Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання -Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - Запорожцев В.В. - представник за довіреністю,

від першого відповідача -представник не з'явився,

від другого відповідача -Кочнєв Д.В. - представник за довіреністю,

Шульга Д.Л. -ліквідатор,

від третього відповідача -представник не з'явився,

від третьої особи -представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк", м. Київ

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Автомир Вінниця",

м. Очаків, Миколаївська область

2. приватного підприємства "Мажар-2", м. Черкаси

3. товариства з обмеженою відповідальністю "Мажар-авто",

м. Черкаси

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

товариства з обмеженою відповідальністю "Автодом Николаев",

м. Миколаїв

про визнання недійсними договорів поруки,-

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Автомир Вінниця", приватного підприємства "Мажар-2" та товариства з обмеженою відповідальністю "Мажар-авто" про визнання недійсним договору поруки №2 від 16 березня 2011 року укладеного між першим та другим відповідачами, а також про визнання недійсним договору поруки №3 від 16 березня 2011 року укладеного між першим та третім відповідачами.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28 квітня 2012 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 15 травня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01 червня 2012 року продовжено строк розгляду спору до 13 липня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05 липня 2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -товариство з обмеженою відповідальністю "Автодом Николаев" та відкладено розгляд справи на 13 липня 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представники другого відповідача проти позову заперечували з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 01 червня 2012 року та зазначали, що правомірність укладення спірних договорів поруки, та як наслідок стягнення боргу на підставі даних правочинів було доведено судовими рішеннями, зокрема, по справі господарського суду Миколаївської області №5016/3230/2011 (4/132).

Також, господарським судом Миколаївської області 13 лютого 2012 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Автомир Вінниця" було порушено провадження у справі №5016/246/2012(5/7) про банкрутство приватного підприємства "Мажар -2", оскільки останній неспроможний задовольнити вимоги ініціюючого кредитора в розмірі 17 935 143 грн. 44 коп. на підставі наказу від 20 грудня 2011 року зі справи №5016/3230/2011 (4/132).

Вищевказані кредиторські вимоги приватного підприємства "Мажар -2" були визнані постановою господарського суду Миколаївської області від 21 лютого 2012 року зі справи №5016/246/2012(5/7).

рішенням господарського суду Миколаївської області від 07 грудня 2011 року по справі №5016/3230/2011 (4/132) встановлено, що за договором поруки №2 від 16 березня 2011 року укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Автомир Вінниця" та приватним підприємством "Мажар -2", останній поручився за виконання зобов'язань по договору поставки, а саме у разі прострочення поставки, забезпечення повернення попередньої оплати в установлений договором строк.

В зв'язку з чим, за договором поруки №2 приватне підприємство "Мажар -2" зобов'язалося сплатити кредитору суму боргу, а тому твердження позивача про фактичну передачу в забезпечення рухомого і нерухомого майна є безпідставним.

Кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" у справі про банкрутство приватного підприємства "Мажар -2" забезпечені договорами іпотеки №012-05/872 іп від 10 грудня 2007 року, №010-05/768іп 1 від 30 березня 2009 року, №010-05/768 іп 1 від 16 серпня 2007 року, №010-05/768 іп від 11 травня 2007 року, №010-05/768 іп від 25 травня 2007 року, договорами застави №010-05/768/об від 15 серпня 2008 року, №010-05мб від 15 серпня 2008 року, №010-05/768 то від 11 травня 2007 року, №010-05/768 то 1 від 30 березня 2009 року, №010-05/768 дп 1 від 04 березня 2010 року.

Згідно реєстру вимог кредиторів по справі №5016/246/2012(5/7) вимоги публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" в розмірі 36 191 529 грн. 38 коп., які забезпечені заставою та задовольняються в першу чергу за рахунок застави (іпотеки) внесені окремо.

Таким чином, другий відповідач стверджував, що відповідно до норм чинного законодавства та згідно наведених вище обставин спірні договори поруки жодним чином не порушують права банку, ані як іпотекодержателя (заставодержателя), ані як кредитора приватного підприємства "Мажар -2".

У своєму відзиві від 30 травня 2012 року №704/1 перший відповідач зазначав, що позивачем всупереч вимогам ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено належними доказами факту недодержання сторонами оскаржуваних договорів вимог встановлених ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Визнання недійсними договорів поруки не є видом господарських санкцій передбачених ст. 217 ГК України, а тому не може бути застосований за порушення другим та третім відповідачами господарських зобов'язань перед позивачем.

Представники першого та третього відповідачів, а також третьої особи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомир Вінниця", товариство з обмеженою відповідальністю "Мажар-авто" та товариство з обмеженою відповідальністю "Автодом Николаев" були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

В зв'язку з тим, що вищевказані особи про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином та оскільки явка представників учасників судового процесу в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 13 липня 2012 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/704/2012.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та другого відповідача, а також дослідивши докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 10 травня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Престиж" (найменування якого було в подальшому змінено на публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк") (кредитор) та приватним підприємством "Мажар -2" (позичальник) було укладено генеральну кредитну угоду №010-05/768, згідно умов якої кредитор зобов'язався надавати позичальнику кредитні кошти загальний розмір (ліміт) яких не повинен перевищувати 2 800 000 доларів США строком до 09 травня 2013 року.

