20.03.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Алькор" (далі -позивач, ТОВ "Алькор") звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) із позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі -перший відповідач, ФКМ Севастопольської міської Ради) про визнання недійсним наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради № 2221 від 31.12.2010, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 16.05.2012 до участі у справі залучено інших відповідачів: Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради (далі -другий відповідач, БТІ м. Севастополя) та Фізичну особу-підприємця Лобаса Олександра Григоровича (далі -третій відповідач, ФОП Лобас О.Г.) /том 2, арк. с. 118-123/.

Розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє -до 05.07.2012.

В судових засіданнях 20.06.2012 та 05.07.2012 сторони підтримали свої вимоги і заперечення.

Позивач просив задовольнити позов повністю з підстав, викладених у позовній заяві /том 1, арк. с. 3-8/ та письмових поясненнях по суті спору /том 1, арк. с. 75-77; том 3, арк. с. 70-72/.

Позовні вимоги, з посиланням на статтю 19 Конституції України, статті 15, 331, 392, 393, 876 Цивільного кодексу України, статтю 95 Земельного кодексу України, статтю 1 Закону України "Про планування та забудову територій", підпункт "а" пункту 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (z0157-02) , обґрунтовані тим, що третій відповідач (ФОП Лобас О.Г.), як інвестор спірного об'єкта будівництва, в порушення умов укладеного між ними договору № 05 від 14.12.2008 не виконав свої зобов'язання щодо фінансування будівництва всього торгівельного комплексу загальною розрахунковою площею 430 м2, а тому неправомірно отримав у власність будівлю магазину, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

Крім того позивач зазначає, що ТОВ "Алькор" є замовником будівництва та землекористувачем земельної ділянки, на якій здійснено будівництво спірного об'єкта, а отже саме позивач, а не третій відповідач, набуває право власності на об'єкт, збудований на цій земельній ділянці. Натомість, перший відповідач (ФКМ Севастопольської міської Ради) видав наказ про оформлення права власності, а другий відповідач (БТІ м. Севастополя) -здійснив державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт за Лобасом О.Г. за відсутності документа, що посвідчує право на земельну ділянку; документа, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам та документів, що підтверджують набуття у власність закріпленого за інвестором майна. Таким чином, на думку позивача, оспорюваний наказ ФКМ Севастопольської міської Ради не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права власника, а тому підлягає визнанню недійсним у судовому порядку зі скасуванням здійсненої БТІ м. Севастополя на підставі цього наказу державної реєстрації права власності.

Перший відповідач (ФКМ Севастопольської міської Ради) у відзиві на позов /том 1, арк. с. 73-74/ проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірний об'єкт, який входить до складу торгівельного комплексу (IV, V, VI черги будівництва по АДРЕСА_2), відповідає проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил і готовий до експлуатації; за даними проведеної основної інвентаризації є будівлею магазину літ. "З" з прибудовою літ. "з", загальною площею 90,9 м2, з ґанками, а право власності на цей об'єкт виникло у Лобаса О.Г. на підставі договору № 05 від 14.12.2008. Також перший відповідач просив суд розглянути справу без участі представника ФКМ Севастопольської міської Ради.

Другий відповідач (БТІ м. Севастополя) проти позову не заперечував, зазначивши, що перевірка документів, наданих для здійснення державної реєстрації права власності, здійснюється Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради під час видання наказу щодо оформлення права власності. Водночас, другий відповідач вказав на те, що відповідно до пункту 2.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, відповідальність за достовірність та повноту інформації у заяві про державну реєстрацію прав та доданих документах несе заявник. Також другий відповідач зауважив, що у разі прийняття судом рішення про визнання недійсним наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 2221 від 31.12.2010 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" реєстрація права власності, як похідна правова дія, також підлягає скасуванню /том 3, арк. с. 23/.

Третій відповідач (ФОП Лобас О.Г.) надав відзиви на позов /том 1, арк. с. 52-57; том 3, арк. с. 25-26, 60-64/, в яких просить суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради та скасування державної реєстрації права власності через непідвідомчість цих вимог господарському суду. Щодо позовної вимоги про визнання права власності третій відповідач вважає, що ця вимога заявлена до неналежного відповідача, оскільки носієм оспорюваного права власності є громадянин Лобас Олександр Григорович, а не фізична особа-підприємець Лобас Олександр Григорович. Тому, на думку третього відповідача, вимога про визнання права власності не підлягає задоволенню. Також третій відповідач просить суд скасувати забезпечення позову, вжите ухвалою суду від 23.03.2012.

