Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" про стягнення заборгованості за договором № АМ11UCT1115 від 01.03.2011 р., укладеним між сторонами, у розмірі 599 413, 52 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг, обумовлених вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.05.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі розгляду справи позивач подав доповнення до позовної заяви, у яких зазначає, що на підставі додаткових угод 1. 1-1, 2-6 від 01.05.2011 р. до договору № АМ11UCT1115 від 01.03.2011 р. за позивачем були закріплені номери та вап-портали, обов'язок щодо сплати вартості доступу до яких покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт". Крім того, позивач зазначає, що відповідачем неправомірно було здійснено зарахування штрафних санкцій в рахунок погашення заборгованості останнього за договором № АМ11UCT1115 від 01.03.2011 р.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що умовами договору № АМ11UCT1115 від 01.03.2011 р. передбачено виставлення позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Астеліт" рахунків на оплату наданих ним послуг лише на підставі наданих відповідачем довідок та спірний період ним була видана лише довідка за жовтень 2011 року, в той час як за листопад-грудень 2011 року така довідка не надавалась.

Також відповідач зазначає, що ним було здійснено утримання суми штрафних санкцій у розмірі 400 000, 00 грн. шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги, а саме -суми винагороди позивача за період з 01.10.2011 р. до 31.10.2011 р. у сумі 289 291, 05 р., а решта суми (110 708, 96 грн.) -буде зарахована протягом такого строку, який є необхідним для сплати штрафних санкцій в повному обсязі.

У судових засіданнях 16.05.2012 р., 06.06.2012 р. та 11.06.2012 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви до 06.06.2012 р., 11.06.2012 р. та 20.06.2012 р. відповідно.

У даному судовому представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки поданих сторонами, копії яких долучено до матеріалів справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

01.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрегатор мобільного контенту" (далі -контент провайдер) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт" укладено рамковий договір № АМ11UCT1115, за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги доступу до контенту через номери, закріплені відповідачем за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрегатор мобільного контенту" та/або з використанням власного WAP-порталу для подальшої організації доступу до нього абонентів з метою забезпечення потреб останніх у сфері телекомунікацій. Відповідач за запитом позивача закріплює за останнім номери та здійснює їх технічне обслуговування.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.3. договору надання контенту здійснюється контент провайдером шляхом самостійної передачі контенту безпосередньо на кінцеве обладнання абонентів. Контент надається будь-якому абонентові, який ініціює транзакцію до центра та/або WAP-порталу контент провайдера, використовуючи мережу відповідача.

Порядок розрахунків за наданні позивачем послуги визначений розділом 4 договору, у п. 4.4. якого зазначається, що щомісячно протягом перших 10-ти календарних днів місяця наступного за місяцем, в якому було надано доступ до контенту, відповідач надає позивачу довідку про суму, що має бути сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт" на користь контент провайдера. Всі рядки довідки заповнюються наприкінці звітом періоду на базі даних білінгової системи відповідача.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що протягом 5-ти календарних днів з моменту одержання довідки, позивач зобов'язаний виставити відповідачу рахунок, лише на підставі даних довідки, наданої відповідачем та надати акт приймання-передачі наданих послуг та відповідну податкову накладну або направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Астеліт" свої заперечення щодо наданої довідки.

Відповідно до п. 4.7. договору оплата проводиться відповідачем протягом 30-ти банківських днів з дати отримання належного рахунку від контент провайдера, який виставлений лише на підставі довідки, наданої відповідачем, відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг та податкової накладної.

За змістом п. 4.8. договору рахунок, який виставлений не на підставі довідки, наданої відповідачем є нікчемним.

Згідно з п. 9.1. договору строк його дії становить 1 календарний рік, починаючи з моменту підписання. Договір автоматично продовжується ще на 1 рік, якщо за один місяць до дати закінчення строку дії договору одна сторона не направить іншій стороні письмове повідомлення про розірвання договору. Кількість таких пролонгацій договору не обмежується.

01.05.2011 р. між сторонами укладено додаткові угоди до договору № АМ11UCT1115 від 01.03.2011 р., якими (додатковими угодами 1, 1-1, 2-6) за позивачем закріплені короткі номери 4707, 4909, 5109, 7061, 7067, 7111, 7121, 7131, 7151, 7354, 7507, 8503, 8504, 8510, 5260, 5261, 5262, 5404 та WAP-портали ar.qplaze.com, http//wap.antimir.com, http//wap.mydinamit.com, wap.etobomba.com.

