17.02.2012р. Державне підприємство «Енергоринок» (далі-ДП «Енергоринок»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі»(далі-ДП «Регіональні електричні мережі»/відповідач) про стягнення 1 132 866 226,48 грн., з яких: 1 050 688 842,79 грн. заборгованості за договором №3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р., 57 380 591,29 грн. пені, 1 050 688,84 грн. штрафу, 15 204 710,61 грн. 3% річних та 8 541 392,95 грн. інфляційних втрат.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2012р. порушено провадження у справі №21/014-12 та призначено справу до розгляду на 27.02.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2012р. розгляд даної справи відкладався на 12.03.2012р.

12.03.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду даної справи, яке залишено без задоволення ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2012р.

В судовому засіданні 12.03.2012р. оголошувалась перерва до 19.03.2012р.

19.03.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли клопотання про залучення до участі у даній справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Приписами ст. 27 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Оскільки відповідачем не надано обґрунтування в чому саме рішення суду у даній справі може вплинути на права або обов'язки ПАТ «Державний ощадний банк України» та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, судом, у відповідності до ст. 27 ГПК України, у задоволенні зазначених клопотань відмовлено.

Крім того, 19.03.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача обґрунтованого розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення, копії договору страхування ризиків від 15.11.1996р. та довідки про отримання страхових виплат за період, у задоволенні якого судом відмовлено, оскільки розрахунок позовних вимог міститься в матеріалах даної справи, а решта витребуваних відповідачем документів лежать поза межами предмету даного спору. Аналогічне клопотання надійшло від відповідача 16.05.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області.

В судових засіданнях 19.03.2012р. та 02.04.2012р. оголошувалась перерва до 02.04.2012р. та 10.04.2012р. відповідно.

06.04.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про відвід судді Яреми В.А. від розгляду даної справи, яка залишена без задоволення ухвалою господарського суду Київської області від 10.04.2012р.

Крім того, 06.04.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду даної справи, яке задоволено ухвалою господарського суду Київської області від 10.04.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.04.2012р. на підставі розпорядження заступника голови господарського суду Київської області від 11.04.2012р. №59-АР, дану справи прийнято до розгляду колегією суддів господарського суду Київської області у складі: головуючого судді -Яреми В.А., суддів Наріжного С.Ю. та Привалова А.І., розгляд справи призначено на 16.05.2012р.

В судових засіданнях 16.05.2012р. та 12.06.2012р. оголошувалась перерва до 12.06.2012р. та 02.07.2012р. відповідно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2012р. на підставі розпорядження голови господарського суду Київської області №103-АР від 22.06.2012р., дану справу прийнято до свого провадження колегією суддів господарського суду Київської області у складі: головуючого судді -Яреми В.А., суддів -Бабкіної В.М. та Бацуци В.М.

В судовому засіданні 02.07.2012р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

15.05.2008р. між ДП «Енергоринок»(далі-ДПЕ) та ВАТ «Укренерговугілля», правонаступником якого є ДП «Регіональні електричні мережі»(далі-ЕК) було укладено договір №3/08-ЕЕ/4695/01 (далі-Договір).

Пунктами 2.1, 4.13 та 11.6 Договору передбачено, що за цим договором ДПЕ зобов'язується продавати, а ЕК зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від ДПЕ до ЕК, є підписаний сторонами та скріплений печатками акт купівлі-продажу електроенергії.

Договір укладено на термін з 01.06.2008р. по 31.12.2008р. Дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку дії цього договору.

