( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs25690101) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs27030752) )

За позовом: Державного підприємства Харківський машинобудівний завод «ФЕД» до: Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»про: стягнення 3 962 385 грн. 76 коп. Суддя Івченко А.М.Представники Позивача: ОСОБА_1 -дов. від 19.04.2012 № 39 юр; Відповідача:ОСОБА_2 -дов. від 29.12.2011 № ухп-18/2403 В судовому засіданні 02.07.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства Харківський машинобудівний завод «ФЕД»до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»про стягнення 4 683 457 грн. 23 коп. (4 365 016 грн. 64 коп. -основного боргу, 197 720 грн. 02 коп. -пені, 84 894 грн. 67 коп. -3 % річних, 35 825 грн. 90 коп. -інфляційного збільшення).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 порушено провадження у справі № 5011-61/5441-2012, розгляд справи призначено на 23.05.2012, зобов'язано сторін вчинити певні дії.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, але через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення. Суд задовольнив дане клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2012 розгляд справи було відкладено на 20.06.2012.

Через відділ діловодство суду відповідач подав письмовий відзив на позов, відповідно до якого просить суд позов задовольнити частково в сумі 3 565 016 грн. 64 коп., припинити провадження у справі в частині 800 000 грн. 00 коп. у зв'язку з відсутністю спору та зменшити розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 3 ст. 83 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

В судовому засіданні 20.06.2012 представник позивача надав на розгляд суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 3 962 385 грн. 76 коп. ( 3 565 016 грн. 84 коп. - основного боргу, 232 695 грн. 41 коп. -пені, 110 300 грн. 95 коп. -3 % річних, 54 372 грн. 76 коп. -суму інфляційного збільшення та суму судового збору).

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити або збільшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення або збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, (аналогічна позиція викладена в пункті 17 листа Вищого Господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 (v2351600-06) ).

В судовому засіданні 20.06.2012 відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 02.07.2012.

Після оголошеної судом перерви, в судовому засіданні 02.07.2012 дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

Між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту Україна «Укрзалізничпостач»(Відповідачем, Замовником) та Державним підприємством «Харківськй машинобудівний завод «ФЕД»(Позивачем, Постачальником) був укладений договір поставки: № ЦХП-03-02211-01 від 04.05.2011, за яким Постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити Продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації до договору.

Згідно п. 5.2. Договору поставка Продукції проводиться партіями, тільки після письмової рознарядки Відповідача, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Відповідача до прийому Продукції. Кожна партія продукції постачається протягом 60 календарних днів з дати письмової рознарядки Замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Відповідно до п. 5.3 Договору визначено, що датою поставки Продукції вважається дата приймання Продукції Відповідачем на матеріальному складі ДП «Укрзалізничпростач»у м. Фастові, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною або Актом прийому-передачі і довіреністю.

Як вбачається із п. 5.4 Договору, після готовності продукції до відвантаження, Позивач направляє Відповідачеві факсом наступні документи: рахунок-фактуру, податкову-накладну, видаткову-накладну або акт прийому-передачі, документи, що підтверджують якість продукції.

Як вбачається з п. 6.1 Договору, оплата за кожну партію поставленої Продукції по даному Договору проводиться Замовником на протязі 75 (семидесяти п'яти) банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену згідно п.5.2.

На виконання умов Договору № Позивач, після кожної поставленої партії продукції, яку супроводжувала належним чином оформлена видаткова накладна, направляв Відповідачеві рахунки-фактури.

Всього за Договором № направлено Відповідачеві рахунків-фактур на загальну суму 12 715 016 грн. 64 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та рахунками-фактурами.

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач частково оплатив товари за Договором в загальному розмірі 9 150 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками, платіжними дорученнями та підтверджується самим відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки продукції від відповідача не надходило, тоді як відповідач за дану продукцію розрахувався лише частково в загальному розмірі 9 150 000 грн. 00 коп.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставин, які повідомлені позивачем не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 3 565 016 грн. 64 коп. визнаються судом такими, які підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 232 695 грн. 41 коп.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України (436-15) визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Пунктом 10.6 Договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, суд вважає, що розмір пені повинен бути розрахований від суми простроченого платежу та не перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідач у судовому засіданні визнав існування заборгованості за Договором, проте просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, заявлених Позивачем до стягнення.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення суми штрафних санкцій, які заявлені Позивачем до стягнення, з огляду на таке:

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, на яку посилається Відповідач у своєму клопотанні, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проте, з наявних матеріалів справи, суд не вбачає обставин, які наведені у ч.3 ст. 351 Цивільного кодексу України, а отже і підстав для задоволення вказаного клопотанням.

Перевіривши розрахунок позивача, який відповідає вимогам закону, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 232 695 грн. 41 коп. визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми в розмірі 110 300 грн. 95 коп. та 54 372 грн. 76 коп. -індексу інфляції.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунки позивача, які відповідають вимогам закону, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми в розмірі 110 300 грн. 95 коп. та 54 372 грн. 76 коп. -індексу інфляції визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 11/15; код ЄДРПОУ 19014832) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД»(61023, м. Харків, вул. Сумська, 132; код ЄДРПОУ 14310052) 3 565 016 грн. 64 коп. -основний борг, 232 695 грн. 41 коп. -пеня, 110 300 грн. 95 коп. - 3 % річних, 54 372 грн. 76 коп. -індексу інфляції, 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. -судового збору.