за позовною заявою: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки, ідентифікаційний код 25968335

до Відповідача: Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтобудівельне управління №4» - Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглебуд» в особі ліквідаційної комісії, ідентифікаційний код 001801137

про: визнання кредиторських вимоги та зобов'язання ліквідаційної комісії Відповідача внести до реєстру вимог кредиторів капіталізацію платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, що отримують страхові виплати у Позивача, в розмірі 563348,85грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю від 10.05.2012р);

від Відповідача - Перекрестова О.М. (голова ліквідаційної комісії згідно наказу №6 від 20.10.2012р.).

Відповідно до вимог ст.ст. 4- 4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судового засідання.

Згідно із ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 23.04.2012р. на 14.05.2012р., з 14.05.2012р. на 29.05.2012р., 29.05.2012р. було оголошено перерву на 07.06.2012р.

У судовому засіданні 07.06.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного відкритого акціонерного товариства «Шахто будівельне управління №4» - Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглебуд» в особі ліквідаційної комісії (далі - Відповідач) про визнання кредиторських вимоги та зобов'язання ліквідаційної комісії Відповідача внести до реєстру вимог кредиторів капіталізацію платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, що отримують страхові виплати у Позивача, в розмірі 563348,85грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на відмову ліквідаційної комісії Відповідача у включенні нарахованих в сумі 563348,85грн. капіталізованих платежів до реєстру вимог кредиторів.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав постанову від 17.05.2011р., довідку МСЕК, акти про нещасні випадки, довідки ОРАЦС від 15.03.2007р., довідку з пенсійного фонду, довідка від 01.04.2001р., акт №1/98, вимогу №01-05/363 від 08.02.2012р., відгук №01/19 від 22.02.2012р., нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 16, 112, 1205 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 35, 36, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», п.3 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого Постановою КМУ №765 від 06.05.2000р. (765-2000-п)

Позивач надав акт звірення розрахунків (а.с.63) для долучення до матеріалів справи.

Відповідач надав відзив №01/45 від 20.04.2012р. (а.с.а.с.43, 44), яким проти позову заперечив, посилаючись на помилкове застосування Позивачем до процедури ліквідації Відповідача, здійснюваної поза межами процедур, передбачених Законом України «про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (2343-12) , Порядку капіталізації, затвердженого Постановою КМУ №765 від 06.05.2000р. (765-2000-п)

В перебігу розгляду справи Відповідачем також надавалися додаткові документи для доручення до матеріалів справи (а.с.а.с. 45-56, 64-67).

Представники сторін у судовому засіданні 07.06.2012р. підтримали свою позицію, викладену письмово, вказавши на достатність наявних документів для вирішення спору, зважаючи на що суд розглядає справу за наявним матеріалами, яких цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

Постановами Позивача від 17.05.2011р. (а.с.а.с. 6, 23) були призначені щомісячні страхові виплати з 01.03.2011р. потерпілому ОСОБА_3, який має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, відповідно до акту про нещасний випадок від 29.07.1998р. (а.с.а.с.29-32), та потерпілій ОСОБА_4, яка має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, відповідно до акту про нещасний випадок від 04.03.1993р. (а.с.а.с.15-17).

Означені потерпілі являлися працівниками Відповідача відповідно до запису у трудових книжках (а.с.а.с.20-22, 33-35) та були звільнені 31.12.1996р. і 30.06.2009р. відповідно.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №6 від 10.01.2012р. (а.с.50) вирішено припинити діяльність Відповідача шляхом ліквідації та призначено ліквідаційну комісію, про що було опубліковано у газеті «Кочегарка» №9 від 28.01.2012р. (а.с.56).

Відповідно до оголошення №2833 в Бюлетені державної реєстрації №202 (2) 2012р. (а.с.55) 20.03.2012р. визначено кінцевою датою подання вимог кредиторів.

Ліквідаційною комісією Відповідача 10.01.2012р. було затверджено реєстр кредиторських вимог (а.с.а.с.65-66), відповідно до якого кредиторські вимоги Позивача розміром 891,13 грн. визнані боржником у повному обсязі та віднесені до другої черги задоволення.

08.02.2012р. Позивач звернувся до ліквідаційної комісії Відповідача з вимогою №01-05/363 (а.с.36) про внесення до реєстру вимог кредиторів суму капіталізованих платежів, нарахованих відносно потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4, до Відділу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки у розмірі 563348,85 грн.

Відгуком №01/19 від 22.02.2012р. (а.с.а.с.37-38), отриманим Позивачем згідно вхідної відмітки 02.03.2012р., ліквідаційна комісія Відповідача відмовила у внесенні до реєстру кредиторів Позивача на суму капіталізованих платежів 563348,85 грн., які згідно представленого акту звірення розрахунків (а.с.63) не відображені в балансовому обліку Відповідача як заборгованість.

За таких обставин Позивач 02.04.2012р. (згідно штемпелю на конверті - а.с.40) звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві №01/45 від 20.04.2012р. (а.с.а.с.43, 44).

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених позовних вимог, оскілки їх об'єднання в одному позові цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (відхилення ліквідаційною комісією заяви з кредиторськими вимогами Позивача).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги розглядувані Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні кредиторських вимоги Позивача в розмірі 563348,85грн. та зобов'язання ліквідаційної комісії Відповідача внести ці вимоги до реєстру вимог кредиторів.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб'єктивного права (інтересу) - об'єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.

