Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 5034,49 грн., з яких 4412,66 грн. боргу за отриману теплову енергію згідно договору № 226 від 01.10.09р. купівлі - продажу теплової енергії, 337,30 грн. пені, 130,70 грн. 3% річних, 153,83 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.24).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

01.10.09р. між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпульс" (відповідач/споживач) було укладено договір № 226 купівлі - продажу теплової енергії (а.с.7-10), за умовами якого позивач як постачальник зобов'язався постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (п.1 договору).

Відповідно до пп.4.8 договору, всі розрахунки по цьому договору проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником... Споживач зобов'язаний здійснювати попередню оплату за теплову енергію перед початком опалювального сезону в розмірі місячної суми нарахувань опалювального періоду.

Згідно з пп.5.1 договору, розрахунки по договору проводяться споживачем шляхом перерахування коштів в установлені договором строки на рахунок постачальника.

Відповідно до пп.5.2 договору, підставою для здійснення платежів по даному договору є виставлена постачальником платіжна вимога (квитанція).

Згідно даних позивача, станом на день подачі позову утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 4412,66 грн. (а.с.11).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день прийняття рішення у справі становить 4412,66 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с.11), довідкою позивача № 2357/16 від 14.06.12р. (а.с.27) та відповідними рахунками позивача (а.с.15-18).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно з пп.6.3 договору купівлі-продажу теплової енергії № 226 від 01.10.09р., відповідач, як споживач, несе матеріальну відповідальність перед позивачем, як постачальником, у випадку несплати вартості використаної теплової енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, розміри пені, 3% річних та інфляційних нарахувань становлять, відповідно, 337,30 грн., 130,70 грн. та 153,83 грн. (а.с.12-14).

Розрахунки обгрунтовані та відповідають чинному законодавству.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач позов не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 4412,66 грн. боргу за отриману теплову енергію згідно договору № 226 від 01.10.09р. купівлі - продажу теплової енергії, 337,30 грн. пені, 130,70 грн. 3% річних, 153,83 грн. інфляційних нарахувань.

Сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд,-

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс", 10000, м.Житомир, вул.Київська 8, ідентифікаційний код 13552037:

- на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради, 10014, м.Житомир, вул.Київська 48, ідентифікаційний код 35343771 - 4412,66 грн. боргу за отриману теплову енергію згідно договору № 226 від 01.10.09р. купівлі - продажу теплової енергії, 337,30 грн. пені, 130,70 грн. 3% річних, 153,83 грн. інфляційних нарахувань та 1609,50 грн. судового збору.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.