Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Екран-3" про стягнення 72 114,55 грн., в тому числі 57 970,48 грн. основного боргу, 11 761,29 грн. збитків від інфляції, 2 382 грн. 3% річних.

Ухвалою від 09.11.2009 року було порушено провадження по справі № 53/620 та розгляд справи призначено на 23.11.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2009 року зупинено провадження у справі № 53/620 до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 8/131 та № 8/588.

Ухвалою суду від 17.05.2012 поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено на 11.06.2012.

Представник позивача 01.06.2012 через канцелярію суду подав суду заяву про зміну найменування сторони в якій зазначив, що у відповідності до вимог та положень Закону України від 17.09.2008 № 514-VI (514-17) «Про акціонерні товариства» Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго», про що 13.04.2011 здійснено відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У зв'язку з викладеним позивач просить суд змінити найменування позивача на Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Згідно з п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 (v0018600-03) від 26.12.2011 за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу -наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі ухвалою суду від 11.06.2012 відкладено розгляд справи на 25.06.2012.

21.06.2012 через відділ діловодства суду від КП «ГІОЦ» на запит суду за клопотанням відповідача, надійшла статистично-аналітична інформація про сплату та розщеплення грошових сум на розрахунковий рахунок ПАТ «Київенерго» за опалення, сплачені мешканцями буд. 4-а, вул. Довженка, ЖБК «Екран-3»по договору «1020156 у період з 01.10.2006 до 01.10.2009.

22.06.2012 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення на позов.

Представником відповідача 25.06.2012 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечив зазначивши, по-перше: сплив позовної давності щодо вимог в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у жовтні 2006 року; по-друге: оскільки відповідач має будинкові приладі обліку теплової енергії, позивач при проведенні розрахунків із відповідачем повинен застосовувати тільки ті умови договору, які встановлюють проведення цих розрахунків між сторонами саме при наявності приладів обліку теплової енергії; по-третє: не надано доказів виконання позивачем вимог п. 2.2.4 Договору та п. 5 ст. 32 ЗУ «ПРО ЖКП» протягом періоду за який позивач намагається стягнути борг з відповідача, оскільки сторони повинні керуватися тарифами, які були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації на час укладення договору між сторонами; по-четверте: починаючи з 01.10.2006 позивач застосовує тарифи на теплову енергію, що були затверджені Розпорядженнями КМДА №№ 2249, 643, 520, 981, які не пройшли державну реєстрацію, а відтак є не чинними з моменту їх прийняття; по-п'яте: Київська державна адміністрація ні як місцева державна адміністрація і місцевий орган виконавчої влади та (або) ні як виконавчий орган місцевого самоврядування не наділена повноваженнями щодо встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій, яким є позивач.

В судовому засіданні 25.06.2012 в порядку ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 02.07.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 02.07.2012 у зв'язку з перебуванням судді Грєхової О.А. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, справу № 53/620 передано для розгляду судді Ярмак О. М.

Ухвалою суду від 02.07.2012 відкладено розгляд справи на 13.07.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.07.2012 у зв'язку з перебуванням судді Ярмак О. М. у відпустці та з метою дотримання процесуальних строків, справу № 53/620 передано для розгляду судді Грєховій О. А.

Представник позивача у даному судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.07.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", в особі Структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго" (постачальник) та ЖБК «Екран-3»(споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8604007 від 01.05.2001, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі (п. 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 2.2.1 договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що споживач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені в Додатку № 2.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача у період з 01.10.2006р. по 01.10.2009р. виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 57970,48 грн. За неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані 11761,29 грн. збитків від інфляції, 2382 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Договір № 8604007 від 01.05.2001 року на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до звернення-доручення до договору визначення кількості спожитої споживачем теплової енергії здійснюється розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Відповідно до додатку № 2 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА № 837 від 25.04.2001, які можуть змінюватись в період дії договору.

Пунктом 9 додатку № 2 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число отримувати у РВТ-8 за адресою вул. Довженка, 2 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки.

Пунктом 10 додатку № 2 до договору визначено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

Пунктом 4.1 договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001.

При цьому п. 4.3 договору передбачає, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з пп. 2.1 Договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Господарський суд м. Києва встановив, що при зверненні з позовною заявою, вартість поставленої позивачем відповідачу в спірний період теплової енергії позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.02 (ra1245017-02) , № 643 від 30.05.07, № 520 від 29.04.09 та № 981 від 31.08.09.