Також додатковою угодою № 7 від 01.09.2011 р. за позивачем закріплено короткий номер 7109.

Листом вих. № 747 від 01.02.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрегатор мобільного контенту" про утримання суми штрафних санкцій за порушення, вчинене в період з 01.10.2011 р. до 31.10.2011 р. в частині, що застосовується на підставі п. 5.4. договору шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України, п. 5.12, п. 5.13. договору. При цьому, сума винагороди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрегатор мобільного контенту" за період з 01.10.2011 р. до 31.10.2011 р. становить 289 291, 05 грн., а сума штрафу, належного до сплати (утримання) з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрегатор мобільного контенту" становить 400 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору в частині надання довідок про суми, які мають бути сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт" за отримані послуги та, відповідно, в частині оплати таких послуг, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 599 413, 52 грн.

При цьому, позивач зазначає, що довідку за жовтень 2011 року про суми, які мають бути сплачені відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрегатор мобільного контенту" отримало лише у березні 2012 року, в той час як довідки за листопад та грудень 2011 року позивач не отримував взагалі, у зв'язку з чим рахунки на оплату послуг за вказаний період позивачем виставлені на підставі системи облікових даних (білінгової системи).

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Дослідивши зміст вищевказаного договору, а також проаналізувавши норми цивільного законодавства, суд дійшов висновку що вищевказаний догові за своїми правовими ознаками є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, кодексу України спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (436-15) . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору визначено, що відповідач зобов'язаний щомісячно протягом перших 10-ти календарних днів місяця наступного за місяцем, в якому було надано доступ до контенту, надавати позивачу довідку про суму, що має бути ним сплачена.

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, довідку про суму, яка має бути сплачена на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрегатор мобільного контенту" за період з 01.10.2011 р. до 31.10.2011 р. останнім отримано у березні 2012 року, а довідки за листопад та грудень 2011 року на адресу позивача не направлялись взагалі.

За змістом ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких, обставин, враховуючи що виставлення позивачем рахунку на оплату послуг за договором № АМ11UCT1115 від 01.03.2011 р. ставиться в залежність від надання відповідачем відповідної довідки про суми, які підлягають сплаті, суд дійшов висновку, що ненадання відповідачем таких довідок є невиконанням передбачених договором зобов'язань.

При цьому, факт отримання послуг відповідачем не заперечується.

Тож, враховуючи, що термін надання довідок про суми, які підлягають сплаті за надані позивачем послуги за жовтень, листопад та грудень 2011 року настав 10.11.2011 р., 10.12.2011 р. та 10.01.2012 р. відповідно, а відповідачем зобов'язання щодо їх надання не виконано, позивачем направлено на адресу відповідача рахунки-фактури № А-013 від 23.01.2012 р. за послуги з технічної і сервісної підтримки телекомунікаційних послуг оператора по наданню доступу до WAP-порталу за жовтень 2011 року, № А-018 від 23.01.2012 р. за контент-послуги за короткими номерами за жовтень 2011 року та акт приймання-передачі наданих послуг за жовтень 2011 року від 23.01.2012 р; рахунки-фактури № А-015 від 23.01.2012 р. за контент-послуги за короткими номерами за листопад 2011 року та № А-014 від 23.01.2012 р. за послуги з технічної і сервісної підтримки телекомунікаційних послуг оператора по наданню доступу до WAP-порталу за листопад 2011 року та акт приймання-передачі наданих послуг за листопад 2011 року від 23.01.2012 р., а також рахунки-фактури № А-016 від 23.01.2012 р. за послуги з технічної і сервісної підтримки телекомунікаційних послуг оператора по наданню доступу до WAP-порталу за грудень 2011 року, № А-017 від 23.01.2012 р. за контент-послуги за короткими номерами за грудень 2011 року та акт приймання-передачі наданих послуг за грудень 2011 року від 23.01.2012 р.

Вищевказані документи були направлені на адресу Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт" рекомендованим листом з повідомленням та отримані останнім 17.02.2012 р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

За умовами договору № АМ11UCT1115 від 01.03.2011 р. оплата відповідачем проводиться протягом 30-ти банківських днів з дати отримання належного рахунку від контент провайдера.

