Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість зі страхових платежів у розмірі 2 569 183,79 грн. з урахуванням 6% витрат НАСК «Оранта» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1991 року №59 (59-91-п) та пункту 4.4. договору №4 від 24.07.2006 року.

В подальшому представниками позивача подавалися заяви про уточнення позовних вимог. В результаті, розмір позовних вимог зменшився до 854 285,73 грн.

У судових засіданнях представник позивача звернув увагу суду на те, що ВАТ НАСК «Оранта», підтверджуючи виплату страхових відшкодувань особам згідно з рішеннями, які в подальшому були скасовані, наголошує на неможливості отримання по згаданих справах повороту виконання рішень.

Відповідач -Міністерство внутрішніх справ України, у своїх запереченнях на позов ВАТ «НАСК «Оранта» просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з наступним:

- станом на 31 грудня 2006 року в МВС була відсутня заборгованість за страховими платежами за договором від 24 липня 2006 року №4 перед ВАТ «НАСК «Оранта»;

- ВАТ «НАСК «Оранта»вчиняла майнові дії в інтересах співробітників органів внутрішніх справ без відповідного дозволу або доручення МВС, а тому не мало права вимагати відшкодування будь-яких витрат з цього приводу;

- починаючи з 1 січня 2007 року ВАТ «НАСК «Оранта» не мало права здійснювати страхові виплати працівникам органів внутрішніх справ у зв'язку із закінченням договірних відносин із МВС та внаслідок ліквідації інституту державного обов'язкового страхування працівників органів внутрішніх справ;

- судові рішення, на які посилається ВАТ «НАСК «Оранта» у вказаній справі не набули законної сили, оскільки скасовані судами апеляційної інстанції з подальшою відмовою позивачам у задоволенні їх позовів або закриттям провадження у справі;

- аналіз суми в розмірі 854 285,73 грн., заявленої ВАТ «НАСК «Оранта» до стягнення свідчить, що вона не є страховим платежем, оскільки вказана сума виникла у ВАТ «НАСК «Оранта» внаслідок самостійних дій останньої після закінчення зобов'язальних відносин із МВС та припинення інституту загальнообов'язкового державного страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ;

- щодо включення до вказаної суми 6% витрат на проведення страхування в розмірі 51 257,09 грн. є безпідставним. Виплата 6% витрат на проведення страхування здійснювалася страховику під час дії договору страхування в якості оплати здійснення послуг зі страхування, тобто вказана сума є винагородою за належне виконання зобов'язань страховика зі страхування. На момент виникнення зазначеної суми договірні відносини з ВАТ «НАСК «Оранта»були припинені. Тому, на думку МВС України, після припинення дії договору між сторонами, нарахування та стягнення вказаної суми відбуватися не може;

- до суми стягнення позивачем були включені витрати, пов'язані із веденням ним судових справ за позовами страхувальників до нього. Вказані суми не мають жодного відношення до страхових платежів, виплата яких передбачається договором №4 від 24.07.2006 року. У зв'язку з цим, їх стягнення з МВС є безпідставним т необгрунтованим.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

24.07.2006 року між Міністерством внутрішніх справ України (страхувальник) та Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(страховик) було укладено договір державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів внутрішніх справ України №4, відповідно до умов якого страховик на підставі Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1991 року №59 (59-91-п) (з відповідними змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України станом на день укладення цього договору), і на умовах цього договору здійснює державне обов'язкове особисте страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів внутрішніх справ України (застраховані) на випадок загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю, та загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби.

Відповідно до п. 2.1. договору, об'єктом страхування є майнові інтереси застрахованих, пов'язані з їх життям, здоров'ям та працездатністю.

Згідно з п. 2.2. договору, страховими випадками визнаються події, що відбулися із застрахованим з моменту набрання чинності Положенням про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 1991 року №59 (59-91-п) та документально підтверджені.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що страховик виплачує страхові суми застрахованим або їх спадкоємцям у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва), захворювання, одержаних при виконанні застрахованим службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та громадської безпеки, боротьбі із злочинністю.

