Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний ринок" до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3 за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ЗОРЗ" про стягнення 9461,15 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.04.2012р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 07.05.2012р. Розгляд справи відкладався. Продовжувався строк вирішення спору.

В судовому засіданні 02.07.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: між ТОВ «Авто-Плюс», що діяло в інтересах позивача, та відповідачем укладено договір №862 від 01.11.2005 про надання основних та додаткових послуг автомобільним ринком. Строк дії договору встановлено до 01.06.2013. В порушення норм діючого законодавства відповідач відмовився від укладення договору про надання послуг ринку, протягом тривалого часу не сплачував надані ринком послуги та незаконно розміщував на території ринку торговельний об'єкт. У зв'язку з несплатою відповідачем послуг ринку, 26.05.2009 ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»позбавило відповідача торговельного місця та звільнило торговельне місце від майна відповідача. Станом на момент подання позову до суду на підставі договору №862 від 01.11.2006 утворилася заборгованість з оплати основних та додаткових послуг автомобільного ринку щодо користування за період з 01.08.2007 по 26.05.2009 торговельним місцем №107 в ряду №4 загальною площею 12,5 кв. м. у розмірі 3398,94 грн. Крім того нараховано пеню у сумі 6203,07 грн., індекс інфляції за період з 01.08.2007 по 26.05.2009 -58,32 грн., за період з червня 2009 року по березень 2011 року -677,96 грн., 3% річних у сумі 657,40 грн.

25.06.2012 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми заборгованості, просить стягнути з відповідача 3660,39 грн. боргу з врахування індексу інфляції, 3% річних -311,16 грн. та пеню -5489,60 грн.

Заява не суперечить ст. 22 ГПК України, судом приймається, розглядаються уточнені позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, що ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»не має відношення до ринку та не є ринком. Позивач послуг ринку не надає, господарську діяльність в якості ринку на території Автомобільного ринку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя вул. Оріхівське шосе 36 не здійснює. Позивач створював умови, які не дозволяли вільно користуватися своїм майном та займатися підприємницькою діяльністю. Також зазначив, що ним здійснювались платежі за послуги ринку, докази чого надав до справи. Просить застосувати термін позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи підтримав позицію позивача щодо заявлених позовних вимог.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

1 листопада 2005 року товариством "Авто -Плюс" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 укладено договір № 862 про надання основних та додаткових послуг Автомобільним ринком.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.03.2008р. у справі № 14/232/07 (за участю тих же сторін) встановлено: "Зі змісту договору № 862 слідує, що цей договір за правовою природою є договором про надання торговельного місця на визначений термін та надання послуг ринку, в якому сторони договору узгодили певне торговельне місце, яке надано відповідачу(п.2.1), умови використання торгівельного місця, плату за послуги ринку у розмірі 12,45грн. та ставки і строки внесення ринкового збору, права і обов'язки сторін, відповідальність за порушення умов договору, строк дії договору до 01.06.2013р.

Вказаний договір не розірваний та не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Як зазначено у даному договорі, ТОВ "Авто -Плюс" уклав договір № 862 від 01.11.2005р. в інтересах ТОВ "Автомобільний ринок" на підставі договору довірчого управління № 2 від 10.06.04р.

До відносин з управління майном застосовуються норми глави 70 ЦК України (435-15) .

З положень вказаних норм закону слідує, що передача майна в управління є формою реалізації власником права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Саме власник визначає мету договору управління майном, обсяг переданих повноважень. Тому управитель зобов'язавшись від імені установника управління перед третіми особами набуває для останнього цивільні права та обов'язки, що випливають з договорів з третіми особами.

Про те, ні договір довірчого управління № 2 від 10.06.2004р., ні договір № 862 від 01.11.2005р., укладений ТОВ "Авто -Плюс" як управителем майна, не містить положень про те, що договори на надання послуг ринку, укладені управителем з третіми особами, припиняють дію з припиненням дії договору довірчого управління.

Не передбачено такої підстави припинення договорів, укладених управителем з третіми особами і нормами глави 70 ЦК України (435-15) , які регулюють правовідносини з управління, та нормами ЦК України (435-15) і ГК України (436-15) , які визначають загальні підстави припинення цивільних та господарських зобов'язань.

Оскільки договір довірчого управління з ТОВ "Авто - Плюс" розірвано і передача майна в управління є формою реалізації власником права володіння, користування та розпорядження своїм майном, то права та обов'язки за договором № 862, укладеним останнім з відповідачем, перейшли до ТОВ "Автомобільний ринок".

Таким чином, договір № 862 від 01.11.2004р. є чинним на момент розгляду спору судом і є правовою підставою для зайняття відповідачем торгівельного місця на автомобільному ринку наданому за цим договором.

За умовами договору №862 від 01.11.2005 ТОВ "Авто - Плюс" за плату надає Відповідачу послуги щодо користування торговим місцем загальною площею 12,5 кв. м., яке розміщене у торговельному ряду № 3, місце НОМЕР_2, згідно з генеральним планом Автомобільного ринку, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36. Сторонами обумовлено термін дії договору, а саме договір вступає в силу з дня підписання і діє до 01.06.2013 р. Відповідно до п. 4.1 даного договору Відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі вносити плату за основні послуги ринку. Плата за договором становить 12 грн. 45 коп. (дванадцять гри. сорок п'ять коп.) за один м/кв. за 1 місяць, сплата справляється щомісячно до 20 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 15 Правил торгівлі на ринках м. Запоріжжя, затверджених рішенням Запорізької міської ради №5 від 23.12.2005р. у разі встановлення стаціонарного об'єкта торгівлі на території ринку (кіоску, павільйону тощо) або заняття торговельного місця на визначений термін (понад 10 робочих днів ринку) суб'єкт господарювання зобов'язаний укласти з адміністрацією ринку договір на утримання торгового місця.

