За позовом Публічного акціонерного товариства "Лікон"

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві

третя особа Державне підприємство "Інформаційний центр"

про звільнення майна з-під арешту

Головуючий суддя Курдельчук І.Д.

Суддя Івченко А.М. Cуддя Котков О.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_2 - дов. б/н від 11.06.2012 р.

від відповідача ОСОБА_3 -дов. № 1/1162 від 14.03.2012 р.

від третьої особи не з'явився

В судовому засіданні 12.06.2012 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся в господарський суд з вищезазначеним позовом мотивуючи його тим, що на його майно - нежиле приміщення площею 1204,40 кв.м., яке розташоване в місті Києві за адресою вул.Фрунзе, 40 (літера А) згідно постанови б/н від 15.07.10 старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС в м. Києві Мельника Максима Володимировича накладено арешт, що позбавляє прав власника.

07.11.2011 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/456, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Інформаційний центр", витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 29.11.2011.

Ухвалою суду від 09.02.2012 провадження у справі № 13/456 було зупинене до вирішення Апеляційним судом міста Києва іншої пов'язаної з нею справи № 22-17579.

До суду через канцелярію від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження по справі № 13/456 та належним чином засвідчена копія ухвали Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2012 року, провадження справі поновлено, розгляд справи призначений на 12.06.12.

Згідно до розпорядження Голови суду від 12.06.12 для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Курдельчук І.Д. (головуючий), Івченко А.М., Котков О.В.

В судовому засіданні 12.06.12 представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представник відповідача - ГУМВС України в м. Києві в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що арешт накладено на підставі постанови слідчого по кримінальній справі, з метою забезпечення цивільного позову постраждалого ВАТ КБ «Надра»і до розі ляду кримінальної справи вирішувати дане питання не можливо. Арешт накладений правомірно і постанова може бути предметом оскарження в межах кримінальної справи в порядку Кримінально-процесуального законодавства і просив провадження у справі припинити у зв'язку з непідвідомчістю даного спору господарському суду.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи була повідомлена належним чином, у направленому до суду письмовому поясненні просила розглянути справу у відсутність свого представника, та винести рішення згідно закону.

Вимога ухвал суду та судовий запит про надання постанови без номера від 15.07.2010 року старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в м. Києві Мельника М.В. залишена без виконання ГУМВС України в місті Києві та старшим слідчим в ОВС СУ ГУМВС України в м. Києві Мельником М.В. з посиланням на таємницю слідства, а прокуратурою міста Києва - без поважних причин.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

Відкрите акціонерне товариство «Лікон»згідно наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна»від 14.08.03 №940-в та Свідоцтва про право власності на нежиле приміщення площею 1204,40 кв.м., яке розташоване в місті Києві за адресою вул.Фрунзе, 40 (літера А) виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 18.08.03 Серія НП №010007626 є власником нежилого приміщення площею 1204,40 кв.м., яке розташоване в місті Києві за адресою вул.Фрунзе, 40 (літера А).

На Свідоцтві про право власності Серія НП №010007626 неявний Реєстраційний напис про внесення у реєстрову книгу №81-п-260 КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна»за реєстровим №5959-п 08.10.03

Публічне акціонерне товариство "Лікон" код 009810535, 04080, мКиїв, вул.Фрунзе, 40 є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариство «Лікон»згідно до ПАТ "Лікон" код 009810535 нова редакція згідно до Протоколу №1 від 15.04.11, зареєстрованого 31.05.2011 номер запису 10711050005002412 Подільською РДА в м. Києві.

Як стало йому відомо, дане майно перебуває в обтяженні шляхом накладення арешту і дана обставина зареєстрована реєстратором ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України на підставі постанови без номера від 15.07.2010 року старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в м. Києві Мельником М.В.

Позивач зазначає, що будь-яку інформацію про причини обтяження йому з'ясувати законними засобами не виявилось можливим.

Вбачається Із Витягу з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №30397314 вбачається, що на підставі постанови б/н від 15.07.10 старшого слідчого в ОВС СУ МВС в м. Києві Мельника М.В. обтяжено нежиле приміщення в літері А, м. Київ вул.Фрунзе, будинок 40, власником якого є ВАТ «Лікон»00910535.