По суті позовних вимог третій відповідач висловив наступні заперечення:

- позивачем не надано доказів порушення третім відповідачем зобов'язань щодо фінансування об'єкта будівництва -торгівельного комплексу, розрахунковою площею 430 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_2;

- третій відповідач правомірно набув право власності на спірне майно, оскільки це передбачено умовами укладеного між ним та позивачем Договору № 05 від 14.12.2008 (п. 1.3 Договору); спірне майно створено за рахунок власних коштів третього відповідача; ТОВ "Алькор" вчинив дії, які свідчать про його відмову від права власності на спірне майно;

- права позивача не є порушеними, оскільки відмова від права власності здійснена позивачем на користь третього відповідача ще до звернення до суду із даним позовом;

- обов'язковою умовою для визнання недійсним акта органу державної влади є порушення таким актом прав і охоронюваних законом інтересів відповідної особи; оскільки позивач сам відмовився від свого права власності на спірний об'єкт -це право не є порушеним;

- доводи позивача про відсутність у Сертифікаті відповідності побудованого об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам посилання на те, що спірне приміщення прийнято в експлуатацію саме як будівля магазину, не відповідають нормам Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 923 (923-2008-п) ;

- твердження позивача, що за Договором № 05 від 14.12.2008 до третього відповідача мало перейти лише приміщення загальною внутрішньою площею 90,9 м2, а не будівля магазину літ. "З" з прибудовою літ. "з" та ґанками, площа якої за зовнішніми обмірами становить 118,4 м2, ґрунтується на підміні понять; прибудова та ґанки є складовими частинами спірного приміщення і не можуть бути відокремлені від головної речі без пошкодження останньої;

- такий спосіб захисту порушеного права як "скасування державної реєстрації права власності" не відповідає встановленим статтею 16 Цивільного кодексу України способам захисту, тобто позивачем обрано неналежний спосіб захисту нібито порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

18.10.2006 між Севастопольською міською Радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алькор" (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, за яким Орендодавець відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 421 від 05.07.2006 надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування торговельного комплексу з віднесенням цих земель до категорії земель жилої та громадської забудови, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (далі -Договір оренди землі) /том 1, арк. с. 14-23/.

У пункті 2.2 Договору оренди землі сторони засвідчили, що на земельній ділянці відсутні об'єкти капітального будівництва.

Строк дії Договору оренди земельної ділянки -25 років (пункт 3.1 Договору).

Згідно з пунктом 14.1 Договору оренди землі цей Договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Договір підписаний сторонами (підписи скріплені печатками) та зареєстрований у Севастопольській міській філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.11.2006 за № 040666100104, про що свідчить відповідний штамп на останньому аркуші примірника Договору /том 1, арк. с. 23/.

Отже, Договір оренди земельної ділянки набув чинності та є діючим на теперішній час. Також, 18.10.2006 сторони підписали Акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки /том 1, арк. с. 24/.

12.11.2008 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі Товариству з обмеженою відповідальністю "Алькор" видано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва торговельного комплексу по АДРЕСА_2 з реконструкцією існуючого зупинного комплексу по АДРЕСА_3 (зупинка Барнаульська), який перереєстровано 27.05.2009 /том 1, арк. с. 25/.

14.12.2008 між ТОВ "Алькор" (Товариство) та Лобасом Олександром Григоровичем (Дольовик) укладено договір № 05 /том 1, арк. с. 26; том 2, арк. с. 69/.

Аналогічні договори були укладені і з іншими дольовиками, а саме:

Договір № 01 від 14.12.2008 -з ОСОБА_7 щодо приміщення внутрішньою площею 14,8 м2 (літ. В, Г) /том 2, арк. с. 103-104/.

Договір № 02 від 14.12.2008 -з ОСОБА_8 щодо приміщення внутрішньою площею 48,2 м2 (літ. Д) /том 2, арк. с. 110-111/.

Договір № 03 від 14.12.2008 -з Шестаковим Олександром Вікторовичем щодо приміщення внутрішньою площею 90,0 м2 (літ. Ж) /том 2, арк. с. 91-92/.

Договір № 04 від 14.12.2008 -з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо приміщення внутрішньою площею 65,0 м2 (літ. Е) /том 2, арк. с. 79-80/.

Також, 19.12.2008 між ТОВ "Алькор" та підприємцем Шестаковим Олександром Вікторовичем укладено Договір б/н про дольове будівництво будівлі торговельного комплексу загальною розрахунковою площею 76,2 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 /том 2, арк. с. 41-42/.

Крім того, 01.07.2009 між ТОВ "Алькор" (Товариство) та Сарахманом Олександром Михайловичем (Дольовик) укладено Договір № 11, згідно з яким Товариство (позивач) приймає Дольовика у дольове будівництво торговельного комплексу загальною розрахунковою площею 430 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (в подальшому -Об'єкт) з правом самостійного спорудження Дольовиком у складі Об'єкта об'єкта нерухомості та його подальшого використання за призначенням /том 2, арк. с. 131; том 3, арк. с. 55-56/. За умовами цього Договору після введення Об'єкта в експлуатацію до Дольовика переходить право власності на торгівельний павільйон (нежилі приміщення), площею не більше 70,0 м2 (літ. А).

