповідач ніяких правових зобов'язань по відношенню до ФОП Талавіри В.М. не має, договір від 10.09.2010 р. між позивачем та відповідачем укладений не був, роботи позивачем не виконувались, акт відповідач не підписував.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків ( ст. 11, 626 Цивільного кодексу України (435-15) ), які мають виконувались належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України (435-15) ), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України (435-15) ).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Підставою позовних вимог є договір від 10.09.2010 р. відповідно до якого виконавець (позивач) зобов'язувався виконувати сільськогосподарські роботи: культивацію, оранку, сівбу, коткування, а замовник (відповідач) прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість. Факт виконання робіт позивач підтверджує актом приймання та здачі виконаних робіт від 04.10.2010 р.

За своєю правовою природою даний договір є договором про надання послуг, відповідно до якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

За умовами договору від 10.09.2010 р. замовник (відповідач) зобов'язувався провести повний розрахунок за сільгоспроботи (культивацію, оранку, сівбу та коткування), згідно цього договору не пізніше 30.12.2010 р.

У реквізитах договору в графі Замовник значиться підпис І.Сільченка.

Частина 3 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює вимогу до волевиявлення особи, яка є учасником правочину: таке волевиявлення повинно бути вільним та відповідати внутрішній волі (тобто, не залежати від помилки, обману чи насильства при вчиненні правочину).

Відповідно до частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України представництво виникає в силу договору, закону, акта юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства; можливість наступного схвалення правочину за приписами статті 241 Цивільного кодексу України виникає за умови вчинення правочину належним представником особи, хоча й з перевищенням наданих йому повноважень.

Матеріалами справи : постановою від 21.05.2012 р. про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 55), письмовим поясненням директора СТОВ Андріївське Сільченка І.А. підтверджується, що гр.. Сільченко І.А. спірний договір підписав без уповноваження на підписання, на день підписання договору був директором СТОВ Андріївське. Довідкою (а.с.23) відповідач підтвердив, що Сільченко І.А. ніколи не працював у ПСП Обрій і довіреності не отримував.

За статтею 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Позивачем не доведено того факту, що Сільченко І. є уповноваженим представником відповідача. Доказів існування інших осіб, яким в силу положень установчих документів надано право представляти відповідача, позивачем не наведено.

Виходячи з вищезазначених обставин справи, відповідач не є учасником спірного правочину (договору від 10.09.2010 р.), не висловлював волевиявлення на вчинення спірного правочину та не вчиняв його.

Статтею 203 зазначеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальним правилом, установленим статтею 205 вказаного Кодексу, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Статтею 638 вказаного Кодексу передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Досягнення згоди з істотних умов договору є обов'язковим для визнання договору укладеним, адже це насамперед обумовлено самою юридичною природою поняття договору як взаємної домовленості сторін. Відсутність згоди щодо істотних умов договору вказує на відсутність підстав вважати договір укладеним, тобто договір є таким, що не відбувся. Договір встановлює, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки сторін, якщо при його укладенні дотримані умови, за яких договір має юридичну силу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

За приписами вказаної норми, письмові докази - це документи, в яких містяться відомості про певні обставини, що мають значення для справи, які повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа.

З огляду матеріалів справи, судом втсновлено,що договір, як єдиний письмовий документ між сторонами не укладався.

Частиною 5 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Постановою від 21.05.2012 р. про відмову в порушенні кримінальної справи старшого оперуповноваженого ДСБЕЗ Ічнянського РВ УМВС ст. лейтенанта міліції Романенка А.С., затвердженою начальником Ічнянського РВ УМВС України Чернігівській області, від 21.05.2012 р. встановлено, що ФОП Талавіра В.М. проводив виконання сільськогосподарських робіт (оранка землі звичайна) на землях ПСП Обрій на території Бакаївської сільської ради, що підтверджується поясненнями Сільченка І.А., Кубрак І.В., Талавіри В.М. ФОП Талавіра В.М, обробив 332 га землі на суму 24778 грн. Проте зазначені кошти йому до цього часу не виплачені. В ході перевірки було встановлено, що договір на виконання робіт від 10.09.2010 р. та акт виконаних робіт від 04.10.2010 р. з боку ПСП Обрій підписано Сільченком Іваном Андрійовичем, який був директором СТОВ Андріївське. Факт підписання договору останній не заперечує, та пояснює, що дійсно Талавіра В.М. протягом 2007-2010 р. обробляв земельні ділянки ПСП Обрій, підписував дані документи за усним проханням, нині покійного ОСОБА_6, який на той час являвся цивільним чоловіком Олешко Т.В. -директора ПСП Обрій. Сільченко І.А. умислу на невиконання умов договору не мав, останній лише посвідчив факт виконання робіт ФОП Талавірою В.М. і не мав ніякої змоги вплинути на адміністрацію ПСП Обрій щодо проведення розрахунку за невиконані роботи.