Виплата страхових сум при настанні страхових випадків, передбачених пунктами 2.2.1.-2.2.3. договору, особам рядового та начальницького складу (їх спадкоємцям) здійснюється з розрахунку грошового утримання, передбаченого чинним законодавством за останньою посадою на день виплати страхової суми, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1991 року №59 (59-91-п) (із відповідними змінами та доповненнями), вільнонайманим працівникам (їх спадкоємцям) -із середньомісячної заробітної плати, установленої в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (100-95-п) (із відповідними змінами і доповненнями), за останньою посадою застрахованого на день виплати страхової суми; при настанні страхових випадків, передбачених пунктами 2.2.4.-2.2.5. договору -із розрахунку мінімального прожиткового рівня на час настання страхової події.

Розмір мінімального прожиткового рівня встановлюється Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, платежі з державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів внутрішніх справ, джерелом яких є кошти державного бюджету, включаючи витрати страховика на його проведення, вносяться страхувальником на спеціальний рахунок страховика.

Згідно з п. 4.2. договору, страхові платежі, не використані в поточному році на виплату страхових сум, підлягають поверненню страхувальнику в термін до 31 грудня 2006 року.

Кошти, яких не вистачає на проведення розрахунків із застрахованими, доплачуються страхувальником за мірою їх надходження на зазначені цілі з державного бюджету.

У пункті 4.3. договору зазначено, що страхувальник здійснює розрахунки зі страховиком централізовано щомісяця до 25 числа з розрахунку 1/12 планових призначень за мірою надходження коштів з державного бюджету.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що витрати страховика на проведення державного обов'язкового особистого страхування застрахованих за цим договором становлять 6 відсотків загальної суми страхових платежів.

Річний страховий платіж з державного обов'язкового особистого страхування застрахованих визначається страхувальником за результатами формування обсягів державного бюджету, виділених на утримання органів і підрозділів внутрішніх справ. На 2006 рік річний страховий платіж становить за цим договором 50 984,5 тис. грн. (п. 4.5. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, виплата страхових сум у зв'язку із настанням страхової події провадиться за вирахуванням раніше виплачених страхових сум (з цього виду страхування) за цю ж саму страхову подію.

При цьому страхова сума виплачується незалежно від виплат з інших видів страхування і виплат, які здійснюються в порядку відшкодування збитків.

Згідно з п. 5.2. договору, виплата страхових сум провадиться в семиденний строк з дня отримання страховиком усіх необхідних документів від застрахованого та органів страхувальника.

У разі відмови у виплаті страхових сум страховик у семиденний строк письмово повідомляє про це застрахованого або його спадкоємців і відповідні органи страхувальника із зазначенням причин відмови.

Спори між застрахованим (його спадкоємцями) і страховиком щодо виплати страхових сум вирішуються в установленому законодавством порядку.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що визначення ступеня тяжкості одержаного поранення (контузії, травми, каліцтва) провадиться військово-лікарськими комісіями МВС України на підставі переліку поранень, контузій, травм і каліцтв, що належать до тяжких або легких.

При одержанні застрахованим у період проходження служби поранення (контузії, травми, каліцтва), за наслідками якого він не підлягає звільненню зі служби через хворобу або обмежений стан здоров'я, військово-лікарською комісією, яка визначає придатність до служби на підставі акта про обставини одержання поранення (контузії, травми, каліцтва) після медичного обстеження, йому видається довідка про поранення (контузію, травму або каліцтво).

У разі втрати застрахованим довідки про поранення (контузію, травму, каліцтво) відповідною військово-лікарською комісією при його зверненні видається дублікат цієї довідки із зазначенням у правому верхньому куті «Дублікат взамін загубленої».

У пункті 6.3. договору зазначено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхової суми в передбачений договором строк у межах коштів, визначених п. 4.3. договору; подавати страхувальнику фінансові звіти про здійснені виплати страхових сум після закінчення терміну дії договору страхування або на будь-яку дату за письмовою вимогою страхувальника.

Цей договір укладається на термін до 31.12.2006 року (п. 7.1. договору).

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві зазначає, що станом на 21.02.2008 року судами винесені рішення про списання з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь застрахованих працівників МВС України страхових сум у розмірі 2 415 032,76 грн.

рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 02.07.2007 року у справі №2-6402007 р. зобов'язано ВАТ «НАСК «Оранта»нарахувати ОСОБА_4 страхову суму із розрахунку грошового забезпечення у розмірі 2 041,72 грн. і виплатити страхову суму у розмірі 92 052,56 грн. як різницю між страховою сумою у розмірі чотирирічного грошового забезпечення у розмірі 2 041,72 грн. і виплаченою страховою сумою -5 950,00 грн.; стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта»та УМВС в Луганській області солідарно на користь держави судовий збір у сумі 920,52 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

рішенням Таращанського районного суду Київської області від 17.10.2007 року стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_5 49 959,46 грн.; на відшкодування витрат по оплаті допомоги представника в розмірі 6 000,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн.; 499,50 грн. судового збору на користь держави.

рішенням Таращанського районного суду Київської області від 19.10.2007 року стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_6 12 172,78 грн.; на відшкодування витрат по оплаті допомоги представника в розмірі 2 000,00 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн.; на користь держави судовий збір в розмірі 121,72 грн.

рішенням Таращанського районного суду Київської області від 23.10.2007 року стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_7 17 908,80 грн.; на відшкодування витрат по оплаті допомоги представника в розмірі 2 000,00 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн.; на користь держави судовий збір в розмірі 179,08 грн.

рішенням Таращанського районного суду Київської області від 30.10.2007 року у справі №2-509/2007 р. стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_8 14 598,08 грн.; на відшкодування витрат по оплаті допомоги представника в розмірі 2 000,00 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн.; на користь держави судовий збір в розмірі 145,98 грн.

рішенням Таращанського районного суду Київської області від 30.10.2007 року у справі №2-486/2007 р. стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_9 200 469,60 грн.; на відшкодування витрат по оплаті допомоги представника в розмірі 12 000,00 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн.; на користь держави судовий збір в розмірі 1 700,00 грн.

рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24.07.2007 року у справі №2-1254/07 р. зобов'язано ВАТ «НАСК «Оранта»здійснити виплату ОСОБА_10 не нарахованої і неотриманої страхової суми в розмірі 4 834,16 грн.; стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта»судовий збір в розмірі 51,00 грн.

рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 10.08.2007 року у справі №2-65/2007 р. з ВАТ «НАСК «Оранта»стягнуто на користь ОСОБА_11 52 532,28 грн. страхової суми; на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 525,32 грн.; на користь територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30,00 грн.

рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 08.10.2007 року у справі №2-2334/2007 р. стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_12 заборгованості по страховій сумі у розмірі 130 556,36 грн.

рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 08.10.2007 року у справі №3-2335/2007 р. стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_13 заборгованість по страховій сумі у розмірі 121 017,12 грн.

Заочним рішенням Скнирського районного суду Київської області від 24.09.2007 року у справі №2-623/2007 р. стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_14 85 823,04 грн.; на відшкодування витрат по оплаті юридичної допомоги в розмірі 3 000,00 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн.; на користь держави судовий збір в розмірі 858,23 грн.

Постановою Стахановського міського суду Луганської області від 31.07.2007 року у справі №2-а-136 визнано, що ОСОБА_15 повинна бути нарахована зарплатня для виплати страхового відшкодування в розмірі 4 096,00 грн.

Ухвалою Стахановського міського суду Луганської області зобов'язано ВАТ «НАСК «Оранта»виплатити ОСОБА_15 не донараховану суму страхового відшкодування в сумі 123 782,04 грн.

рішенням Таращанського районного суду Київської області від 23.10.2007 року у справі №2-366/2007 р. стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_16 99 200,64 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн.; на користь держави судовий збір в розмірі 992,00 грн.

рішенням Таращанського районного суду Київської області від 29.10.2007 року у справі №2-514/2007 р. стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_17 11 958,08 грн.; на відшкодування витрат по оплаті допомоги представника в розмірі 2 000,00 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн.; на користь держави судовий збір в розмірі 119,58 грн.

Заочним рішенням Таращанського районного суду Київської області від 29.10.2007 року у справі №2-507/2007 р. стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_18 82 464,96 грн.; на відшкодування витрат по оплаті допомоги представника в розмірі 10 000,00 грн.

Заочним рішенням Таращанського районного суду Київської області від 08.10.2007 року у справі №2-352/2007 р. стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_19 74 328,00 грн.; на відшкодування витрат по оплаті допомоги представника в розмірі 10 000,00 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн.; на користь держави судовий збір в розмірі 743,28 грн.

рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 16.04.2007 року у справі №2-960/07 стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_20 страхове відшкодування у сумі 150 440,40 грн.

рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 13.04.2007 року у справі №2-961/07 стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_21 страхове відшкодування у сумі 197 678,16 грн.

рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13.08.2007 року у справі №2-1504/07 стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта»на корсить ОСОБА_22 недоплачену страхову суму в розмірі 201 262,96 грн.

рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 18.01.2008 року у справі №2-1249/08 грн. стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_23 страхове відшкодування у сумі 208 735,04 грн.

Заочним рішенням Таращанського районного суду Київської області від 18.10.2007 року у справі №2-493/2007 р. стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_24 54 337,44 грн.; на відшкодування витрат по оплаті допомоги представника в розмірі 6 000,00 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн.; на користь держави судовий збір в розмірі 543,37 грн.

рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 28.11.2007 року у справі №2-1623/2007 р. стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_25 79 626,24 грн.; на користь держави судовий збір в розмірі 796,26 грн.; на користь територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в розмірі 30,00 грн.

Постановою Франківського районного суду міста Львова від 26.12.2006 року зобов'язано ВАТ «НАСК «Оранта»здійснити виплату страхової суми в розмірі 540,00 грн. на користь ОСОБА_26; стягнуто на користь держави 3,40 грн. судового збору.

Постановою колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 17.10.2007 р. стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_27 11 280,00 грн.

рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04.07.2006 р. у справі №2-1259/06 стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_28 253 453,63 грн. страхового відшкодування; на користь держави 30,00 грн. судово-інформаційного збору.

Заочним рішенням Таращанського районного суду Київської області від 28.12.2007 року у справі №2-631/2007 р. стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_29 18 160,00 грн.; на відшкодування витрат по оплаті допомоги представника в розмірі 2 000,00 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн.; на користь держави судовий збір в розмірі 181,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі страхових платежів на суму 2 569 183,79 грн. з урахуванням 6 відсотків витрат страховика відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1991 року №59 (59-91-п) та п. 4.4. договору.

В уточненнях позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі страхових платежів за державним обов'язковим особистим страхуванням у розмірі 854 285,73 грн. з урахуванням 6% витрат ВАТ «НАСК «Оранта» згідно з пунктом першим Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 1992 року №627 (627-92-п) .

В постанові пленуму Вищого господарського суду Україна №18 (v0018600-03) від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції»зазначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про міліцію», працівник міліції підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займає, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій.

Порядок та умови страхування працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1991 року №59 (59-91-п) (з подальшими змінами та доповненнями), страхові платежі з державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ, джерелом яких є кошти державного бюджету, включаючи витрати страховиків, уповноважених для здійснення цього виду страхування, на його проведення в розмірі 6 відсотків загальної суми цих платежів, вносяться МВС на спеціальний рахунок страховиків, уповноважених для здійснення цього виду страхування.

Платежі з державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ, джерелом яких є кошти, отримані від їх госпрозрахункової діяльності на підставі цивільно-правових угод, вносяться ними на спеціальні рахунки обраних страховиків, які отримали відповідну ліцензію державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, з додержанням порядку їх використання, термінів розрахунків та виплат страхових сум, передбачених Положенням.

Застраховані особи при настанні страхового випадку звертаються до страховика, уповноваженого для здійснення цього виду страхування про сплату обчислених відповідно до законодавства страхових виплат.

Відповідно до частини 4 пункту 1 Положення, МВС здійснює розрахунки з страховиками, уповноваженими для здійснення цього виду страхування, централізовано щомісяця до 25 числа з розрахунку 1/12 річної потреби.

Частини 3 пункту 1 Положення передбачає, що страхові платежі, не використані в поточному році на внесення страхових сум, підлягають зарахуванню до чергових платежів, а кошти, яких не вистачає, вносяться МВС.

У пункті 4.5. договору від 24.07.2006 року №4, річний страховий платіж з державного обов'язкового особистого страхування застрахованих визначається страхувальником (МВС України) за результатами формування обсягів державного бюджету, виділених на утримання органів і підрозділів внутрішніх справ. На 2006 рік річний страховий платіж становить 50 984,5 тис. грн.

