Харківський міжрайонний прокурор Харківської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської районної державної адміністрації (позивач) до Кулиничівської селищної ради (відповідач) в якій просить суд визнати недійсним та скасувати державний акт на право користування землею 1,81 га на території Кулиничівської селищної ради Харківського району № 412 за 1993 рік, виданий Кулиничівською селищною радою Харківського району Харківської області споживчому товариству по спільній експлуатації гаражів, місць збереження автотранспортних засобів громадян "Авто-7", скасувати державну реєстрацію вищевказаного акту.

В обґрунтування позову прокурор вказував, що Харківською міжрайонною прокуратурою у квітні 2007 року було проведено перевірку звернення голови Харківської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів на неправомірні дії посадових осіб Кулиничівської селищної ради Харківського району щодо видачі державного акту на право користування землею № 412 за 1993 рік споживчому товариству "Авто-7". Під час перевірки було встановлено, що у 1993 році головою виконавчого комітету Кулиничівської селищної ради Харківського району споживчому товариству по спільній експлуатації гаражів, місць збереження автотранспортних засобів громадян "Авто-7" видано державний акт № Б 046224 (№ 412 - по книзі записів державних актів на право користування землею) на право користування землею 1,81 га на території Кулиничівської селищної ради, на земельну ділянку, яка у 1979 році надана у користування Харківській обласній раді Всеукраїнської спілки автомобілістів. Також, прокурор вказував, що державний акт № 412 за 1993 рік на право користування землею видано споживчому товариству "Авто-7" без відповідного рішення Кулиничівської селищної ради та на бланку держави, якої на час видачі акту не існувало (СРСР) із посиланням на законодавство, яке втратило чинність.

Відповідач надав до суду заперечення на позов в яких вказував, що він заперечує проти позову та провадження по справі підлягає закриттю, оскільки спір по справі не є спором про право, а дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

1-а 3-я особа на стороні позивача надала до суду письмові пояснення по справі в яких вказувала, що справа підлягає закриттю на підставі ст.ст. 12, 80 ГПК України.

3-я особа на стороні відповідача надала до суду відзив на позовну заяву в якому вказувала, що в задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

2-а 3-я особа на стороні позивача надала письмові пояснення на позов в яких вказувала, що позовна заява прокурора підлягає задоволенню.

Представники 1-ї 3-ї особи на стороні позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 05.06.2012 р. за вх. № Д570/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Інші учасники судового процесу про судове засідання були повідомлені належним чином, їх представники в призначене судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Представник 2-ї 3-ї особи на стороні позивача, через канцелярію господарського суду 18.05.2012 р. за вх. № 5408, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Дана заява господарським судом залучена до матеріалів справи та її господарський суд вважав за необхідне задовольнити.

Представники 1-ї 3-ї особи на стороні позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників 1-ї 3-ї особи на стороні позивача, встановив наступне.

Згідно позову прокурор вказує, що Харківською міжрайонною прокуратурою у квітні 2007 року було проведено перевірку звернення голови Харківської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів на неправомірні дії посадових осіб Кулиничівської селищної ради Харківського району щодо видачі державного акту на право користування землею № 412 за 1993 рік Споживчому товариство по спільній експлуатації гаражів, місць зберігання автотранспортних засобів громадян "Авто-7".

Під час перевірки було встановлено, що у 1993 році головою виконавчого комітету Кулиничівської селищної ради Харківського району Споживчому товариству по спільній експлуатації гаражів, місць збереження автотранспортних засобів громадян "Авто-7" було видано державний акт № Б 046224 (№ 412 - по книзі записів державних актів на право користування землею) на право користування землею 1,81 га на території Кулиничівської селищної ради, на земельну ділянку, яка у 1979 році була надана у користування Харківській обласній раді Українського республіканського товариства автомотолюбителів (на час проведеної перевірки - Харківська обласна рада Всеукраїнської спілки автомобілістів). Даний акт було видано Кулиничівською селищною радою Харківського району з порушенням діючого законодавства. Так, державний акт було видано без відповідного рішення Кулиничівської селищної ради, тобто з порушенням вимог статті 19 Земельного кодексу України (в редакції 1992 р.). Державний акт № 412 № Б 046224 на право користування землею 1,81 га за 1993 рік видано на бланку держави, якої на час видачі акту не існувало (СРСР) із посиланням на законодавство, яке втратило чинність (Основи земельного законодавства Союзу РСР та союзних республік). За результатами перевірки в діях посадових осіб Кулиничівської селищної ради Харківського району були встановлені ознаки злочину, передбаченого статтями 364, 365, 367 КК України. Однак, беручи до уваги той факт, що на час проведення перевірки термін притягнення до кримінальної відповідальності збіг, у відношенні посадових осіб Кулиничівської селищної ради Харківського району була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.04.2007 року, копія якої міститься в матеріалах справи.