Постановою Верховного суду України від 28.11.2011, відмовлено в задоволенні заяви про перегляд судового рішення та залишено в силі ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009, якою визнано протиправним та скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 за № 640 (ra0640017-07) , 642 (ra0642017-07) , 643 (ra0643017-07) . Внаслідок чого відповідач стверджує, що правомірним є застосування за період з травня 2008 року по червень 2009 року тарифу, встановленого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 за № 1245 (ra1245017-02) зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за № 46/429, як останнього чинного

Як вбачається із матеріалів справи, розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про затвердження тарифів на теплову енергію» від 30.05.2007 за № 643 (ra0643017-07) , скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 у справі № 5301/08.

Попередні акти, які діяли до зазначеного розпорядження, тобто розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про затвердження тарифів на теплову енергію» від 30.10.2006 за № 1575 (ra1575017-06) та розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 за № 1575» від 12.02.2007 за № 142 (ra0142017-07) , державну реєстрацію не пройшли.

Відповідно до пп. 2 п. «а» ст. 28 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції чинній на час прийняття зазначених розпоряджень, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на такому принципі як нормативне регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку.

Чинним законодавством не передбачено повноважень виконавчого органу влади, яким є Київська міська державна адміністрація, затверджувати тарифи на теплову енергію.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25.12.2003 №21-рп/2003 (v021p710-03) зазначено, що КМДА є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади Кабінету Міністрів України.

Також, керуючись положенням п. 2 Указу Президента України № 493/92 від 03.10.1992 (493/92) «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», п. п. 1, 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992, № 731 (731-92-п) , отже вказані розпорядження не набрали чинності у встановленому законом порядку.

Доводи позивача про відсутність необхідності державної реєстрації зазначених розпоряджень, не беруться судом до уваги, оскільки вони прийняті виключно як виконавчим органом, а тому підлягають обов'язковій реєстрації в органах юстиції. Позивачем не доведено правомірність встановлення цін (тарифів), за якими належить здійснити відповідачу розрахунок за послуги, надані за період з травня 2008 року по червень 2009 року. Посилання позивача на зупинення дії постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 не знаходять свого підтвердження враховуючи постанову Верховного суду України від 28.11.2011.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 6 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Таким чином, доводи відповідача щодо нарахування плати за надані послуги відповідачу за період з жовтня 2010 року по квітень 2008 року, виходячи із тарифів, передбачених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 за № 1245 (ra1245017-02) , в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.03.2005 за № 499 (ra0_19017-05) , зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за № 46/429 є обґрунтованими.

Стосовно застосування розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 за № 1245 (ra1245017-02) , за період з квітня 2008 по вересень 2009 не підлягає задоволенню, виходячи з того, що розпорядження № 1245 було скасовано розпорядженням КМДА від 18.04.2008 № 578 (ra0578017-08) (зареєстроване в Головному управлінні юстиції у м. Києві 15.05.2008 за № 12/778).

Враховуючи наведене, а також частково приймаючи до уваги заперечення представник відповідача, Господарським судом міста Києва було виконано власний розрахунок позовних вимог із застосуванням тарифів, які діяли.

Приймаючи до уваги викладене, відповідачем за період з 01.10.2006 по 01.10.2009 відповідачем було спожито теплової енергії на загальну суму 148 643,57 грн.

При цьому, протягом спірного періоду відповідачем було сплачено 138 519,79 грн. за спожиту енергію відповідно до договору.

Судом встановлено, що станом на день вирішення спору у відповідача по справі сума заборгованості перед позивачем у заявлений в позовній заяві період становить 10 123,78 грн.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання в повному обсязі щодо по оплати отриманої згідно накладних продукції, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 10 123,78 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 10 123,78 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач просить суд стягнути на свою користь збитки від інфляції в розмірі 11 761,29 грн. збитків від інфляції, 2 382 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних та збитків від інфляції, які нараховані на суми на чинні тарифи у зазначений період задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача 844,41 грн. збитків від інфляції та 319,65 грн. 3% річних, відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

В решті заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги з огляду на таке.

Як встановлено судом між сторонами укладено договір поставки, а не договір про надання комунальних послуг, а отже і Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) не поширюється на правовідносини що виникли між сторонами. В даному випадку відносини між сторонами регулюються законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України "Про теплопостачання" (2633-15) .

