Суть спору: Позивач - Державне територіально - галузеве об'єднання «Львівська залізниця»(далі - Львівська залізниця), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Одеська залізниця" (далі - Одеська залізниця), за участю третьої особи на стороні відповідача -ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.), про стягнення з відповідача збитків у сумі 231 933 грн. 02 коп.

В ході розгляду справи до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у сумі 952 720 грн.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 24.04.2012р. визначено процесуальний статус ОСОБА_1 як третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Третя особа про місце та час судових засідань була повідомлена належним чином. Але, представник третьої особи в судові засідання не з'являвся. Згідно пояснень, що надійшли до суду 23.04.2012р., третя особа проти позову заперечує.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Згідно наказу В.о. генерального директора Укрзалізниці від 10.09.1998р. за №225-Ц «Про приписку вагонів вантажного парку за залізницями»наказано закріпити відповідно до врахованих на балансі вантажних вагонів станом на 01.09.1998р. за залізницями пономерно вантажні вагони інвентарного парку Укрзалізниці на основі даних, наданих Головним інформаційно-вичислювальним центром, начальникам залізниць забезпечити повноту балансового обліку рухомого складу по типах вагонів.

Наказом першого заступника Міністра транспорту України - генерального директора Укрзалізниці від 04.02.1999р. за №34-Ц «Про внесення доповнень до наказу від 10.09.1998р. № 225-Ц Про приписку вагонів вантажного парку за залізницями»наказано вагони перенумеровані з нерозподілених (099); перенумеровані двійники «чужої»власності; закріплені у власність Укрзалізниці раніше не зареєстровані в АБДПВ приписувати: зокрема, платформи універсальні, платформи для великовагових контейнерів, вагони самоскиди (думпкари) -до Львівської залізниці.

Наказом начальника Львівської залізниці від 09.03.2005р. за №128\Н «Про впорядкування обліку вантажних вагонів на залізниці»наказано передати з балансу фінансово-економічної служби вантажні вагони приписки Львівської залізниці, згідно пономерних списків інвентарного парку залізниці, на баланс госпрозрахункової служби вагонного господарства станом на 31.03.2005р.

Позивач зазначає, що у квітні 2008р., під час проведення номерного натурного контрольного перепису вагонів, на станції «Херсон»Одеської залізниці була виявлена нестача 17 вантажних вагонів (платформ) тривалого запасу за №№ 44044659, 44521714, 44557874, 44066645, 44071918,44519353, 43950617, 43984939, 43983907, 43944628, 42465617, 44630689, 44741809, 44573517, 43176841, 43962315, які перебувають на балансі відокремленого підрозділу «Служба вагонного господарства»Львівської залізниці.

За ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 Кримінального кодексу України у червні 2009р. Херсонською транспортною прокуратурою було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 -начальника станції «Херсон»Одеської залізниці . Позивач у справі зазначає, що бездіяльність і неналежне виконання ОСОБА_1 службових обов'язків щодо забезпечення на станції «Херсон» розміщування вагонів тривалого запасу цілими составами, які б були сформовані з однорідного рухомого складу, виділення своїм наказом для відстою таких вагонів спеціальної колії, призначення своїм наказом відповідальних осіб для контролю за такими вагонами і організації їх передачі під охорону Херсонському загону воєнізованої охорони, знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку із майновою шкодою, заподіяною позивачу нестачею майна .

Позивач зазначає, що лише у лютому 2012р. йому стало відомо про припинення провадження у кримінальній справі №1-655\09 по обвинуваченню ОСОБА_4 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 Кримінального кодексу України у зв'язку із амністією, так як Львівська залізниця не залучалась до участі у кримінальній справі №1-655\09.

Згідно обвинувального висновку по кримінальній справі №500110-08 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, ОСОБА_5, працюючи на посаді начальника станції "Херсон" Одеської залізниці, Херсонської дирекції залізничних перевезень, всупереч вимогам "Положення про відставлення, утримання, вилучення та облік вагонів тривалого запасу Укрзалізниці", затвердженого наказом Укрзалізниці №15-Ц від 20.01.2007р., наказу начальника Херсонського державного підприємства з перевезень вантажів та пасажирів №22 від 29.02.2000р., не забезпечив розміщення вагонів тривалого запасу на станції цілими составами, сформованими з однорідного рухомого складу, не виділив для відстою таких вагонів спеціальної колії, не визначив осіб, відповідальних за контроль за вагонами тривалого запасу, не організував передачу вагонів під охорону Херсонському загону воєнізованої охорони, що призвело до викрадення зі ст..Херсон 17 вантажних вагонів, що перебували на балансі Львівської залізниці.

