Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонтрансторгсервіс" звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "РЕНТА" про стягнення 1533749,13грн.посилаючись на те, відповідач за договором фінансового лізингу транспортних засобів №32/1106-Л від 30.11.2006р. передавав позивачу товар, який не придатний для мети, з якою він звичайно використовується - перевезення пасажирів, оскільки акти технічного огляду автобусів, вказують на те, що комплектація переданих автобусів відрізняється від комплектації, наведеної у сертифікаті відповідності, використання таких автобусів у господарській діяльності є порушенням ліцензійних умов здійснення пасажирських перевезень. Неналежне виконання відповідачем умов договору, стало підставою для розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів №32/1106-Л від 30.11.2006р. та пред'явлення вимоги про повернення сплачених лізингових платежів у сумі 1533749,13грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.02.2012р. порушено провадження у справі №5017/426/2012.

13.03.2012р. (вх.№7706) відповідачем наданий відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав, заперечуючи проти даного позову, відповідач посилається на те, що за актами прийому-передачі, позивач прийняв автобуси без будь яких зауважень, а лист позивача №1 від 07.11.2011р. про відмову від Договору фінансового лізингу відповідач не отримував.

02.04.2012р. (вх.№9748/2012) позивачем надані письмові пояснення на відзив.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.04.2012р. призначено справу №№5017/426/2012 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 13.04.2012р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Демешин О.А., суддя Никифорчук М.І..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.04.2012 року справу №5017/426/2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф, суддя Демешин О.А., суддя Никифорчук М.І.

07.05.2012р. (вх.№13789/2012) до господарського суду від позивача у справі надійшли додаткові пояснення до позову.

У зв'язку з перебуванням судді Никифорчука М.І. у відпустці, згідно з розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 28.05.2012р., суддю Никифорчука М.І. замінено на суддю Меденцева П.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.05.2012 року справу №5017/426/2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф, суддя Демешин О.А., суддя Меденцев П.А.

26.06.2012р. (вх.№19379/2012) відповідачем надані доповнення до відзиву, в яких він заявлені вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві

02.07.2012р. (вх. №20258/2012) позивачем надані пояснення стосовно заявлених вимог, в яких він підтримує заявлені вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 16.07.2012р. після виходу суду з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

30.11.2006р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонтрансторгсервіс»(лізингоотримувач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова Компанія «Рента»(лізингодавець) укладено договір фінансового лізингу автотранспортних засобів №32/11/06-Л (далі Договір), відповідно до якого лізингодавець на умовах фінансового лізингу зобов'язався надати у володіння і користування 24 пасажирські автобуси марки Еталон, модель А-079.14, 2006 року випуску, виробництва ЗАТ «Бориспільський автозавод».

Відповідно до п.1.2 Договору строк лізингу складає 60 місяців. Перебіг строку лізингу починається з дня передачі об'єкта лізингу Лізингоотримувачу.

Відповідно до пунктів 17.1, 17.2 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання, строк дії договору обмежений строком лізингу, а в частині взаєморозрахунків - строком їх повного здійснення.

Пунктом 1.3 Договору сторони погодили, що метою отримання об'єкту лізингу є його використання Лізингоотримувачем для здійснення своєї господарської діяльності.

Пункт 2.4.3 Договору гарантує Товариству право використовувати об'єкт лізингу на власний розсуд, з урахуванням вимог, встановлених цим договором. Вказане право кореспондує із обов'язком Компанії як лізингодавця забезпечити таке використання:

Відповідно до п. 3.1. Договору передача об'єкта лізингу Лізингодавцю здійснюється після зарахування Об'єкта лізингу на баланс Лізингодавця, але не пізніше 11.12.2006р.

Разом із автобусами відповідач передав сертифікат відповідності № IIА 1.009.77334-06.

15.12.2006р. отримані автобуси було зареєстровано в МРЕВ № З ДАІ м. Херсона.

Із Статуту ТОВ «Херсонтрансторгсервіс»(п.3.2), вбачається, що одним із основних видів господарської діяльності Товариства є надання юридичним особам та громадянам послуг з перевезення пасажирів. На провадження цієї діяльності позивач мав ліцензію АВ №198061, видану Головтрансінспекіцією 22.09.2006р.

