Суть справи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" про спонукання Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" укласти додаткову угоду №10 про внесення змін до договору оренди від 12.12.2001 р. №9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір оренди державного майна № 9-ЦМК від 12.12.2001р., із змінами та доповненнями, які вносилися додатковими угодами №1 від 18.01.2002 р.; №2 від 06.02.2004 р., №3 від 23.03.2004 р.№ №4 від 08.04.2004 р.; №5 від 12.01.2007 р.; №6 від 21.01.2007 р.; №7 від 12.01.2010 р.; №8 від 11.03.2010 р. та № 9 від 22.07.2011 р.; ст.ст. 10, 19, 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, ст. 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 187, 188, 286, 287 Господарського кодексу України, листами №18-14-03269 від 19.10.2011 р. та №18-14-01011 від 19.12.2011 р.

Зокрема зазначає, що пунктом 3.4 Договору сторони узгодили, що розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 961 (961-2011-п) «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 (629-95-п) та від 04.10.1195 № 786», яка набрала чинності 20.09.2011, було змінено орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств. У зв'язку з чим, позивачем було запропоновано відповідачу внести відповідні зміни до Договору, а саме, здійснити перерахунок орендної плати, відповідно були надіслані проект додаткової угоди до Договору та нові розрахунки орендної плати, однак відповідач у листі від 10.01.2012 № 11 повідомив позивача про відмову від підписання додаткової угоди до Договору.

Із цих же підстав, які викладені у позовній заяві, а також у поданих суду письмових поясненнях, позовні вимоги підтримані присутнім в судовому засіданні представником позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позов, просить суд і в позові відмовити. Зокрема зазначає, що спірний проект додаткової угоди про внесення змін у договір оренди №9-ЦМК від 12.12.01 та розрахунок орендної плати до нього, позивач направляв відповідачу, які були не підписані, ні скріплені печаткою ініціатора укладення договору, а тому відповідний проект не можна вважати таким, що був належним чином запропонований позивачем до укладення. При цьому посилається на ст. 188 ГК України, якою передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Звертає увагу суду на те, що судовому вирішенню спору, пов'язаному з укладенням, зміною чи розірванням господарського договору, повинно передувати досудове врегулювання. Однак, як було вказано вище, досудового врегулювання спору позивачем дотримано не було, оскільки ним не було належним чином оформлено відповідний проект договору, про спонукання до укладення якого заявлено позов.

Крім того зазначає, що в силу вимог ст. 21 Закону «Про оренду державного та комунального майна» розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Приписами ст. 284 ГК України та ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Постановою Кабінету Міністрів України №961 від 14.09.11 (961-2011-п) , з посиланням на приписи якої мотивовані пропозиції по внесенню змін до договору №9-ЦМК від 12.12.01, змінено, зокрема, орендні ставки за використання цілісного майнового комплексу державних підприємств з інших об'єктів з 5 % на 10%. Разом з тим, дана постанова не містить положень щодо обов'язковості приведення у відповідність до неї раніше укладених договорів оренди.

В судовому засіданні 07.06.2012р. оголошувалася перерва до 20.06.2012р. та до 05.07.2012р. до 15 год. 00 хв. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

12.12.2001р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області, як орендодавцем та закритим акціонерним товариством "Галспирт", як орендарем було укладено договір оренди №9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу, (надалі по тексту - договір оренди), відповідно до якого відповідачу по справі як орендарю було передано в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу (горілчаний цех) Бучацького мальтозного заводу, вартістю 756 675 грн. (п.1.1. договору) з метою виробництва та реалізації лікеро-горілчаних виробів, іншої продукції харчової промисловості.

Розділом 3 договору визначено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (листопад 2001 року) 5 268,98 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України (п. 3.1.); орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2.); орендна плата перераховується до державного бюджету щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем оренди (п. 3.3.).

Згідно п. 3.4. розмір орендної плати може переглядатись на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.2. Договору орендодавець має право виступити з ініціативою щодо внесення змін до цього договору, або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна підприємства внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Згідно п. 10.2 Договору умови цього договору зберігають свою силу протягом всього терміну цього Договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря, щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 10.3. Договору зміни і доповнення, або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни і доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні.

Згідно розділу 12 договору додатки до цього договору є його невід'ємною і складовою частиною. До договору додаються: акт оцінки вартості майна, що передається в оренду; акт приймання-передачі орендованого майна; розрахунок орендної плати.

Додатковою угодою № 6 від 21 січня 2007 р. про внесення змін до договору оренди від 12.12.2001 р. №9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу ( із змінами та доповненнями, внесеними угодами №1 від 18.01.2002 р.; №2 від 06.02.2004 р., №3 від 23.03.2004 р.№ №4 від 08.04.2004 р.; №5 від 12.01.2007 р.;, яка є складовою і невід'ємною частиною договору оренди №9-ЦМК від 12.12.2001 року, у п.3.1. розділу 3 договору "Орендна плата" внесено зміни та викладено їх у такій редакції: "Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 року №786 (786-95-п) (в новій редакції) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року №1846 (1846-2006-п) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2006 року) -9962,89 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України

Орендна плата за перший місяць оренди (січень 2007 року) визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць (грудень 2006 року) на індекс інфляції за січень 2007 року".