На вимогу ухвали господарського суду постанова надана.

Як вбачається із Довідки по кримінальній справі № 50-5668 від 25.11.2011, що надана Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві 04.09.2007 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, перебуваючи на керівних посадах ВАТ КБ «Надра», будучи уповноваженими на здійснення організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських функцій, всупереч інтересам служби, шляхом зловживання службовим становищем, з метою вчинення дій на користь третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-НТ»(код за ЄДРПОУ 30637402), за відсутності належним чином зібраної кредитної заявки та в порушення порядку проведення розгляду кредитних заявок Кредитним комітетом ВАТ КБ «Надра»прийняли рішення про надання ТОВ «Альфа-НТ»(код за ЄДРПОУ 30637402) кредитної лінії з траншевим режимом кредитування в сумі 3 400 000, 00 доларів США.

27.11.2007 на виконання рішення кредитного комітет ВАТ КБ «Надра»від 04.09.2007 № 35, між ВАТ КБ «Надра» (МФО 320564) та ТОВ «Альфа-НТ»(код за ЄДРПОУ 30637402) укладено кредитний договір про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування № 70/КЛ-У/2007-980, відповідно до якого останньому надано кредит в сумі 3 400 000, 00 доларів США, що за курсом Національного банку України на момент надання кредиту становить 17 170 000, 00 гривень.

Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору 27.11.2007 між ВАТ КБ «НАДРА»та ВАТ «ЛІКОН»(код за ЄДРПОУ 00910535) було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ВАТ «ЛІКОН»(код за ЄДРПОУ 20025456) на виконання умов кредитного договору про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування за №70/КЛ/2007-980 передало в іпотеку нежитлове приміщення (в літері А), що знаходиться за адресою: м. Київ., вул. Фрунзе, 40.

Крім того, 27.11.2007 в забезпечення отриманого ТОВ «Альфа-НТ»кредиту між ВАТ КБ «Надра»та гр-ном ОСОБА_13 укладено договір поручительства.

В подальшому ТОВ «Альфа-НТ»свої зобов'язання за договором про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування № 70/КЛ-У/2007-980 від 27.11.2007 не виконало та отриманий кредит до ВАТ КБ «Надра»не повернуло, що дало змоги ВАТ «ЛІКОН»у подальшому вивести з під застави ВАТ КБ «Надра»передані нежитлові приміщенні в літері «А», що по вул. Фрунзе, 40 в м. Києві.

Відповідно до наявних в кредитній справі ТОВ «Альфа-НТ»документів та зібраних в ході досудового слідства доказів встановлено, що гр-н ОСОБА_13 є безпосереднім ініціатором звернення до ВАТ КБ «Надра»від імені ТОВ «Альфа-НТ»для отримання кредиту, позиціонуючи при цьому ТОВ «Альфа-НТ», як товариство яке входить до групи компаній ВОХ», до якої також входять наступні суб'єкти господарської діяльності: ТОВ «КЬЮБОКС»; ВАТ «ЛІКОН»;ТОВ «СКАЙ ЛАЙН».

Також досудовим слідством встановлено, що гр-н ОСОБА_13 є директором та засновником ТОВ «К'ЮБОКС»та ТОВ «СКАЙ ЛАЙН», а також був акціонером ВАТ «ЛІКОН»на момент оформлення та видачі кредиту ТОВ «Альфа-НТ».

Відповідно до наявних в кредитній справі ТОВ «Альфа-НТ»документів та зібраних в ході досудового слідства доказів встановлено, що гр-н ОСОБА_13 проводив перемови із ВАТ КБ «Надра»з приводу повернення отриманого ТОВ «Аьфа-НТ» кредиту, що свідчить про його особисте відношення до ТОВ «Альфа-НТ».

15.07.2010 з метою забезпечення в майбутньому заявленого у кримінальній справі цивільного позову ВАТ КБ «Надра»було накладено арешт на нежитлове приміщення (в літері А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 40.

На 25.11.11 арешт не скасовано. Досудове слідство у справі тривало.

На час вирішення спору арешт також не скасовано. Досудове слідство у справі триває.

