Товариство з обмеженою відповідальністю "МС ТРАНСПОРТ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" про стягнення 61 627,80 грн., з яких 56 000,00 грн. основного боргу, 4 339,80 грн. пені, 448,00 грн. інфляційного збільшення та 840,00 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг техніки спеціального призначення № 01/08-2011 від 01.08.11 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.12 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.04.12 р.

17.04.12 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 18.04.12 р. розгляд справи відкладено на 16.05.12 р.

23.04.12 р. від позивача надійшли додаткові документи у справі на виконання вимог суду.

16.05.12 р. від позивача надійшли письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 16.05.12 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому частково визнає позов.

Ухвалою суду від 16.05.12 р. продовжено строк вирішення спору у справі відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України на 15 днів.

В судовому засіданні 16.05.12 р. було оголошено перерву до 06.06.12 р.

31.05.12 р. від позивача надійшли письмові пояснення у справі та клопотання про витребування доказів.

В судовому засіданні 06.06.12 р. представник позивача підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте 05.06.12 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Суд відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи з підстав того, що у відповідача була можливість надати всі наявні заперечення по суті спору до судового засідання, а також, відповідач не позбавлений можливості направити в судове засіданні іншого представника. Крім того, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору у справі обмежено двомісячним терміном, з можливістю продовження такого строку у виняткових випадках, але не більш як на 15 днів.

Клопотання про витребування доказів залишається без задоволення у зв'язку з відсутністю необхідності надання зазначених у ньому доказів.

В судовому засіданні 06.06.12 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

01.08.11 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МС ТРАНСПОРТ" (надалі -позивач, Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством "Шляхово-будівельне управління № 41" (надалі -відповідач, Замовник) було укладено договір про надання послуг техніки спеціального призначення № 01/08-2011 (надалі -Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Виконавець за даним Договором приймає на себе зобов'язання надати Замовнику послуги власною технікою спеціального призначення, а останній зобов'язується своєчасно сплатити вартість наданих послуг.

Згідно з п. п. 2.2., 2.3. Договору, базою для визначення розрахунків за Договором є робоча зміна, що складає 8 годин роботи техніки; вартість однієї зміни складає 2 000,00 грн.

Пунктом 2.5. Договору визначено, що розрахунки за Договором здійснюються на умовах передплати (100 %) за кожну робочу зміну, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Відповідно до п. п. 2.6., 2.7. Договору, початок та кінець роботи техніки фіксується в змінних рапортах, що в кінці кожної відпрацьованої зміни підписуються уповноваженими представниками Сторін. Об'єм наданих послуг визначається та фіксується Сторонами в Актах наданих послуг, які підписуються Сторонами в кінці кожного календарного місяця, в якому надавались послуги.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. ч. 1, 4 ст. 538 цього ж Кодексу, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами 31.08.11 р. було підписано Акт № ОУ-0000063 здачі-прийняття робіт (надання послуг), який підтверджує надання позивачем передбачених Договором послуг протягом серпня 2011 р. на суму 46 000,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що фактично протягом серпня 2011 року за Договором було надано послуги на суму 56 000,00 грн., проте внаслідок технічної помилки відповідачу було направлено Акт на суму 46 000,00 грн.

У зв'язку з викладеним відповідачу неодноразово надсилався Акт № ОУ-0000073 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.11 р. на суму 10 000,00 грн., проте відповідач зазначений акт не підписав.

Крім того, у своєму відзиві на позовну заяву відповідач підтверджує надання послуг за Договором лише у розмірі 46 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем було надано послуги за Договором у розмірі 56 000,00 грн.

Так, в матеріалах справи знаходяться копії двох змінних рапортів машиніста за серпень 2011 р., один з яких підтверджує надання послуг протягом 86 годин (на суму 21 500,00 грн.), а другий - протягом 138 годин (34 500,00 грн.), разом -на суму 56 000,00 грн. Вказані змінні рапорти машиніста підписані начальником дільниці відповідача та скріплені відповідною печаткою, а тому можуть вважатись належними доказами надання послуг у розмірі 56 000,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, не спростованому у встановленому порядку відповідачем, останньому а порушення строку оплати послуг за Договором нараховано 448,00 грн. інфляційних втрат та 840,00 грн. 3 % річних.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 56 000,00 грн. заборгованості, 448,00 грн. інфляційних втрат та 840,00 грн. 3 % річних обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 339,80 грн, нараховану на підставі п. 4.5. Договору.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зазначеної вимоги, оскільки у тексті Договору п. 4.5. викреслено відповідачем, про що проставлено підпис відповідної особи та печатка Товариства.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 646 ЦК України встановлено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Таким чином, в даному випадку позивачу було зроблено пропозицію укласти Договір, у якому відсутній пункт 4.5., а надання позивачем послуг за Договором свідчить про фактичне прийняття такої пропозиції.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" (03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 32; код ЄДРПОУ 05416886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МС ТРАНСПОРТ" (07400, Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, 53, ПАТ "БЗП"; код ЄДРПОУ 34198695) 56 000 (п'ятдесят шість тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 448 (чотириста сорок вісім) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 840 (вісімсот сорок) грн. 00 коп. 3 % річних та 1 496 (одну тисячу чотириста дев'яносто шість) грн. 16 коп. судового збору.