Додатковою угодою № 9 від 22.07.2011 р. про внесення змін до договору оренди від 12.12.2001 р. №9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу( із змінами та доповненнями, внесеними угодами №1 від 18.01.2002 р.; №2 від 06.02.2004 р., №3 від 23.03.2004 р.№ №4 від 08.04.2004 р.; №5 від 12.01.2007 р.; №6 від 21.01.2007 р.; №7 від 12.01.2010 р.; №8 від 11.03.2010 р.), продовжено договір оренди на 5 років з 13 квітня 2010 року по 12 квітня 2015 року.

Листом від 19.10.2011 року №18-11-03269 "Щодо перегляду орендних ставок" позивач проінформував відповідача про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961 (961-2011-п) внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 (786-95-п) "Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу", в тому числі в частині орендних ставок, яка набрала чинності 20.09.2011 року та повідомив, що регіональним відділенням буде переглянуто розмір орендної плати по договору оренди №9-ЦМК від 12.12.2001 року у відповідності до вищезазначених нормативно-правових актів.

Згідно листа від 19.12.2011 року №18-14-04011 "Щодо внесення змін до договору оренди" позивач запропонував розглянути надісланий відповідачу 14.12.2011 року електронною поштою проект додаткової угоди та прибути до регіонального відділення для її підписання (не пізніше 23 грудня 2011 року).

Листом від 22.12.2011 року №18-14-04059 "Щодо внесення змін до договору оренди" Регіональне відділення в доповнення до листів від 19.10.2011 року №18-11-03269 "Щодо перегляду орендних ставок" та 19.12.2011 року №18-14-04011 "Щодо внесення змін до договору оренди" надіслало відповідачу для розгляду проект додаткової угоди №10 про внесення змін до договору від 12.12.2001 р. №9-ЦМК, укладеного між регіональним відділенням та ПрАТ "Галіція Дистелері", зокрема в частині зміни розміру орендної плати, згідно з вимогами "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 (786-95-п) (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011р. №961 (961-2011-п) ) та пункту 3.4 даного договору. Та запропонувало протягом 5 днів після отримання даного листа підписати усі 4 примірники додаткової угоди з додатками, завірити їх печаткою та повернути у регіональне відділення для підписання відділенням, як орендодавцем.

Згідно листа від 10.01.2012 р. № 11 відповідач відповів на лист позивача від 22.12.2011 року №18-14-04059 "Щодо внесення змін до договору оренди", у якому повідомив, що жодним законодавчим актом України не встановлено, що у випадку зміни Методики розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 (786-95-п) , повинна бути змінена орендна плата за чинними договорами оренди державного майна. Зазначив, що ч.2 ст. 284 Господарського процесуального кодексу України та ч.4 ст. 10 закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено іншу норму, згідно з якою умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Та повідомив регіональне відділення, що ПрАТ "Галіція Дистелері" не погоджується на збільшення орендної плати за договором оренди від 12.12.2001 р. №9-ЦМК, оскільки таке збільшення орендної плати негативно вплине на фінансовий стан підприємства.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, які мають значення для об'єктивного розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на наступне:

Предметом спору у справі є зобов'язання підписати додаткову угоду до договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства з мотивів того, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 року № 961 (961-2011-п) "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 (629-95-п) та від 04.10.1995 № 786 (786-95-п) ", яка набрала чинності 20.09.2011 року, було змінено орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів.

Зважаючи на статус сторін, перебуванням об'єкту оренди у державній власності та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст. 1- 3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , Цивільним кодексом України (435-15) та умовами укладеного договору оренди.

Так, згідно ст. 632 ЦКУ ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом; зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно ст. 286 ГКУ орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Питання зміни договору, в тому числі, і щодо його ціни (орендної плати) як істотної умови договору, за приписами ст. 651 ЦКУ, ст. 188 ГКУ допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За приписами ст. 652 ЦКУ у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно п. 3.4. Договору розмір орендної плати може переглядатись на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством

Як вбачається із матеріалів справи договір оренди цілісного майнового комплексу від 12.12.2001 р. №9-ЦМК не містить жодних положень, які б запроваджували кореспондуючий п. 3.4. Договору обов'язок Орендаря погоджуватися із пропозиціями Орендодавця відносно зміни розміру орендної плати - навпаки, співставлення змісту цього пункту із п. 10.3 Договору, дозволяє однозначно стверджувати, що зміни та доповнення до договору запроваджуються виключно за умов взаємного волевиявлення сторін, що відповідає приписам ст. 627 Цивільного кодексу України. Відтак, зміст п. 3.4. Договору відносно зміни методики розрахунку орендної плати розцінюється судом виключно як такий, що визначає лише право Орендодавця ініціювати у загальному порядку питання про перегляд розміру орендної плати, за наслідками реалізації якого (права) зміни або приймають або ні, - в залежності від волевиявлення Орендаря.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.

