Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 709898,35 грн. боргу за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 227 від 10.10.2011 року, в т.ч. 497913,68 грн. основного боргу, 207778,66 грн. пені, 2502,22 грн. інфляційних витрат та 1703,79 грн. 3% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням клопотання № 19-17/1947 від 25.06.2012 року (а.с. 30), яким позивач повідомив суд про часткове погашення відповідачем суми заборгованості в розмірі 55000,00 грн. та просить припинити провадження у справі в цій частині.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, але надіслав до суду клопотання № 2027 від 11.07.2012 року (а.с. 47) про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.

У відповідності до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Отже, відповідач не обмежений у праві вибору іншого представника у випадку неможливості явки в судове засідання конкретної особи, яка його представляє. Окрім того, розгляд даної справи вже відкладався за клопотанням відповідача № 1803 від 20.06.2012 року (а.с. 28) ухвалою суду від 26.06.2012 року (а.с. 44) з аналогічних наведеним у клопотанні № 2027 від 11.07.2012 року підстав.

За таких обставин подане відповідачем клопотання судом відхиляється.

Враховуючи, що відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не надано, справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд встановив:

10.10.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Полтава-авто" (відповідач, споживач) та Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач, теплопостачальна організація) був укладений договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за № 227 (а.с. 7-8), відповідно до умов якого теплопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання приміщень споживача до межі розподілу будівель по вул. Великотирнівській, 1, вул. Фрунзе, 12 в м. Полтаві та вул. Комарова, 2а в с. Розсошенці Полтавської області. При цьому межею розподілу є: для будівель по вул. Великотирнівській, 1 - ТК-76 згідно схеми, яка є невід'ємною частиною даного договору; для будівель по вул. Комарова, 2а - обріз будівлі котельні по пров. Горбанівському, 2; для будівлі по вул. Фрунзе, 12 - спільна система опалення з житловим будинком (п. п. 1, 2 договору).

У відповідності до п. 29 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 227 від 10.10.2011 року (далі - договір) цей договір укладено для опалення та гарячого водопостачання на період з 01.10.2011 року до 30.04.2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення.

Згідно із п. 21 укладеного договору розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться у відповідності до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків. Вартість 1 Гкал складає 802,18 грн. без ПДВ або 962,62 грн. з ПДВ для потреб інших споживачів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 22 договору оплата вартості теплової енергії, спожитої на опалення, визначеної розрахунковим способом в п. 3 додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії", та підігрів води згідно п. 5 додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії", проводиться споживачем плановим платежем до 30 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок вартості спожитої теплової енергії, визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться споживачем до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку.

На виконання умов укладеного договору позивачем у період з 01.01.2012 року по 10.04.2012 року було відпущено відповідачеві теплову енергію на загальну суму 827028,68 грн., що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі теплової енергії, та виставлено відповідні рахунки на оплату, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії реєстрів (а.с. 32-41).

Відповідач в порушення положень договору за надані послуги з теплопостачання розрахувався лише частково на суму 329115,00 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за відпущену теплову енергію склала 497913,68 грн.

Як вбачається з наданої позивачем до суду довідки № 19-37/1945 від 25.06.2012 року (а.с. 31), в ході розгляду справи відповідачем в рахунок погашення заборгованості за відпущену за договором теплову енергію було перераховано позивачеві грошові кошти в розмірі 35000,00 грн., що є підставою для припинення провадження у справі в цій частині у відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Також із зазначеної довідки вбачається, що частину грошових коштів у розмірі 20000,00 грн. було сплачено відповідачем до моменту звернення позивача до суду з даним позовом.

Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за відпущену відповідно до спірного договору теплову енергію складає 442913,68 грн.

Окрім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача нараховані на нього за період з лютого 2012 року по березень 2012 року інфляційні витрати в сумі 2502,22 грн., а також пеню в сумі 207778,66 грн. та 3% річних в сумі 1703,79 грн. за період з 16.02.2012 року по 30.04.2012 року.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом приписів ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

За змістом положень ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт наявності між сторонами правовідносин з приводу постачання теплової енергії, обсяги відпущеної відповідно до договору теплової енергії, факт виставлення рахунків на оплату відпущеної теплової енергії, факт наявності заборгованості в сумі 442913,68 грн. за надані позивачем послуги з теплопостачання, а також факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 442913,68 грн. боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 20000,00 грн. боргу за відпущену за договором теплову енергію не підлягають задоволенню, оскільки, як було вказано вище, цю заборгованість було погашено відповідачем до моменту звернення позивача до суду з даним позовом.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 547- 548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 24 договору в разі несплати у вказані в договорі строки нараховується пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" (№ 686-XI від 20.05.1999 року) (686-14) , а також стягуються інфляційні витрати та 3% річних з простроченої суми згідно зі ст. 625 ЦК України.

Перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем пені, інфляційних витрат та 3% річних суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82- 85 ГПК України, суд -

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтава-авто" (36040, м. Полтава, вул. Великотирнівська, 1, р/р 260080033301 в АТ "Брокбізнес" м. Харків, МФО 350910, код ЄДРПОУ 03118340) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, р/р 260007148 в АК "Полтава-банк", МФО 331749, код ЄДРПОУ 03338030) - 442913,68 грн. основної заборгованості, 207778,66 грн. пені, 2502,22 грн. інфляційних витрат та 1703,79 грн. 3% річних та 13097,97 грн. судового збору.