Аналогічний договір № 12 укладений 01.07.2009 між ТОВ "Алькор" та ОСОБА_12 щодо об'єкта нерухомості -торгівельного павільйону (нежилі приміщення), площею не більше 70,0 м2 (літ. А, Б) /том 2, арк. с. 134; том 3, арк. с. 50-51/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору № 05 від 14.12.2008 (далі -Договір, спірний Договір) Товариство (позивач) приймає Дольовика (третій відповідач) у дольове будівництво торговельного комплексу загальною розрахунковою площею 430 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (в подальшому -Об'єкт) з метою створення готового об'єкта та його подальшої експлуатації за призначенням.

До складу Об'єкта входять нежилі приміщення, що призначені для розміщення в них офісів, пунктів торгівлі, громадського харчування та соціального-побутового обслуговування.

За умовами Договору (пункт 1.2) будівництво Об'єкта здійснюється на земельній ділянці, наданій ТОВ "Алькор" в оренду строком до 2031 року згідно з рішенням Севастопольської міської Ради (договір № 040666100104 від 03.11.2006).

Сторони домовились про те, що після завершення будівництва та введення Об'єкта до експлуатації у власність Дольовика переходить приміщення внутрішньою площею 90,9 м2, V черги Об'єкта згідно з проектно-кошторисною документацією (пункт 1.3 Договору).

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору Товариство (позивач) зобов'язувалось організувати та проконтролювати здійснення будівництва Об'єкта в цілому відповідно до проектно-кошторисної документації, включаючи прокладення до Об'єкта необхідних інженерних мереж. Виконати будівельні роботи власними силами чи підшукати будівельну компанію та укласти з нею від свого імені договір підряду на будівництво Об'єкта.

Орієнтовний строк завершення будівництва 01.02.2010 (підпункт 2.1.2 пункту 2.1 Договору).

Згідно з підпунктами 2.2.1, 2.2.2 пункту 2.2 Договору Дольовик (третій відповідач) зобов'язувався:

- забезпечити Товариство коштами, необхідними для виконання зобов'язань перед Дольовиком по будівництву Об'єкта;

- самостійно виконати та завершити роботи по внутрішньому оздобленню приміщення, а також розводку в ньому внутрішніх інженерних мереж.

Сторони визнали та зафіксували, що цей Договір не заснований на об'єднанні вкладів його сторін та не тягне об'єднання майна, майнових та інших прав, а також активів, навичок, знань та вмінь сторін (підпункт 2.2.3 пункту 2.2 Договору).

Відповідно до підпункту 2.4.3 пункту 2.4 Договору Дольовик має право після завершення будівництва Об'єкта та введення його в експлуатацію оформити право власності на приміщення, зазначене в пункті 1.3 цього Договору.

Право власності на приміщення, зазначене в пункті 1.3 цього Договору, переходить до Дольовика після введення Об'єкта в експлуатацію за встановленою чинним законодавством процедурою та виключно за умови виконання Дольовиком взятих на себе зобов'язань в повному обсязі (пункт 4.1 Договору).

Після завершення будівництва Дольовик зобов'язується укласти з Товариством договір, пов'язаний з експлуатацією побудованого об'єкта. Дольовик самостійно та за власний рахунок оформлює право власності на приміщення, зазначене в пункті 1.3 цього Договору (пункт 4.2 Договору).

Сторони домовились, що Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (пункт 5.1 Договору).

За даними технічної інвентаризації, проведеної Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради у вересні-листопаді 2009 року /том 2, арк. с. 50-113; том 3, арк. с. 41-59/, торговельний комплекс, загальною площею 420,8 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_2, складається з:

- літ. "А", загальною площею 91,3 м2 (право власності заявлено до оформлення Сарахманом О.М., ОСОБА_12.);

- літ. "Б", загальною площею 35,1 м2 (право власності заявлено до оформлення ОСОБА_12.);

- літ. "В", загальною площею 7,0 м2 (право власності заявлено до оформлення ОСОБА_7.);

- літ. "Г", загальною площею 7,4 м2 (право власності заявлено до оформлення ОСОБА_7.);

- літ. "Д", загальною площею 48,2 м2 (право власності заявлено до оформлення ОСОБА_8.);

- літ. "Е", загальною площею 63,1 м2 (право власності заявлено до оформлення ОСОБА_10 та ОСОБА_11.);

- літ. "Ж", загальною площею 77,8 м2 (право власності заявлено до оформлення Шестаковим О.В.).

- будівлі магазину літ. "З" з прибудовою літ. "з", загальною площею 90,9 м2, з ґанками, право власності на який оформлено за Лобасом О.Г. (далі -спірний об'єкт). Площа забудови (за журналом зовнішніх обмірів) -118,4 м2.

При цьому, літ. А, Б та Ж увійшли до І, ІІ та ІІІ черг будівництва; літ. В, Г, Д, Е, З -до IV, V, VI черг будівництва.

Як убачається з матеріалів справи, І, ІІ та ІІІ черги торговельного комплексу (літ. А, Б, Ж) були прийняті в експлуатацію 31.12.2009, що підтверджується Свідоцтвом № 27000326 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, виданим Інспекцією ДАБК у м. Севастополі /том 3, арк. с. 24/.

