Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що 08.11.2007 р. між ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Марфін Банк", та ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" був укладений кредитний договір №2518/ОF про надання позичальнику кредиту на поповнення обігових коштів у вигляді не поновлювальної кредитної лінії в сумі 5 000 000 грн. з терміном погашення до 05.11.2011р., зі сплатою 17% річних за користування кредитними коштами. Від імені позивача зазначений договір уклав генеральний директор ОСОБА_4, який діяв з перевищенням повноважень в порушення п.7.4.7.3. Статуту ВАТ "ОДБК", згідно якого генеральний директор має право приймати рішення про укладення правочинів на суму, що не перевищує 100-кратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством. Станом на дату укладення договору (08.11.2007р.) мінімальна заробітна плата в Україні становила 460 грн., отже, генеральний директор мав право приймати рішення про укладення правочинів на суму не більшу ніж 46 000 грн. Укладанню договорів на суму, яка є більшою за вказану, мало передувати відповідне рішення Наглядової ради товариства. Всі викладені обставини, згідно позиції позивача, є підставою для визнання недійсним кредитного договору. Як наслідок недійсності спірного договору, на думку позивача, позичальник повинен повернути банку лише суму тіла кредиту без виплати відсотків, а банк зобов'язаний повернути товариству всю суму сплачених боржником відсотків за договором кредиту.

У позовній заяві позивач зазначає, про прострочення ним строку позовної давності на подання даного позову до суду та просить суд його відновити, посилаючись на те, що про існування даного договору позивачу стало відомо після того, як Лата М.В. приступив до виконання своїх посадових обов'язків генерального директора ВАТ "ОДБК" - 03.01.2012р. Дане клопотання задоволенню не підлягає з підстав того, що неосвідченість нового керівника про існування кредитних взаємовідносин з ПАТ "Марфін Банк" не є обставиною неосвідченості саме позивача, тобто, юридичної особи про їх існування за умови як безпосереднього укладення ВАТ "ОДБК" з ПАТ "Марфін Банк" кредитного договору, договорів майнової поруки, отримання кредиту, використання кредитних грошових коштів в господарській діяльності товариства, часткове повернення кредиту, оплату процентів.

Клопотання позивача від 12.04.2012р. за вх.№11150/2012, від 21.05.2012р. за вх.№15288/2012 про відкладення розгляду справи було задоволено ухвалами суду від 17.04.2012р., від 21.05.2012р.

01.06.2012р. за вх.№16892/2012 позивач подав до суду клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи документів, проведення якої просить доручити ОНДІСЕ, на вирішення якої поставити наступне питання: чи виконані підписи на протоколі №11 Наглядової ради ВАТ "ОДБК" від 05.11.2007р. ОСОБА_6 та ОСОБА_7., посилаючись на те, що протокол Наглядової ради №11 у ВАТ "ОДБК" відсутній, як відсутні і книги реєстрації протоколів Наглядової ради та інші протоколи даного органу, бухгалтерські та податкові документи підприємства з підстав їх виїмки правоохоронними органами. Тобто, сумніви щодо підписання протоколу №11 Наглядової ради ОСОБА_6. та ОСОБА_7 у позивача викликані лише його відсутністю на підприємстві та наявністю оригіналу у банку. У зв'язку з чим на запитання суду щодо надання на огляд інших документів господарської діяльності підприємства з наявними на них підписами ОСОБА_6 та ОСОБА_7. в період підписання протоколу №11 позивач зазначив про неможливість їх надання за умови їх виїмки. З врахуванням цього та відповідно до наведеного позивачем обґрунтування даного клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки в судовому засіданні судом було оглянуто оригінали протоколів №11 від 05.11.2007р., №19 від 08.04.2009р., скріплені печаткою ВАТ "ОДБК", будь-яких доказів, обґрунтувань, що суперечили б обставинам його підписання зазначеними особами, чи ставили б під сумнів його дійсність, доводили б підроблення підписів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, позивачем суду не надано та не доведено в порушення ст. 34 ГПК України.

