Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, вважає позовні вимоги такими, що не відповідають вимогам закону, просить в задоволенні позову відмовити та зазначив, що рішенням начальника Генерального штабу Збройних Сил України у 2008 році військова частина А 1352 була переведена на новий штат, яким передбачено фінансування за рахунок державного бюджету України, відповідно до статті 15 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.91р. № 1934-ХІІ, у зв'язку з чим, як неприбуткова бюджетна установа у 2008 році військова частина А 1352, при укладенні договорів та здійсненні розрахунків за ними діє на підставі та в межах Бюджетного кодексу України (2542-14) від 08.07.10р. № 246-VI. Відповідно до ст.ст. 46- 51 Бюджетного кодексу України відповідач здійснює видатки в межах бюджетного періоду (з 01 січня по 31 грудня поточного року). Згідно ст.49 зазначеного кодексу така стадія виконання бюджету за видатками як здійснення платежів, відбувається лише після настання юридичного факту отримання товарів, робіт і послуг, якому передує взяття бюджетних зобов'язань. Отже, на думку відповідача, Бюджетним кодексом України (2542-14) не передбачена можливість здійснення попередньої оплати товарів, робіт та послуг. Вважає нарахування плати за користування вагонами безпідставними. Окрім того, відповідач посилається на те, що він повідомляв позивача 30.09.11р. про необхідність прибрати вагони. Однак, не зважаючи на це, позивач прибрав вагони лише 10.10.11р.

Представник третьої особи в судовому засіданні та у письмових поясненнях посилається на те, що немає жодного відношення до угоди про тимчасове користування під*їздною колією між ДП "Балаклійський ремонтний завод" та відповідачем від 22.09.11р. Дана угода відсутня на підприємстві, не зареєстрована встановленому порядку. ДП "Балаклійський ремонтний завод" не є ні стороною договору № 021449 від 12.11.01р., ані поручителем.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

12.11.01р. між Статутним територіально-галузевим об'єднанням Південна залізниця (Державне підприємство "Південна залізниця") (позивач) та Військовою частиною А-1352 (відповідач) було укладено договір № 021449 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за перевезення та надані послуги.

Згідно заявки на навантаження військового транспорту від 22.09.11р., відповідач просив позивача забезпечити його рухомим складом для навантаження 26.09.11р. на станцію Балаклія Південої залізниці.

Відповідно до пам'яток про подавання вагонів в період 27.09.11р.-28.09.11р. позивачем були подані під навантаження порожні вагони:

- 27.09.11р. по пам'ятці № 2 вагони №№ 44259885, 44371573, 44374254, 44633287, 44689644, 44690253, 44906774, 44926970, 44181949, 44931640;

- 28.09.11р. по пам'ятці № 3 вагони №№ 44900850, 44408060.

27.09.11р. була складена відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 1310002 на суму 1193,00 грн., 28.09.11р. відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 1310003 на суму 555,00 грн., які з боку відповідача підписані без заперечень.

13.10.11р. Харківською дирекцією залізничних перевезень отриманий лист від 10.10.11р. № 1327 з проханням прибрати з під'їзних колій ДП "Балаклійський ремонтний завод" (третя особа) залізничні платформи в кількості 12 одиниць та один людський вагон. В той же день, 13.10.11р., вагони були забрані з під'їзної колії ДП "Балаклійський ремонтний завод", складена пам'ятка № 1, відомість плати за користування вагонами № 13100004 на суму 81 959,20 грн., відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 13100001 на суму 1 624,10 грн. Зазначені документи підписані відповідачем із запереченнями, в яких він зазначив, що вагони були виставлені на під'їзду колію ще 30.09.11р. про що позивача було повідомлено листом № 1288 від 30.09.11р. та листом № 1327 від 10.10.11р.

Пунктом 2.4 розділу 2 договору відповідач зобов'язався здійснювати попередню оплату позивачу за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на рахунок позивача.

Відповідно до п.3.1 договору розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається вантажовласником (відповідачем), виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів.

Відповідно до умов договору, позивач списує з особового рахунку відповідача відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню і відображає їх в особовому рахунку на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т.ін., оформлених в паперовому або електронному вигляді.