IV, V, VI черги торговельного комплексу (літ. В, Г, Д, Е, З) прийняті в експлуатацію 09.11.2010, про що свідчить Сертифікат відповідності СТ № 000259, виданий Інспекцією ДАБК у м. Севастополі /том 1, арк. с. 28/ на підставі Акта готовності об'єкта до експлуатації від 01.10.2010 /том 1, арк. с. 29-31/.

Згідно з Довідкою управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 28.12.2010 № Л-1278/5-2 магазину (АДРЕСА_2, літ. З по експлікації БТІ), розташованому на земельній ділянці, пойменованій у Договорі оренди земельної ділянки від 18.10.2006 за адресою "АДРЕСА_2", у зв'язку з наявністю об'єктів з дублюючими адресами, з метою впорядкування адресної схеми присвоєно адресу: АДРЕСА_2 /том 1, арк. с. 95/.

31.12.2010 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради видав наказ № 2221 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" /том 1, арк. с. 12/, відповідно до якого оформлено право власності Лобаса Олександра Григоровича на об'єкт нерухомого майна -будівлю магазину літ. "З" з прибудовою літ. "з", загальною площею 90,9 м2, з ґанками.

На підставі зазначеного наказу Лобасу О.Г. видано свідоцтво від 19.01.2011 про право власності на спірний об'єкт /том 1, арк. с. 67/ та 25.01.2011 здійснено державну реєстрацію цього права власності за № 32672246 (номер запису 7582 в книзі 25 нж), що підтверджується відповідним витягом /том 1, арк. с. 68/.

Вважаючи, що право власності на новозбудований спірний об'єкт нерухомого майна -будівлю магазину літ. "З" з прибудовою літ. "з", загальною площею 90,9 м2, з ґанками, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, -належить йому, а не Лобасу Олександру Григоровичу, ТОВ "Алькор" звернулось до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Отже, перелік категорій справ, які є підвідомчими господарському суду, не є вичерпним.

Водночас, як зазначено у пункті 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 (v0010600-11) "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

- про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;

- про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;

- між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

- з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

- за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Зі змісту позовної заяви убачається, що вимоги про визнання недійсним наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради № 2221 від 31.12.2010 та про скасування державної реєстрації права власності є похідними від вимоги про визнання права власності позивача на спірний об'єкт, оскільки пов'язані між собою підставами виникнення (позивач посилається на порушення Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради порядку оформлення права власності) та поданими доказами (докази щодо обсягу прав позивача на спірне майно є одними й тими ж), а їх загальна кількість, які ґрунтуються на одних й тих самих фактичних обставинах, свідчить лише про застосування ТОВ "Алькор" комплексних заходів судового захисту.

Крім того, спір у справі № 5020-307/2012 виник з господарських правовідносин між ТОВ "Алькор" та фізичною особою-підприємцем Лобасом Олександром Григоровичем, врегульованих господарським договором № 05 від 14.12.2008, предметом якого є дольове будівництво торговельного комплексу загальною розрахунковою площею 430 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2; спрямований на захист порушеного права власності позивача (тобто, за предметною ознакою є підвідомчим господарському суду) і не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 13.05.2008 у справі № 1/23) та Вищий господарський суд України (постанови від 11.02.2010 у справі № 02-03/587; від 25.04.2012 у справі № 5002-12/1439.1-2011 та інші).

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, визначених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом установлено, що між ТОВ "Алькор" (позивач) та Лобасом Олександром Григоровичем (третій відповідач) укладено Договір № 05 /том 1, арк. с. 26/, який за своєю правовою природою і ознаками є змішаним договором, оскільки містить елементи договору про спільну діяльність без об'єднання вкладів учасників (ст. 1130 ЦК України) та інвестиційного договору (ст. ст. 1, 4, 5, 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність").

При цьому суд звертає увагу на те, що вказаний Договір є саме господарським договором, а контрагентом ТОВ "Алькор" за договором є фізична особа-підприємець Лобас О.Г., а не громадянин Лобас О.Г.

Такого висновку суд дійшов, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, Лобас Олександр Григорович зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець за № 2 078 017 0000 001416, що підтверджується відповідним записом від 07.08.1997 /том 1, арк. с. 45-46, 62-63/.

Таким чином, станом на час укладення Договору № 05 від 14.12.2008 Лобас Олександр Григорович мав статус підприємця.

Крім того, в обґрунтування підтвердження свого права власності на спірний об'єкт Лобас О.Г. посилається на Договір № 05 від 14.12.2008, Акт приймання-передачі від 26.11.2010 та Договір № 05/1 від 01.03.2010. Саме цими документами Лобас О.Г. оспорює право власності ТОВ "Алькор".

Натомість, Акт приймання-передачі від 26.11.2010 та Договір № 05/1 від 01.03.2010 свідчать про те, що ТОВ "Алькор" виконує Договір № 05 від 14.12.2008 на користь підприємця Лобаса О.Г., і саме підприємець Лобас О.Г. приймає таке виконання. Тобто, у відносинах, які виникають зі спірного Договору, Лобас О.Г. діяв як підприємець. Відсутність же в Договорі посилання на наявний у Лобаса О.Г. статус фізичної особи-підприємця є суто технічною помилкою та не змінює господарського характеру правовідносин сторін.

