На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Плюс»(далі - позивач) до Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (далі -відповідач) про повернення помилково перерахованих коштів в розмірі 3000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що вказані грошові кошти перераховано платіжним дорученням № 39 від 21.03.12. з призначенням платежу: «плата за оренду ЦМК згідно договору оренди ЦМК за серпень місяць 2011 р. від 15.05.2008 р. Без ПДВ», проте, станом на день перерахування цих коштів, заборгованість по орендній платі за серпень 2011 р. за Договором оренди у позивача була відсутня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.12. порушено провадження у справі № 5011-30/4485-2012, розгляд справи було призначено на 24.04.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.12. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, розгляд справи було відкладено на 22.05.12.

В судовому засіданні 22.05.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 31.05.12.

В судовому засіданні 31.05.12. представником позивача подано письмові пояснення у справі, та на підставі ст. 22 ГПК України подану заяву про зміну предмету позову відповідно до якої позивач просить суд зобов'язати Солом'янську районну у місті Києві державну адміністрацію здійснити залік сплачених позивачем 21.03.12. платіжним дорученням № 39 грошових коштів в розмірі 3 000,00 грн. в рахунок чергових платежів за березень 2012 р.

Розглянувши вказану заяву, суд відзначає, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Вказане також викладено в п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 (v0018600-03) від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.12. на підставі ст. 27 ПК України залучено до участі у розгляді справи № 5011-30/4485-2012 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Київську міську раду; розгляд справи відкладено на 07.06.12.

В судовому засіданні 07.06.12. представником позивача подано клопотання про продовження строку вирішення спору у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.12. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у справі № 5011-30/4487-2012, в зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи розгляд справи було відкладено на 14.06.12.

Представником позивача в судовому засіданні 14.06.12. підтримано свої позовні вимоги, в редакції зави, яка була подана 31.05.12.

Представник відповідача проти позову в судовому засіданні 14.06.12. о 10-00 заперечує.

В судовому зсіданні 14.06.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 14.06.12. о 14-20.

Представники відповідача та третьої особи в призначене судове засідання 14.06.12. о 14-20 не з'явились, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, при цьому, розписка та повідомлення про вручення поштових відправлень наявні в матеріалах справи.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" (v_123600-07) відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (v1228600-06) до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) , не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 (v0018600-03) від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82- 85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/4485-2012.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

На підставі розпорядження Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації № 686 від 21.04.08., між позивачем (Орендар) та відповідачем (Орендодавець) було укладено Договір оренди майнового комплексу плодоовочевої бази Комунального підприємства «Світ»Солом'янського району міста Києва № б/н від 15.05.08. (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс плодоовочевої бази Комунального підприємства «Світ»Солом'янського району міста Києва, розташованого за адресою: м.Київ, вул. Молодогвардійська, 32.

Згідно з п. 3.1 Договору, орендна плата визначається згідно з Методикою розрахунку і порядком використання орендної плати за користування майном, що належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва, затвердженої рішенням Солом'янської районної у м. Києві ради від 20.12.2006 року № 101 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень місяць 2008 року, останній місяць по якому є інформація про індекс інфляції) 190 357,00 грн.(Сто дев'яносто тисяч триста п'ятдесят сім гривень 00 копійок).

Згідно додаткової угоди № 1 від 23.12.09. до Договору, пункт 3.1 Договору доповнено підпунктом 3.1. та визначено, що з урахуванням індексації орендна плата з 01.12.09. по 22.12.09. становить 162 480,07 грн., орендна плата з 23.12.09. по 31.12.09. становить 33 234,56 грн.

Орендна плата за січень 2010 року визначається, виходячи з розміру орендної плати за грудень 2009 року, яка перерахована по пільговій орендній ставці та становить 114 474,60 грн. без урахування індексу інфляції.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 Договору і встановлено, що Договір укладено строком на 10 (десять) років, що діє з 15.05.08. до 14.05.18. включно.

Позивач посилається на п. 3.7 Договору, вказуючи, що грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн. перераховано платіжним дорученням № 39 від 21.03.12. з призначенням платежу: «плата за оренду ЦМК згідно договору оренди ЦМК за серпень місяць 2011 р. від 15.05.2008 р. Без ПДВ», проте, станом на день перерахування цих коштів, заборгованість по орендній платі за серпень 2011 р. за Договором оренди у позивача була відсутня.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

рішенням господарського суду м.Києва від 03.08.11. у справі №16/668-48/162, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.11., було відмовлено в позові прокуратурі Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Плюс» про розірвання Договору оренди в зв'язку із наявністю заборгованості в позивача. При цьому вказаним рішенням встановлено, що позивачем станом на 26.07.11. року було повністю погашено заборгованість перед відповідачем по Договору оренди за червень місяць 2011 року включно.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, оскільки факт відсутності заборгованості позивача перед відповідачем по сплаті орендної плати згідно Договору оренди за червень 2011 року включно встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.11. по справі №16/668-48/162, в якому брали участь ті ж сторони, суд вважає вказаний факт таким, що не потребує додаткового доведення.

Згідно з п. 3.7 Договору, наднормова сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку поверненню орендарю або заліку в рахунок наступних платежів.

Таким чином, орендар на власний розсуд має право вирішувати чи підлягають вказані кошти поверненню чи заліку в рахунок наступних платежів.

Оскільки, відповідно до матеріалів справи, у позивача відсутня заборгованість перед позивачем за серпень 2011 року, а в платіжному дорученні № 39 від 21.03.12. на суму 3 000,00 грн. чітко вказано призначення платежу: «плата за оренду ЦМК згідно договору оренди ЦМК за серпень місяці 2011 р. від 15.05.2008 р. Без ПДВ», то грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн. є такими, що сплачені надлишково.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" (v0006600-12) рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Плюс»задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Солом'янську районну в місті Києві державну адміністрацію (03020, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 41, ідентифікаційний код 37378937) здійснити залік сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Плюс»(03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, б. 32; ідентифікаційний код 34353218) сплачених на підставі платіжного доручення № 39 від 21.03.12. грошових коштів в розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп., в рахунок чергових платежів за березень 2012 року по Договору № б/н від 15.05.08. оренди цілісного майнового комплексу плодоовочевої бази Комунального підприємства «Світ»Солом'янського району міста Києва, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Плюс»(03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, б. 32; ідентифікаційний код 34353218) та Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією (03020, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 41, ідентифікаційний код 37378937).

3. Стягнути з та Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03020, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 41, ідентифікаційний код 37378937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Плюс»03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, б. 32; ідентифікаційний код 34353218) 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.