Суть справи: Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Тернопіль, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Тернопільської міської ради, до відповідачів - Суб'єктів підприємницької діяльності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, м.Тернопіль про зобов'язання їх звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, на якій розміщений торговий комплекс "Сучасник", шляхом демонтування торгових кіосків, які знаходяться у володінні відповідачів, по АДРЕСА_6.

Ухвалою господарського суду від 22.06.2012р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільський міський ринок ЛТД".

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

За клопотанням представника відповідача 4 відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (диск серійний номер 9DA608264030D22).

Розгляд справи у відповідності до ст. 77 ГПК України відкладався на 02.07.2012р. та на 09.07.2012р. у зв'язку із залученням до участі у справі за клопотанням відповідача 4 третьої особи -ТОВ "Тернопільський міський ринок ЛТД", для надання можливості сторонам подати додаткові докази, заперечення проти позову та забезпечити участь повноважних представників в засіданні.

Представником відповідачів 2 і 4 в судовому засіданні 09.07.2012р. заявлено ряд клопотань, які судом розцінені як такі, що містять ознаки зловживання представником своїми процесуальними правами та спрямовані на затягування розгляду справи, а саме:

1) клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в обгрунтування якого посилається на те, що позивачем до позовної заяви не долучено належних доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, оскільки згідно поданої квитанції № 115 від 08.12.2011р. судовий збір у розмірі 1004 грн. сплачено на недіючий станом на час подання позовної заяви (08.06.2012р.) рахунок. Також зазначає, що розмір судового збору за подання даної позовної заяви слід обраховувати як за чотири немайнові вимоги (1073 грн.*4), оскільки позов заявлено до чотирьох відповідачів. У зв'язку із наведеним просить суд залишити позовну заяву представника СПД ОСОБА_1. без розгляду на підставі п.5 ст. 81 ГПК України.

Подане клопотання судом відхилено, так як твердження представника відповідача є безпідставними та необгрунтованими, оскільки:

- станом на дату сплати судового збору згідно квитанції №115 від 08.12.2011р. рахунок, на який сплачувався судовий збір, був діючим, що також підтверджується самим представником відповідача у клопотанні;

- відповідно до п.25 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом ГДПІ України від 22.04.1993 р. (із змінами і доповненнями, яка, як зазначено у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011, застосовується господарськими судами у вирішенні питань, пов'язаних зі сплатою та поверненням сум судового збору, в частині, що не суперечить Закону України "Про судовий збір" (3674-17) ), позивач після залишення позовної заяви без розгляду (в даному випадку ухвала господарського суду від 09.12.2011р. у справі № 02-2/18/5022-574/2011) вправі долучити до повторно поданої позовної заяви первісний документ про сплату судового збору, якщо не минув рік з дня зарахування його до бюджету.

- положення Закону України "Про судовий збір" (3674-17) не містять вказівки сплачувати судовий збір окремо по кожній вимозі, заявленій до кожного з відповідачів, натомість в п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 23.05.2012р. № 01-06/704/2012 (v_704600-12) зазначено, що у випадку об'єднання двох або більше вимог немайнового характеру, зв'язаних між собою підставою виникнення (ст. 58 ГПК), що має місце в даному випадку, судовий збір сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.

2) клопотання про подання судом запиту до Генерального консульства України в Торонто (Канада) про надання інформації про довіреність дану ОСОБА_1. на ім'я ОСОБА_6, зокрема про те коли зазначена довіреність посвідчувалась: 13 жовтня 2010 року чи 13 жовтня 2011 року, та чи взагалі мали місце видача та посвідчення такої довіреності із внесенням запису в реєстр, оскільки у долученій до матеріалів справи копії довіреності наявні розбіжності між датою її видачі та датою посвідчення, тим самим поставивши під сумнів повноваження представника ОСОБА_6 на подання та підписання позовної заяви від імені СПД ОСОБА_1.

Подане клопотання судом відхилено, оскільки в суду не виникає сумнівів з приводу повноважень представника позивача, а особливості оформлення довіреності в нашій державі та за кордоном не тотожні, а тому чинність представленої довіреності вважається з дати її засвідчення в Консульстві.

3) клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи в Тернопільському міськрайонному суді за № /1915/7442/2012 за позовом ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. до Тернопільської міської ради, за участю третіх осіб: ТОВ "Тернопільський міський ринок ЛТД", ОСОБА_1. про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської міської ради від 30.03.2012р. №6/20/77 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0545 га за адресою АДРЕСА_6 гр. ОСОБА_1.", рішення у якій може безпосередньо вплинути на результат розгляду справи № 13/11/5022-471/2012.

Зазначене клопотання судом відхилено, оскільки у міськрайонному суді оскаржується рішення Тернопільської міської ради, а підставою для користування земельною ділянкою у позивача є договір оренди землі, який зареєстрований в управлінні Держкомзему, дійсність якого представником відповідачів під сумнів не ставиться. Крім того, розгляд справи міськрайонним судом не перешкоджає вирішенню даного спору, а при виникненні якихось обставин, які будуть мати значення для даної справи, відповідачі вправі звернутися із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

4) усне клопотання про витребування технічної документації на земельну ділянку, в обгрунтування якого представник відповідачів 1,2,4 посилається на те, що у позовній заяві є посилання на договір оренди, як підставу користування земельною ділянкою позивачем у справі, та на порушення відповідачами права позивача на користування земельною ділянкою, разом з тим матеріали справи не містять ні викопіровки, ні кадастрового плану, ні технічної документації на земельну ділянку, що б підтверджувало такі порушення.

Заявлене клопотання судом відхилене, оскільки вже розглядалось судом (ухвала від 22.06.2012р.) і було відхилене, так як зазначена документація не має значення для розгляду даної справи, оскільки право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації договору оренди землі. Відтак сумніву щодо дійсності правозасвідчувальних документів у суду не виникає.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, зазначивши також, що у добровільному порядку врегулювати спір не вдалося, у зв'язку з чим просить суд прийняти рішення, яким зобов'язати відповідачів звільнити самовільно зайняту ними земельну ділянку по АДРЕСА_6 м. Тернопіль, шляхом демонтування торгових кіосків, що знаходяться у їхньому володінні.

Відповідач 4 згідно поданого суду 22.06.2012р. відзиву проти позовних вимог заперечує, посилаючись, зокрема, на те, що позивачем не додано доказів які б підтверджували, що на момент звернення до суду ОСОБА_1. є суб'єктом підприємницької діяльності; не додано доказів, що саме відповідачі порушують його права та інтереси як СПД, оскільки у приписі про усунення порушень вимог пожежної безпеки від жовтня 2011р. не зазначено прізвищ відповідачів; також не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору. Крім того, звертає увагу суду на те, що у рішенні Тернопільської міської ради № 6/20/77 від 30.03.2012р. мова йде про надання гр. ОСОБА_1. земельної ділянки для обслуговування викупленого приміщення, а позивач зазначає про отримання у власність торговельного комплексу "Сучасник" згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду, яке до матеріалів справи не долучено. У зв'язку із наведеним ставить під сумнів доводи позивача, що мова йде про одне і те саме приміщення, а не різні: викуплене СПД чи отримане в судовому порядку фізичною особою ОСОБА_1. Також зазначає, що кіоски відповідачами були збудовані за власний кошт згідно з договорами, укладеними з ТзОВ "Тернопільський міський ринок ЛТД", у 2003 році. Просить суд в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідачів 1,2,4 в засіданні підтримав викладені у відзиві заперечення, а також послався на те, що судом неправомірно порушено провадження у даній справі. Додатково звернув увагу на те, що за адресою АДРЕСА_6 знаходиться декілька юридичних осіб, а також на те, що право власності на нерухоме майно зареєстроване за громадянином ОСОБА_1., як і сама ділянка передана в оренду громадянину ОСОБА_1., а доказів, що останній, перебуваючи в Канаді, на даний час здійснює підприємницьку діяльність матеріали справи не містять. Просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач 3 відзиву на позов не подав, його представник в судове засідання не з'явився, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 64, 77 ГПК України.