Також зазначені документи, які стали підставою для оформлення права власності Лобаса О.Г. на спірне майно, підтверджують, що це право власності набуте Лобасом О.Г. в процесі здійснення ним підприємницької діяльності.

Водночас, реєстрація права власності на спірне майно здійснена за фізичною особою Лобасом О.Г., оскільки пункт 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, визначаючи суб'єктів права власності, не передбачає можливості реєстрації права власності за фізичною особою-підприємцем. Утім, це не змінює підстав набуття права власності.

За викладених обставин, доводи ФОП Лобаса О.Г. щодо того, що він є неналежним відповідачем у цій справі відхиляються судом.

Доводи третього відповідача із посиланням на Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо того, що інвестиційна діяльність не є предметом його господарської діяльності і не пов'язана із діяльністю Лобаса О.Г. як суб'єкта господарювання, так само відхиляються судом, позаяк відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду (ч. ч. 1, 2 ст. 91 ЦК України).

Отже, фізична особа-підприємець може займатись будь-якими видами діяльності, які не заборонені законом.

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Договору ТОВ "Алькор" брало на себе зобов'язання перед ФОП Лобасом О.Г. організувати та проконтролювати здійснення будівництва Об'єкта в цілому відповідно до проектно-кошторисної документації, включаючи прокладення до Об'єкта необхідних інженерних мереж.

В свою чергу, ФОП Лобас О.Г. зобов'язувався, серед іншого, забезпечити ТОВ "Алькор" коштами, необхідними для виконання зобов'язань по будівництву Об'єкта (включаючи прокладення інженерних мереж) (пункт 2.2 Договору).

При цьому зі змісту пункту 1.1 Договору випливає, що сторони домовились про те, що під об'єктом вони розуміють торговельний комплекс загальною розрахунковою площею 430 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Таким чином, ФОП Лобас О.Г. за Договором № 05 від 14.12.2008 прийняв на себе зобов'язання забезпечити ТОВ "Алькор" коштами, необхідними для будівництва торговельного комплексу, загальною розрахунковою площею 430 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, в цілому (включаючи прокладення інженерних мереж). Тому твердження третього відповідача, що він брав на себе зобов'язання щодо фінансування лише приміщень, загальною площею 90,9 м2, які підлягали передачі йому у власність, суперечить умовам Договору.

Не спростовують цього висновку і листи інших інвесторів, надані Лобасом О.Г. до матеріалів справи /том 2, арк. с. 18, 24, 33, 37/.

По-перше, дольовики ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, Шестаков О.В. та ОСОБА_7 не є учасниками судового процесу, а тому їх пояснення в розумінні статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не є допустимими доказами щодо викладених в них обставин.

По-друге, доводи зазначених осіб стосуються умов відповідних (укладених між ними та позивачем) договорів, які не є предметом спору у цій справі. Натомість, предметом позову є правомірність набуття Лобасом О.Г. права власності та правильність оформлення цього права відповідними органами.

По-третє, за формою, змістом та стилем викладення інформації листи-запити дольовикам /том 2, арк. с. 17, 23, 32, 36/ та листи-відповіді є майже тотожними, що дозволяє дійти висновку про те, що всі вони виготовлялись однією особою.

За викладених обставин суд відхиляє зазначені докази та, водночас, звертає увагу ФОП Лобаса О.Г. не те, що положення підпункту 2.2.1 пункту 2.2 Договору, на який він посилається як на підставу своїх заперечень, слід розглядати у взаємозв'язку із положеннями підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору та іншими умовами Договору, а не окремо.

Доводи третього відповідача щодо того, що на момент взяття ФОП Лобасом О.Г. зобов'язань за Договором № 05 від 14.12.2008, до будівництва торговельного комплексу були залучені інші інвестори, між якими були розподілені решта приміщень торговельного комплексу, не звільняють ФОП Лобаса О.Г. від належного виконання ним зобов'язань за Договором № 05 від 14.12.2008 та не відповідають фактичним обставинам справи.

Так судом установлено, що Об'єкт будівництва (торговельний комплекс) складається з об'єктів літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З. На час укладення Договору № 05 від 14.12.2008 (щодо приміщень літ. З) договори були укладені лише щодо об'єктів літ. В, Г, Д, Е та Ж. Стосовно об'єктів літ. А, Б, загальною площею 126,4 м2 (що становить близько 30% загальної площі Об'єкта), відповідні договори укладені лише 01.07.2009. З позовної заяви та пояснень представників позивача убачається, що саме невиконання ФОП Лобасом О.Г. зобов'язань за спірним Договором щодо фінансування будівництва торговельного комплексу в цілому (в тому числі літ. А та Б, які мали перейти у власність ТОВ "Алькор" як результат дольового будівництва торговельного комплексу) і стало причиною укладення договорів № 11 та № 12 від 01.07.2009 з іншими дольовиками -фізичними особами Сарахманом О.М. та ОСОБА_12, які одночасно є учасниками ТОВ "Алькор" /том 1, арк. с. 69-70/.