Відповідно до п. 4.2. договору, кошти, яких не вистачає на проведення розрахунків із застрахованими, доплачуються страхувальником по мірі надходження на зазначені цілі за джерелами фінансування. Законом України від 03.11.2006 року №328-V (328-16) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»передбачено заміну державного страхування на одноразову грошову допомогу, починаючи з 1 січня 2007 року.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що у 2007 році навколо державного обов'язкового страхування склалася ситуація, коли Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»не передбачено здійснення нарахування страхових сум з державного обов'язкового особистого страхування, а УМВС України в областях, як і раніше, оформлюють документи на виплату страхових сум, при цьому кошти на проведення таких виплат МВС України не перераховує.

Також позивач вказує, що у 2006 році МВС України був фактично сплачений страховий платіж в розмірі 50 384,5 тис. грн. та згідно рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2007 року 9 539 422,95 грн. Однак, станом на 21.02.2008 року судами винесені рішення про списання з ВАТ «НАСК «Оранта» на користь застрахованих працівників МВС України страхових сум у розмірі 2 415 032,76 грн., відповідно з урахуванням 6% становить 2 569 183,79 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги і зазначає, що стягнення на користь застрахованих осіб страхових сум за рахунок власних коштів ВАТ «НАСК «Оранта», а не із спеціального рахунку, кий наповнюється за рахунок страхових платежів страхувальника (Міністерства внутрішніх справ України) є втручанням держави у здійснення власником права власності та позбавленням компанії права власності на грошові кошти у розмірі цих затрат.

Відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог і заявляє, що Міністерство внутрішніх справ України не визнає позов ВАТ «НАСК «Оранта» у повному обсязі.

Відповідач зазначає, що протягом 2006 року, тобто протягом дії договору, укладеного між сторонами, ВАТ «НАСК «Оранта» не зверталося до МВС України з вимогою про внесення додаткового страхового платежу у зв'язку з нестачею коштів для проведення розрахунків із застрахованими особами. У зв'язку з цим протягом всього строку дії договору в МВС не було правових підстав для здійснення додаткових страхових платежів за вказаним договором. Станом на 31 грудня 2006 року в МВС України була відсутня заборгованість за страховими платежами за договором від 24 липня 2006 року №4. У зв'язку з цим у ВАТ «НАСК «Оранта» припинився обов'язок здійснювати страхові виплати на користь застрахованих працівників органів внутрішніх справ з 01.01.2007 року на підставі вказаного договору. Викладене свідчить, що стягнення страхових платежів після закінчення строку дії договору є неможливим у зв'язку з припиненням строку дії зобов'язальних відносин між сторонами та ліквідацією інституту загальнообов'язкового державного страхування осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

У запереченнях на позов також йдеться про те, що здійснення виплат на користь працівників міліції за відсутності договірних відносин з МВС, а також попередніх домовленостей з МВС України про їх продовження є діями компанії, що вчинялися на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Вказане свідчить, що ВАТ «НАСК «Оранта» вчиняла майнові дії в інтересах співробітників органів внутрішніх справ без відповідного дозволу або доручення МВС України, а тому не має права вимагати відшкодування будь-яких витрат з цього приводу.

Сума заборгованості, заявлена позивачем до стягнення виникла протягом 2007 року, тобто вже після ліквідації загальнообов'язкового державного страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів внутрішніх справ України. Таким чином, починаючи з 1 січня 2007 року ВАТ «НАСК «Оранта» не мало права здійснювати страхові виплати працівникам органів внутрішніх справ у зв'язку із закінченням договірних відносин з МВС та внаслідок ліквідації інституту державного обов'язкового страхування працівників органів внутрішніх справ.

Відповідач зазначає, що в обґрунтування факту існування в МВС України заборгованості перед ВАТ «НАСК «Оранта», останнє посилається на низку судових рішень, прийнятих судами у 2007 році, на підставі яких з ВАТ «НАСК «Оранта» було стягнуто кошти в розмірі 2 569 183,79 грн. В подальшому позивачем було зменшено розмір позовних вимог до 854 285,73 грн. Однак судові рішення, на які посилається ВАТ «НАСК «Оранта»у вказаній справі не набули законної сили, оскільки скасовані судами апеляційної інстанції з подальшою відмовою позивачам у задоволенні їх позовів до ВАТ «НАСК «Оранта» або з подальшим закриттям провадження у справі.

