за позовом Першого заступника прокурора міста Запоріжжя, (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, -Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 206)

до відповідача Фізичної особи ОСОБА_2, (69096, АДРЕСА_1)

про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 34/11 від 16.11.2011 р., зобов'язання повернути нежитлове приміщення і стягнення 86 510,40 грн. неустойки

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача -Медвідь С.Д., довіреність № 4908/01-12 від 16.12.2011 р.;

від відповідача -не з'явився;

від прокуратури - Понятенко К.А., на підставі наказу № 612к від 02.07.2012 р.;

22.05.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Перший заступник прокурора міста Запоріжжя з позовною заявою в порядку ст. 2 ГПК України в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Фізичної особи ОСОБА_2, м. Запоріжжя про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 34/11 від 16.11.2011 р., укладеного Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та ОСОБА_2, зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення VІІ підвалу та першого поверху літера А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, до комунальної власності міста Запоріжжя та стягнення з відповідача 86 510,40 грн. неустойки.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.05.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/1907/12, судове засідання призначено на 18.06.2011 р., у сторін і прокурора витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

У зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 09.07.2012 р.

В судовому засіданні 09.07.2012 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників прокуратури та позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання 09.07.2012 р. повторно не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду від 22.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5009/1907/12 документи і від 18.06.2012 р. про відкладення розгляду справи № 5009/1907/12 документи і матеріали суду не надав. 07.07.2012 р. на адресу господарського суду Запорізької області від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, якою відповідач просить суд відкласти розгляд справи № 5009/1907/12, призначений на 09.07.2012 р., у зв'язку із хворобою. Крім того, у зазначеному клопотанні відповідач зазначає про неможливість надати суду відзив на позовну заяву через те, що нею не була отримана позовна заява та додані до неї документи.

Прокурор та позивач вважають за необхідне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи вирішити на розсуд суду.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, заслухавши думку прокурора і позивача з цього приводу, судом клопотання про відкладення судового засідання відхилено.

При вирішенні даного клопотання суд виходив з того, що зазначені відповідачем обставини не є обов'язковими для відкладення розгляду справи у відповідності до ст. 77 ГПК України. Статтею 1 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають, в тому числі, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому законом порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Відповідно до положень ст. 28 ГПК України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Про дату, час та місце розгляду справи № 5009/1907/12 відповідач був повідомлений завчасно ухвалою суду від 18.06.2012 р. про відкладення розгляду справи, яка на адресу суду відділенням поштового зв'язку не поверталася. Таким чином, в судовому засіданні, призначеному на 09.07.2012 р., представляти інтереси відповідача міг або відповідач особисто або інша особа, повноваження якої підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Стосовно неотримання відповідачем позовної заяви та доданих до неї документів, то суд зазначає, що до позовної заяви № 146-3364вих.12 від 21.05.2012 р., яка надійшла на адресу господарського суду Запорізької області 22.05.2012 р. за вх. № 2002/09-05, на підтвердження направлення відповідачу позовної заяви з додатками прокурором надані оригінали фіскального чеку № 4528 від 22.05.2012 р. та опису вкладення в цінний лист, скріпленого відбитком календарного штемпелю відділення поштового зв'язку за 22.05.2012 р., що цілком відповідає вимогам ст. 56 ГПК України. В свою чергу, відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом ознайомитися з матеріалами справи, зробити з них витяги, зняти копії.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 (v0018600-03) від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 (v0018600-03) від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Позивач в судовому засіданні 09.07.2012 р. на підставі ст. 22 ГПК України звернувся до суду із письмовою заявою, в якій конкретизував порядок та спосіб виконання позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення, а саме: зобов'язати ОСОБА_2 повернути нежитлове приміщення VІІ підвалу та першого поверху літера А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, до комунальної власності міста Запоріжжя на вимогу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. Цією ж заявою позивач визначив банківські реквізити, за якими з відповідача підлягає стягненню неустойка в розмірі 86 51,40 грн., оскільки в позовній заяві прокурора ці реквізити зазначені не були.

Розглянувши подану позивачем заяву та матеріали справи № 5009/1907/12, суд вважає, що вона подана у відповідності до діючих процесуальних норм, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін та приймається судом до розгляду.

