За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОК»

про стягнення 203 142,24 грн.

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Марущак О.В. (довіреність №343 від 14.02.2012р.)

від відповідача: Дегтярьова О.П. (довіреність від 27.04.2012).

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія»(надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОК»(надалі - відповідач) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару на суму 203 142,24 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за усним договором поставки не виконав, вартість поставленого товару не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, подав клопотання про відмову в задоволенні позовних вимог та в судових засіданнях проти позову заперечував, посилаючись на те, що до вимог позивача сплив строк позовної давності.

Справа слухається Господарським судом м. Києва вдруге. рішенням Господарського суду м. Києва від 18.08.2011р. по справі № 10/297 позовні вимоги було задоволено повністю, стягнуто з відповідача 203 142,24 грн. основного боргу. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2011р. вказане рішення було залишене без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2012р. рішення Господарського суду м. Києва від 18.08.2011р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2011р. скасовані, справа передана на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. У вказаній постанові Вищого господарського суду України зазначено про необхідність дослідження строків виникнення у відповідача спірного грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.06.2012р. справа була прийнята до провадження, їй присвоєний номер 10/297-25/260-20122, розгляд справи призначений на 03.07.2012р. В судовому засіданні 03.07.2012р. було оголошено перерву до 10.07.2012р.

В судовому засіданні 10 липня 2012 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

Між позивачем та відповідачем в період з травня 2005 року по березень 2006 року було укладено усний договір згідно якого позивач відпустив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 306 188,22 грн. Воля сторін до укладення договору та факт його укладення підтверджується рахунками -фактурами та видатковими накладними на отримання товару, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Вчинення відповідного правочину підтверджується видатковими накладними №№ УГ-0004554 від 26.05.2005, УГ-0005018 від 06.06.2005, УГ-0005630 від 17.06.2005, УГ-0007690 від 02.08.2005, УГ-0009062 від 05.09.2005, УГ-0009061 від 05.09.2005, УГ-0010520 від 04.10.2005, УГ-0001954 від 16.03.2006 та УГ-0001955 від 16.03.2006 (а.с.8-16), які засвідчені обома сторонами відповідними підписами і завірені печатками, та довіреностями серії ЯКН № 742683 від 26.05.2005, № 742753 від 16.06.2005, № 742725 від 06.06.2005, № 743039 від 02.08.2005, серії ЯКС № 450307 від 02.09.2005, серії ЯЛХ № 318046 від 15.03.2006, серії ЯЛЛ № 079073 від 04.10.2005 (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи, а.с.38-44).

Вказані докази свідчать про передачу позивачем та отримання відповідачу товару загальною вартістю 306 188,22 грн.

Відповідач здійснив частковий розрахунок за отриману продукцію, про що не заперечує позивач, на суму 103 045,98 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача від 25.07.2007 на суму 9 468,37 грн., 07.10.2005 на суму 36 057,00 грн., від 07.10.2005 на суму 10 149,00 грн., від 16.11.2005 на суму 10 149,00 грн., від 28.02.2006 на суму 36 057,00 грн., від 14.03.2006 на суму 1 159,97 грн.

Відповідачем не було надано до матеріалів справи платіжних доручень щодо оплати отриманого від позивача товару у зв'язку із їх знищенням. Доказів того, що між сторонами існували ще якість господарські правовідносини, за якими відповідач міг би здійснювати розрахунок з позивачем, відповідачем також не надано. Господарським судом встановлено, що у реквізитах щодо перерахування коштів відповідачем місцями зазначалися номери рахунків, що не співпадають з номерами рахунків позивача, які наявні в матеріалах справи. Однак за відсутності належних доказів існування між сторонами інших правовідносин та направлення вказаних коштів на оплату іншої продукції, крім тієї, що отримана відповідачем за видатковими накладними № № УГ-0004554 від 26.05.2005, УГ-0005018 від 06.06.2005, УГ-0005630 від 17.06.2005, УГ-0007690 від 02.08.2005, УГ-0009062 від 05.09.2005, УГ-0009061 від 05.09.2005, УГ-0010520 від 04.10.2005, УГ-0001954 від 16.03.2006 та УГ-0001955 від 16.03.2006, зважаючи також на те, що позивач не заперечує факту розрахунку відповідача саме за отриману за вказаними видатковими накладними товару, господарський суд приймає до уваги докази оплати відповідачем коштів в сумі 103 045,98 грн. саме за отриманий товар за вказаними видатковими накладними.

Крім того, відповідач не заперечує факту перерахування 103 045,98 грн. саме за отриманий від відповідача товар за видатковими накладними № № УГ-0004554 від 26.05.2005, УГ-0005018 від 06.06.2005, УГ-0005630 від 17.06.2005, УГ-0007690 від 02.08.2005, УГ-0009062 від 05.09.2005, УГ-0009061 від 05.09.2005, УГ-0010520 від 04.10.2005, УГ-0001954 від 16.03.2006 та УГ-0001955 від 16.03.2006, що підтверджується також змістом його апеляційної скарги (а.с. 136), однак зазначає про те, що щодо вимог позивача сплив строк позовної давності.