З огляду на відсутність у матеріалах справи та ненадання сторонами доказів, що підтверджують факт надіслання однією із сторін заяви про намір розірвати Договір за один місяць до дати закінчення строку його дії, суд дійшов висновку, що у відповідності до п. 11.6 Договору, останній є продовженим.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором в частині поставки та передачі відповідачу електроенергії виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору протягом січня-грудня 2011р. позивач передав, а відповідач прийняв електроенергію в обсязі 6 018 073 404 кВт/г., загальною вартістю 4 157 159 998,61 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах купівлі-продажу електроенергії за:

- січень 2011р. на суму 326 989 151,17 грн.,

- лютий 2011р. на суму 328 792 463,69 грн.,

- березень 2011р. на суму 353 239 786,68 грн.,

- квітень 2011р. на суму 345 320 204,76 грн.,

- травень 2011р. на суму 326 595 433,45 грн.,

- червень 2011р. на суму 312 718 040,38 грн.,

- липень 2011р. на суму 329 049 154,92 грн.,

- серпень 2011р. на суму 339 534 153,10 грн.,

- вересень 2011р. на суму 332 228 347,10 грн.,

- жовтень 2011р. на суму 357 626 254,91 грн.,

- листопад 2011р. на суму 398 992 288,03 грн.,

- грудень 2011р. на суму 406 074 720,42 грн.

З метою оплати відповідачем вартості переданої електроенергії, позивачем були виставлені рахунки-фактури:

- №00073 від 31.01.2011р. на суму 326 989 151,17 грн.,

- №00184 від 28.02.2011р. на суму 328 792 463,69 грн.,

- №00283 від 31.03.2011р. на суму 353 239 786,68 грн.,

- №00390 від 30.04.2011р. на суму 345 320 204,76 грн.,

- №00497 від 31.05.2011р. на суму 326 595 433,45 грн.,

- №00607 від 30.06.2011р. на суму 312 718 040,38 грн.,

- №00716 від 31.07.2011р. на суму 329 049 154,92 грн.,

- №00825 від 31.08.2011р. на суму 339 534 153,10 грн.,

- №00938 від 30.09.2011р. на суму 332 228 347,10 грн.,

- №01049 від 31.10.2011р. на суму 357 626 254,91 грн.,

- №01164 від 30.11.2011р. на суму 398 992 288,03 грн.,

- №01282 від 31.12.2011р. на суму 406 074 720,42 грн. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення ДПЕ (позивачем) умов Договору.

Натомість, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленої електроенергії належним чином не виконав, сплативши лише 3 106 471 155,82 грн., внаслідок чого за ним утворилось 1 050 688 842,79 грн. заборгованості.

Факт сплати відповідачем 3 106 471 155,82 грн. за Договором підтверджується довідкою ПАТ «Державний ощадний банк України»№04/71-1723 від 23.02.2012р., реєстром надходжень грошових коштів на рахунки позивача за спірний період, а також довідкою відповідача №02/861 від 13.04.2012р.

Наявність 1 050 688 842,79 грн. заборгованості за Договором підтверджується довідкою б/н від 24.02.2012р., яка підписана заступником директора з економіки та фінансів і заступником головного бухгалтера та скріплена відбитком печатки ДП «Енергоринок»та довідкою №02/861 від 13.04.2012р., яка підписана головним бухгалтером і генеральним директором та скріплена відбитком печатки ДП «Регіональні електричні мережі». Зазначені документи містяться в матеріалах справи.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 050 688 842,79 грн. заборгованості по сплаті вартості переданої протягом 2011 року електроенергії згідно Договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статей 655, 692 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст. 15 Закону України "Про електроенергетику", який визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі, встановлено, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на електростанціях, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише малими гідроелектростанціями), незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору. Сторонами договору є суб'єкти господарської діяльності, пов'язаної з: диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням об'єднаною енергетичною системою України; виробництвом електричної енергії на електростанціях; передачею електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами; постачанням електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами; оптовим постачанням електричної енергії.

Так, судом встановлено, що договором, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної електроенергії України є Договір між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996р., затверджений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі -ДЧОРЕ).

Згідно преамбули ДЧОРЕ Державне підприємство "Енергоринок", яке одержало ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії, має бути Стороною цього Договору і виконувати положення цього Договору, які поширюються на його діяльність як Сторони цього Договору.

Постачальник електричної енергії, який одержав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, має бути Стороною цього Договору і дотримуватися тих положень цього Договору, які поширюються на його діяльність як Сторони цього Договору і/або як члена ринку.

Пунктом 1.1. ДЧОРЕ передбачено, що Державне підприємство "Енергоринок" (ДПЕ), є стороною цього Договору та здійснює діяльність з оптового постачання електричної енергії.