Відносно позовної вимоги про визнання кредиторських вимог позиція суду полягає в наступному:

За своєю правовою природою висновок про наявність або відсутність статусу кредитора у певної особи по відношенню до іншої є встановленням відповідного факту, що має юридичне значення та може виступати лише складовою предмета доказування у спорі про стягнення відповідної суми, оспорювання проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог тощо, а не самостійним способом судового захисту у позовному провадженні у розумінні вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, приведеною Вищим господарським судом України у постанові від 23.11.2011р. у справі №5023/1459/11.

Дійсно, визнання або не визнання у позовному провадженні наявними кредиторських вимог безпосередньо не призводить до відновлення відповідних прав такого кредитора на отримання задоволення таких вимог, що суперечить меті судового захисту, визначеного ст. 55 Конституції України.

Заяви такого характеру підлягають розгляду та вирішенню судом виключно в межах справи про банкрутство відповідного боржника, внаслідок чого кредитор набуває можливості отримання задоволення своїх кредиторських вимог за рахунок майна боржника в порядку, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом» (2343-12) .

Неналежність обраного способу судового захисту має наслідком відмову у задоволені відповідної вимоги, що узгоджується із правовою позицією, приведеною в п.4.3. Постанови Пленуму ВГСУ №18 (v0018600-03) від 26.12.2011р.

Відносно позовної вимоги про зобов'язання внести кредиторські вимоги Позивача в сумі 563348,85грн. до реєстру вимог кредиторів суд наголошує на такому:

Відповідно до ч.1 ст. 60 Господарського кодексу України ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом (436-15) . Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Частина 2 означеної статті визначає, що орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Наразі, як було встановлено судом, Позивач звернувся з заявою про кредиторські вимоги до ліквідаційної комісії Відповідача в межах встановленого строку для пред'явлення таких заяв

Згідно ст. 61 Господарського кодексу України претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом (436-15) та іншими законами. При цьому у разі ліквідації платоспроможного суб'єкту господарювання (як в розглядуваному випадку, адже належних доказів іншого суду не представлено) вимоги його кредиторів задовольняються в порядку черговості, встановленої Цивільним кодексом України (435-15) .

Відповідно до ст. 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом.

Частина 3 вказаної статті передбачає, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Відповідно до ч.5 ст. 112 Цивільного кодексу України вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Як було встановлено судом, Позивач в межах місячного строку, визначеного ч.5 ст. 112 Цивільного кодексу України після отримання рішення про відхилення його кредиторських вимог, звернувся до суду з розглядуваним позовом. Втім, дотримання такого строку, зі збігом якого законодавство пов'язує погашення кредиторських вимог, не є достатньою підставою для задоволення позову, оскільки включення чи не включення вимог кредитора до реєстру насамперед перебуває у залежності від об'єктивної наявності у кредитора відповідних вимог, що і визначають об'єкт судового захисту (суб'єктивні право або інтереси) з розглядуваним позовом.

Безпосередньо положення Цивільного (435-15) та Господарського кодексів України (436-15) не містять визначення терміну «кредиторські вимоги», що за змістом ч.7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України не може вважатися перешкодою у вирішенні спору по суті та зумовлює застосування в порядку ст. 8 Цивільного кодексу України аналогії права.

Виходячи із наведеного у пп.14.1.95. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України і в абз.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розуміння визначення терміну «кредитор» обов'язковою ознакою кредиторської вимоги щодо грошових зобов'язань є її підтвердження у встановленому порядку.

Між тим, розглядувані вимоги Позивача ґрунтуються виключно на його розрахунку, здійсненому із застосуванням Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого Постановою КМУ №765 від 06.05.2000р. (765-2000-п) , який (Порядок) стосується виключно стадії ліквідації підприємств-банкрутів за Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (2343-12) і не підлягає застосуванню до Відповідача в розглядуваному випадку. Разом із тим, заявлені вимоги не встановлені ані рішенням суду про стягнення відповідних коштів, ані відомостями бухгалтерського обліку Відповідача чи будь-якими іншими належними документами - доказів протилежного Позивачем всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України суду не представлено.

За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність Позивачем наявності у нього заявлених кредиторських вимог у сумі 563348,85грн., враховуючи, що стягнення цієї суми, а відповідно, і встановлення наявності чи відсутності підстав для її стягнення, не є предметом судового розгляду в цій справі.

Недоведеність існування захищуваного суб'єктивного права унеможливлює і доказування факту порушення такого права та зумовлює відмову у задоволені відповідної частини позовних вимог.

Оскільки Позивач у встановленому порядку звільнений від сплати судового збору, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в даному випадку не розподіляються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 41-43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд -

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки (ідентифікаційний код 25968335) до Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтобудівельне управління №4» - Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглебуд» в особі ліквідаційної комісії (ідентифікаційний код 001801137) про визнання кредиторських вимоги та зобов'язання ліквідаційної комісії Відповідача внести до реєстру вимог кредиторів капіталізацію платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, що отримують страхові виплати у Позивача, в розмірі 563348,85грн.

2. рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.