За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агат»До Фізичної особи -підприємця Корж Євгена ВікторовичаПростягнення 63 263,02 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Карауш А.О.

Від відповідача Матяж Т.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача -Фізичної особи -підприємця Корж Євгена Вікторовича 10 760,00грн. заборгованості із сплати орендних платежів за травень, червень 2011р., 1 382,22 грн. пені за прострочення платежу за період травень, червень 2011р., 2500 грн. пені за не виконання обов'язку сплати гарантійної суми за договором та штрафу відповідно до п. 5.2 договору за несвоєчасне повернення приміщення у розмірі 48620,80 грн.

Відповідач позовні вимоги визнає частково в сумі 931,61 грн., та просить суд врахувати ст. 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру штрафних санкцій, так як заявлені позивачем вимоги щодо сплати штрафу в розмірі 48 620,80 грн. є надмірно великими порівняно із його збитками, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідки порушення зобов'язання не є співрозмірними.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст. 69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

02 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агат»та Фізичною особою-підприємцем Корж Євгеном Вікторовичем було укладено договір суборенди приміщення №36-11/2009, за яким Відповідачу надавалося у строкове платне користування частина торгівельних площ у розмірі 38 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 для-здійснення торгівельної діяльності.

Строк користування приміщенням складав одинадцять місяців та передбачав пролонгацію на той самий строк за відсутності заперечень між Сторонами.

За твердженням Позивача, у Відповідача за договором існує заборгованість у сумі 63 263,02 грн. за наступних обставин:

Відповідно до п. 7.2.3 договору орендна плата за місяць за всю орендовану площу на момент підписання договору становить 5000,00 гривень та сплачується до 10 числа поточного місяця заданий місяць.

Додатковою угодою №1 від 28 вересня 2010 року сторони домовились про збільшення орендної плати, яка з 15 жовтня 2010 року вже складала 5380 гривень.

Позивач стверджує, що Орендарем систематично затримувалося здійснення орендної плати майже з початку дії договору, але Орендодавцем не стягувалися штрафні санкції для збереження відносин з Орендарем.

За розрахунком Позивача за Орендарем рахується заборгованість за користування приміщенням за травень та червень 2011 року. Незважаючи на постійні звернення до Орендаря з проханням та вимогами погасити заборгованість, орендна плата у розмірі 5380,00 гривень за травень 2011 року та 5380,00 гривень за червень 2011 року не сплачена. За несвоєчасну сплату орендних платежів за травень, червень 2011р. Позивачем також заявлена пені у сумі 1 382,22грн. за 236 днів прострочки.

Крім того, за твердженням Позивача з Відповідача необхідно стягнути 2500грн. штрафу, відповідно до п.8.1 Договору, яким передбачено, що Орендар протягом п'яти днів з дати укладання договору перераховує на розрахунковий рахунок Орендодавця гарантійну суму у розмірі 10 000 гривень з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань. У випадку неперерахування цієї суми орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір, стягнути неустойку у формі штрафу розміром 50% від розміру орендної плати.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення 48 620,80грн. штрафу, відповідно до п.5.2 договору, відповідно до якого у випадку не передачі Орендарем Орендодавцю об'єкта оренди в день закінчення строку дії договору або його дострокового припинення, Орендар сплачує за кожний день невиконання цього зобов'язання неустойку у формі штрафу. Штраф встановлюється у розмірі вартості орендної плати за один день.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агат»та Фізичною особою-підприємцем Корж Євгеном Вікторовичем було укладено договір суборенди приміщення №36-11/2009, за яким Відповідачу надавалося у строкове платне користування частина торгівельних площ 38 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 для-здійснення торгівельної діяльності.

Відповідно до п. 8. 1 договору з метою забезпечення виконання Орендарем своїх зобов'язань орендар зобов'язався перерахувати Орендодавцеві (Позивачу) гарантійну суму.

Пунктом 8.2 договору визначений розмір гарантійної суми, яка дорівнювала подвійному розміру орендної плати, встановленої на день підписання договору, тобто в розмірі 10 000,00грн.

Відповідно до квитанції №36 від 17.12.2009р. Відповідач сплатив Позивачу 15 000,00грн. з зазначенням в призначенні платежу: от ФОП Корж Євгена Вікторовича.

Суд погоджується з твердженням Відповідача, що Гарантійна сума в розмірі 10 000грн. була сплачена першим платежем та не приймає твердження Позивача, що даний платіж передбачав орендну плату за 3 місяці (тобто за листопад 2009, грудень 2009, січень 2010), так як:

1) договором не передбачено такої авансової плати;

2) у призначені платежу квитанції №235 від 22.02.2010 чітко зазначено - «оплата оренди приміщення за січень 2010», в чому б не було потреби, якби Орендар вважав, що він уже оплатив авансом таку орендну плату.

Також факт заборгованості лише орендної плати (без Гарантійної суми) підтверджує сам Позивач, який надав до позовної заяви лист - вимогу про сплату боргу та звільнення приміщення за вих. №1613 від 29.06.2011, де чітко вказано, що за орендарем рахується заборгованість лише в розмірі 10760 грн.

Також судом прийнято до уваги твердження Відповідача, що Позивач зарахував дану заборгованість із Гарантійної суми, так як Відповідачу не були виставлені рахунки на сплату орендної плати, відповідно до п.7.8 Договору Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунку Орендодавця. Позивач не надав Суду жодних доказів, що Відповідачу були виставлені рахунки, без яких оплата не може бути здійсненою.

Акт звірки взаємних розрахунків від 15.03.2012, наданий Позивачем як доказ заборгованості Відповідача, не береться судом до уваги, так як даного роду акти є двосторонніми, але поданий Позивачем Акт підписаний лише самим Позивачем.

