Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач) звернулась до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (відповідач), у якому просить стягнути суму 4 800 490,04 грн. основного боргу, 370 060,69 грн. пені, 255 412,58 грн. інфляційних, 173 991,95 грн. 3% річних, а всього 5 599 955,26 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов'язань по договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансується з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/10-2472-БО-4 від 20.12.2010 року.

Представник позивача наполягав на задоволені первісних позовних вимог в повному обсязі.

Разом з тим, Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (позивач за зустрічним позовом) звернулось до господарського суду з зустрічним позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (відповідач за зустрічним позовом), у якому просить припинити зобов'язання КП "Теплоенерго" ДМР перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" по сплаті заборгованості за спожитий природний газ за договором від 20.12.2010 року № 06/10-2472-БО-4 в сумі 4 800 490,04 грн., а також санкцій за порушення грошових (пеня, збитки від інфляції, 3% річних) в сумі 799 465,22 грн., а всього 5 599 955,26 грн.

Вмотивовує зустрічні вимоги посиланнями на те, що оскільки фактично у КП "Теплоенерго" ДМР є зобов'язання по оплаті за природний газ, поставлений ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" за договором від 20.12.2010 року № 06/10-2472-БО-4, а у останнього -по сплаті послуг з переробки природного газу, транспортування теплової енергії за договором № 17/05-428/2 від 01.10.05р., то такі вимоги є однорідними, оскільки мова йде про гроші, вимоги є своєчасними, так як право вимоги у КП "Теплоенерго" ДМР виникло з моменту виконання своїх зобов'язань за договором комісії № 12/05-429 (квітень 2012 року). Отже, в силу положень ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України заява однієї із сторін (заява КП "Теплоенерго" ДМР про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 5 680 759,31 грн.) про зарахування однорідних зустрічних вимог має наслідком припинення зобов'язання.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.06.12р. по 05.07.12р., згідно ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 05.07.12р. строк розгляду спору за клопотанням представника позивача за зустрічним позовом продовжено до 22.07.12р.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

20.12.2010 року між КП "Теплоенерго" ДМР (покупцем) та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальником) було укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансується з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/10-2472-БО-4 (далі -Договір поставки природного газу), згідно з умовами якого постачальником у період з січня по квітень 2011 року передано покупцю природного газу на загальну суму 17 955 925,35 грн., що підтверджується наявними у справі двохсторонніми актами прийому-передачі та не заперечується відповідачем за первісним позовом.

Однак, в порушення умов п. 4.1 Договору поставки природного газу покупець взяті на себе зобов'язання виконав частково у загальній сумі 13 155 435,31 грн., у зв'язку із чим у останнього утворилась основна заборгованість в розмірі 4 800 490,04 грн., яка підтверджується матеріалами справи та не заперечується покупцем.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст.ст. 4, 16, 258, 549- 551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України (436-15) , учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

На підставі умов п.п. 7.3.1, 9.3 Договору та в силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував покупцю за період з 28.10.11р. по 28.04.12р. розмір пені на суму 370 060,69 грн., а також за період з лютого 2011 року по березень 2012 року розмір інфляційних на суму 255 412,58 грн., та за період з 11.02.11р. по 28.04.12р. розмір 3% річних на суму 173 991,95 грн., що відображається в обґрунтованих розрахунках позивача та задовольняється господарським судом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

З огляду на умови Договору щодо термінів оплати поставленого природного газу, строк оплати поставленої решти вартості спірного газу та розміру пені, інфляційних та 3% річних, є таким, що настав.

Разом з тим, проведений аналіз матеріалів справи відображає наступне.

01.10.2005 року між Дочірнім підприємством "Газ-тепло", правонаступником якого є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (замовником), та Дочірнім підприємством обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" із виробництва теплової енергії "Теплоенерго", правонаступником якого є КП "Теплоенерго" ДМР (підрядником), був укладений договір № 17/05-428/2 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії (далі - Договір переробки природного газу).

Для виконання зазначеного вище договору, а також визначення порядку розрахунків за реалізовану теплову енергію між сторонами був укладений договір комісії № 12/05-429 від 01.10.2005 року (далі -Договір комісії).

Згідно з п. 1.1 Договору переробки природного газу КП "Теплоенерго" ДМР прийняло на себе зобов'язання здійснити послуги з переробки природного газу в готову продукцію, відповідно до технічних умов, та транспортування готової продукції до споживачів, а ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", в свою чергу, прийняти готову продукцію та оплатити виконану роботу з переробки природного газу в готову продукцію та її транспортування до споживачів.

