СУТЬ СПОРУ: Перший заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Одеської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс строй», товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-консалтингова група»про визнання незаконним та скасування пункту 10 рішення Одеської міської ради від 22.01.2010 року № 4961-V «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради»зі змінами, внесеними рішенням Одеської міської ради від 14.04.2010 року № 5649-V, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.06.2010 року, укладеного між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс Строй», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованого у реєстрі правочинів під № 1376, зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс Строй»повернути департаменту комунальної власності Одеської міської ради нежиле приміщення І поверху загальною площею 132,9 кв.м АДРЕСА_1, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.07.2010 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс Строй»та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-консалтингова група», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованого у реєстрі під № 1936, зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-консалтингова група»повернути департаменту комунальної власності Одеської міської ради нежилі приміщення І поверху № 505 загальною площею 530,37 кв.м по провулку Віце-Адмірала Жукова, 2 у м. Одесі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.2011р. № 4/17-2011-2077 позовна заява першого заступника прокурора Одеської області з доданими до неї документами повернута позивачу без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2011р. ухвала господарського суду Одеської області від 18.10.2011р. № 4/17-2011-2077 залишена без змін, апеляційна скарга - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2012р. ухвалу господарського суду Одеської області від 18.10.2011р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2011р. у справі № 4/17-2011-2077 скасовані, а справу направлено на розгляд до господарського суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2-1 ГПК України позовну заяву першого заступника прокурора Одеської області було передано на розгляд судді Літвінову С.В..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.04.2012р. порушено провадження у справі та присвоєно справі № 5017/1263/2012.

20.06.12 р. о 15 год. 04 хв. за вх. № 191707/2012 до канцелярії суду надійшла заява заступника прокурора Одеської області в порядку ст. 20 ГПК України про відвід судді Літвінова С.В..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.06.2012 р. заяву заступника прокурора Одеської області про відвід судді Літвінова С.В. - відхилено.

Представник третьої особи -ОСОБА_2 в судовому засіданні 20.06.2012 року надав відзив на позов в якому проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.06.2012 р. строк розгляду справи № 5017/1263/2012 продовжено до 9 липня 2012 р., відкладено розгляд справи на 9 липня 2012 р. об 11 год. 20 хв.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд, -

Одеською міською радою 22.01.2010 прийнято рішення № 4961-V «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради».

Пунктом 10 цього рішення представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської доручено укласти договір дарування з метою прийняття у дар від TOB «Аверс Строй»адміністративну будівлю по вул. Софіївська, 19 у м. Одесі, договір купівлі-продажу з метою продажу цьому товариству об'єктів комунальної власності: нежиле приміщення І поверху загальною площею 133,0 кв.м АДРЕСА_1, нежилі приміщення І поверху та підвалу загальною площею 218,9 кв.м та приміщення І поверху загальною площею 211,0 кв.м по вул. Дерибасівська, 16 у м. Одесі, підвальні приміщення загальною площею 323,0 кв.м та підвальні приміщення загальною площею 47,8 кв.м по проспекту Олександрівський, 6 у м. Одесі, нежилі приміщення І поверху загальною площею 409,6 кв.м на площі Катерининській, 1 у м. Одесі.

Ціну за цим договором купівлі-продажу установлено у розмірі різниці між вартістю подарованої будівлі та вартістю об'єктів, що підлягають продажу.

рішенням Одеської міської ради від 14.04.2010 №5649-V уточнено назву та площі об'єктів по вул. Софіївській, 19 та по вул. Дерибасівській, 16 у місті Одесі, вилучено об'єкт на площі Катерининська, 1 у м. Одесі, включено нежилі приміщення 1-го поверху площею 530,7 м по провулку Віце-Адмірала Жукова, 2 у м. Одесі.

На підставі цього пункту рішення між Одеською міською радою та TOB «Аверс Строй»укладено відповідні договір дарування від 01.06.2010 та Договір купівлі-продажу від 02.06.2010, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований у реєстрі правочинів під № 1376.

В подальшому -13 липня 2010 року між ТОВ «Аверс Строй»та ТОВ «Українська інвестиційно-консалтингова група»було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований у реєстрі під № 1936, предметом якого були нежилі приміщення І поверху № 505 загальною площею 530,37 кв.м по провулку Віце-Адмірала Жукова, 2 у м. Одесі.

23 червня 2010 року між ТОВ «Аверс Строй»та ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, предметом якого було нежиле приміщення І поверху загальною площею 132,9 кв.м АДРЕСА_1.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних правових підстав.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2000 р. (v014p710-00) №4-рп/ 2000 по справі № 1-16/2000, правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами.

Одним зі способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження на користь фізичних або юридичних осіб майна, що є комунальною власністю. Порядок відчуження такого майна встановлюється законами, зокрема, Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (2171-12) .