Проаналізувавши суму позовних вимог, відповідач у своїх запереченнях зазначив, що вказана сума не є страховим платежем, оскільки виникла у ВАТ «НАСК «Оранта» внаслідок самостійних дій останнього після закінчення зобов'язальних відносин із МВС України та припинення інституту загальнообов'язкового державного страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ.

Щодо включення до вказаної суми 6% витрат на проведення страхування в розмірі 51 257,09 грн., то відповідач вважає, що воно є безпідставним. Виплата 6% витрат на проведення страхування здійснювалася страховику під час дії договору страхування в якості оплати за здійснення послуг зі страхування, тобто вказана сума є винагородою за належне виконання зобов'язань страховика зі страхування. На момент виникнення зазначеної суми, договірні відносини з ВАТ «НАСК «Оранта»були припинені. На думку МВС України, після припинення дії договору між сторонами, нарахування та стягнення вказаної суми відбуватися не може. Крім того, позивач не обґрунтував її включення до суми позову та не надав правового обґрунтування її стягнення з МВС України після припинення договірних відносин.

До суми стягнення позивачем були включені витрати, пов'язані із веденням ним судових справ за позовами страхувальників до нього. Тобто, позивач безпідставно включив до суми стягнення суму в розмірі 27 000,00 грн. Вказані суми не мають жодного відношення до страхових платежів, виплата яких передбачається договором №4 від 24.07.2006 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року №707 (707-2007-п) затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції.

Цією постановою встановлено, що виплати згідно з цією постановою здійснюються з 1 січня 2007 року за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 3 постанови, Міністерству внутрішніх справ доручено завершити виплату страхової суми та одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, що повинні бути нараховані до 1 січня 2007 року.

Визнано такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 29 червня 1991 року №59 (59-91-п) , якою затверджувалося Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України.

Згідно з п. 1 Порядку, одноразова грошова допомога виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) працівника міліції, податкової міліції під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю. Грошова допомога виплачується членам сім'ї загиблого (померлого), а в разі їх відсутності -його батькам та утриманцям у розмірі десятирічного грошового забезпечення;

2) установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися:

- під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі:

п'ятирічного грошового забезпечення -інвалідам І групи;

чотирирічного грошового забезпечення -інвалідам ІІ групи;

трирічного грошового забезпечення -інвалідам ІІІ групи;

- у період проходження служби, - у відсотках відповідного грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією;

3) поранення (контузії, травми або каліцтва), що сталися:

- під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, - у розмірі річного грошового забезпечення;

- у період проходження служби, - у відсотках до розміру річного грошового забезпечення, встановленого відповідно до ступеня втрати працездатності, що визначається медико-соціальною експертною комісією.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення за останньою посадою, яку особа рядового або начальницького складу займала на день загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), установлення інвалідності.

У пункті 7 Порядку зазначено, що орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника.

МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Виплата грошової допомоги працівнику міліції, податкової міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органів внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у разі його загибелі (смерті) членам його сім'ї, а в разі їх відсутності -його батькам та утриманцям.

У листі Верховного Суду України №6-3/2007 (v2007700-07) від 27.12.2007 року звертається увага судів на те, що до 1 січня 2007 року виплата страхових сум здійснювалася на підставі статті 23 Закону України «Про міліцію» в редакції до 1 січня 2007 року та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки» від 29 червня 1991 року №59 (59-91-п) .

Відповідно до положень згаданої постанови виплата страхових сум здійснювалася ВАТ «НАСК «Оранта» за рахунок цільових бюджетних коштів, які йому перераховувалися МВС України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 3 листопада 2006 року (328-16) статтю 23 Закону України «Про міліцію» було викладено в новій редакції.

Відповідно до зазначеної норми, нова редакція, яка набула чинності з 1 січня 2007 року, у разі загибелі (смерті) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов'язків по охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності -його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 (707-2007-п) затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, а також визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України «Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки» від 29 червня 1991 року №59 (59-91-п) .

Згідно з Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 (707-2007-п) , з 1 січня 2007 року нарахування та виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції здійснюється Міністерством внутрішніх справ України.

Крім того, як вже зазначалося вище, пунктом 3 постанови МВС України доручено завершити виплату страхової суми та одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, що повинні бути нараховані до 1 січня 2007 року.