За умовами п. 5.5 цього ж договору орієнтована вартість робіт за цією угодою складає 21230,760 тис. грн. з ПДВ. Договір набирає юридичної сили з моменту підписання сторонами і діє в частині надання послуг з 01.10.05р. до 30.09.06р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання (п. 15.1).

Замовник оплачує за актом, зазначеним в п. 9.1 Договору переробки природного газу ціну робіт з наданих підрядником послуг у розмірі та порядку, встановленому п. 8.3 цієї угоди. Також, у відповідно до п. 9.1 підставою для розрахунків за звітний місяць є підписаний сторонами акт виконаних робіт за формою, встановленою сторонами.

Пункт 9.2 Договору переробки природного газу передбачає, що з метою забезпечення розрахунку із підрядником за виконані роботи з переробки природного газу та транспортування теплової енергії з врахуванням положень п. 10 цієї угоди, замовник перераховує підряднику відповідні грошові кошти з поточного рахунку відкритого на виконання умов підпункт 5.1 п. 5 Договору комісії, відповідно до алгоритму розподілу грошових коштів, погодженого сторонами. Грошові кошти, зазначені в п. 9.2 Договору переробки природного газу, перераховуються замовником підряднику з грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції за Договором комісії (п. 9.2.1 Договору переробки природного газу).

01.10.2005 року між Дочірнім підприємством "Газ-тепло", правонаступником якого є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (комітентом) та Дочірнім підприємством обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" із виробництва теплової енергії "Теплоенерго", правонаступником якого є КП "Теплоенерго" ДМР (комісіонером) було укладено договір комісії № 12/05-429 (далі -Договір комісії), за умовами якого комітент доручає, а комісіонер бере на себе зобов'язання укласти від свого імені правочини з реалізації теплової енергії, відповідно до умов цієї угоди, із споживачами.

Пункт 5.1 Договору комісії передбачає, що оплата за реалізовану комісіонером теплову енергію здійснюється безпосередньо споживачами на зазначений в договорі рахунок комітента.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору комісії позивач за зустрічним позовом прийняв від відповідача за зустрічним позовом та реалізував теплову енергію на суму 27 948 102,96 грн., яка сплачена частково. Несплачену заборгованість у сумі 13 657 676,60 грн. стягнуто з комісіонера (КП "Теплоенерго" ДМР) на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2009 у справі № 35/71-09.

Аналіз матеріалів справи відображає, що назване вище рішення суду фактично виконане позивачем за зустрічним позовом в квітні 2012 р., що підтверджується наявною у справі постановою від 06.04.12р. головного державного виконавця Єжова М.В. про закінчення виконавчого провадження.

Також на підставі Договору переробки природного газу КП "Теплоенерго" ДМР в період з жовтня 2005 року по вересень 2006 року надало ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" послуги з переробки природного газу та транспортування теплової енергії на загальну суму 12 391 986,14 грн., що підтверджується актами виконаних робіт. При цьому, відповідач за зустрічним позовом надані послуги по Договору переробки природного газу оплатив частково, де несплаченим перед позивачем за зустрічним позовом залишився борг у розмірі 5 626 517,42 грн. про що не заперечується представником ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

В той же час, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" вказує на те, що в силу умов Договору переробки природного газу розрахунок за перероблену теплову енергію здійснюється замовником на підставі підписаних актів виконаних робіт по цій угоді. Тоді як, враховуючи положення ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України, заборгованість замовника виникла на підставі актів за період з жовтня 2005 року по липень 2006 року, а отже відповідно сплинула в серпні 2009 року. Про що відповідачем за зустрічним позовом заявлено до суду вимоги про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Проте, господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що оскільки Договором переробки природного газу та додатком № 4 до нього строки оплати вартості наданих підрядником послуг не встановлені, а відповідно до вимог ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

Тоді як, про порушення свого права КП "Теплоенерго" ДМР довідалось 24.06.2010 року, а саме з дати отримання повідомлення ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" № 31/18-5624 про те, що кредиторська заборгованість Дочірнього підприємства "Газ-тепло" (замовника по Договору переробки природного газу) в сумі 5 774 882,43 грн., списана з обліку та врахована в складі доходів компанії. При цьому, на думку ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", такі дії вчиненні відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, враховуючі положення ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності щодо стягнення заборгованості з відповідача за зустрічним позовом, внаслідок порушення ним умов Договору переробки природного газу, розпочався з 24.06.2010 року

До того ж, документи долучені до матеріалів справи відображають, що після повного виконання КП "Теплоенерго" ДМР своїх зобов'язань за Договором комісії (квітень 2012 р.) він звернувся до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 5 680 759,31 грн., проте своїм листом від 18.05.2012 р. остання відмовилася від проведення зарахування зустрічних вимог, посилаючись на те, що кредиторська заборгованість перед КП "Теплоенерго" ДМР в сумі 5 680 759,31 грн. списана з обліку компанії та врахована в складі доходів ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

Однак, господарський суд вважає таку позицію ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" неправомірною у зв'язку з наступним.