Відповідач наполягає на тому, що Розпорядження КМДА № 643 від 30.05.2007 (ra0643017-07) остаточно скасовано Постановою Верховного суду України від 28.11.2011, тому нарахування за теплову енергію, здійснені за період 01.11.2008-01.11.2011 за Договором підлягають перерахуванню за тарифом, введеним в дію Розпорядженням КМДА № 1245 від 20.06.2002 (ra1245017-02) .

Суд, не погоджується з думкою відповідача та вважає, що у нього відсутні правові підстави здійснювати даний перерахунок з огляду на те, що розпорядження № 1245 (ra1245017-02) було скасовано розпорядженням КМДА від 18.04.2008 № 578 (ra0578017-08) (зареєстроване в Головному управлінні юстиції у м. Києві 15.05.2008 за № 12/778).

Крім того, після Розпорядження № 1245 (ra1245017-02) КМДА прийнято ще 2 розпорядження (№ 1575 від 30.10.2006 (ra1575017-06) та № 142 від 12.02.2007 (ra0142017-07) ) до прийняття 30 травня 2007 року розпорядження № 643 (ra0643017-07) .

Дідоводи відповідача стосовно невідповідності обсягів визначених у табуляграмах поданих позивачем з даними наданими КП ГІОЦ КМДА, не відповідає дійсності, оскільки розрахунок спожитої теплової енергії, який здійснює позивач проводиться Гкал., а КП ГІОЦ КМДА виставляє мешканцям у м2.

Крім того, КП ГІОЦ отримує данні про кількість спожитих Гкал лише від відповідача на підставі укладеного договору, а не самостійно визначає, а тому кількість спожитих Гкал повинна контролюватися самим відповідачем.

Згідно з п. 9 Додатку 2 до Договору, відповідач зобов'язується щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту (далі - РВТ) табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформлено акту повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

З огляду на вищевикладене відповідач знав та повністю погоджувався з обсягами виставленими позивачем спожитої теплової енергії, самостійно надавав даний обсяг для розщеплення КП ГІОЦ, а тому питання різниці в тарифах є предметом іншого спору, який не заявлявся сторонами у даній справі.

Відповідно до п. 2.2.3. Договору на постачання теплової енергії при зміні тарифів енергопостачальна організація (Позивач) зобов'язується повідомити Абонента (Відповідача) у п'ятиденний термін з моменту отримання Розпорядження КМДА про їх зміну.

Умовами договору чітко не визначено саме письмова форма повідомлення сторони за договором про зміни тарифів на теплову енергію. З цього випливає, що енергопостачальна організація повідомляє Абонента про зміну тарифів у той спосіб, який буде вважати за потрібне, тобто на власний розсуд.

Отже відповідач був належним чином повідомлений і знав про чинні на певний розрахунковий період під час дії Договору тарифи з листів, що надавалися у РВТ, які є невід'ємною частиною Договору, з табуляграм (карток обліку) з зазначенням тарифів, актів приймання-передачі товарної продукції Конституцією України (254к/96-ВР) у статті 68 передбачено обов'язок кожного громадянина неухильно додержуватися норм Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, оскільки не знання законів не звільняє від юридичної відповідальності, а отже незастосування Господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом тарифів встановлених Розпорядженнями КМДА з підстав не належного повідомлення відповідача є порушенням норм Конституції України (254к/96-ВР) .

Крім того, розпорядженнями КМДА одночасно зі зміною тарифів на теплову енергію для виробників, змінено тарифи для населення, про зміну яких відповідачу достеменно відомо, оскільки мешканцям житлового будинку, який знаходиться на балансі Відповідача, виставлялися рахунки за тарифами, які діяли у спірний період Конституцією України (254к/96-ВР) , а саме ст. 57 встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Згідно з п.5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та згідно ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» рішення органів місцевого самоврядування та нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, набирають. чинності з моменту їх оприлюднення, якщо інше не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, з урахуванням того, що відповідачем було прострочено оплату за поставлену теплову енергію і сплачено заборгованість після порушення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Екран-3" (03050, м. Київ, вул. Довженка, 4а, ідентифікаційний код 22869922 з будь-якого рахунку виявленого під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 10 123,78 (десять тисяч сто двадцять три гривні 78 коп.) основного боргу, 844,41 грн. (вісімсот сорок чотири гривні 41 коп.) збитків від інфляції, 319,65 грн. (триста дев'ятнадцять гривень 65 коп.) 3% річних, 112,88 грн. (сто дванадцять гривень 88 коп.) витрат по сплаті державного мита та 36,94 грн. (тридцять шість гривень 94коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.