Відповідно до п.2.1, пп. 2.1.2 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 09.06.1999 N 31/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10.06.99 за №364/3657 (z0364-99) із подальшими змінами, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна що подається, зокрема, слідчими органами - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

Заява про виконання Постанови без номера від 15.07.2010 року старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в м. Києві Мельника М.В. надана Державному підприємству "Інформаційний центр" для внесення відповідного запису про обтяження майна.

За таких обставин, пояснення відповідача з посиланням на таємницю слідства як на підставу не надавати Постанову і не виконувати вимоги ухвали господарського суду є надуманими і незаконними.

Аналіз інформації викладеної у вищевикладеній довідці вказує, що ВАТ «ЛІКОН»не є обвинувачуваним або підозрюваним чи особою, яка несе за законом відповідальність за дії обвинувачуваного (-их) або підозрюваного (-их) у кримінальній справі № 50-5668.

Відповідно до ст. 80 ГК України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй май ном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридич ної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зо бов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації.

Доказів цивільно-правових угод між ВАТ «Лікон»та фігурантами кримінальної справи №50-5668 відповідно до умов яких ВАТ «Лікон» несе майнову відповідальність господарському суду не представлено.

рішенням Господарського суду міста Києва №33/456 від 08.02.10 залишене без змін Київським апеляційним господарським судом (Постанова від 26.05.10)договір іпотеки від 27.11.07 між ВАТ «Лікон»та ВАТ КБ «Надра»визнаний таким, що припинив свою дію 15.07.08, банк зобов'язано вилучити предмет іпотеки - нежиле приміщення площею 1204,40 кв.м., яке розташоване в місті Києві за адресою вул.Фрунзе, 40 (літера А) з державного реєстру іпотек.

рішення набрало законної сили 26.05.10.

В судовому засіданні представники ВАТ КБ «Надра»повідомили, що про існування постанови про арешт нежилого приміщення площею 1204,40 кв.м., яке розташоване в місті Києві за адресою вул.Фрунзе, 40 (літера А) дізнались лише із даної господарської справи, а цивільний позов в рамках кримінальної справи не заявлявся і не може бути заявлений з огляду на припинення дії договору іпотеки.

Позивач зазначає, що накладення арешту на його майно порушує його права як власника на розпорядження цим майном. Постанови слідчих органів про обтяження свою майна він не отримував, зазначена нерухомість протягом всього часу з моменту набуття права власності нікому ним не відчужувалась і він є єдиним її власником, арешт накладений на вказаний будинок є безпідставним і незаконним, до кримінальної відповідальності він не притягувався, не є боржником і копія постанови державного виконавця або інших органів йому не надсилалась, а тому за поновленням свого порушеного права він змушений звернутись в суд.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 03.10.11 №2-444/11 у відкритті провадження за позовом ВАТ «Лікон»до ГУ МВС України в м. Києві в місті Києві, третя особа, ДП «Інформаційний центр»про звільнення майна з-під арешту відмовлено з підстав суб'єктного складу учасників судового процесу -спір виник між двома юридичними особами.

13.03.2012 Апеляційним судом міста Києва апеляційну скаргу ВАТ «Лікон»про звільнення майна з під-арешту - відхилено, та ухвалено змінити правове обґрунтування ухвали Подільського районного суду міста Києва від 03.10.2011 року, а саме розгляд справи підлягає розгляду в порядку передбаченому кримінально-процесуальним кодексом України.

Посилаючись на правову позицію викладену вище відповідач просив припинити провадження у господарський справі.

Відмовляючи у вказаному клопотання господарський суд виходив з того, що предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги про захист прав власності (володіння, розпорядження, використання) на об'єкт нерухомого майна та звільнення його з під арешту, накладеного в межах провадження у кримінальній справі, пред'явлені особою, яка не є учасником кримінального судочинства.

Відповідно до п. 4.2. рішення Конституційного суду України від 23.05.2001 року № 6-рп/2001 (v006p710-01) кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України (1001-05) порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Відкрите акціонерне товариство «Лікон»не є учасником кримінального процесу.