Заявлені прокурором вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 121 Конституції України, ст., ст. 525, 526, 651 ЦК України, ст. 193 ГК України, положеннях Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) і полягають в тому, що на підставі рішення запорізької міської ради № 16 від 23.04.2008 р. позивачем та відповідачем у справі був укладений договір купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 34/11, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача об'єкт приватизації -нежитлове приміщення, а саме: зобов'язати ОСОБА_2 повернути нежитлове приміщення VІІ підвалу та першого поверху літера А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, а відповідач зобов'язався прийняти об'єкт приватизації, сплатити повну вартість об'єкта приватизації відповідно до умов, зазначених в договорі. Відповідно до п. 1.4 договору право власності на об'єкт приватизації переходить до відповідача з моменту сплати повної вартості об'єкта приватизації. Договір купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 34/11 16.11.2011 р. посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 1562. Згідно ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та п. 2.1 договору відповідач зобов'язаний внести кошти за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з дати нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації. Таким чином, термін сплати відповідно до умов договору -16.12.2011 р. Пунктом 1.6 договору визначено, що повна вартість об'єкта приватизації з урахуванням ПДВ становить 432 552,00 грн. Пунктом 7.2 договору сторони узгодили, що у разі, якщо відповідач протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору не сплатить повну вартість за об'єкт приватизації, він сплачує позивачу неустойку у розмірі 20 % від повної вартості об'єкта приватизації з урахуванням ПДВ. При цьому позивач порушує питання про розірвання договору. Пунктом 11.4 договору передбачено, що у випадках розірвання договору за рішенням суду чи за згодою сторін об'єкт повертається у комунальну власність міста Запоріжжя. В порушення умов договору повну вартість за об'єкт приватизації відповідач станом на час вирішення спору судом не сплатив. Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору. Оскільки відповідачем оплата повної вартості об'єкта приватизації здійсненна в терміни, передбачені умовами договору та нормами чинного законодавства, здійснена не була, чим завдано шкоду економічним інтересам позивача у вигляді не надходження до міського бюджету грошових коштів за об'єкт приватизації, прокурор просить суд позов задовольнити повністю.

Представник позивача заявлені прокурором вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених прокурором, просить суд розірвати договір купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 34/11 від 16.11.2011 р., укладений з ОСОБА_2, зобов'язати відповідача повернути нежитлове приміщення VІІ підвалу та першого поверху літера А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, до комунальної власності міста Запоріжжя та стягнути з відповідача 86 510,40 грн. неустойки.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача і прокурора, суд -

Статтею 12 ГПК України унормовано, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладені, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Згідно з п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. (v0010600-11) "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин. З огляду на приписи ч. 2 ст. 1 та ст. 12 ГПК України зазначені справи підвідомчі господарським судам і втому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (позивачем у справі) та фізичною особою гр. ОСОБА_2 (відповідачем у справі) був укладений договір купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 34/11 (далі за текстом -Договір).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що предметом Договору є передача права власності на комунальне майно м. Запоріжжя шляхом приватизації способом викупу на підставі рішення Запорізької міської ради від 13.02.2008 р. № 17 (зі змінами згідно рішення Запорізької міської ради від 23.04.2008 р. № 16) та відповідно до наказу Управління у справах приватизації Запорізької міської ради від 28.09.2010 р. № 433 і наказу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 16.11.2011 р. № 272. Об'єкт приватизації належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підстав свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САВ № 646251 від 01.02.2008 р., право власності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 21975237, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.05.2008 р. за № 18830965 та Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.11.2011 р. № 32043481.

Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 Договору позивач (орган приватизації) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця) об'єкт приватизації -нежитлове приміщення VІІ підвалу та першого поверху літера А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, а відповідач зобов'язався прийняти об'єкт приватизації, сплатити повну вартість об'єкта приватизації відповідно до умов, зазначених в Договорі.

Згідно з умовами п., п. 1.4, 1.6 Договору право власності на об'єкт приватизації переходить до відповідача з моменту повної сплати вартості придбаного об'єкта приватизації, яка складає 432 552,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до пункту 2.1 Договору розрахунки за об'єкт приватизації здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача протягом 30 календарних днів з дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього Договору.

Договір купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 34/11 16.11.2011 р. посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Редька В.П. та зареєстрований в реєстрі за № 1562, а також внесений до Державного реєстру правочинів за № 4743858, що підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів від 16.11.2011 р. № 10655708.

Таким чином, термін сплати за придбаний об'єкт приватизації відповідно до умов Договору -до 16.12.2011 р.

02.04.2012 р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист "Про розрахунок за об'єкт приватизації" № 1938/01-12, яким від відповідача вимагалося негайно здійснити розрахунок за об'єкт приватизації за Договором купівлі-продажу № 34/11 від 16.11.2011 р. в розмірі 432 552,00 грн.

Відповідачем вказаний лист був залишений без відповіді та задоволення.

В ході судового вирішення спору судом з'ясовано, що фактично відповідачем оплата вартості придбаного об'єкта приватизації здійснена не була.

Таким чином, станом на час вирішення даного спору судом прострочення строку оплати за об'єкт приватизації, з урахуванням положень п. 2.1 Договору, становить понад 60 днів.

Відповідно до п. 5.1 Договору відповідач зобов'язався сплатити повну вартість об'єкта приватизації, зазначену в п. 1.5 Договору, у строк та на умовах, встановлених розділом 2 Договору.

Глава 50 ЦК України (435-15) передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі, якщо відповідач протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору не сплатить повну вартість за об'єкт приватизації, він сплачує позивачу неустойку у розмірі 20 % від повної вартості об'єкта приватизації з урахуванням ПДВ. При цьому позивач порушує питання про розірвання цього Договору.