Постачальник електричної енергії -сторона цього Договору, що купує електричну енергію на Оптовому ринку. Місцевий або незалежний постачальник який діє відповідно до умов своє ліцензії. Місцевий постачальник -постачальник, який одержав ліцензію з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території.

Оскільки, Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що підтверджується ліцензією Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) серії АВ № 469966, яка є дійсною (строк дії ліцензії з 08.10.2009р. по 07.10.2014р.) та не є анульованою у встановленому законодавством порядку на момент судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що сторони по справі є членами оптового ринку електричної енергії.

Частиною 8 ст. 15 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що всі учасники оптового ринку електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електричної енергії з суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії.

Відповідно до п. 22.3.2. ДЧОРЕ кожний член ринку, починаючи від дати набрання чинності цим Договором зобов'язаний, зокрема, купувати електричну енергію у ДПЕ, згідно з цим договором, та двосторонніми договорами, укладеними відповідно до нього.

Приписами ст. 151 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що умови про оплату електричної енергії коштами та про відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії є обов'язковими умовами договору купівлі-продажу електричної енергії між оптовим постачальником електричної енергії та енергопостачальником.

Згідно п.п. 6.3., 6.6. Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії (додаток 4 до ДЧОРЕ) (далі -ІВКОР), під час проведення розрахунків за електричну енергію: кошти (за винятком коштів, що перераховуються згідно з окремими рішеннями Уряду), що надходять на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника з поточних рахунків із спеціальним режимом використання місцевих постачальників, а також кошти, що перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника на рахунки виробників та інших учасників розподілу коштів, у розрахунковому періоді, зараховуються як поточна оплата електричної енергії, придбаної в цьому ж періоді; кошти, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового постачальника з інших рахунків місцевих постачальників у розрахунковому періоді, зараховуються як оплата електричної енергії згідно з призначенням платежу, вказаним у платіжному дорученні.

Оплата за куплену в оптовому ринку електричну енергію постачальниками здійснюється на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового постачальника на підставі договорів купівлі-продажду електричної енергії, які укладаються відповідно до договору

Приписами статей 530, 627, 629 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання.

Пунктами 7.2.1, 6.1 та 6.4 Договору передбачено, що ЕК зобов'язана купувати у ДПЕ електроенергію відповідно до умов 4 цього договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до розділу 6 цього договору.

Оплата за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ (ДП «Енергоринок») з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків ЕК.

Остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного зі спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу.

Виходячи з системного аналізу наведених пунктів Договору суд дійшов висновку, що умовами Договору передбачена можливість здійснення відповідачем оплати за куплену електроенергію як з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, так і з інших рахунків відповідача, що спростовує посилання останнього на проведення розрахунків за Договором виключно з рахунків із спеціальним режимом використання.

Обов'язковість використання рахунків зі спеціальним режимом використання, у відповідності до вимог Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) та Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1136 від 19.07.2000р. (1136-2000-п) , законодавчо закріплена лише при зарахуванні коштів за електричну енергію, закуплену на оптовому ринку електричної енергії, всіма енергопостачальниками.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірних актів без будь-яких заперечень щодо обсягу переданої електроенергії свідчить про прийняття відповідачем цієї енергії та, відповідно, породжує в останнього обов'язок щодо її оплати у повному обсязі у строки, визначені умовами Договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Посилання ж відповідача на відсутність його вини у виникненні заборгованості за Договором з огляду на неможливість впливу на встановлений постановою НКРЕ №1086 від 29.10.2001р. (v1086227-01) алгоритм проведення розрахунків через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, як і посилання на зупинення обов'язку по оплаті електроенергії за Договором до моменту надходження відповідачу коштів від споживачів електроенергії в порядку п. 9.1, 9.2 Договору судом не приймаються, з огляду на положення п.п. 6.1, 6.4 Договору, якими закріплено право відповідача проводити розрахунки за придбану електроенергію не лише з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, а й з інших рахунків відповідача.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач частково оплатив вартість переданої електроенергії, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 050 688 842,79 грн. заборгованості по сплаті вартості переданої протягом 2011 року електроенергії згідно Договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.02.2012р. у справі №8/033-11.