З січня 2007 року кошти для проведення виплат у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції ВАТ «НАСК «Оранта» не перераховуються.

Таким чином, відповідно до вищезазначених положень чинного законодавства, Верховний Суд України наголошує, що з 1 січня 2007 року належним відповідачем в усіх справах про стягнення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції залежно від того, у якому органі він проходив службу, є Міністерство внутрішніх справ України, ГУМВС та УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Позивач просить стягнути з відповідача 854 285,73 грн. заборгованості зі страхових платежів, яка включає 6% витрат ВАТ «НАСК «Оранта» на страхування, а саме:

- 111 718,35 грн., сплачених на користь ОСОБА_13;

- 212 499,60 грн., сплачених на користь ОСОБА_30;

- 92 494,96 грн., сплачених на користь ОСОБА_18;

- 85 823,04 грн., сплачених на користь ОСОБА_14;

- 201 262,00 грн., сплачених на користь ОСОБА_22;

- 99 230,64 грн., сплачених на користь ОСОБА_31

Разом -803 028,59 грн. Враховуючи 6% від вказаної суми, сума позовних вимог становить 854 285,73 грн.

Відповідач зазначив, судові рішення, на які посилається ВАТ «НАСК «Оранта» у вказаній справі не набули законної сили, оскільки скасовані судами апеляційної інстанції з подальшою відмовою позивачам у задоволенні їх позовів до ВАТ «НАСК «Оранта» або з подальшим закриттям провадження у справі.

Проти даного факту не заперечує і позивач, адже у своєму додатку до позовної заяви зазначає, що ВАТ «НАСК «Оранта», підтверджуючи виплату страхових відшкодувань особам згідно з рішеннями, які в подальшому були скасовані, наголошує на неможливості отримання по згаданих справах повороту виконання.

На підтвердження вищевикладеного в матеріалах справи знаходяться наступні докази:

1. Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 07.08.2008 року апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задоволено. рішення Таращанського районного суду Київської області від 30 жовтня 2007 року скасовано, справу за позовом ОСОБА_30 до ВАТ «НАСК «Оранта» направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 13 жовтня 2008 року закрито провадження у справі. Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 06.07.2009 р. у справі №22ц-1142/2009 ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 13 жовтня 2008 року залишено без змін.

2. Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 08.05.2009 року апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задоволено частково. рішення Таращанського районного суду Київської області від 29 жовтня 2007 року скасовано, справу за позовом ОСОБА_18 до ВАТ «НАСК «Оранта» направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 18 червня 2009 року закрито провадження у справі. Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 03.11.2009 р. у справі №22Ц-3611/2009 ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 18 червня 2009 року скасовано і справу передано на новий розгляд. Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 08.12.2009 року здійснено заміну первісного відповідача Національно акціонерної страхової компанії «Оранта» належним відповідачем ГУ МВС України в Київській області; закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_18 до ГУ МВС України в Київській області про відшкодування шкоди, завданої втратою здоров'я.

3. рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 21.12.2010 року у справі №22Ц-4090/2010 рішення Сквирського районного суду Київської області від 24 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_14 до ВАТ «НАСК «Оранта» скасовано, а провадження у справі закрито.

4. Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 08.09.2008 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 серпня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_22 до ВАТ «НАСК «Оранта» скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 08.10.2008 року у справі №2-2486/2008 р. закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_22 до ВАТ «НАСК «Оранта», Міністерства внутрішніх справ України про стягнення коштів по обов'язковому державному страхуванню.

5. рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 14 жовтня 2008 року у справі №22Ц-2845/2008 рішення Таращанського районного суду Київської області від 23 жовтня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_31 в задоволенні його позову до ВАТ «НАСК «Оранта».

рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 08.10.2007 року у справі №2-2335/2007, яким стягнуто з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»на користь ОСОБА_13 суму у розмірі 121 017,12 грн. набрало законної сили.

Однак, в матеріалах справи немає доказів того, що вказана сума фактично були сплачена позивачем на користь ОСОБА_13 і, як вже зазначалося, з січня 2007 року кошти для проведення виплат у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції ВАТ «НАСК «Оранта»не перераховуються відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 (707-2007-п)

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи все вищевикладене, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.