Особи, які не є цивільними позивачами чи відповідачами по справі, права та охоронювані законом інтереси яких були порушені у зв'язку із застосуванням заходів забезпечення цивільного позову у кримінальній справі, відповідно до діючого КПК України (1001-05) не є учасниками кримінального процесу, не віднесені до кола осіб, клопотання яких зобов'язаний розглядати слідчий на стадії досудового слідства, які можуть приймати участь у кримінальній справі на стадії її розгляду судом, які можуть оскаржувати судові рішення по кримінальній справі ( ст. ст. 32. 129. 261 270-1. 348. 384 КПК України (1001-05) ).

Відповідно до ст. ст. 236-1 236-8 КПК України (1001-05) особи, які не є учасниками процесу можуть оскаржити за правилами кримінального судочинства лише постанови слідчого про порушення кримінальної справи, про відмову в порушенні кримінально справи чи про закриття кримінальної справи.

Отже, діюче процесуальне законодавство не передбачає порядок розгляду питань про звільнення майна з під арешту, накладеного по кримінальній справі, відносно осіб, які не є учасниками процесу та не прямо визначає в порядку якого судочинства має вирішуватися такі питання.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням військової частини А 1080 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України від 2.11.11 N 13-рп/2011 (v013p710-11) Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Конституції України). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті З Основного Закону України). Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується (частина третя статті 8 Конституції України). Згідно з Основним Законом України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55). Конституція України (254к/96-ВР) закріпила основні засади судочинства (частина третя статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України). Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 (v003p710-03) , "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини). Такий висновок узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою в Рішенні від 25 грудня 1997 року N 9-зп (v009p710-97) , за якою суд не може відмовити у правосудді, якщо мають місце ущемлення прав і свобод громадян, інакше це буде порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини). рішенням Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року (v003p710-03) (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) визнані неконституційними положення КПК (1001-05) (ч.6 ст.234), які роблять неможливим окреме оскарження постанов слідчого на стадії досудового слідства Кримінально-процесуальний кодекс України (1001-05) (далі - КПК (1001-05) ) передбачає, що арешт накладається на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого або підозрюваного, або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії; накладення арешту на майно можливе лише з метою забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна (ст. 126).

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 25.12.1997 р. (v009p710-97) № 9 зп зазначені норми слід розглядати як такі, що зобов'язують суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Відповідно до положень ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Діючими нормами Кримінального процесуального кодексу України (1001-05) та Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) не передбачено, що розгляд вимог, які становлять предмет позову у даній справі, має здійснюватися за правилами кримінального чи адміністративного судочинства, а тому суд дійшов висновку, що відповідно до статті 12 ГПК України дана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Такий висновок суду узгоджується з правовими позиціями викладеними в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 р. (v0006700-76) . відповідно до яких в порядку передбаченому кримінальним процесуальним кодексом України розглядаються лише заяви боржників, тобто осіб які є учасниками відповідного кримінального процесу. А вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним, розглядаються за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Крім того, відповідно до положень п 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 24.10.2011, № 10 (v0010600-11) "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до положень п 11 цієї Постанови господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України "Про виконавче провадження"), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України (435-15) ) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.

На підставі статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є обов'язковою, а інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Як встановлено в судовому засіданні, Свідоцтво про право власності на нежиле приміщення площею 1204,40 кв.м., яке розташоване в місті Києві за адресою вул.Фрунзе, 40 (літера А) виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 18.08.03 Серія НП №010007626 на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» від 14.08.03 №940-в було зареєстроване у встановленому законом порядку КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна»за реєстровим №5959-п 08.10.03, а тому позивач набув право власності з моменту її реєстрації, тобто з 08.10.03 року.

У відповідності до ст. 125 КПК України слідчий за клопотанням цивільного позивача або з своєї ініціативи зобов'язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, а також можливого в майбутньому цивільного позову, склавши про це постанову.

Статтею 126 КПК України передбачено, що забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось.