В 2008р. позивач запропонував товариству з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» використовувати отримані від відповідача автобуси на маршрутах вказаного підприємства.

Листом №36 від 08.02.2008р. ТОВ «Авто-Експрес»відповіло, що надані позивачем пасажирські автобуси БАЗ-А079.14 не можуть бути використані, оскільки не відповідають сертифікату відповідності, що і стало передумовою для звернення до спеціалізованої організації з сертифікації продукції та послуг ДП НДІ «Система»для складення технічних описів транспортних засобів.

Із порівняння комплектації, вказаної в сертифікаті відповідності №ІІА 1.009.77334-06 і в технічних описах ДП НДІ «Система», виявилось, що передані за Договором транспортні засоби не відповідають вимогам якості, встановленим у сертифікаті відповідності. Із технічного опису автобусів, складеного органом сертифікації продукції та послуг ДП НДІ «Система», вбачаються істотні розбіжності складових частин транспортних засобів, на відміну від тих, що встановлені сертифікатом відповідності.

04.02.2009р. комісією територіального управління Головавтотрансінспекції в Херсонській області у складі державного інспектора Побережного П.С. та заступника начальника відділу державного контролю Ліщук І.В. складено акт №009397 перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт. Перевіркою встановлено, що у позивача відсутні сертифіковані і дозволені для використання транспортні засоби.

У зв'язку із цим, в 2009р. територіальне управління Головавтотрансінспекції в Херсонській області прийняло рішення про анулювання ліцензії позивача.

07.11.2011р. позивач надіслав відповідачу заяву №1 від 07.11.2011р., якою відмовився від укладеного Договору та висунув відповідачу вимогу повернути протягом семи календарних днів сплачені позивачем лізингові платежі у сумі 1533749,13 грн., оскільки зважаючи на те, що договір фінансового лізингу залишився чинним, проте якісні та сертифіковані транспортні засоби, які придатні для перевезення пасажирів (тобто - придатні для господарської діяльності лізингоодержувача, як цього вимагають положення договору) позивачу так і не були передані.

Не отримання позивачем відповіді на лист стало підставою для звернення позивача до суду.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (435-15) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлені Законом.

Частиною 2 ст. 673 ЦК України закріплено обов'язок продавця передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладанні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбаня товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч.1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг").

07.12.2006р. відповідач передав, а позивач прийняв 24 автобуси марки Еталон, модель А-079.14, 2006 року випуску, що було оформлено актами приймання-передачі №№1-24, а позивач сплатив відповідачу лізингові платежі в загальному розмірі 1 533 749,13 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №686 від 06.12.2006р. на суму 200 204,64грн.; №745 від 26.12.2006р. на суму 139 251,65 грн.; №811 від 26.01.2007р. на суму 63 398,14 грн.; №812 від 26.01.2007р. на суму 72 081,61 грн.; № 856 від 27.02.2007р. на суму 136 493,83 грн.;. №917 від 23.03.2007р. на суму 135 114,97 грн.; №1017 від 25.05.2007р. на суму 126 957,59 грн.;. № 125 від 27.08.2007р. на суму 132 357,25 грн.; №126 від 27.08.2007р. на суму 128 807,8 грн.4; № 148 від 07.09.2007р. на суму 129 599,53 грн.; №16 від 10.09.2007р. на суму 16 000,00 грн.; № 28 від 14.09.2007р. на суму 15 000,00 грн.; №36 від 19.09.2007р. на суму 97 141,16 грн.; №37 від 19.09.2007р. на суму 15 989,92 грн.; №87 від 25.10.2007р. на суму 127 509,16 грн.

Разом із автобусами відповідач передав сертифікат відповідності № IIА 1.009.77334-06.

Відповідно до п.2.3.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»(затверджені Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 02.07.2010 N 427 (z0562-10) ) Товариство як ліцензіат зобов'язано було використовувати в своїй діяльності, сертифіковані та дозволені для використання автотранспортні засоби.

Оскільки, позивачу з листа №36 від 08.02.2008р. від ТОВ «Авто-Експрес»стало відомо, що надані позивачем пасажирські автобуси БАЗ-А079.14 не можуть бути використані, оскільки не відповідають сертифікату відповідності, позивач звернувся до спеціалізованої організації з сертифікації продукції та послуг ДП НДІ «Система»для складення технічних описів транспортних засобів.