Посилання ж відповідача на неможливість погашення існуючої за Договором заборгованості, оскільки у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №1136 від 19.07.2000р. (1136-2000-п) та Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії (додаток 4 до ДЧОРЕ) (далі -ІВКОР), кошти, що надходять на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника у розрахунковому періоді, зараховуються як поточна оплата електричної енергії, придбаної в цьому ж періоді, судом не приймаються з огляду на положення п. 6.5 Договору, відповідно до якого сума, яка була сплачена ЕК понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць, зараховується сторонами як погашення заборгованості, яка виникла після 01.01.2005р.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості переданої електроенергії, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема:

- 57 380 591,29 грн. пені, нарахованої з урахуванням часткових оплат за періоди:

з 20.07.2011р. по 19.01.2012р. на 86 160 717,68 грн. заборгованості за січень 2011р.,

з 20.07.2011р. по 19.01.2012р. на 107 909 682,37 грн. заборгованості за лютий 2011р.,

з 20.07.2011р. по 19.01.2012р. на 51 648 796,08 грн. заборгованості за березень 2011р.,

з 20.07.2011р. по 19.01.2012р. на 96 324 755,03 грн. заборгованості за квітень 2011р.,

з 20.07.2011р. по 19.01.2012р. на 86 475 025,73 грн. заборгованості за травень 2011р.,

з 20.07.2011р. по 19.01.2012р. на 58 387 574,54 грн. заборгованості за червень 2011р.,

з 20.08.2011р. по 30.01.2012р. на 67 081 369,65 грн. заборгованості за липень 2011р.,

з 20.09.2011р. по 30.01.2012р. на 79 697 122,59 грн. заборгованості за серпень 2011р.,

з 20.10.2011р. по 30.01.2012р. на 112 216 506,71 грн. заборгованості за вересень 2011р.,

з 20.11.2011р. по 30.01.2012р. на 82 174 985,56 грн. заборгованості за жовтень 2011р.,

з 20.12.2011р. по 30.01.2012р. на 129 243 138,71 грн. заборгованості за листопад 2011р.,

з 20.01.2012р. по 30.01.2012р. на 93 369 168,25 грн. заборгованості за грудень2011р.;

- 1 050 688,84 грн. штрафу, нарахованого на 1 050 688 842,79 грн. сукупної заборгованості за спірний період з підстав п. 7.3.2 Договору.

Положеннями п. 6.24 Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України (додаток № 4 до Договору між членами оптового ринку електричної енергії України) встановлено, що постачальники (яким є відповідач) та Оптовий постачальник (яким є позивач), які не виконують свої зобов'язання по оплаті за куповану електричну енергію, несуть відповідальність згідно з законодавством та умовами двохсторонніх договорів щодо купівлі та продажу електричної енергії.

Жодне з положень Інструкції не розглядається як таке, що обмежує відповідальність учасників ринку, або сторони договору за повну оплату купленої та проданої електричної енергії на Оптовому ринку (п. 6.27 вказаної Інструкції).

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 7.3.2 Договору передбачено, що у разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4 цього договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 57 379 400,31 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 57 380 591,29 грн. пені є обґрунтованою у розмірі 57 379 400,31 грн.

Крім того, п. 7.3.2 Договору передбачено, що за прострочення строків оплати за отриману електроенергію понад 30 днів ДПЕ має право додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу.

За таких обставин, оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати за отриману за спірний період електроенергію, передбачених п. 6.4 Договору, понад 30 днів, суд дійшов висновку про підставність нарахування позивачем штрафу в порядку п. 7.3.2 Договору.

Враховуючи викладене, а також той факт, що розмір штрафу, заявленого позивачем до стягнення відповідає вимогам вищезазначених норм Закону, положенням Договору та є арифметично вірним, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 050 688,84 грн. штрафу, нарахованого на підставі п. 7.3.2 Договору є обґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.10.2011р. у справі №2-24/2593-2010.