Таким чином, в силу положень п. 4.7. договору, відповідач зобов'язаний був оплатити вищевказані рахунки не пізніше 30.03.2012 р.

Однак, у встановлений договором термін, відповідач за надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрегатор мобільного контенту" послуги не розрахувався та, при цьому, мотивованих та документально підтверджених заперечень щодо факту отримання або/та якості послуг не надав ані позивачу, ані суду.

При цьому, відповідач фактично не оспорює вартість наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрегатор мобільного контенту" послуг за жовтень, листопад та грудень 2011 року, розраховану позивачем на підставі системи облікових даних (білінгової системи).

У процесі провадження у даній справі відповідача було зобов'язано надати суду довідки про суму, що має бути сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт" відповідно до п. 4.4. договору та контррозрахунок заявлених до стягнення сум.

Відповідач надав письмові пояснення, у яких зазначає про відсутність технічної можливості надати вищевказані довідки у зв?язку з тим, що позивачем було застосовано непогоджений спосіб надання доступу до контенту.

Також відповідач зазначає, що на даний час ведуться роботи для встановлення в білінговій системі повної та коректної статистики за весь спірний період, після чого можуть бути надані витребувані судом довідки, які, в свою чергу, також будуть підставою для проведення взаєморозрахунків.

При цьому, відповідач наголошує про непідтвердження Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт" надання послуг на будь-який конкретний обсяг (суму).

З приводу наведеного суд відзначає, що за приписами норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін на підставі певних фактичних даних, надання яких віднесено до обов'язків учасників судового процесу.

При цьому, подані учасниками процесу докази суд оцінює на їх спроможність містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи та обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявленої до стягнення суми, а також доказів на підтвердження викладених ним обстави щодо відсутності технічної можливості надати спірні довідки та здійснення робіт в білінговій системі для встановлення реального обсягу та вартості наданих позивачем послуг.

При цьому, доказів наявності об'єктивних причин щодо неможливості надання вищезазначених документів, а також клопотань, в тому числі, про витребування таких відомостей в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оскільки відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами в порядку ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України вжиття ним всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання за договором № АМ11UCT1115 від 01.03.2011 р. щодо сплати наданих послуг, а також не спростовано заявлених позивачем вимог та наведених ним обставин, суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов?язань, обумовлених вищевказаним договором.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначає, що ним було здійснено утримання суми штрафних санкцій за порушення, вчинене в період з 01.10.2011 р. до 31.10.2011 р. в частині, що застосовується на підставі п. 5.4. договору шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України, п. 5.12, п. 5.13. договору у розмірі 400 000, 00 грн. шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги на суму 289 291, 05 грн., що становить винагороду позивача за вказаний період.

З приводу наведеного суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 203 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

При цьому, допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Разом з тим, з аналізу вищенаведеної норми випливає, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим), однорідними, а також строк виконання має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Тож, фактично припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, до якої, відповідно, застосовуються загальні положення про правочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд відзначає, що за умовами ст. 601 Цивільного кодексу України зарахувати можливо лише вимоги, строк виконання яких настав.

За змістом п. 5.4. договору у випадку виявлення відповідачем, що будь який контент, у тому числі затверджений Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт", отримано позивачем незаконно, не належить йому на праві власності або позивач не має майнового права зберігати, дозволяти використання об'єктів інтелектуальної власності, поширювати або відправляти контент абонентам, або містить конфіденційну інформацію, інформацію порнографічного, образливого та іншого характеру, ощирення якої суперечить діючому законодавству України, позивач зобов'язаний сплатити відповідачу штраф у розмірі загальної суми, отриманої від відповідача за надання доступу до контенту за номером, який використовувався, але у будь-якому випадку не менше 400 000, 00 грн.

Згідно з п. 5.12. договору сторони домовилися, що відповідач має право утримати будь-які суми штрафних санкцій, передбачені договором, із суми винагороди, що належить до сплати позивачу та позивач погоджується з цим. Таке зарахування зустрічної однорідної вимоги (суми штрафу за рахунок винагороди позивача) може здійснюватися в односторонньому порядку відповідачем на підставі листа позивачу.

Як зазначає відповідач, ним було застосовано штрафні санкції у розмірі 400 000, 00 грн. за поширення позивачем через номери 4909, 1060, 7061, 1099 браузера «Opera mini», права на поширення якого у нього не було.