Враховуючи твердження Відповідача щодо сплати Відповідачем гарантійної суми, яка повинна була бути зарахована Позивачем в рахунок заборгованості Суд погоджується з розрахунком Відповідача та вважає, що заборгованість по сплаті орендних платежів становить лише 931,61 грн., і тому ця сума повинна бути стягнута з Відповідача.

Вимога позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 1 382,22грн. нарахованої за 236 днів починаючи з першого дня прострочення за кожен день несплати 10 760,00грн. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день прострочення, підлягає задоволенню частково, з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до п. 7.7 Договору за нездійснення або неповне здійснення зазначеної оплати у визначений термін Орендар сплачує, починаючи з першого дня прострочення, Орендодавцеві за кожен день несплати або часткової несплати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день прострочення від суми заборгованості зі сплати орендної плати.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку пені судом було виявлено помилки в частині визначеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Агат»періоду, за який він просить стягнути пеню та її розмір.

Так, відповідно до розрахунку, Позивачем визначено період для нарахування пені з 01.07.20011. по 22.03.2012р. (за 275днів), тобто з порушенням п.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Тому, вимога Позивача про стягненні пені підлягає задоволенню частково, у сумі 72,40грн. за період з 01.07.2011р. по 30.12.2011р. від несплаченої суми орендних платежів у розмірі 931,61 грн.,

Оскільки, обидві сторони є суб'єктами господарювання, при вирішенні питання про стягнення пені, суд керувався положеннями Господарського кодексу України (436-15) .

Заявлена Позивачем сума штрафу за невиконання зобов'язання у розмірі 48 620,80грн., відповідно до п. 5.2 Договору задовольняється судом частково, з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності, як штраф, сторони мають досягти у письмовому вигляді.

Як вбачається з тексту Договору, така письмова згода про застосування відповідальності у вигляді штрафу за порушення відповідачем зобов'язання у випадку непередачі об'єкта оренди сторони досягли.

Відповідно до п. 5.1 договору орендар повертає Орендодавцю об'єкт оренди в день закінчення строку цього договору або його дострокового припинення (розірвання договору). Передача об'єкта оренди Орендарем Орендодавцю оформлюється актом прийому-передачі об'єкта оренди, який складається в двох примірниках та підписується Сторонами або їх повноважними представниками.

Пункт. 5.2 Договору передбачає, що у випадку не передачі Орендарем Орендодавцю об'єкта оренди в день закінчення строку дії договору або його дострокового припинення, Орендар сплачує за кожний день невиконання цього зобов'язання неустойку у формі штрафу. Штраф встановлюється у розмірі вартості орендної плати за один день.

За розрахунком Позивача сума штрафу розрахована з липня 2011р. станом на 01.04.2012р. (275днів) складає: 5 380,00 х12/365=176,8грн.х275дн.=48620,80грн.

Відповідач просить суд при визначенні розміру штрафних санкцій врахувати що ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та просить зменшити розмір штрафних санкцій відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру штрафних санкцій, так як заявлені Позивачем вимоги щодо сплати штрафу в розмірі 48 620,80 грн. є надмірно великими порівняно із його збитками, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідки порушення зобов'язання не є співрозмірними.

Суд в даному випадку застосовує ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання та вважає що нарахування штрафу Позивач повинен був розрахувати за 183дні з 01.07.2011р. по 01.01.2012р. (183 днів) : 5 380,00 х 12/365=176,8грн.х183дн.= 32 368,43грн.

Господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання, прийшов до висновку, що доводи відповідача заслуговують на увагу з наступного.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 статті 83 чинного Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , господарський суд, що приймає рішення, має право у певних випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; це ж питання врегульовано і в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 (v_293800-94) "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи ступень виконання зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, об'єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, враховуючи що вимога щодо сплати штрафу в розмірі 48 620,80 грн. є надмірно великою, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідки порушення зобов'язання не є співрозмірними, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання по договору, до 50%.

Тому вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у сумі 48 620,80грн. підлягає задоволенню частково, у сумі 16 184,18грн.(з врахуванням застосування п.6 ст. 232 ГК України).

Суд звертає увагу, що в даному випадку при вирішенні питання про стягнення штрафних санкцій за неповернення приміщення після закінчення строку дії договору застосовується саме п. 5.2 договору, а не ст. 785 ЦК України, і тому до даної вимоги позивача суд застосовував п.6. ст.. 232 Господарського кодексу України (436-15) , з наступного.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивачем заявлено вимогу відповідно до п. 5.2договору, яким передбачено, що у випадку не передачі Орендарем Орендодавцю об'єкта оренди в день закінчення строку дії договору або його дострокового припинення, Орендар сплачує за кожний день невиконання цього зобов'язання неустойку у формі штрафу. Штраф встановлюється у розмірі вартості орендної плати за один день.

Відповідно до розрахунку Позивача сума штрафу розрахована відповідно до п. 5. 2 договору, у розмірі вартості орендної плати за один день (з липня 2011р. по 01.04.2012р. (275днів) та складає: 5 380,00 х12/365=176,8грн.х275дн.=48620,80грн.), а не у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, як передбачено ч. ст. 785 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи -підприємця Корж Євгена Вікторовича (02099, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТ»(04073, м. Київ, проспект Московський, 8, корпус 16А, код ЄДРПОУ 30697587) 931 (дев'ятсот тридцять одну) грн. 61 коп. заборгованості за травень та червень 2011р., 72 (сім десять дві ) грн. 40 коп. пені та 16184 (шістнадцять тисяч сто вісімдесят чотири) грн.18коп. штрафу, 447 (чотириста сорок сім) грн.01 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частини позову відмовити.

рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.