Водночас, відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення наведених норм кореспондуються з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що виникнення заборгованості за Договором зумовлено несвоєчасністю та неповнотою здійснюваних споживачами оплат за отриману від відповідача електроенергію, що також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою останнього №02/861 від 13.04.2012р.

Крім того, на підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем надано суду довідку про фінансовий стан ДП «Регіональні електричні мережі», відповідно до якої рівень розрахунків вугільних підприємств за спожиту електричну енергію у 1 кварталі 2012 року становить лише 58%, у той час як дефіцит коштів на покриття витрат підприємства становить 76 786,00 грн., у зв'язку з чим на покриття касових розривів при здійсненні першочергових платежів відповідач змушений використовувати кредитні кошти зі сплатою відповідних відсотків за користування ними.

Враховуючи викладене, оцінивши всі доводи та інтереси сторін, беручи до уваги кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідач є державним підприємством, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача (57 379 400,31 грн.), вдесятеро до 5 737 940,03 грн. та зменшення заявленого до стягнення штрафу вдесятеро до 105 068,88 грн. в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 08.02.2012р. у справі №8/033-11, від 22.11.2011р. у справі №15/072-10/17.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 15 204 710,61 грн. 3% річних та 8 541 392,95 грн. інфляційних втрат, нарахованих з урахуванням часткових оплат, за періоди:

з 15.02.2011р. по 30.01.2012р. на 86 160 717,68 грн. заборгованості за січень 2011р.,

з 15.03.2011р. по 30.01.2012р. на 107 909 682,37 грн. заборгованості за лютий 2011р.,

з 15.04.2011р. по 30.01.2012р. на 51 648 796,08 грн. заборгованості за березень 2011р.,

з 15.05.2011р. по 30.01.2012р. на 96 324 755,03 грн. заборгованості за квітень 2011р.,

з 15.06.2011р. по 30.01.2012р. на 86 475 025,73 грн. заборгованості за травень 2011р.,

з 15.07.2011р. по 30.01.2012р. на 58 387 574,54 грн. заборгованості за червень 2011р.,

з 15.08.2011р. по 30.01.2012р. на 67 081 369,65 грн. заборгованості за липень 2011р.,

з 15.09.2011р. по 30.01.2012р. на 79 697 122,59 грн. заборгованості за серпень 2011р.,

з 15.10.2011р. по 30.01.2012р. на 112 216 506,71 грн. заборгованості за вересень 2011р.,

з 15.11.2011р. по 30.01.2012р. на 82 174 985,56 грн. заборгованості за жовтень 2011р.,

з 15.12.2011р. по 30.01.2012р. на 129 243 138,71 грн. заборгованості за листопад 2011р.,

з 15.01.2012р. по 30.01.2012р. на 93 369 168,25 грн. заборгованості за грудень2011р.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки розмір 3% річних, заявлених позивачем до стягнення, відповідає вимогам вищезазначених норм Закону, положенням Договору та є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 15 204 710,61 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Крім того, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 9 316 839,40 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 8 541 392,95 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2011р. у справі №15/072-10/17.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 530, 611, 625, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, суд

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі»(07300, Київська обл., м. Вишгород, ВАТ «Укргідроенерго», ідентифікаційний код 32402870) на користь Державного підприємства «Енергоринок»(01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 27, ідентифікаційний код 21515381) 1 050 688 842 (один мільярд п'ятдесят мільйонів шістсот вісімдесят вісім тисяч вісімсот сорок дві) грн. 79 коп. заборгованості, 5 737 940 (п'ять мільйонів сімсот тридцять сім тисяч дев'ятсот сорок) грн. 03 коп. пені, 105 068 (сто п'ять тисяч шістдесят вісім) грн. 88 коп. штрафу, 15 204 710 (п'ятнадцять мільйонів двісті чотири тисячі сімсот десять) грн. 61 коп. 3% річних, 8 541 392 (вісім мільйонів п'ятсот сорок одну тисячу триста дев'яносто дві) грн. 95 коп. інфляційних втрат та 64 379 (шістдесят чотири тисячі триста сімдесят дев'ять) грн. 93 коп. судового збору.