Згідно з п. 11.3 Договору у разі невиконання однією із сторін умов Договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду або господарського суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписи аналогічного змісту містить ч. 1 ст. 188 ГК України, якою встановлено, що зміна та розрізання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" № 2171-ХІІ від 06.03.1992 р. (з наступними змінами та доповненнями) договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. У разі несплати коштів протягом зазначеного строку покупець сплачує на користь державного органу приватизації неустойку в розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.

Згідно з ч., ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Аналогічний припис містить ст. 638 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" договір купівлі-продажу повинен включати назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; остаточну ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів.

Таким чином, при укладенні спірного Договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 34/11 від 16.11.2011 р. позивач у справі -Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради -мав на меті саме отримання визначеної грошової суми як плати за об'єкт приватизації.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем оплата повної вартості об'єкта приватизації в порядку та терміни, передбачені умовами Договору № 34/11 від 16.11.2011 р., здійснена не була, що є підставою для його розірвання в судовому порядку.

Відповідно до ст. 546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов'язань може забезпечуватися в тому числі неустойкою.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 549 цього ж Кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разу порушення боржником зобов'язання.

У зв'язку із невиконання відповідачем взятого на себе за умовами Договору № 34/11 від 16.11.2011 р. обов'язку щодо внесення плати за об'єкт приватизації позивачем відповідачу на підставі п. 7.2 Договору за період з 17.12.2011 р. по 18.06.2012 р. нарахована неустойка в сумі 86 510,40 грн.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що розрахунок неустойки виконаний вірно.

За таких обставин, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати вартості об'єкту приватизації, вимоги про стягнення неустойки в розмірі 86 510,40 грн. підлягають задоволенню судом.

Частиною 9 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" № 2163-ХІІ від 04.03.1992 р. встановлено, що у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність.

Пунктом 11.4 Договору сторони обумовили, що у випадках розірвання договору за рішенням суду чи за згодою сторін об'єкт повертається у комунальну власність міста Запоріжжя.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, спірне нежитлове приміщення за актом приймання-передачі відповідачу в порядку, визначеному розділом 3 Договору "Передача об'єкта приватизації", не передане, оскільки відповідач не сплатив повну вартість об'єкту приватизації, що передбачено п. 3.1 Договору.

Однак, нежитлове приміщення VІІ підвалу та першого поверху літера А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на теперішній час знаходиться в користування відповідача на підставі договору оренди № 1054/9 від 22.10.2004 р., про що свідчить акт приймання-передачі не житлового приміщення від 22.10.2004 р.

Враховуючи вище викладені обставини у їх сукупності, суд вважає наявними підстави для зобов'язання відповідача повернути до комунальної власності міста Запоріжжя нежитлове приміщення VІІ підвалу та першого поверху літера А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно зі ст., ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Прокурор і позивач надали всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі та належного виконання зобов'язань за Договором суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги прокурора про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 34/11 від 16.11.2011 р., укладеного Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та ОСОБА_2, зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення VІІ підвалу та першого поверху літера А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, до комунальної власності міста Запоріжжя та стягнення з відповідача 86 510,40 грн. неустойки документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 180, 188, 193, 230 ГК України, ст., ст. 525, 526, 530, 546, 548, 549, 599, 638, 651, 655 ЦК України, Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , Законом України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. (v0010600-11) "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", ст., ст. 12, 22, 33, 44, 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд -

1. Позов Першого заступника прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Фізичної особи ОСОБА_2, м. Запоріжжя про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 34/11 від 16.11.2011 р., укладеного Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та ОСОБА_2, зобов'язання повернути нежитлове приміщення VІІ підвалу та першого поверху літера А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, до комунальної власності міста Запоріжжя та стягнення 86 510,40 грн. неустойки задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 34/11 від 16.11.2011 р., укладений Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя та фізичною особою гр. ОСОБА_2, м. Запоріжжя.

3. Зобов'язати фізичну особу гр. ОСОБА_2, (69096, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути нежитлове приміщення VІІ підвалу та першого поверху літера А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, до комунальної власності міста Запоріжжя на вимогу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 206, код ЄДРПОУ 37573068).

У разі добровільного невиконання, видати наказ на примусове виконання рішення.

4. Стягнути з фізичної особи гр. ОСОБА_2, (69096, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 206, код ЄДРПОУ 37573068, на рахунок № 37186004004293 в ГУ Державної казначейської служби м. Запоріжжя у Запорізькій області, МФО 813015) 86 510 (вісімдесят шість тисяч п'ятсот десять) грн. 40 коп. неустойки. Видати наказ.

5. Стягнути з фізичної особи гр. ОСОБА_2, (69096, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район); банк отримувача: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район); МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; рахунок № 31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001; символ звітності банку -206) 2 803 (дві тисячі вісімсот три) грн. 21 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "11" липня 2012 р.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.