Як свідчать матеріали справи, решту вартості поставленого товару відповідач не оплатив. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 203 142,24 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи із аналізу документів, що свідчать про укладення між сторонами усного договору та підтверджують його виконання сторонами, господарський суд приходить до висновку, що між сторонами існували правовідносини щодо поставки товару.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, сторонами не було встановлено чіткого строку виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару, оскільки в жодному з документів, що свідчить про укладення договору чи підтверджує його виконання не зазначено про встановлення такого строку. Посилання відповідача на те, що строк виконання зобов'язання по оплаті товару був визначений в рахунках-фактурах позивача №№ УГ-0006716 від26.05.2005, УГ-0008212 від 17.06.2005, УГ-0013033 від05.09.2005, УГ-0011048 від01.08.2005р., УГ-0003324 від 16.03.2006, УГ-0003325 від 16.03.2006, УГ-0014826 від 30.09.2005 та УГ-0012945 від 01.09.2005 (а.с.30-37) не приймається судом до уваги зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку (рахунку-фактури) не відносяться до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено.

Крім того, рахунок-фактура є одностороннім документом що не виражає волю сторін щодо визначення умов договору, а законодавством та господарською практикою не обмежується право сторони видавати декілька рахунків на оплату одного і того ж товару.

Як слідує із змісту наявних в матеріалах справи рахунків-фактур позивача №№ УГ-0006716 від26.05.2005, УГ-0008212 від 17.06.2005, УГ-0013033 від05.09.2005, УГ-0011048 від01.08.2005р., УГ-0003324 від 16.03.2006, УГ-0003325 від 16.03.2006, УГ-0014826 від 30.09.2005 та УГ-0012945 від 01.09.2005 позивачем зазначено в них про «строки дійсності рахунків до сплати», що не є тотожним із «строком виконання відповідачем зобов'язання»щодо оплати вже отриманого товару, що оформлювалося первинними документами та не виключало можливості видачі позивачем в односторонньому порядку інших рахунків з іншими строками їх дійсності до сплати. Відповідачем не надано жодних доказів того, що строки дійсності рахунків-фактур до сплати визначалися сторонами саме як строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару (як-то листування, тощо).

За таких умов господарський суд виходить з того, що в правовідносинах між сторонами щодо поставки товару за видатковими накладними №№ УГ-0004554 від 26.05.2005, УГ-0005018 від 06.06.2005, УГ-0005630 від 17.06.2005, УГ-0007690 від 02.08.2005, УГ-0009062 від 05.09.2005, УГ-0009061 від 05.09.2005, УГ-0010520 від 04.10.2005, УГ-0001954 від 16.03.2006 та УГ-0001955 від 16.03.2006 не було встановлено строку виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару.

Згідно із частиною другою ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем було направлено відповідачу лист №2498 від 15.04.2011 (а.с. 45) з вимогою про сплату заборгованості в сумі 203 142,24 грн. Факт направлення позивачем вказаної вимоги підтверджується поштовою квитанціями №0389 та №0390 від 15.04.2011р. та описами вкладення від 15.04.2011р. з відміткою поштового відділення про відправлення (а.с. 46).

Таким чином, зважаючи на положення частини другої ст. 530 ЦК України обов'язок відповідача виконати зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару на суму 203 142,24 грн. виник з моменту пред'явлення такої вимоги та мав бути виконаний відповідачем протягом семи днів від пред'явлення вимоги, тобто до 25 квітня 2011 року (з урахуванням поштового обігу рекомендованих відправлень по м. Києву).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати вартості отриманого товару у строк, визначений вимогою позивача, не виконав. Заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості поставленого товару складає 203 142,24 грн.

Згідно ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зважаючи на те, що строк виконання відповідачем зобов'язання з урахуванням ч.2 ст. 530 ЦК України та направленої позивачем вимоги №2498 від 15.04.2011 закінчився 25 квітня 2011 року, саме після цієї дати позивач дізнався про порушення свого права, а тому строк позовної давності починає перебіг від вказаної дати. Як свідчить відмітка канцелярії Господарського суду м. Києва про прийняття позовної заяви, позивач подав позов про стягнення з відповідача 203 142,24 грн. 02.06.2011р., тобто в межах строку позовної давності.

За таких умов посилання відповідача на сплин строку позовної давності щодо вимог позивача є необґрунтованими.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача у розмірі 2267,43 грн. (2031,43 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОК»(ідентифікаційний код 23394970, адреса: 01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцього /Драгомирова, 10/10, офіс 60-61, р/р 26002501022389 в КРД «Райффайзен Банк «Аваль», м. Київ, МФО 322904 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія»(ідентифікаційний код 25412086, адреса: 01013, м. Київ, вул. Баренбойма, буд. 1, р/р 26007006237001 у ВАТ «Банк Кіпру», м.Київ, МФО 320940) 203 142,24 (двісті три тисячі сто сорок дві гривні 24 копійки) грн. основного боргу та судові витрати у сумі 2267,43 грн. (дві тисячі двісті шістдесят сім гривень 43 копійки).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.07.2012р.