Третя особа 1 -Тернопільська міська рада, на виконання вимог суду 09.07.2012р. подала письмові пояснення щодо позовних вимог, підтримані повноважним представником в засіданні, у яких зазначила, що згідно з ч.3 Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 982 від 26.08.2009р. (982-2009-п) , яка діяла на час встановлення малих архітектурних форм відповідачами, розміщення малої архітектурної форми здійснюється на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. А оскільки такі рішення Тернопільської міської ради були відсутні, договори оренди земельної ділянки із відповідачами не укладались та не надавалась згода на укладення договорів суборенди із користувачем земельної ділянки на час встановлення відповідачами малих архітектурних форм, а тому правових підстав для встановлення малих архітектурних форм у відповідачів не було, отже останні зайняли земельну ділянку самовільно, здійснивши на ній самочинне розміщення малих архітектурних форм.

Представник третьої особи 2 -ТзОВ "Тернопільський міський ринок ЛТД" в судовому засіданні надав усні пояснення по суті позовних вимог, зокрема пояснив, що на території, наданій ринку в користування, на даний час знаходиться близько 9 товариств, зареєстрованих за адресою АДРЕСА_6. Торговий комплекс "Сучасник" будувався гр. ОСОБА_1 спільно з ринком. Коли комплекс було прийнято в експлуатацію, гр. ОСОБА_1 став його одноосібним власником, у зв'язку з чим рішенням Тернопільської міської ради йому передано земельну ділянку під обслуговування об'єкта. На момент прийняття торгового комплексу в експлуатацію кіосків відповідачів ще не було, оскільки це б суперечило пожежним нормам. На якій підставі та за яких умов з'явилися малі архітектурні форми відповідачів пояснити не зміг, оскільки документація щодо їх встановлення у ТОВ "Тернопільський міський ринок ЛТД" відсутня. З моменту розміщення малих архітектурних форм відповідачі сплачували ринковий збір, також з ними були укладені договори на право займання і утримання торгових місць. З 2011 року договори з вказаними підприємцями не укладались, а після укладення договору оренди земельної ділянки з ОСОБА_1., ринковий збір із підприємців не стягувався. Також представник третьої особи 2 підтвердив, що малі архітектурні форми відповідачів дійсно знаходяться на земельній ділянці, що передана ОСОБА_1.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідачів 1, 2, 4 та третіх осіб, господарський суд встановив:

- ОСОБА_1, АДРЕСА_5, зареєстрований 31.08.2002р. Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності (фізична особа-підприємець) та включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (реєстраційний номер 20037885924), що підтверджується Спеціальним витягом з реєстру станом на 15.06.2012р. за електронним запитом суду.

- ОСОБА_1 є власником Торгового комплексу "Сучасник", що знаходиться за адресою АДРЕСА_6, про що свідчать Витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16940191 від 06.12.2007р. та № 16940671 від 06.12.2007р.

- 27 жовтня 2011 року за результатами планової перевірки приміщень торгового комплексу "Сучасник" з адресою м. Тернопіль, АДРЕСА_6, проведеної державним інспектором з нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки у м. Тернополі, ОСОБА_1 винесено Припис на усунення порушень вимог пожежної безпеки, яким запропоновано вжити ряд заходів, зокрема -в термін до 15.11.2011 року демонтувати торгові кіоски під сходовими маршами торгового комплексу "Сучасник" (п.13 Припису). За результатами перевірки вжиті запобіжні заходи, а саме призупинення експлуатації об'єкта.

- рішенням Тернопільської міської ради від 30 березня 2012р. № 6/20/77 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0545 га за адресою АДРЕСА_6 гр.ОСОБА_1." (п.4) гр. ОСОБА_1. для обслуговування торгового комплексу "Сучасник" за адресою АДРЕСА_6, вирішено надати в оренду терміном на п'ять років земельну ділянку площею 0,0545 га.