Стаття 3 Закону передбачає три способи малої приватизації - викуп, продаж на аукціоні, за конкурсом.

Норми, які регламентують ці відносини, містяться в нормативно-правових актах з питань приватизації - законах, Указах Президента України, наказах Фонду державного майна України. Аналіз даних актів свідчить про існування конкурентних і неконкурентних способів приватизації, а також особливого режиму приватизації, що здійснюється членами трудового колективу підприємства - об'єкта приватизації.

Так, визначення переліку об'єктів, що підлягають приватизації в Україні здійснюється у відповідності зі ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»від 06.03.1992 р.

Відповідно до вимог діючого законодавства, міські Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають в комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу.

Включення об'єктів малої приватизації до переліку, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

Таким чином, Законом передбачене альтернативне право включення об'єктів до переліку приватизації, Одеська міська рада виконала повноваження і реалізувала права, які надані їй ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

рішення Одеської міської ради № 4961-V від 22.01.2010 р. визначає перелік, умови та спосіб приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності протягом 2010 року.

Відчуження є способом реалізації майнових прав територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської ради щодо об'єктів права власності, відповідно до вимог ст. 60 та 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача та прокурора на порушення оскаржуваним пунктом рішення Одеської міської ради положень ст.ст. 9, 12 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», оскільки вказані норми встановлюють залежність ціни продажу об'єкту від вартості, встановленої незалежною оцінкою та відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10 грудня 2003 року (1891-2003-п) , а не ототожнюють ці суми. Аналогічний підхід до визначення ціни продажу об'єкту вбачається з п.п. 63-73 вищевказаної методики щодо майна, що підлягає позаконкурсному продажу (викупу) на відміну від правил визначення початкової ціни майна, що реалізується в межах конкурсу.

Одеська міська рада визначила спосіб реалізації щодо об'єктів зазначених у рішенні у формі відчуження.

Також, на законних підставах і згідно діючого законодавства України, були визначені особливі умови продажу, що полягали у формуванні ціни об'єктів продажу з урахуванням визначеної різниці між ціною їх продажу та вартістю об'єкту, а саме адміністративної будівлі по вул. Софіївська, 19 у м. Одесі, який за договором дарування був переданий у дар від ТОВ «Аверс Строй»територіальній громаді м. Одеси.

Цей факт встановлено постановою Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2011 року по адміністративній справі № 2а/1522/6715/11 за позовом Українсько-Ізраїльського спільного підприємства «Вива-ЛТД»у вигляді ТОВ до Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, Одеська міська рада, відповідно до пункту 30 частини 1 ст. 26, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законів України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , Положення про Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, в межах своїх повноважень, з метою найбільшого поповнення місцевого бюджету прийняла оскаржуване рішення.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Стаття 662 ЦК України встановлює обов'язок продавця передати товар покупцеві.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що пункт 10 рішення Одеської міської ради № 4961-V від 22.01.2010 р. «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році та внесення змін до рішень Одеської міської ради»є законним і таким, що не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З огляду на те, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 10 рішення Одеської міської ради від 22.01.2010 року № 4961-V «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради»зі змінами, внесеними рішенням Одеської міської ради від 14.04.2010 року № 5649-V, та той факт, що вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.06.2010 року, укладеного між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс Строй», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованого у реєстрі правочинів під № 1376 грунтується саме на незаконності п. 10 вказаного рішення, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про визнання цього договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на те, що відсутні підстави для задоволення вимоги про недійсність правочину, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про проведення реституції за цим правочином, тобто про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс Строй»повернути департаменту комунальної власності Одеської міської ради нежиле приміщення І поверху загальною площею 132,9 кв.м АДРЕСА_1.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що нежиле приміщення І поверху загальною площею 132,9 кв.м АДРЕСА_1 було відчужено товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс Строй»третім особам - ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3

Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.07.2010 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс Строй»та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-консалтингова група», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованого у реєстрі під № 1936 суд зазначає, що вона є похідною від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.06.2010 року, укладеного між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс Строй».

Крім того, за змістом абз. 2 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року (v0009700-09) «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Щодо вимоги про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-консалтингова група»повернути департаменту комунальної власності Одеської міської ради нежилі приміщення І поверху № 505 загальною площею 530,37 кв.м по провулку Віце-Адмірала Жукова, 2 у м. Одесі, суд зауважує що ця вимога не підлягає задоволенню з огляду на те, що вона є похідною від вимог про визнання вищезазначених договорів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем та прокурором не надано суду доказів того, що відповідач ТОВ «Українська інвестиційно-консалтингова група»не є добросовісним набувачем нежилих приміщень І поверху № 505 загальною площею 530,37 кв.м по провулку Віце-Адмірала Жукова, 2 у м. Одесі. Одночасно з цим, у матеріалах справи відсутні докази того, що вказані приміщення вибули з володіння територіальної громади м. Одеси не з волі Одеської міської ради.