Із порівняння комплектації, вказаної в сертифікаті відповідності №UA1.009.77334-06 (№ 493382 серія ВБ) і в технічних описах ДП НДІ «Система», виявилось, що передані за Договором транспортні засоби не відповідають вимогам якості, встановленим у сертифікаті відповідності. Із технічного опису автобусів, складеного органом сертифікації продукції та послуг ДП НДІ «Система», вбачаються істотні розбіжності складових частин транспортних засобів, на відміну від тих, що встановлені сертифікатом відповідності.

рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 02.02.2009 р. у справі №2-283/09: відмовлено в задоволенні первісного позову ТОВ «ІЛК «Рента»до ТОВ «Херсонтрансторгсервіс», ОСОБА_7 та ОСОБА_8; зустрічний позов ТОВ «Херсонтрансторгсервіс»задоволено; розірвано договір фінансового лізингу автотранспортних засобів № 32/11/06-Л від 30.11.2006 р.; стягнуто з ТОВ «ІЛК «Рента»на користь ТОВ «Херсонтрансторгсервіс»1 533 749,43 грн. сплачених лізингових платежів; зобов'язано ТОВ «Херсонтрансторгсервіс»повернути ТОВ «ІЛК «Рента»транспортні засоби, що були об'єктом лізингу.

рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 14.07.2009р. рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 02.02.2009р. у справі № 2-283/09 в частині розірвання договору фінансового лізингу залишено без змін, у решті - рішення скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ «ІЛК «Рента»задоволено частково, і вирішено: стягнути солідарно з ТОВ «Херсонтрансторгсервіс», ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на користь ТОВ «ІЛК «Рента»1 987 736,22грн. заборгованості з оплати лізингових платежівз урахуванням інфляції, 48 117,65грн. у рахунок 3% річних, 223 354,57грн., 223 354,57грн. пені; зобов'язано ТОВ «Херсонтрансторгсервіс»повернути транспортні засоби, що були об'єктом лізингу.

Ухвалою Верховного Суду України від 28 липня 2010р. рішення апеляційного суду Херсонської області від 14.07.2009р. в частині закриття провадження у справі за зустрічним позовом ТОВ «Херсонтрансторсервіс»залишено без змін, а в частині первісного позову - рішення скасовано та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

31 серпня 2009 року на виконання рішення апеляційного суду від 14.07.2009р. ТОВ «Херсонтрансторгсервіс»передало до ВДВС Дніпровського РУЮ м. Херсона техпаспорти на 21 одиницю автобусів, отриманих за Договором, про що складено відповідний акт державного виконавця.

рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 16.09.2009р. рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 02.02.2009р. у справі № 2-283/09 скасовано, провадження у справі за первісним позовом закрито, повідомлено ТОВ «ІЛК «Рента»про те, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції господарського суду; у задоволенні позовних вимог ТОВ «ІЛК «Рента»до ОСОБА_8 та ОСОБА_7 відмовлено як заявлених передчасно.

Таким чином, правопосвідчувальні документи (техпаспорти) на отримані автобуси були передані 31.08.2009р. до виконавчої служби (ВДВС Дніпровського РУІО м. Херсона) на виконання рішення апеляційного суду Херсонської області від 14.07.2009р., яке на той час вже було скасовано.

12 із 24 автобусів зберігались у НФ «Облагротехсервіс»у м. Миколаєві, звідки були викрадені, що підтверджується постановою Заступника прокурора Ленінського району М.Миколаєва від 21.01.2009р. про порушення кримінальної справи.

Після того, як позивач повернув відповідачу автобуси на виконання судового рішення, після його скасування і поновлення дії договору лізингу, відповідач предмету лізингу позивачу не передавав.

Посилання відповідача на заочне рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 20.01.2012 р. судом не приймаються до уваги оскільки, відповідно до положень ст. 38 Господарського процесуального Кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

В пункті 10 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/482 від 13.08.2008р. (v_482600-08) зазначено, що за змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

При цьому, судом встановлено, що ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» до участі у вказаній цивільній справі не залучалось і участі не приймало, як вбачається із наданого відповідачем рішення, позов було заявлено лише до поручителів ТОВ «Херсонтрансторгсервіс»за договором.