Як вбачається з матеріалів справи, про застосування штрафу у розмірі 400 000, 00 грн. на підставі п.п. 5.4., 5.12. договору зазначено у довідці про суми до сплати за звітний період з 01.10.2011 р. до 30.10.2012 р.

Разом з тим, суд відзначає, що вищевказана довідка, зразок якої наведено у договорі, не передбачає включення до неї відомостей про інші суми, ніж ті, які підлягають сплаті у якості винагороди Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрегатор мобільного контенту" за надані послуги, в той час як зарахування зустрічної однорідної вимоги (суми штрафу за рахунок винагороди позивача) відповідно до п. 5.12. договору може здійснюватися підставі листа.

Між тим, суд відзначає, що відповідачем не надано ані позивачу, ані суду доказів, як б свідчили про поширення позивачем через номери 4909, 1060, 7061, 1099 браузера «Opera mini», за що відповідачем застосовано штраф щодо позивача на підставі п. 5.4. договору та здійснено зарахування відповідно до п. 5.12.

За таких обставин, оскільки відповідачем, в силу ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України не доведено правомірність нарахування штрафу позивачеві, відповідно, строк його сплати не настав, а відтак -у даному випадку відсутня така обов'язкова передумова зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, як наявність самого зобов'язання та настання строку для виконання цього зобов'язання, відповідно.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що зміст правочину щодо зарахування вимоги відповідача відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України, п. 5.12, п. 5.13. договору у розмірі 400 000, 00 грн. та зустрічної однорідної вимоги на суму 289 291, 05 грн., що становить винагороду позивача за період з 01.10.2011 р. до 31.10.2011 р. суперечить актам цивільного законодавства.

Як встановлено ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Як зазначається в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» від 14.07.2004 р. № 01-8/1270 (v1270600-04) якщо у вирішенні спору буде встановлено, що зміст договору суперечить чинному законодавству, то господарський суд повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

Аналогічна правова позиція викладена також і постановах Верховного Суду України від 09.12.2003 р. у справи № 32/206 та від 20.01.2004 р. у справі № 8/113-2003.

Тож, з огляду на те, що зміст заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт", яка за своїми цивільно-правовими ознаками є одностороннім правочином, щодо зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить актам цивільного законодавства, враховуючи, що зазначений правочин пов'язаний з предметом спору у даній справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання його недійсним в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, зобов'язання відповідача в частині оплати наданих за договором № АМ11UCT1115 від 01.03.2011 р. послуг за період з 01.10.2011 р. до 31.10.2011 р. не є припиненими відповідно до положень ст. 601 Цивільного кодексу України.

Таким чином, доводи відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву та поясненнях, спростовуються вищенаведеним.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрегатор мобільного контенту" про стягнення заборгованості за договором № АМ11UCT1115 від 01.03.2011 р. та про задоволення позову у повному обсязі.

Крім того, відповідно до п. 3.17.3. постанови Пленуму Вищого господарського визнаючи недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір (п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України) господарський суд за результатами розгляду справи повинен з урахуванням вимог ч.ч. 1, 4 ст. 49 названого Кодексу вирішувати питання про стягнення та розподіл відповідних сум судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1. Визнати недійсною заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт"вих. №747 від 01.02.2012р. про зарахування зустрічних однорідних вимог - суми штрафних санкцій, нарахованих Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрегатор мобільного контенту" за період з 01.10.2011 р. до 31.10.2011 р. у розмірі 400 000, 00 грн. та вимоги на суму 289 291, 05 грн., що становить винагороду Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрегатор мобільного контенту" за період з 01.10.2011 р. до 31.10.2011 р.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (03110, м. Київ, вул. Солом?янська, 11, літ. «А», код ЄДРПОУ 22859846), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрегатор мобільного контенту" (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 5, код ЄДРПОУ 33998057) заборгованість у розмірі 599 413, 52 (п'ятсот дев'яносто дев?ять тисяч чотириста тринадцять грн. 52 коп.) грн. та 11 988, 27 (одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім грн. 27 коп.) грн. -судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (03110, м. Київ, вул. Солом?янська, 11, літ. «А», код ЄДРПОУ 22859846), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 703, 00 (одна тисяча сімсот три грн. 00 коп.) грн. -судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.