Таким чином, перевіркою встановлено проведення позивачем для відповідача робіт по оранці 332 га землі на суму 24778 грн., що також підтверджується актом приймання та здачі виконаних робіт від 04.10.2010 р.

Посилання відповідача на те, що акт підписано не уповноваженою особою спростовується наступним: оригінал акту приймання та здачі робіт від 04.10.2010 р. містить підпис Сільченка І.А. та печатку ПСП Обрій. Аналіз норм законодавства (ст. 181 Господарського кодексу України, ст. 207 Цивільного кодексу України) свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено -письмову, а, відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі. Отже, наявність печатки на акті виконаних робіт від 04.10.2010 р. є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.

Аналогічної думки дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 01.11.2011 р. у справі № 21/235-09.

Доказів втрати печатки та доказів наявності розслідування за фактом незаконного використання печатки позивачем від імені відповідача останній не надав. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що про втрату печатки йому невідомо.

Таким чином, дії відповідача свідчать про схвалення ним укладеного з відповідачем правочину, акт приймання та здачі виконаних робіт від 04.10.2010 р. є доказом виконання робіт відповідачем.

В акті визначено всі суттєві умови: вид робіт (оранка землі, площі, територія), ціна (80 грн. за 1 га), загальна вартість виконаних робіт за виключенням вартості пального, наданого з боку відповідача.

Факт виконання об'єму робіт (оранка земель 332 га на суму 24778 грн.) позивачем для відповідача підтверджується вищезазначеними матеріалами ДСБЕЗ.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

22.02.2012 р. позивачем направлено відповідачу претензію з вимогою про сплату боргу, що підтверджується поштовою квитанцією № 1330.

Таким чином, з врахуванням строків пересилки рекомендованої кореспонденції, встановлених Наказом Мінтрансзв'язку України від 12.12.2007 № 1149 (z1383-07) Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, строк настання права вимоги виник у позивача з 05.03.2012 р.

Відповідач на момент розгляду справи в суді не надав доказів сплати 24778 грн. боргу за виконані роботи по оранці 332 га землі.

За таких обставин, вимоги позивача по стягненню 24778 грн. боргу є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 1588,85 грн. пені за невиконання грошового зобов'язання в період з 01.01.2011 р. по 01.06.2011 р. на підставі п.2.1.6. договору від 10.09.2010 р., відповідно до якого замовник зобов'язувався провести повний розрахунок засіл госпроботи, згідно договору не пізніше 30.12.2010 р., в разі несвоєчасного розрахунку береться пеня у розмірі 25% за кожен прострочений місяць. Позивачем нарахована пеня з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи те, що договір, як єдиний письмовий документ сторонами не укладався, а акт приймання та здачі виконаних робіт від 04.10.2010 р. не містить положень про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, вимоги позивача про стягнення 1588,85 грн. пені задоволенню не підлягають, за відсутністю письмового узгодження забезпечення зобов'язання неустойкою.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 173, 180, 181, 193 Господарського кодексу України (436-15) , ст.ст. 11, 207, 525, 526, 530, 546, 547, 549 Цивільного кодексу України, ст. 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд-

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства ??Обрій?, м. Ічня, вул. Борців революції,49 (р. 26003301321 в Ощадбанку № 3260 м. Ічня, МФО 343068, код 32294617) на користь Фізичної особи -підприємця Талавіри Володимира Миколайовича, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) 24778 грн. боргу, 1512,51 грн. судового збору.