Доводи відповідача щодо прийняття транспортних засобів без претензій та проходження ними технічних оглядів не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Державний технічний огляд врегульовано відповідним порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. N 606 (606-2008-п) .

Відповідно до п.4 Порядку, техогляд засобів - це комплекс заходів державного контролю за їх технічним станом, правомірністю експлуатації, сплатою власниками засобів податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та штрафів за адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху.

Техогляд засобів передбачає перевірку технічного стану засобів суб'єктами господарювання; та контроль Державтоінспекцією правомірності експлуатації засобів та допуску їх до участі в дорожньому русі, а водіїв засобів - до керування ними, а також оформлення результатів проведення техогляду (п. 5 Порядку).

Власники засобів - юридичні та фізичні особи або уповноважені ними особи зобов'язані подати засоби для техогляду у строк і в місце, визначені підрозділом Державтоінспекції за місцем постійної або тимчасової реєстрації засобу (п. 11 Порядку).

Частиною 2 ст. 673 ЦК України закріплено обов'язок продавця передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Відповідно до ч.2 ст. 678 ЦК України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного Кодексу ( ЦК) України (435-15) договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Згідно ч.1 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач має право відмовитись від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більш 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

07.11.2011р. позивачем було надіслано на адресу відповідача заяву №1, відповідно до якої відмовився від укладеного Договору та висунув відповідачу вимогу повернути протягом 7 календарних днів сплачені позивачем лізингові платежі у суму 1533749грн.13коп.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Оператори поштового зв'язку всіх форм власності зобов'язані здійснювати пересилання поштових відправлень в межах нормативних строків, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 р. N1149 (далі - «Нормативи»).

Відповідно до п.4.3 Нормативів, нормативні строки пересилання листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, поштових переказів, відправлень "ЕМ8" установлюють оператори поштового зв'язку і погоджують з уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку.

Відповідно до наказу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 23.03.2010р. №148 "Про встановлення нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" строки пересилання листів та бандеролей з оголошеною цінністю складають:

- місцевих (у межах населеного пункту) - звичайних - 4 дні, пріоритетних -3 дні;

- у межах однієї області та між обласними центрами України - звичайних - 5 днів,

- пріоритетних - 3 дні;

- між районними центрами різних областей України - звичайних -6 днів, пріоритетних - 4 дні;

- між іншими населеними пунктами різних областей України - звичайних - 7 днів, пріоритетних - 6 днів.

Строки зазначені без врахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку.

Таким чином, за встановленими правилами поштового зв'язку, при викладених вище обставинах, лист, надісланий в понеділок 07.11.2011р. мав дійти до кінцевого адресата через п 'ять робочих днів, тобто у понеділок 14.11.2011р.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Оскільки, лист про відмову від договору був направлений відповідачу рекомендованим цінним листом із описом вкладення на вказану в Договорі адресу відповідача, відповідач мав реальну можливість довідатися про вчинену позивачем відмову від договору, отже, в розумінні закону, договір вважається припиненим.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" у разі відмови від договору лізингу, лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

З урахуванням наведеного, оскільки договір фінансового лізингу транспортних засобів №32/1106-Л від 30.11.2006р. є розірваним, вимога про стягнення з відповідача, сплачених за договором лізингових платежів у сумі 1533749,13грн., підлягає задоволенню.

Під час прийняття рішення суд вирішує окрім питання, чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами це підтверджується, зокрема, і наявність фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та доказів на їх підтвердження.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було доведено обставини та подано будь які докази які б спростували позовні вимоги позивача.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд, -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно - лізингова Компанія «Рента»(65006, м. Одеса, вул. Вапняна, буд.54-А, код ЄДРПОУ 33085814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонтрансторгсервіс»(73000, м. Херсон, вул. Залаегерсег, буд. 12, код ЄДРПОУ 19231162) грошову суму в розмірі 1533749,13грн. (один мільйон п'ятсот тридцять три тисячі сімсот сорок дев'ять)грн.. 13 коп., судовий збір у сумі 30674 (тридцять тисяч шістсот сімдесят чотири)грн. 99 коп.

рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.