Таким чином, аналізуючи докази надані сторонами по справі, господарський суд приходить до висновку, що оскільки обвинувачені чи підозрювані по кримінальній справі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та гр-н ОСОБА_13 на момент винесення постанови від 15.07.10 року не мали ВАТ «Лікон»як їх майнового поручителя і останнє не несло і не несе майнову чи матеріальну відповідальність за зобов'язаннями названих осіб і не визнавався будь - яким державним органом законним їх представником, тому позивач не має нести за законом матеріальної відповідальності за дії ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та гр-н ОСОБА_13

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що постанова слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України в м. Києві Мельника М.В. від 15 липня 2010 року по кримінальній справі № 50-5668, якою був накладений арешт на нежиле приміщення площею 1204,40 кв.м., яке розташоване в місті Києві за адресою вул.Фрунзе, 40 (літера А) винесена необґрунтовано та незаконно, а тому вказане спірне майно підлягає звільненню з під арешту.

Отже господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно, Свідоцтва про право власності на нежиле приміщення площею 1204,40 кв.м., яке розташоване в місті Києві за адресою вул.Фрунзе, 40 (літера А) виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 18.08.03 Серія НП №010007626 на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» від 14.08.03 №940-в було зареєстроване у встановленому законом порядку КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна» за реєстровим №5959-п 08.10.03, позивач є власником нежилого приміщення, яке розташоване в місті Києві за адресою вул.Фрунзе, 40 (літера А) з 08.10.03 року.

Згідно витягу з реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомої о майна № витягу 30397314 з запису №2 вбачається, що 24.09.10 о 16:20 за №10287870 реєстратором Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України на підставі постанови без номера від 15.07.10 старшого слідчого в ОВС СУ МВС в м. Києві Мельника М.В. обтяжено нежиле приміщення в літері А, м. Київ вул.Фрунзе, будинок 40, власником якого є ВАТ «Лікон» 00910535 шляхом накладення арешту.

Пунктом 2.1 Положення про Реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року № 31/5 (z0364-99) передбачено внесення до Реєстру заборон відомості про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна на підставі заяв про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна, що подаються, зокрема, судами (крім третейський судів) і слідчими органами - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкт нерухомого майна (звільнення з-під арешту).

Відповідно до положень ст. ст. 125- 126 КПК України в справах про злочини, та які кримінальним законом передбачена конфіскація майна. Слідчий зобов'язані вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову. Забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арсину на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ні вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.

В судовому засіданні представником відповідача -ГУ МВС України в м. Києві не доведено правомірності накладення арешту на майно позивача та законність внесення до Реєстру відомості про обтяження належного йому майна.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати своє майно, а статтею 391 цього Кодексу визначено, що власник майна мас право вимагати усунення перешкоду здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як роз'яснив Пленум Верховної о Суду України в п.4 постанови № 6 від 27 серпня 1996 року (v0006700-76) (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про виключення майна з акту опису», за правилами, встановленими для розгляді позовів про виключення майна з опису (звільнення з-під арешту), розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Право власності позивача на вказане нежиле приміщення ніким не оспорено і його права щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном порушуються внесеними до Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записом про обтяження -арешту нежилого приміщення в місті Києві за адресою вул.Фрунзе, 40 (літера А), №2 вчиненого 24.09.10 о 16:20 за №10287870 реєстратором Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України на підставі постанови без номера від 15.07.10 старшого слідчого в ОВС СУ МВС в м. Києві Мельника М.В.

Таким чином суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Всупереч названим нормам законодавства відповідачем не подано суду жодного належного та допустимого доказу, які б спростовували зазначені вище обставини та доводили правомірність обтяження майна позивача шляхом накладення арешту.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 27, 32- 34, 43, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Звільнити нежиле приміщення в літері А, м. Київ вул.Фрунзе, будинок 40, власником якого є ВАТ «Лікон»( 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 40, ЄДРПОУ 00910535) з-під арешту накладеного на підставі постанови б/н від 15.07.10 старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС в м. Києві Мельника Максима Володимировича.

3. Виключити з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна -арешт нежилого приміщення в літері А, м. Київ вул. Фрунзе, будинок 40, власником якого є ВАТ «Лікон»( 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 40, ЄДРПОУ 00910535) запис №2 вчинений 24.09.10 о 16:20 за №10287870 реєстратором Державним підприємством «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України на підставі постанови б/н від 15.07.10 старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС в м. Києві Мельника Максима Володимировича .

4. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 15, ідентифікаційний код 08592201 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства «Лікон»( 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, ЄДРПОУ 00910535) державне мито в розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

дата складення 14.06.2012