Продавці на ринку зобов'язані сплачувати ринковий збір та послуги ринку за утримання торгового місця. На торговому місці продавець повинен мати при собі документи про сплату ринкового збору та послуги ринку. після закінчення двох або трьох годин від початку роботи ринку торгівля без документів, що підтверджують сплату ринкового збору та послуги ринку за утримання торгового місця забороняється п. 22 Правил.

ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»надіслало відповідачу лист від 18.04.2008р. з пропозицією укласти договір про надання послуг ринку в додатку та два примірника договору в порядку передбаченому ст. ст. 179, 181 ГК України.

Листом від 30.04.2008р. відповідач відмовився від укладення договору та повернув примірники договору.

26.05.2008р. третя особа повторно надіслала на адресу відповідача пропозицію укласти договір з примірниками договору, листом від 31.05.2008р. відповідач відмовся.

26.05.2009р. ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»з урахуванням п. 34 Правил торгівлі на ринках м. Запоріжжя, яким передбачено позбавлення продавця торгового місця в разі несплат послуг ринку; відмови продавця, що здійснює торгівлю із стаціонарних торгових місць, які не належать ринку від укладення договору про утримання торгово місця; систематичного порушення вимог та приписів Правил торгівлі на ринках, позбавив Відповідача торговельного місця №107 в торговельному ряді №4 та звільнив вказане торговельне місце від майна відповідача. Майно переміщено до охоронюваного приміщення ТОВ «Автомобільний ринок», що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе 36, про що складено акт за участі свідків та дільничного інспектора Комунарського РВ ЗМУ ГУ МВС в Запорізькій області.

Відповідачем частково сплачувались кошти за послуги ринку за спірний період, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями квитанцій.

Враховуючи те, що площа торговельного місця складала 12,5 кв. м. сума платежу, яку відповідач повинен був сплачувати становить 155,62 грн.

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача з врахуванням уточнень 3007,54 грн. за період з серпня 2007 року по травень 2009 року (до 26 числа включно).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення втрати від інфляційних процесів за період з серпня 2007 по травень 2009 в сумі 54,49; втрати від інфляційних процесів за період з травня 2009 по лютий 2012 в сумі 687,78 грн.; 530,02 грн. 3% річних за період з 01.08.2007 по 01.03.2012; пеню в розмірі 5489,60 грн. за період з 13.04.2011 по 13.04.2012.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.1. договору №862 від 01.11.2005, з початком дії угоди, при відсутності поважних причин (відпустка, хвороба та інш.) у разі прострочення оплати передбачених цим договором платежів строна-1 повинна сплатити стороні-2 пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожен день прострочення.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Розрахунок позивачем здійснено без врахування зазначених вимог чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

За приписами ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначено в ч.3 ст. 267 ЦК України: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з п. 2.2.5 договору управління майном №1 від 01.08.2007, укладеного між ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»та ТОВ «Автомобільний ринок», Управитель в процесі управління майном зобов'язаний щомісячно подавати Установнику управління звіти про господарську діяльність, пов'язану з функціонуванням майна, за формою і згідно з вимогами Установника управління.

Таким чином, посилання позивача на те, що він дізнався про порушення умов договору з боку відповідача лише 31.03.2011 під час розірвання договору №1 від 01.08.2007, спростовуються вищевикладеним.

Клопотання про відновлення строку позовної давності позивачем заявлено не було.

Частиною 4 статті 267 ЦК України встановлено: сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні частини позову, а саме стягнення основної суми заборгованості за період з серпня 2007 року по березень 2009 року та частково за квітень 2009 року (оскільки позов подано 13.04.2012) заборгованості у сумі 2823,92 грн., у індексу інфляції сумі 51,56 грн. з трьох відсотків річних у сумі 7,25 грн. у зв'язку зі спливом строку позовної давності та недоведеністю обставин, на які посилається позивач.

Таким чином задоволенню підлягає вимога про стягнення заборгованості в розмірі 183,62 грн.

Судом перевірено правильність нарахування сум, заявлених до стягнення у відповідності до законодавства та встановлено, що стягненню підлягає: збитки внаслідок інфляційних процесів за квітень-травень 2009 року в сумі 1,17 грн., збитки внаслідок інфляційних процесів за період з травня 2009 по березень 2012 в сумі 605,42 грн.; 3% річних за період з 14.04.2009р. по 26.05.2009р. в сумі 0,35 грн.; 3% річних за період з 27.05.2009 по 01.03.2012 в сумі 249,63 грн.; пеня за період з 13.04.2011 по 13.04.2012 в сумі 235,00 грн.

За викладених вище обставин, заперечення відповідача на позов суд вважає безпідставними, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 49, 82- 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний ринок" до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ЗОРЗ" про стягнення 9 461,15 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний ринок" (69050 м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36, код ЄДРПОУ 32269203) заборгованість в розмірі 1275 (одну тисячу двісті сімдесят п'ять) грн. 19 коп., у т. ч. суму основного боргу в розмірі 183 (сто вісімдесят три) грн. 62 коп., збитки внаслідок інфляційних процесів за квітень-травень 2009 року в сумі 1 (одна) грн. 17 коп., збитки внаслідок інфляційних процесів за період з 27.05.2009 по 01.03.2012 в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 42 коп.; 3% річних за період з 14.04.2009р. по 26.05.2009р. в сумі 0,35 грн.; 3% річних за період з 27.05.2009 по 01.03.2012 в сумі 249 (двісті сорок дев'ять) грн. 63 коп.; пеня за період з 13.04.2011 по 13.04.2012 в сумі 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 00 коп.; 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 20 коп. судового збору. Видати наказ.