За умовами Договору № 05 від 14.12.2008 (підпункт 2.3.1 пункту 2.3) ТОВ "Алькор" управі на власний розсуд приймати в дольове будівництво Об'єкта інших дольовиків, самостійно визначаючи з ними характер взаємовідносин та форми їх участі, тому укладення ТОВ "Алькор" договорів № 11, № 12 від 01.07.2009 є правомірним.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з підпунктом 2.1.2 пункту 2.1 Договору орієнтовний строк завершення будівництва 01.02.2010. Підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 Договору визначено зобов'язання ФОП Лобаса О.Г. забезпечити ТОВ "Алькор" коштами, необхідними для будівництва торговельного комплексу. З наведеного убачається, що ФОП Лобас О.Г. зобов'язаний профінансувати будівництво торговельного комплексу в строк до завершення будівництва.

Матеріалами справи, а саме Сертифікатом відповідності СТ № 000259 від 09.11.2010 підтверджено, що торговельний комплекс (IV, V, VI черги) готовий до експлуатації /том 1, арк. с. 28/. Зважаючи на викладене, посилання ФОП Лобаса О.Г. на необхідність надання позивачем доказів пред'явлення ним третьому відповідачеві вимоги щодо виконання зобов'язання по фінансуванню об'єкта будівництва відхиляються судом як необґрунтовані.

Як зазначено вище, договір (господарський договір) є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).

Статтею 599 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. В свою чергу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Судом установлено, що за умовами Договору № 05 від 14.12.2008 (пункт 4.1) до ФОП Лобаса О.Г. переходить право власності на приміщення торговельного комплексу, внутрішньою площею 90,9 м2, після введення Об'єкта в експлуатацію та виключно за умови виконання ним взятих на себе зобов'язань в повному обсязі.

Натомість ФОП Лобас О.Г., в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надав суду належних та допустимих доказів виконання ним своїх зобов'язань за Договором № 05 від 14.12.2008 в повному обсязі.

Посилання ФОП Лобаса О.Г. на фінансові звіти (баланси) позивача за 2008-2011 роки /том 1, арк. с. 118-124/, Довідку про фінансування будівництва торговельного комплексу /том 1, арк. с. 66/, Акт приймання-передачі приміщення від 26.11.2010 /том 1, арк. с. 27/ є безпідставними, оскільки вказані докази не містять підтвердження такого виконання.

Таким чином, ФОП Лобас О.Г. не виконав зобов'язання за Договором № 05 від 14.12.2008 в повному обсязі, а отже, не набув право власності на спірне майно.

Порядок оформлення права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності регламентований Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (z0157-02) (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 № 1692/5 (z0582-10) ), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (z0157-02) (далі -Тимчасове положення) та, зокрема, його пунктом 8.1 розділу VIII.

Відповідно до абзаців першого, другого та сьомого підпункту "а" зазначеного пункту оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться органами місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно:

- фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам;

- інвесторам, які у результаті інвестиційної діяльності отримали у власність об'єкт нерухомого майна або його частину на підставі документів, установлених законодавством, що підтверджують набуття у власність закріпленого за інвестором об'єкта інвестування.

Утім, оспорюваний наказ Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 31.12.2010 № 2221 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" виданий з порушенням наведених норм: без документа, що посвідчує право ФОП Лобаса О.Г. на земельну ділянку, та документів, що підтверджують набуття у власність закріпленого за інвестором (ФОП Лобасом О.Г.) об'єкта інвестування.

Так, судом установлено, а відповідачами не спростованого того факту, що будівництво спірного об'єкта здійснювалось на земельній ділянці, наданій в оренду ТОВ "Алькор" (позивач) за Договором оренди землі № 040666100104 від 03.11.2006. Доказів укладення ФОП Лобасом О.Г. договору суборенди чи інших договорів, які б підтверджували його право на земельну ділянку під збудованим об'єктом нерухомості, третім відповідачем не надано, в той час як кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так само ФОП Лобасом О.Г. не надано документів, які б підтверджували отримання ним у власність саме будівлі магазину літ. "З" з прибудовою літ. "з", загальною площею 90,9 м2, з ґанками, загальною площею за зовнішніми обмірами -118,4 м2.

Як установлено судом, в пункті 1.3 Договору сторони домовились, що після завершення будівництва та введення Об'єкта до експлуатації у власність ФОП Лобаса О.Г. переходить приміщення внутрішньою площею 90,9 м2, V черги Об'єкта (торговельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2) згідно з проектно-кошторисною документацією.

Поняття "приміщення" та "будівля" не є тотожними.