Відповідач попередню оплату за перевезення вантажів згідно заявки від 22.09.11р. не здійснив.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що у разі відсутності на особовому рахунку відповідача коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг, а також відмови від оплати наданих послуг, позивач припиняє приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно ст.62 Статуту залізниць України (457-98-п) з одночасним віднесенням відповідальності на відповідача за невиконання плану перевезень, затримку вагонів (контейнерів) та зберігання вантажу.

Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України (457-98-п) за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовласника від зазначеної плати встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.09.99р. № 113 (z0165-99) (далі - Правила користування вагонами і контейнерами).

Відповідно до п.п.4, 5 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного приймання від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. Пам'ятка підписується відповідальною особою станції вантажовласника. Плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника. У разі неповернення залізниці вантажовласником вагона (контейнера) протягом 5 діб після прийняття їх вантажовласником плата за користування за ці 15 діб, а потім за кожні п*ять діб стягується, не очікуючи повернення вагона (контейнера).

Відповідно до п.12 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Розрахунок належних до сплати платежів позивачем проведено за методиками, викладеними в Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009 р. (z0340-09) ) та Статуті залізниць України (457-98-п) .

Суд не приймає заперечення відповідача, що він ще 30.09.11р. повідомив позивача про необхідність прибирання вагонів, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) про закінчення вантажних операцій та готовність вагонів до збирання локомотивом залізниці вантажовласник повинен повідомити станцію повідомленням за встановленою у додатку 12 до цих Правил формою.

Відповідачем, в порушення цього, не надано суду доказів належного повідомлення позивача про закінчення вантажних операцій та готовність вагонів до збирання.

Наданий відповідачем витяг з зошиту телефонних переговорів суд не приймає як належний доказ, оскільки він складений самим відповідачем та не зрозуміло за яким номером було передано телефонограму, як і не зрозуміло кому саме вона могла бути передана та ким саме, та чи повноважною на це особою передана. Окрім того, зазначене повідомлення взагалі не відповідає вимогам, встановленим п.4 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) та додатку 12 до цих Правил.

Наявний в матеріалах справи лист № 1288 від 30.09.11р. на адресу позивача, яким відповідач через відсутність фінансування відмовляється від використання вагонів та зобов'язується їх звільнити до 17 годин 30.09.11р. (арк.с.89) не є належним доказом, оскільки в матеріалах справи не має доказів його вручення, або хоча б направлення на адресу позивача.

Також, твердження відповідача про те, що вагони були розвантажені та готові для прибирання спростовується наданим позивачем актом загальної форми № 933 від 30.09.11р. (арк.с. 24), складеним позивачем відповідно до п.8 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) , якій підтверджує що станом на 19 год. 00 хв. 30.09.11р. дванадцять платформ на під'їзній колії ДП "Балаклійський ремонтний завод" були зайняті технікою.

Таким чином, станом на 12.10.11р., за відсутністю оплати, вагони не були звільнені від завантаженої техніки та відповідачем не було надано повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами.

Позивач на адресу відповідача направив претензію № ДН-2-02/507 від 27.10.11р. з вимогою сплатити суму основного боргу в розмірі 102 391,84 грн., а також нараховані 3% річних в розмірі 117,82 грн. та пеню в розмірі 680,74 грн. 17.11.11р. на адресу позивача надійшла відповідь, згідно якої відповідач, викладені у претензії вимоги, не визнає в повному обсязі, посилаючись на те, що оплата подачі, убирання та використання вагонів в період з 27.09.11р. по 30.09.11р. не була здійснена з причин, які від військової частини А-1352 не залежали, а сталися у зв'язку з невиконанням платіжних документів Управлінням Державного казначейства у Балаклійському районі Харківської області.

Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі господарських договорів, відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, та згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно п. ч.2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав належним чином.

Відповідач зазначає, що військова частина А 1352, як неприбуткова з 2008 року бюджетна установа, при укладанні договорів та здійсненні розрахунків за ними діє на підставі та в межах Бюджетного кодексу України (2542-14) , тому в межах бюджетних зобов'язань (оформлених відповідними договорами) отримує товари, роботи або послуги і тільки після цього здійснює платежі відповідно до взятих бюджетних зобов'язань. Відповідач посилається на те, що Бюджетним кодексом України (2542-14) не передбачена можливість здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг.