В подальшому 14 травня 2008 року сторонами було укладено додаткову угоду до вищевказаної генеральної кредитної угоди, згідно умов якої товариство з обмеженою відповідальністю "Мажар-авто" було включено в якості другого позичальника.

В межах генеральної кредитної угоди №010-05/768 від 10 травня 2007 року між позивачем та другим відповідачем було укладено наступні кредитні договори: №012-05/769 від 11 травня 2007 року, №012-05/774 від 25 травня 2007 року, №012-05/809 від 16 серпня 2007 року, №012-05/1041 від 21 липня 2008 року, №012-05/1090 від 22 вересня 2008 року та №011-05/1091 від 22 вересня 2008 року та з третім відповідачем - кредитний договір №011-05/980 від 14 травня 2008 року, договір овердрафту №015-05/1076 від 02 вересня 2008 року (далі -кредитні договори).

Згідно вищевказаних кредитних договорів позивач надав другому та третьому відповідачам кошти в розмірі та на умовах встановленими цими договорами, а останні зобов'язалися використовувати кредит на цілі вказані у кредитних договорах та забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах передбачених договорами.

В забезпечення виконання другим відповідачем зобов'язань за кредитними договорами, між банком та приватним підприємством "Мажар -2" було укладено:

- договір іпотеки №010-05/768 іп від 11 травня 2007 року;

- договір іпотеки №010-05/768 іп від 25 травня 2007 року;

- договір іпотеки №010-05/768 іп1 від 16 серпня 2007 року;

- договір іпотеки №012-05/872 іп від 10 грудня 2007 року;

- договір іпотеки №010-05/768 іп1 від 30 березня 2009 року (далі договори іпотеки);

- договір застави товарів в обігу №010-05/768 то 1 від 30 березня 2009 року;

- договір поруки №010-05/768 п 9 від 29 січня 2010 року.

В забезпечення виконання третім відповідачем зобов'язань за кредитним договором №011-05/980 від 14 травня 2008 року та договором овердрафту №015-05/1076 від 02 вересня 2008 року було укладено договір застави товарів в обігу №010-05/768 то 2 від 27 серпня 2009 року.

16 березня 2011 року між приватним підприємством "Мажар-2" (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Автомир Вінниця" (кредитор) було укладено договір поруки за №2, згідно умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Автодом Николаев" (боржник) взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 16 березня 2011 року №29, укладеним між кредитором та боржником.

Також 16 березня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Мажар - Авто" (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Автомир Вінниця" (кредитор) було укладено договір поруки за №3, згідно умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Автодом Николаев" (боржник) взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 16 березня 2011 року №29, укладеним між кредитором та боржником.

Згідно п. 5.8. генеральної кредитної угоди та п. 6.8. кредитних договорів другий та третій відповідачі зобов'язалися на час дії договору попередньо не пізніше ніж за 10 робочих днів письмово повідомляти банк про видачу гарантій (поруки) або надання в заставу своїх активів в забезпечення зобов'язань третіх осіб.

Згідно п. 4.1.4 вищевказаних договорів іпотеки другий відповідач зобов'язався зокрема, не виступати поручителем за третіх осіб без отримання письмової згоди на це від іпотекодержателя (позивача).

Звертаючись до суду та обґрунтовуючи свої вимоги, банк зазначав, що в порушення умов п. 5.8. генеральної кредитної угоди, п. 6.8. кредитних договорів та п. 4.1.4 договорів іпотеки укладених між позивачем та другим і третіми відповідачами, останніми було укладено спірні договори поруки без письмової згоди банку. Крім того позивач вказував, що спірні договори порушують права публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк", як іпотекодержателя та кредитора на задоволення своїх майнових вимог, а саме на повернення другим та третім відповідачами коштів отриманих на підставі кредитних договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як зазначалося вище, позивач вказував, що другим та третім відповідачами, при укладені оспорюваних договорів поруки, не було дотримано умов генеральної кредитної угоди, кредитних договорів та договорів іпотеки щодо одержання письмової згоди банку про передачу в заставу власних активів в забезпечення виконання третіми особами зобов'язань.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Правові наслідки порушення зобов'язання визначені ст. 611 ЦК України зміст якої вказує, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п. 7.1. договорів іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, передбачених цими договорами, винна сторона відшкодовує іншій стороні усі завдані у зв'язку з цим збитки. Розмір такого відшкодування визначатиметься у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч вимогам ст. ст. 33, 34 ГПК України позивачем не було доведено належними доказами факту порушення другим та третім відповідачами умов ч. 1 ст. 203 ЦК України при укладенні спірних договорів.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Водночас, предметом розгляду даного спору є договори поруки.

Крім того слід зазначити, що позивач не є стороною спірних правочинів, і в даному випадку позивач невірно обрав спосіб захисту своїх прав.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки, як це, зокрема, передбачено ст. 3 Закону України "Про іпотеку".

З урахуванням викладеного, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову про визнання договорів поруки від 16 березня 2011 року №№2,3 недійсними з підстав заявлених у позові.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82- 85 ГПК України суд, -

В позові відмовити повністю.

рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України (1798-12) .

Повне рішення складено 18 липня 2012 року.