Відповідач проти позову заперечує, подав до суду відзив на позов від 11.05.2012р. за вх.№14293/2012, в якому зазначає, що під час укладання кредитного договору ВАТ "ОДБК" діяв на підставі статуту, затвердженого протоколом загальних Зборів акціонерів ВАТ "ОДБК" №10 від 06.08.2005р. та зареєстрованого у виконкомі Одеської міської ради 17.11.2005р. Згідно протоколу №11 Наглядової ради ВАТ "ОДБК" від 05.11.2007р., цього дня було проведено засідання Наглядової ради ВАТ "ОДБК", у порядку денному якого було ухвалено надати згоду на отримання товариством кредиту у ВАТ "Морський транспортний банк", надати банку забезпечення по кредиту, надати згоду виконавчому директору ОСОБА_4 на укладання з ВАТ "МТБ" кредитної угоди, вирішено звернутись до ОСОБА_8 та ОСОБА_6 з проханням надати поруку за кредитом. В подальшому протоколом №19 від 08.04.2009р. Наглядовою радою ВАТ "ОДБК" було прийнято рішення щодо внесення змін до умов кредитного договору №2518/OF та надання повноважень виконавчому директору ОСОБА_4 укласти та підписати з банком від імені товариства відповідну додаткову угоду, а також всі інші документи, необхідні для укладання даної додаткової угоди. Про дійсність спірного кредитного договору №2518/OF від 08.11.2007р. свідчить також і подальше схвалення правочину позивачем, що виразилось в отримані кредиту, частковому його поверненні та сплати відсотків. У зв'язку з наведеним відповідач вважає спірний договір таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідач звернувся до суд із клопотанням від 20.04.2012р. за вх.№12135/2012 про об'єднання справ №5017/1020/2012 та №5017/448/2012 за позовом ПАТ "Марфін Банк" до ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" та ТОВ "ВКФ "Меркурій" про стягнення та звернення стягнення на предмет іпотеки, що знаходиться в провадженні судді господарського суду Одеської області Фаєр Ю.Г., яке обґрунтовано можливістю досягти процесуальної економії та ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушених прав сторін. Зазначене клопотання задоволенню судом не підлягає, з огляду на наступне. У справі №5017/448/2012 позовні вимоги заявлено банком до відповідачів ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" (позичальник) та ТОВ "ВКФ "Меркурій" (поручитель) про стягнення за спірним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки. Тобто, у справі №5017/448/2012 встановленню підлягають факти наявності кредитної заборгованості та правомірності задоволення виявленої заборгованості за рахунок предмета іпотеки. А у справі №5017/1020/2012 встановленню підлягає відповідність чи не відповідність спірного договору вимогам чинного законодавства. Крім того, ухвалою від 09.04.2012р. провадження у справі №5017/448/2012 зупинено. У зв'язку з чим відсутня доцільність об'єднання справ №5017/1020/2012 та №5017/448/2012.

Відповідач подав до суду заяву від 11.05.2012р. за вх.14292/2012 про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності та відмову у позові на цій підставі, посилаючись на те, що позивач довідався або міг довідатись про укладання спірного кредитного договору одразу ж після його укладання, а саме 08.11.2007р., у зв'язку з чим строк позовної давності закінчився 08.11.2010р. Судом не задовольняється клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, у зв'язку з тим, що розглянувши спір по суті, суд встановив, що він задоволенню не підлягає за недоведеністю тобто, за відсутності встановлення порушення відповідачем матеріального права, що виключає можливість суду відмовити в задоволенні позову за прострочення строку позовної давності, відповідно до цього суд не вбачає підстави для застосування строку позовної давності в процесі розгляду даного позову.

Ухвалою суду від 01.06.2012р. за клопотанням позивача від 01.06.2012р. згідно ч.3 ст. 69 ГПК України строк розгляду справи продовжено до 19.06.2012р.

У судовому засіданні 08.06.2012р. було оголошено перерву до 19.06.2012р. о 09год.45хв. у відповідності з вимогами статті 77 ГПК України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив наступне:

08.11.2007 р. між ВАТ "Морський транспортний банк" (банк), правонаступником якого відповідно до п.1.1. Статуту ПАТ "Марфін Банк" є ПАТ "Марфін Банк", та ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" (позичальник) було укладено кредитний договір №2518/ОF, за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит на поповнення обігових коштів, в т.ч. сплату субпідрядникам за виконані будівельно-монтажні роботи у вигляді не поновлювальної кредитної лінії на суму 5 000 000 грн. з 28.11.2007р. і терміном погашення по 05.11.2010 р., зі сплатою 17% річних за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом, а позичальник зобов'язується на умовах, в розмірі та строки, встановлені в цьому договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити комісії, пені та штрафи, та інші платежі, які передбачені умовами цього договору. Видача коштів за кредитом відбувається траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від позичальника, що є невід'ємними частинами цього договору, шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника №26009213521 відкритий у банку (п.п.1.1., 1.3. договору).

Відповідно до п.7.1. кредитного договору №2518/ОF від 08.11.2007 р. даний договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами, скріплення підписів печатками і діє до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором.

Від імені ВАТ "Морський транспортний банк" кредитний договір №2518/ОF від 08.11.2007р. було підписано головою правління Гоя К.Г., а від імені ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" -виконавчим директором ОСОБА_4

рішення про уповноваження виконавчого директора ОСОБА_4 на підписання договору від 08.11.2007 р. було прийнято на засіданні Наглядової ради від 05.11.2007р., оформлене протоколом №11.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором від 08.11.2007 р. №2518/ОF ВАТ "МТБ" уклав договори іпотеки із ТОВ "ВКФ "Меркурій" від 04.12.2007р., із ОСОБА_10 від 18.05.2009р. Крім того, ВАТ "МТБ" уклав договори поруки із ОСОБА_8 №3457-СО від 28.11.2007р., із ОСОБА_6 №3456-СО від 28.11.2007р.