Крім того суд звертає увагу на те, що позивач направив на адресу відповідача додаткову угоду до договору оренди та новий розрахунок орендної плати. Проте, зазначений розрахунок взагалі ні ким не підписано та не затверджено позивачем, як і не підписано проект додаткової угоди до договору оренди.

В той же час, згідно п. 4 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ № 786 від 04.10.1995 р. (786-95-п) ( з врахуванням подальших змін та доповнень), розрахунок орендної плати за базовий місяць оренди повинен затверджуватися орендодавцем.

З огляду на наведене, судом встановлено, що наявний в матеріалах справи розрахунок до договору оренди № 9-ЦМК від 12.12.2001 р. плати за базовий місяць оренди цілісного майнового комплексу ПрАТ "Галіція Дистелері" виконано без врахування вимог п.п. 4, 5 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу. Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) не тільки не містить вказівку на обов'язковість змін (".....розмір орендної плати може бути змінено...."), але й взагалі прямо не встановлює залежності можливості перегляду розміру змін від зміни методики розрахунку. Частина 2 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає можливість ініціації змін розміру орендної плати на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. В свою чергу, жодна із згаданих у позовній заяві норм діючого законодавства України безпосередньо не визначає можливості зміни розміру орендної плати через зміну в перебігу дії договору методики розрахунку орендної плати та додатків до неї - жодних вказівок відносно перегляду вже укладених договорів оренди державного майна не містить Постанова КМУ від 14 вересня 2011 р. N 961 (961-2011-п) .

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.2 ст. 284 Господарського кодексу України, положення яких відтворені п. 10.2 договору оренди цілісного майнового комплексу, гарантують збереження умов договору оренди впродовж всього строку його дії, навіть у випадку, коли законодавством встановлюють правила, що погіршують становище орендаря. Між тим, запропоновані Позивачем зміни до договору, викладені у проекті додаткової угоди до договору, передбачають збільшення для Відповідача орендних платежів порівняно із існуючими, а отже, поза всякого сумніву, погіршують становище Орендаря. Дійсно, відплатний характер користування майном в межах орендних правовідносин визначає сутність таких правовідносин за змістом ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та дає підстави стверджувати, що розмір орендної плати і порядок її розрахунку є однією з визначальних умов для Орендодавця з точки зору балансу майнових інтересів сторін, в залежності від змісту якої останнім взагалі приймається рішення про укладання договору оренди.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (п. 38 рішення Суду у справі "Полтораченко проти України" від 18.01.2005р.) щодо застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. (практика Європейського суду відповідно до ст. 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р., ст. 46 Конвенції є джерелом права для національних судів) свідчить, що законні сподівання та майновий інтерес Відповідача, пов'язані із набуттям в оренду цілісного майнового комплексу на визначений строк із узгодженими та законодавчого гарантованими відносно незмінюваності умовами оплати за оренду, мають кваліфікуватися як об'єкт захисту гарантією щодо забезпечення мирного володіння своїм майном.

Виходячи зі ст. ст. 599 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 653 Цивільного кодексу України в даному випадку не може стосуватися вже сплаченого періоду, тим більше, що запропонований проект змін не містить жодних положень на врегулювання питання доплати орендних платежів відносно вже сплаченого періоду у відповідності до зміненого розрахунку оплати. Орендна плата є ціною договору оренди у розумінні ст. 189 Господарського кодексу України, положення спірного проекту договору в частині, що передбачає зміну орендної плати відносно вже сплаченого періоду, не відповідають вимогам ч.3 ст. 632 Цивільного кодексу України, адже щодо цього періоду договір є виконаним двома сторонами.

Також, відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, якою закріплено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, суд, враховуючи вищенаведене, погоджується із запереченням Відповідача стосовно аргументів позову, дійшов до висновку про відсутність обов'язку у Орендаря акцептувати пропозицію орендодавця про зміну (збільшення) розміру орендної плати з мотивів прийняття постанови КМУ від 14.09.2011 № 961 (961-2011-п) шляхом укладення додаткового договору до Договору.

В свою чергу, відхилення такої пропозиції не може вважатися порушенням та мати наслідком примусове (у судовому порядку) укладення додаткового договору до договору, адже відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України та ч.2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем обрано спосіб захисту прав, що не передбачений ст. 16 ЦК України. Відповідно до ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, а тому суд не може в примусовому порядку спонукати/зобов'язати відповідача укласти/підписати додаткову угоду до договору, всупереч його волі.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.