Позивач зазначає, що згідно обвинувальному висновку по кримінальній справі №500110-08 ОСОБА_1 вину свою в інкримінованому йому злочині визнав. Згідно ст. 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" (392/96-ВР) амністія - це повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. На підставі зазначеної статті Закону (392/96-ВР) та Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005р. "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" (v0012700-05) позивач вважає, що амністія застосовується до осіб, які винні у вчиненні інкримінованих їм злочинів, повинні нести відповідальність за вчинення злочину і які дали згоду на закриття кримінальної справи з відповідних підстав.

На думку позивача, зазначене підтверджується постановою Суворовського районного суду м. Херсон від 17.07.2009р. у справі №1\655\09 про припинення провадження по кримінальній справі у зв'язку із амністією.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до вимог п.2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №116 від 22.01.1996р. (116-96-п) (із змінами та доповненнями), розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Згідно звіту про незалежну оцінку визначення розміру збитків, що нанесені відокремленому підрозділу «Служба вагонного господарства»Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» станом на 20.03.2012р., виготовленого ТзОВ «Експерттранском»(сертифікат №11232\10 суб'єкта оціночної діяльності від 24.12.2010р.) 07.06.2012р.) загальна сума збитків від втрати рухомого складу (вагонів) по ст. Херсон Одеської залізниці, спричинених Львівській залізниці становить 952 720 грн. (без ПДВ) станом на 20.03.2012р.

В обґрунтування позову позивач посилається на ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, задана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст.1172 цього ж Кодексу юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

На підставі зазначеного, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 952 720 грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що зі змісту постанови Суворовського районного суду м. Херсон від 17.07.2009р. у справі №1\655\09 про припинення провадження по кримінальній справі стосовно звинувачення ОСОБА_1 у зв'язку із амністією не вбачається, що судом встановлений факт завдання позивачу шкоди саме діями працівника Одеської залізниці. При цьому, відповідач зазначає, що, оскільки позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення суми збитків з юридичної особи, працівник якої на думку позивача завдав шкоди, позивач повинен надати відповідні докази, зокрема, які підтверджують причинний зв'язок між протиправними діями працівника відповідача та завданими позивачу збитками.

Тертя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню у зв'язку із невизнанням ним своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, а також у зв'язку із закриттям кримінальної справи у зв'язку із амністією.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода. Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Визначення поняття збитків наводяться також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2008р., під час проведення номерного натурного контрольного перепису вагонів, на станції «Херсон»Одеської залізниці була виявлена нестача 17 вантажних вагонів (платформ) тривалого запасу за №№ 44044659, 44521714, 44557874, 44066645, 44071918,44519353, 43950617, 43984939, 43983907, 43944628, 42465617, 44630689, 44741809, 44573517, 43176841, 43962315, які перебувають на балансі відокремленого підрозділу «Служба вагонного господарства»Львівської залізниці.

За ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 Кримінального кодексу України у червні 2009р. Херсонською транспортною прокуратурою було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 -начальника станції «Херсон» Одеської залізниці. Постановою Суворовського районного суду м. Херсон від 17.07.2009р. у справі №1\655\09 припинено провадження по кримінальній справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку із амністією.

Згідно ст..1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" (392/96-ВР) амністія - це повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005р. "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" (v0012700-05) звільнення від кримінальної відповідальності -це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України (2341-14) , у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України (1001-05) . Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України (2341-14) та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч.1 ст. 44 Кримінального кодексу України, а саме: у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування. У п.2 зазначеної Постанови визначено, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.

Отже, амністія застосовується до осіб, які винні у вчиненні інкримінованих їм злочинів, повинні нести відповідальність за вчинення злочину і які дали згоду на закриття кримінальної справи з відповідних підстав.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, задана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст. 1172 цього ж Кодексу юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Вищий господарський суд України у постанові від 10.07.2008р. по справі №27\327 зазначив, що закриття провадження по кримінальній справі та звільнення від відповідальності фізичної особи - працівника організації внаслідок амністії ( по нереабілітуючих обставинах) не може враховуватись як обставина, що звільняє від відповідальності юридичну особу.

Відповідно до ст..1192 Цивільного кодексу України (435-15) розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно звіту про незалежну оцінку визначення розміру збитків, що нанесені відокремленому підрозділу «Служба вагонного господарства» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» станом на 20.03.2012р., виготовленого ТОВ «Експерттранском»(сертифікат №11232\10 суб'єкта оціночної діяльності від 24.12.2010р.) 07.06.2012р.) загальна сума збитків від втрати рухомого складу (вагонів) по ст. Херсон Одеської залізниці, спричинених Львівській залізниці становить 952 720 грн. (без ПДВ) станом на 20.03.2012р.

За таких обставин, позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 952 720 грн.

Виходячи з викладеного, суд вважає позовні вимоги Львівської залізниці обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд -

1. Позовну заяву Державного територіально -галузевого об'єднання "Львівська залізниця" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" (м. Одеса, вул.. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Державного територіально -галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (м. Львів, вул.. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) збитки у сумі 952 720 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 19 054 грн. 40 коп.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.