На засіданні Наглядової ради ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" від 03.01.2012р., оформленому протоколом №1, прийнято рішення про звільнення з посади директора ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" ОСОБА_4 з 03.01.2012р., та покладення виконання обов'язків генерального директора товариства на Лату Миколу Васильовича.

Згідно п.п.7.3.1., 7.3.3.13., 7.3.4., 7.3.5. Статуту ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат", зареєстрованого державним реєстратором Відділу державних реєстраторів виконкому Одеської міської ради 17.11.2005р., Наглядова рада є органом товариства, який здійснює контроль за діяльністю дирекції та захист прав акціонерів товариства. Організаційною формою роботи наглядової ради є чергові та позачергові засідання. Засідання Наглядової ради проводяться за необхідністю, але не менше одного разу на три місяці... Наглядова рада звітує перед загальними зборами про свою діяльність, загальний стан товариства та вжиті нею заходи, спрямовані на досягнення мети товариства.

До виключної компетенції Наглядової ради належить, зокрема: визначення основних напрямків діяльності товариства, ухвалення стратегії товариства, затвердження річного бюджету, бізнес-планів та здійснення контролю за їх реалізацією; проведення перевірки достовірності річної та квартальної фінансової звітності до її оприлюднення та (або) подання на розгляд загальних зборів акціонерів; прийняття рішення про укладення правочинів, в тому числі кредитних договорів та договорів про відчуження або заставу майна товариства на суму, що перевищує 110 розмірів мінімальної заробітної плати, затверджений законодавством, та надання повноважень генеральному або виконавчому директору на підписання такої угоди, крім випадків, коли таке право належить загальним зборам акціонерів або Наглядовій раді (п.п.7.3.3.1., 7.3.3.5. Статуту ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат").

Положеннями 7.4.1., 7.4.2., 7.4.3.4., 7.4.7., 7.4.7.3., 7.4.7.6. Статуту ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" передбачено, що дирекція є виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю. Дирекція є підзвітною загальним зборам акціонерів і наглядовій раді товариства та організовує виконання їх рішень. Дирекція обирається за рішенням загальних зборів у кількості 4 директорів строком на чотири роки. До складу дирекції входять генеральний директор, виконавчий директор, технічний директор, директор з якості. До виключної компетенції дирекції належить прийняття рішень про укладення правочинів, в т.ч. кредитних договорів та договорів про відчуження або заставу майна та інші правочини та договори на суму, що не перевищує 110-кратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством. Роботою дирекції керує генеральний директор, який має право приймати рішення про укладення правочинів, в т.ч. відносно укладення кредитних договорів та договорів про відчуження майна на суму, що не перевищує 100-кратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством; підписувати довіреності, договори та інші документи від імені товариства, рішення про укладення (видачу) яких прийнято уповноваженим органом товариства в межах його компетенції відповідно до положень цього Статуту.

Крім того, відповідачем на огляд суду надано оригінал протоколу №11 засідання Наглядової ради ВАТ "ОДБК" від 05.11.2007р., що знаходиться в матеріалах кредитної справи, належним чином засвідчену копію якого подано до матеріалів справи. Із зазначеного протоколу вбачається, що Наглядова рада позивача прийняла наступні рішення: у відповідності із п.7.3.3.13 Статуту товариства, надати згоду на отримання ВАТ "ОДБК" кредиту у ВАТ "МТБ" у вигляді кредитної лінії не поновлювальної у розмірі 5 000 000 грн. з оплатою за користування кредитом 17% річних на строк 36 місяців, а також комісій, пені та штрафів згідно з умовами кредитного договору для поповнення обігових коштів, в т.ч. сплата субпідрядникам за виконані будівельно-монтажні роботи; звернутись до ТОВ "ВКФ "Меркурій" з проханням виступити майновим поручителем (іпотекодавцем) перед ВАТ "МТБ" по обов'язкам товариства за кредитом, що буде отриманий; надати згоду на підписання всіх необхідних для отримання кредиту документів, в тому числі укладання від ВАТ "ОДБК" з ВАТ "МТБ" кредитної угоди, виконавчому директору ВАТ "ОДБК" ОСОБА_4; звернутися до ОСОБА_8 та до ОСОБА_6 з проханням надати поруку за кредитом, який буде отриманий у ВАТ "МТБ" на викладених вище умовах.