Як зазначалось вище, 01.10.05 р. між сторонами було укладено Договір переробки природного газу, насамперед, по якому відповідач по зустрічному позову є замовником, а КП "Теплоенерго" ДМР є виконавцем. По цьому договору виконавець зобов'язався переробляти отриманий від відповідача газ та транспортувати теплову енергію споживачам, при цьому у Договорі на переробку газу (п.15.1) вказано, що в частині розрахунків цей договір діє до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань і, таким чином, вказаний договір містить зобов'язання у сторін за однорідними грошовими вимогами.

Між тим, в ході виконання договору сторони не в повному обсязі виконували грошові зобов'язання, тобто КП "Теплоенерго" ДМР не забезпечило 100% оплату споживачами теплової енергії, внаслідок чого, як поручитель перед відповідачем за зустрічним позовом, повинен був сплатити останньому 13 657 676,60 грн. та ця заборгованість була стягнута з КП "Теплоенерго" ДМР рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2009 р. по справі № 35/71-09.

В свою чергу, за Договором переробки природного газу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" неповністю розрахувався за ці послуги, оскільки згідно з умова ми договору оплата робіт проводиться з грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції за договором комісії. Станом на 29.05.2012 р. заборгованість складає 5 626 517,42 грн. В частині розрахунків за Договором комісії КП "Теплоенерго" ДМР розрахувалось перед відповідачем у повному обсязі (підтверджується наявною у справі постановою від 06.04.2012 р. про закінчення виконавчого провадження), що з урахуванням умов Договору переробки природного газу і наявності на теперішній час заборгованості ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у сумі 5 626 517,42 грн., дає КП "Теплоенерго" ДМР право вимоги її погашення, де строк оплати є таким, що настав.

Згідно із ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названої правової норми залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема, можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи господарський суд зазначає, що в даному випадку у позивача за зустрічним позовом є зобов'язання по оплаті спірної заборгованості за природний газ, поставлений відповідачем за зустрічним позовом за Договором поставки природного газу, а також у останнього - по сплаті послуг з переробки природного газу, транспортування теплової енергії за Договором переробки природного газу. Отже, вимоги є однорідними, оскільки мова йде про грошові кошти, а також вимоги є своєчасними, оскільки право вимоги у КП "Теплоенерго" ДМР виникло з моменту виконання своїх зобов'язань за Договором комісії.

Нормами ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України передбачено, що заява однієї із сторін про зарахування однорідних зустрічних вимог має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином та не припиняє зобов'язання, то така сторона вправі звернутись до суду з позовом про примусове виконання першою стороною зобов'язання в натурі, тобто, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", одержавши лист КП "Теплоенерго" ДМР про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, не погоджуючись з пропозицією, мало право оскаржити односторонню угоду на предмет її нікчемності, чого відповідачем за зустрічним позовом зроблено не було.

З огляду на викладене, господарський суд погоджується з твердженнями КП "Теплоенерго" ДМР стосовно того, що залік однорідних зустрічних вимог у даному випадку повинен бути здійснений у примусовому порядку за рішенням суду.

Щодо обраного позивачем за зустрічним позовом способу захисту суд зазначає наступне. рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. (v015p710-02) визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду за захистом своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) . Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Так, згідно із ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні положення містяться і в ст. 20 ГК України.

Господарський суд вважає заявлені вимоги позивача за зустрічним позовом такими, що підлягають захисту, оскільки ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів передбачає саме припинення правовідношення, а ч. 2 ст. 20 ГК України передбачає, що способом захисту прав суб'єктів господарювання є припинення господарських правовідносин.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові №17/226-10 від 09.02.2011 р.

Викладене є підставою для відмови в первісному позові та задоволенні зустрічних позовних вимог.

Сплата судового збору за зустрічним позовом покладається на ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82- 85, 116- 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В первісному позові відмовити.

Зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Припинити зобов'язання Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" по сплаті заборгованості за спожитий природний газ за договором від 20.12.2010 року № 06/10-2472-БО-4 в сумі 4 800 490,04 грн., а також санкцій за порушення грошових зобов'язань (пеня, збитки від інфляції, 3% річних) в сумі 799 465,22 грн., а всього 5 599 955,26 грн.

Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ЄДРПОУ 31301827) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, 7; ЄДРПОУ 32688148) суму 64 380,00 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят грн. 00 коп.) судового збору.