Згідно з підпунктом 5 пункту 1.5 Тимчасового положення, приміщення -це частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами. Водночас, абзац сьомий підпункту "а" пункту 8.1 Тимчасового положення вказує на можливість отримання інвестором у власність частини об'єкта нерухомого майна. За Договором № 05 від 14.12.2008 за ФОП Лобасом О.Г. закріплювалась саме частина будівлі літ. "З" з прибудовою літ. "з", загальною площею 90,9 м2, з ґанками, обмежена будівельними елементами, а не будівля в цілому.

Доводи третього відповідача щодо того, що проектною документацією на будівництво торговельного комплексу передбачалось будівництво будівлі літ. "З" з прибудовою літ. "з", загальною площею 90,9 м2, з ґанками, не спростовують того факту, що за Договором до ФОП Лобаса О.Г. мало перейти право власності на приміщення (частину будівлі), а не на будівлю в цілому.

Таким чином, право власності Лобаса О.Г. на будівлю магазину літ. "З" з прибудовою літ. "з", загальною площею 90,9 м2, з ґанками, загальною площею за зовнішніми обмірами 118,4 м2, оформлено Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради без документів, що підтверджують набуття ФОП Лобасом О.Г. у власність саме будівлі та документа, який посвідчує право ФОП Лобаса О.Г. на земельну ділянку.

Довід позивача про те, що оспорюваним наказом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради оформлено право власності третього відповідача на будівлю магазину без документа, який підтверджує введення об'єкта в експлуатацію як магазину, відхиляється судом, оскільки в матеріалах справи є Сертифікат відповідності СТ № 000259 від 09.11.2010, згідно з яким спірний об'єкт введений в експлуатацію у складі торговельного комплексу (IV,V, VI черги) /том 1, арк. с. 28/.

Частиною другою статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено вище, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ст. 328 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4.1 Договору № 05 від 14.12.2008 встановлено, що право власності на приміщення, внутрішньою площею 90,9 м2, переходить до ФОП Лобаса О.Г. після введення Об'єкта (торговельного комплексу в цілому) в експлуатацію за встановленою чинним законодавством процедурою та виключно за умови виконання ФОП Лобасом О.Г. взятих на себе зобов'язань в повному обсязі. Отже, право власності на нежилі приміщення, загальною площею 90,9 м (в літ. З) мало перейти до ФОП Лобаса О.Г. виключно після виконання ним власних зобов'язань в повному обсязі.

Судом установлений факт неналежного виконання Лобасом О.Г. власних зобов'язань.

Таким чином, оскільки право власності на об'єкт будівництва (його частини) до інвестора (в даному випадку -ФОП Лобаса О.Г.) в силу Договору не переходить, то в силу закону власником залишається замовник будівництва торговельного комплексу -ТОВ "Алькор", що підтверджується наступним.

Відповідно до підпункту "ґ" частини першої статті 95 Земельного кодексу України право на спорудження об'єктів нерухомості належить землекористувачу. Інвестор (ФОП Лобас О.Г.) не є землекористувачем.

Згідно з абзацом двадцятим статті 1 Закону України "Про планування та забудову територій", який був чинним на час будівництва та оформлення оспорюваного права власності, замовником будівництва є фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку і подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

Судом установлено, а відповідачами не заперечується, що ТОВ "Алькор" є землекористувачем земельної ділянки, на якій здійснено будівництва спірного об'єкта. Замовником будівництва також є позивач, що підтверджується матеріалами справи, а саме: Свідоцтвом № 27000326 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 31.12.2009 /том 3, арк. с. 24/ та Сертифікатом відповідності СТ № 000259 від 09.11.2010 /том 1, арк. с. 28/.

Частиною першою статті 331 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 876 Цивільного кодексу України встановлено, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором. Ця норма встановлює, що незалежно від того, ким, та з чиїх матеріалів виготовлена річ, власником об'єкта будівництва чи результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

В обґрунтування виникнення у нього права власності ФОП Лобас О.Г. вказує на припинення права власності на спірні приміщення у ТОВ "Алькор" у зв'язку з відмовою від права власності на них в порядку статті 347 Цивільного кодексу України шляхом зазначення про це у Довідці про фінансування та підписання Акта приймання-передачі від 26.10.2010.

Дійсно, згідно з частиною першою статті 347 Цивільного кодексу України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Проте, у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру (ч. 3 ст. 347 ЦК України).

Тимчасове положення регламентує порядок подачі заяви про відмову від права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Відповідно до пунктів 3.13-3.14 Тимчасового положення, у разі відмови, у випадках, передбачених законом, від права власності чи іншого речового права на нерухоме майно власником реєстратору БТІ подається заява про відмову від права власності та інших речових прав на нерухоме майно за формою, визначеною у додатку 9. В даному випадку така заява подається особисто, а справжність підпису власника такого майна на заяві засвідчується нотаріусом.

Належних доказів вчинення відповідних дій, які б свідчили про відмову позивача від права власності на спірне майно, ФОП Лобасом О.Г. суду не надано, а отже цей довід третього відповідача судом відхиляється.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що власником спірного нерухомого майна -будівлі магазину літ. "З" з прибудовою літ. "з", загальною площею 90,9 м2, з ґанками, загальною площею за зовнішніми обмірами 118,4 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, є землекористувач та замовник будівництва -ТОВ "Алькор" (позивач у справі).