Судом не приймаються до уваги ці заперечення відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Державної казначейської служби України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством. Таким чином, дана норма не є імперативною та робить виключення з цього загального правила, відсилаючи до інших норм бюджетного законодавства.

Так, виключення з цього правила передбачено у Постанові Кабінету Міністрів України від 09.10.06р. № 1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (1404-2006-п) . Відповідно до п. 1 цієї Постанови встановлено що у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти замовники можуть передбачити попередню оплату у разі закупівлі транспортних послуг із залізничних перевезень.

Окрім того, сторони погодили дану умову щодо попередньої оплати у договорі, ніяких заперечень при підписанні договору, як і після цього з боку відповідача на адресу позивача не надходило.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Суд не приймає надану відповідачем додаткову угоду № 1 від 26.09.11р. до договору № 021449 від 12.11.11р. (арк.с.80) як доказ зміни сторонами умов договору в частині виключення з нього умов про попередню оплату виходячи з наступного.

Даною угодою сторони погодили викласти пункт 16 договору у новій редакції, а саме: "Розмір оплати та періодичність її внесення визначається Вантажовласником, виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів, затверджених калькуляцій. Розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за домовленістю сторін. Ціна даного договору (вартість послуг) становить 93 338,80 грн".

Суд звертає увагу на те, що договір № 021449 від 12.11.11р. взагалі не містить п. 16. В договорі лише 7 пунктів.

Окрім того, зазначена умова ніяким чином не виключає та не суперечить домовленості сторін щодо попередньої оплати, встановленої у п. 3.1 договору № 021449 від 12.11.11р.

Окрім того, суд звертає увагу на той факт, що навіть якщо б умови договору не передбачили передплату, а оплату по факту наданої послуги, то у відповідача на момент розгляду справи є зобов'язання перед позивачем за фактично надані послуги із надання вагонів під завантаження.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, що він мав намір на здійснення перевезення, на яке було передбачено фінансування, однак, з вини позивача дане перевезення не було здійснено, виходячи з наступного.

Для здійснення перевезення відповідач повинен був оформити комплект перевізних документів (в паперовому або електронному виді), надати начальнику станції відправлення для проведення перевірки оформлення, інших операцій та прийняття вантажу до подальшого перевезення. Такий порядок визначено "Правилами оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00р. № 644 (z0861-00) .

Оформлення перевізних документів для військових вантажів здійснюється за спеціальними інструкціями, а для небезпечних вантажів - згідно з Правилами перевезення небезпечних вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.11.08р. № 1430 (z0181-09) .

Відповідачем не надано до суду доказів надання станції відправлення комплекту перевізних документів для оформлення перевезення.

Окрім того, дане твердження відповідача спростовується наявним в матеріалах справи листом № 1285 від 30.09.11р. (арк.с.89), де він сам відмовляється від використання наданих позивачем вагонів посилаючись саме на відсутність фінансування на перевезення.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 102 391,84 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до п.4.4 договору у зв'язку з неналежним виконанням обов'язків в частині не проведення розрахунків за отримані послуги, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені в сумі 608,74 грн., який відповідає вимогам договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) .

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних в сумі 117,82 грн.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовна вимога в цій частині є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 509, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 175, 179 Господарського кодексу України, ст 49 Бюджетного кодексу (2542-14) , Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.06р. № 1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (1404-2006-п) , статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Військової частини А-1352, код ЄДРПОУ 07953401 (64200, м.Балаклія, вул.Арсенальна,1, р/р 26007028400000 в Харківській філії АКІБ "УкрСіббанк" ХРУ м.Балаклія, МФО 351641) на користь Державного підприємства "Південна залізниця", код ЄДРПОУ 01072609 (61052, м.Харків, вул.Червоноармійська, 7, р/р 2603210000201 в Харківській філії АБ "Експрес-банку", МФО 350716) - 102 391,84 грн. основного боргу, 608,74 грн. пені, 117,82 грн. 3% річних, 2 062,37 грн. судового збору.