На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Диво-Світ" до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне підприємство "Солідарність" про визнання договору поруки № 18106Р11 від 19.08.2006 року припиненим.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.08.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Диво-Світ» (далі - позивач/поручитель), публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - відповідач-1, банк/кредитор) та багатопрофільним підприємством «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі -відповідач-2, позичальник/боржник) укладено договір поруки № 18106Р11 із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами № 18106Р11-1 від 12.11.2008 року, № 18106Р11-2 від 28.04.2010 року, № 18106Р11-3 від 08.11.2011 року.

Договір поруки укладено на забезпечення виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором № 18106К31/2159 від 18.08.2006 року, який було укладено між багатопрофільним підприємством «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України».

Як вбачається з умов п.2.1.6 договору поруки, поручитель (позивач) ознайомлений з умовами кредитної угоди (включаючи всі додатки до кредитної угоди, що є чинними на дату укладання договору поруки) укладеної між кредитором (відповідачем-1) і позичальником (відповідачем-2), тобто умов, що діяли станом на 19.08.2006 року.

Станом на день підписання договору поруки відповідно до умов п.3.2.5 кредитного договору, за користування кредитом було встановлено процентну ставку для доларів США не менше 11,5%, для євро не менше 10,5%, для швейцарських франків не менше 9,5% річних.

Відповідно до умов п.3.5.1 кредитного договору проценти підлягають сплаті щомісячно не пізніше останнього банківського дня кожного місяця у валюті кредиту на підставі наданого позичальнику (відповідачу-2) розрахунку.

31.08.2007 року між відповідачем-1 і відповідачем-2 укладено додатковий договір № 18106КЗ1-5/2159 до кредитного договору, згідно з п.1 якого внесено зміни до умов кредитування, зокрема, починаючи з 01.08.2007 року збільшено плату за користування кредитом (проценти) та встановлено процентну ставку для швейцарських франків не менше 10,0% річних.

12.11.2008 року, 28.04.2010 року та 08.11.2011 року позивач, відповідач-1 та відповідач-2 уклали додаткові угоди до договору поруки № 18106Р11, які за своїм змістовним навантаженням стосувалися лише даних щодо розміру ліміту та валюти заборгованості відповідача-2, та строку погашення основного боргу. Однак, вищезазначене збільшення обсягу відповідальності поручителя за кредитним договором в умовах даних додаткових угод будь-якого відображення не знайшло.

Таким чином, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання припиненим договору поруки № 18106Р11 від 19.08.2006 року, у зв'язку з тим, що без згоди поручителя було змінено зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2011 року порушено провадження у справі № 5011-33/8196-2012, розгляд справи призначено на 03.07.2012 року.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі в судовому засіданні від 03.07.2012 року оголошено перерву до 16.07.2012 року.

В судове засідання 16.07.2012 року з'явились представники відповідача-1 та надали пояснення по суті позовних вимог, відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просять суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що неможливість позивача забезпечити явку представника в судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку позивач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення господарського спору обмежений.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача-2 суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином.

Заслухавши пояснення представників відповідача-1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

18.08.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк» (банк за договором) та багатопрофільним підприємством «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позичальник за договором) укладено кредитний договір № 1810К31/2159.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями п. 3.1. кредитного договору передбачено, що відповідно до положень та умов договору банк відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом заборгованості еквівалентним 16 000 000,00 доларів США, на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов даного договору.

Відповідно до п. 3.2.5. кредитного договору, процентна ставка за кредитом встановлюється таким чином: для доларів США: LIBOR USD (6m) + 5,75 % річних, але не менше 11,5 % річних; для євро: EURIBOR (6m) +7% річних, але не менше 10,5 % річних; для швейцарських франків: LIBOR CHF (6m) + 7,6 % річних, але не менше 9,5 % річних.

Між сторонами кредитного договору підписані додаткові договору до нього, які змінювали та/або доповнювали кредитний договір, а саме: № 1810К31-1/2159 від 12.09.2006 року, № 18106К31-2/2159 від 20.12.2006 року, № 18106К31-3/2156 від 22.01.2007 року, № 18106К31-4/2159 від 06.07.2007 року, № 18106К31-5/2159 від 31.08.2007 року, № 18106К31-6/2159 від 07.11.2007 року, № 18106К31-7/2159 від 31.01.2008 року, № 18106К31-8/2159 від 29.08.2008 року, № 18106К31-9/2159 від 15.01.2009 року, № 18106К31-10/2159 від 06.02.2009 року, № 18106К31-11/2159 від 27.02.2009 року, № 18106К31-12/2159 від 05.03.2009 року, № 18106К31-13/2159 від 14.03.2009 року, № 18106К31-14/2159 від 28.08.2009 року, № 18106К31-15/2159 від 29.09.2009 року, № 18106К31-16/2159 від 29.10.2009 року, № 18106К31-17/2159 від 01.12.2009 року, № 18106К31-18/2159 від 04.02.2010 року, № 18106К31-19/2159 від 30.03.2010 року, № 18106К31-20/2159 від 27.09.2011 року, № 18106К31-21/2159 від 08.11.2011 року.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема заставою, порукою.

Частиною 1 ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

19.08.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк» (кредитор за договором), багатопрофільним підприємством «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позичальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Диво-Світ» (поручитель за договором) укладено договір поруки № 18106Р11, відповідно до п. 3.1. якого, поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання. У випадку невиконання позичальником основного зобов'язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників (п. 3.2 договору поруки).

У відповідності до умов ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно статті 1 договору поруки, основне зобов'язання -це зобов'язання позичальника, передбачені кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

Кредитною угодою, відповідно до договору поруки, є кредитна угода від 18.08.2006 року № 18106К31/2159, яка укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор, відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом заборгованості еквівалентним 16 000 000,00 доларів США з кінцевим строком погашення основного боргу 18.08.2011 року на умовах, визначених кредитною угодою.

Між сторонами договору поруки підписані додаткові угоди № 18106Р11-1 від 20.11.2008 року, № 18106Р11-2 від 28.04.2010 року та № 18106Р11-3 від 08.11.2011 року, відповідно до умов яких вносилися зміни до договору поруки, а саме змінився ліміт заборгованості та кінцевий строк погашення основного боргу за кредитною угодою.

Як вбачається з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється:

- з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;

- якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;

- у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;

- після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Положеннями п. 7.4. договору поруки встановлено, дія цього договору припиняється після повного виконання основного зобов'язання.

Враховуючи те, що поручитель зобов'язався відповідати за своєчасне та повне виконання основного зобов'язання, а також зобов'язання за кредитним договором (основним договором за договором поруки) боржником чи будь-якою іншою особою не виконані, що також підтверджується ухвалою про порушення провадження у справі № 5011-34/6378-2012 за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство "Солідарність", товариства з обмеженою відповідальністю "Диво-Світ" та товариства з обмеженою відповідальністю «Солтрейд» про стягнення 194 572 627,87 грн. та 75 985,08 шв. франків, окрім того умовами договору поруки не встановлені обмеження щодо розміру відсотків за користування кредитом, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання договору поруки № 18106Р11 від 19.08.2006 року припиненим, оскільки відповідно до умов якого не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов'язання.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.