Беручи до уваги вищевикладене, вимога про визнання права власності підлягає до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Судом установлено, що оспорюваний наказ Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 31.12.2010 № 2221 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" виданий з недотриманням норм чинного законодавства та порушує права власника цього майна -ТОВ "Алькор".

Частиною другою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що внесені до Державного реєстру прав записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

За викладених обставин, вимога про визнання недійсним наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 31.12.2010 № 2221 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" є обґрунтованою та підлягає задоволенню -так само, як і вимога про скасування державної реєстрації права власності Лобаса О.Г., яка є похідною від первісної вимоги, адже втрата чинності наказом має наслідком зникнення підстави внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Надаючи оцінку доводам третього відповідача щодо того, що вимога про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно не відповідає встановленим статтею 16 Цивільного кодексу України способам захисту порушених прав, суд зауважує на наступному.

Згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту прав і законних інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів.

Відновлення становища, яке існувало до порушення, можливо шляхом скасування державної реєстрації права власності Лобаса О.Г. на спірне майно, що прямо передбачено частиною другою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так само власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта (ч. 2 ст. 393 ЦК України).

З огляду на зазначене, суд відхиляє доводи третього відповідача щодо обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені наявними в матеріалах справи належними і допустимими доказами та не спростовані відповідачами, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, при подачі позову позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2 800,00 грн /том 1, арк. с. 11/ та 1 609,50 грн - за вжиття заходів до забезпечення позову /том 1, арк. с. 41/. Під час розгляду справи на виконання вимог суду позивач доплатив судовий збір в сумі 1 075,00 грн /том 2, арк. с. 128/ та 11 687,50 грн /том 3, арк. с. 13/.

Позовні вимоги задоволені судом в повному обсязі, причому перша вимога, яка є немайновою, адресована Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, друга, яка також є немайновою, - Комунальному підприємству "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради, а третя -фізичній особі-підприємцю Лобасу Олександру Григоровичу (майнова вимога).

В ухвалі від 29.05.2012 /том 3, арк. с. 6-9/ судом встановлено, що за обидві вимоги немайнового характеру позивач був зобов'язаний сплатити судовий збір в розмірі 1 073,00 грн, а за вимогу майнового характеру (про визнання права власності) -14 489,50 грн. Позивач повністю сплатив зазначені суми.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідачів, а вжиті судом заходи до забезпечення позову є гарантією виконання судового рішення про визнання права власності, суд покладає витрати позивача по сплаті судового збору на всіх відповідачів наступним чином: з першого та другого відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за немайнову вимогу в сумі 1 073,00 грн (тобто по 536,50 грн з кожного); з третього відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 16 099,00 грн, а саме: 1 609,50 грн -за вжиття заходів до забезпечення позову та 14 489,50 грн -за вимогу про визнання права власності.

Щодо вимоги відповідача про скасування заходів до забезпечення позову суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі, тобто скасування забезпечення позову є прерогативою суду і може вирішуватись як за заявою сторін, так і за ініціативою суду.

У пункті 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 (v0016600-11) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначається таке: враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі та дане рішення ще не виконане, підстави для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 23.03.2012 /том 1, арк. с. 42-44/, відсутні.

За викладених обставин, суд відмовляє у задоволенні вимоги третього відповідача про скасування заходів до забезпечення позову.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним наказ Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 2221 від 31.12.2010 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна".

3. Скасувати державну реєстрацію права власності Лобаса Олександра Григоровича на об'єкт нерухомого майна -будівлю магазину літ. "З" з прибудовою літ. "з", загальною площею 90,9 м2, з ґанками, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, за № 32672246.

4. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор" (ідентифікаційний код 20231747; АДРЕСА_2) на будівлю магазину літ. "З" з прибудовою літ. "з", загальною площею 90,9 м2, з ґанками, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

5. Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м.Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р37188003000416 в ГУ ДКСУ в м.Севастополі, МФО 824509, або з інших рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор" (ідентифікаційний код 20231747; АДРЕСА_2; п/р 26007322814200 у відділенні № 305 м. Севастополя ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005, або на інші рахунки) судовий збір в сумі 536,50 грн (п'ятсот тридцять шість грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 03358363; 99001, м. Севастополь, вул. Папаніна, 1-А; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор" (ідентифікаційний код 20231747; АДРЕСА_2; п/р 26007322814200 у відділенні № 305 м. Севастополя ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005, або на інші рахунки)судовий збір в сумі 536,50 грн (п'ятсот тридцять шість грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Стягнути з фізичної особи-підприємця Лобаса Олександра Григоровича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор" (ідентифікаційний код 20231747; АДРЕСА_2; п/р 26007322814200 у відділенні № 305 м. Севастополя ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005, або на інші рахунки)судовий збір в сумі 16 099,00 грн (шістнадцять тисяч дев'яносто дев'ять грн 00 коп.).