Також, відповідачем на огляд суду надано оригінал протоколу №19 засідання Наглядової ради ВАТ "ОДБК" від 08.04.2009р., належним чином засвідчену копію якого подано до матеріалів справи. Із зазначеного протоколу вбачається, що Наглядовою радою ВАТ "ОДБК" прийнято рішення про: внесення змін до умов кредитного договору шляхом встановлення строку кредиту до 05.11.2011р.; надати повноваження ОСОБА_4 укласти та підписати від імені товариства з банком додаткову угоду до кредитного договору на вищезазначених умовах, інші умови додаткової угоди визначити на власний розсуд за узгодженням з банком, а також підписувати усі інші документи, необхідні для укладання даної додаткової угоди; звернутися до ОСОБА_11 з проханням виступити майновим поручителем перед банком по зобов'язанням товариства за кредитним договором, а саме надавати в іпотеку банку промислову базу, загальною площею 5055,2 кв.м.; звернутися до ТОВ "ВКФ "Меркурій" з проханням підтвердити надання майнової поруки згідно договору іпотеки, враховуючи вищезазначені зміни, що вносяться до умов кредитного договору.

В підтвердження надання позивачу кредиту та часткове його погашення останнім, нарахування процентів за користування кредитом банк подав суду виписки по особових рахунках за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 31.01.2012р., з 01.01.2007р. по 01.01.2010р.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену сторонами правову позицію, суд, вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступні положення законодавства.

Засадами чинного Цивільного кодексу України (435-15) в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України).

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту п.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

За положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, згідно наданих відповідачем оригіналів протоколів засідань Наглядової ради №11 від 05.11.2007р., №19 від 08.04.2009р., на засіданнях якої прийнято рішення про: надання згоди на отримання ВАТ "ОДБК" кредиту у ВАТ "МТБ" у вигляді кредитної лінії не поновлювальної у розмірі 5 000 000 грн. з оплатою за користування кредитом 17% річних на строк 36 місяців, а також комісій, пені та штрафів згідно з умовами кредитного договору для поповнення обігових коштів; надання згоди на підписання всіх необхідних для отримання кредиту документів, в тому числі укладання від ВАТ "ОДБК" з ВАТ "МТБ" кредитної угоди, виконавчому директору ВАТ "ОДБК" ОСОБА_4; надання згоди на внесення змін до умов кредитного договору шляхом встановлення строку кредиту до 05.11.2011р.; надання повноважень ОСОБА_4 укласти та підписати від імені товариства з банком додаткову угоду до кредитного договору на вищезазначених умовах, інші умови додаткової угоди визначити на власний розсуд за узгодженням з банком, а також підписувати усі інші документи, необхідні для укладання даної додаткової угоди.

Із змісту даних рішень, оформлених протоколами №11 від 05.11.2007р., №19 від 08.04.2009р. вбачається про усвідомлення та вільне волевиявлення позивача, що відповідає його внутрішній волі, господарській діяльності щодо укладання кредитних договорів, договорів майнової поруки. Разом з цим, дані рішення Наглядової ради, оформлені протоколами №11 від 05.11.2007р., №19 від 08.04.2009р., уповноважують виконавчого директора ОСОБА_4 на укладання кредитного договору №2518/ОF від 08.11.2007р., додаткової угоди до нього №1 від 08.04.2009р., тобто, наділяють останнього відповідним об'ємом повноважень, до яких і віднесено укладення та підписання спірного договору, що повністю кореспондується з положеннями п.п.7.3.3.1., 7.3.3.5. Статуту ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат".

Також, із матеріалів справи вбачається, що в подальшому ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" виконувало умови кредитного договору №2518/ОF від 08.11.2007 р., отримувало кредит, здійснювало його часткове погашення в забезпечення кредитного договору мали місце укладення договорів іпотеки від 04.12.2007р., від 18.05.2009р., договори поруки №№3457-СО, №3456-СО від 28.11.2007р., що свідчать про подальше схвалення цього договору товариством, а отже договір був спрямований на настання реальних наслідків, тому відсутні підстави для визнання його недійсним. Водночас, жодних доказів про скасування зазначених рішень Наглядової ради, сторонами суду не надано, а отже, прийняті на них рішення судом визнаються як чинні та такі, що встановлювали повний об'єм взаємовідносин позивача з відповідачем у кредитних правовідносинах.

Звідси, суд вважає необґрунтованими та недоведеними позивачем позовні вимоги щодо визнання недійсним кредитного договору та відповідно відмовляє в їх задоволенні в повній мірі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

З огляду на вищевикладені обставини справи, з урахуванням положень чинного законодавства, суд, вбачає недоведеними фактичними даними та необґрунтованими заявлені позовні вимоги ВАТ "ОДБК" про визнання недійсним кредитного договору №2518/ОР від 08.11.2007р., укладеного між ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях якого виступає ПАТ "Марфін Банк", та ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" з моменту його вчинення, у зв'язку з чим відмовляє у їх задоволенні повністю.