- на виконання вищезазначеного рішення, 18 травня 2012 року між Тернопільською міською радою, як Орендодавцем, та гр. ОСОБА_1, як Орендарем, укладено договір оренди землі, відповідно до п.п.1,2 якого Орендодавець на підставі рішення Тернопільської міської ради від 30 березня 2012 року за № 6/20/77 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення -землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться у м. Тернополі по АДРЕСА_6, площею 0,0545 га, в тому числі -землі, які використовуються в комерційних цілях.

Як зазначено у п.3 Договору, на земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна -торговий комплекс "Сучасник", який перебуває у приватній власності Орендаря.

Відповідно до п. 8 Договору, останній укладено терміном на п'ять років -з 30 березня 2012 року до 30 березня 2017 року, а також передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Факт реєстрації вищезазначеного договору оренди землі від 18 травня 2012р. засвідчено Тернопільською міською радою, про що в книзі записів засвідчення факту реєстрації вчинено запис від 28 травня 2012р. за №4626. Також договір зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Тернополі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 травня 2012р. за №611010004000828.

Позивач, обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги посилається на те, що у відповідності до приписів ст. 377 ЦК України, ст.120 ЗК України до нього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщене належне йому нерухоме майно, котра необхідна для його обслуговування. Проте відповідачі самовільно, без відома та погодження із позивачем, влаштували під сходовими клітками (маршами) торгового комплексу малі архітектурні форми (металеві кіоски), які знаходяться безпосередньо на земельній ділянці, виділеній для обслуговування ТК "Сучасник" і переданій в оренду позивачу згідно договору оренди землі від 18.05.2012р., чим створено перешкоди для належної експлуатації торгового комплексу та порушено право позивача на користування земельною ділянкою.

Оскільки відповідачі ігнорують звернення позивача щодо добровільного демонтажу кіосків, останній звернувся за захистом своїх прав до суду.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку обставинам справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до частин 1, 2 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Частиною першою ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право оренди земельної ділянки, згідно вимог ч.5 ст.126 ЗК України, посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема листа Відділу земельних ресурсів Тернопільської міської ради № 1255/14 від 30.03.2011р., копію якого долученого позивачем до позовної заяви, станом на 30.03.2011р. на земельній ділянці для обслуговування торгового комплексу самовільно встановлено малі архітектурні форми (в кількості 4-ох шт.) без погоджень структурних підрозділів Тернопільської міської ради.

В матеріалах справи містяться також копії листів ТОВ "Тернопільський міський ринок ЛТД" від 21.02.2011р. № 19, адресованого ОСОБА_1., та від 16.02.2011р. №№13, 14, 15 та 16 щодо припинення з 01.04.2011р. дії договорів на право займання та утримання торгових місць, адресованих відповідачам, з яких вбачається, що саме останніми були розміщені кіоски під сходовими клітками будівлі торгового комплексу "Сучасник" на земельній ділянці, виділеній для обслуговування торгового комплексу.

З наданих в судовому засіданні пояснень представників третіх осіб судом встановлено, що на даний час на земельній ділянці, виділеній для обслуговування торгового комплексу "Сучасник", знаходяться малі архітектурні форми (тимчасові споруди) відповідачів без належних на те правових підстав.

Наведене також підтверджується і самими відповідачами, про що зазначено у позовній заяві (адміністративному позові) від 23.04.2012р. ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_5. про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської міської ради від 30 березня 2012 року № 6/20/77, яким, серед іншого, було надано ОСОБА_1. земельну ділянку площею 0,0545 га для обслуговування викупленого торгового комплексу "Сучасник" за адресою АДРЕСА_6, у м. Тернополі (копію такої позовної заяви представником відповідача долучено до матеріалів даної справи). У вказаній позовній заяві, зокрема, зазначається про те, що внаслідок прийнятого (оскаржуваного) рішення позивачі позбавлені права на заняття підприємницькою діяльністю, оскільки ТОВ "Тернопільський міський ринок ЛТД" не запропонував їм інших місць для встановлення їх торгівельних кіосків, а представник ОСОБА_1 просто попередив про те, що вони на торгових місцях будуть здійснювати підприємницьку діяльність до травня 2012 року, а потім такі місця будуть демонтовані.

Дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, вважаються самовільним зайняттям земельної ділянки.

Будь-яких доказів в підтвердження наявності в оренді чи користуванні ОСОБА_1. іншої земельної ділянки за адресою АДРЕСА_6, суду не подано, що спростовує твердження представника відповідачів 1,2,4 про відсутність доказів того, що саме відповідачі порушують права та інтереси позивача.

У зв'язку із наведеним суд погоджується з твердженням позивача, що зайняття відповідачами частини земельної ділянки позивача, наданої останньому в оренду для обслуговування належного йому на праві власності нерухомого майна, є порушенням права позивача на повноцінне використання орендованої ним земельної ділянки.

Відповідно до змісту ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 152 ЗК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина друга ст. 95 ЗК України).

Згідно із частинами першою та другою статті 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Статтею 212 Земельного кодексу встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (ч. 2 ст. 212 ЗК України).

Згідно з приписами ч. 3 ст. 212 ЗК України, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані можуть встановлюватися, зокрема письмовими і речовими доказами, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Ці докази оцінюються судом відповідно до положень ст. 43 ГПК України.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене, враховуючи приписи перелічених норм, а також те, що відповідачі не спростували викладених у позовній заяві обставин, а саме -не спростували факту розміщення ними малих архітектурних форм на орендованій позивачем земельній ділянці для обслуговування ТК "Сучасник" станом на дату розгляду справи, як і не надали доказів правомірності використання ними зайнятої земельної ділянки під сходовими маршами (клітками), а тому суд вважає доведеним порушення прав та інтересів позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги про зобов'язання відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, на якій розміщений торговий комплекс "Сучасник", шляхом демонтування торгових кіосків, які знаходяться у володінні відповідачів, по АДРЕСА_6, м.Тернопіль, підлягають до задоволення.

Твердження представника відповідачів 1,2,4 стосовно того, що кіоски відповідачами були збудовані за власний кошт згідно з договорами, укладеними з ТзОВ "Тернопільський міський ринок ЛТД" у 2003 році, до уваги судом не беруться оскільки документально не підтверджені і значення для справи не мають.

Доводи представника відповідачів 1,2,4 щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості за ОСОБА_1, а також щодо отримання ним земельної ділянки в оренду не як суб'єктом підприємницької діяльності, а як громадянином, судом до уваги не беруться, оскільки чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності та суб'єкта земельних відносин як фізична особа-підприємець, та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця, як і щодо передання в оренду фізичним особам-підприємцям земельної ділянки. Законодавство лише встановлює, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення. У зв'язку з наведеним реєстрація нерухомого майна повинна здійснюватися за фізичною особою, а надана фізичній особі (громадянину) в оренду земельна ділянка може використовуватись ним для здійснення підприємницької та іншої діяльності. В даному випадку матеріалами справи підтверджено, що належний ОСОБА_1. об'єкт нерухомості (торговий комплекс "Сучасник"), як і орендована земельна ділянка (цільове призначення -землі, які використовуються в комерційних цілях) використовуються для здійснення підприємницької діяльності.

З приводу незастосування позивачем досудового врегулювання господарського спору, то такі твердження представника відповідачів 1,2,4 є безпідставними, оскільки обрання такого засобу правового захисту як досудове врегулювання спору в даному випадку є правом, а не обов'язком особи.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов'язати Суб'єктів підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер ФОП ЄДР НОМЕР_1), ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер ЄДР НОМЕР_2), ОСОБА_4 (АДРЕСА_3, реєстраційний номер ЄДР НОМЕР_3), ОСОБА_4 (АДРЕСА_4, ід. код НОМЕР_4) в двотижневий термін з дня набрання рішенням законної сили звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, на якій розміщений торговий комплекс "Сучасник", шляхом демонтування торгових кіосків, які знаходяться у їхньому володінні по АДРЕСА_6, м.Тернопіль.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення 13 липня 2012 року, через місцевий господарський суд.