При цьому суд зазначає, що доказів скасування вказаної постанови в матеріалах справи не міститься.

07.06.2007 р. Харківською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів за № 190 було направлено Харківському міжрайонному прокурору звернення щодо подачі адміністративного позову до Кулиничівської селищної ради у зв'язку з встановленням за результатами перевірки грубого порушення законодавства у діях посадових осіб Кулиничівської селищної ради при видачі державного акту № 412 у 1993 році.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.09 року по справі № 2-а-958/08/2070 за позовом Харківського міжрайонного прокурора в інтересах Харківської районної державної адміністрації до Кулиничівської селищної ради, треті особи - Споживче товариство по спільній експлуатації гаражів, місць зберігання автотранспортних засобів громадян "Авто-7", Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру", Харківська обласна організація Всеукраїнська спілка автомобілістів про визнання недійсним та скасування державного акту на право користування землею № 412 за 1993 рік було закрито провадження по справі та роз'яснено, що зазначений спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства відповідно до ст. 12 ГПК України, оскільки позовні вимоги ґрунтувалися на припинені права користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що доказів скасування Ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.09 року по справі № 2-а-958/08/2070 в матеріалах справи не міститься, у зв'язку з чим господарській суд приходить до висновку, що дана ухвала набрала законної сили.

Разом з цим господарський суд вважає за необхідне зазначити, що у п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. (v0006600-11) "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вказувалося, що у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Крім того, господарський суд зазначає, що у п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. (v0010600-11) "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" вказувалося, що господарські суди на загальних підставах вирішують спори, зокрема, пов'язані з визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що за значений спір по справі повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Таким чином, посилання відповідача та 1-ї 3-ї особи на стороні позивача щодо закриття провадження у справі з приводу того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства не можуть бути прийняти судом до уваги. Також, не можуть бути прийняти судом до уваги й посилання 1-ї 3-ї особи на стороні позивача з приводу того, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.2 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Під час розгляду справи представником 1-ї 3-ї особи на стороні позивача вказувалося про те, що спірна земельна ділянка виділялась не Кулинічівською селищною радою, а на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 07.12.1992 року, у зв'язку з чим ним до суду була надана копія рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 6 від 07.12.1992 року (заява представника 1-ї 3-ї особи на стороні позивача ОСОБА_4 вх. № 20111 від 12.08.2009 р.).

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 12.08.2009 р. провадження по справі зупинялося, а матеріали справи були направлені до слідчих органів для проведення перевірки законності рішення виконкому Харківської міської ради від 07.12.1992 року № 6 про надання земельної ділянки по вул. Тимурівців, 74 Споживчому товариству по спільній експлуатації гаражів, місць зберігання автотранспортних засобів громадян "Авто-7" та факту підробки цього рішення.

Також, ухвалою господарського суду Харківської області від 23.01.2012 р. провадження по справі було зупинено, а матеріали справи були направлені до слідчих органів в особі Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області для проведення додаткової перевірки.

Так, за результатами перевірки о/у СДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 14.03.2012 р. була прийнята постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ознаками складу злочину передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

У вказаній постанові зазначалося про те, що в ході виконання доручення суду щодо перевірки дійсності рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 6 від 07.12.1992 року, прокуратурою м. Харкова було отримано відповідь з юридичного департаменту Харківської міської ради №11242/9-11 від 17.11.2011 року в якій вказувалось, що в архівному відділі міської ради рішення виконкому Харківської міської ради від 07.12.1992 року № 6 про надання земельної ділянки по вул. Тимурівців, 74, СТ "Авто-7" відсутнє. В архівному відділі міської ради обліковується рішення виконавчого комітету міської ради № 6 від 13.01.1992 року «Про відвід земельних ділянок для індивідуального будівництва»з переліком земельних ділянок, в якому адреса: м. Харків, вул. Тимурівців, 74 не значиться.

Також, у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи було зазначено, що у своєму поясненні, ОСОБА_4 вказував, що копію рішення виконкому Харківської міської ради від 07.12.1992 року № 6 про надання земельної ділянки по вул. Тимурівців, 74 СТ "Авто-7", йому надав для представлення у суді, колишній голова правління СТ «Авто-7»ОСОБА_5 у березні 2009 року. У своєму поясненні, ОСОБА_5 пояснив, що копію рішення виконкому Харківської міської ради від 07.12.1992 року № 6 про надання земельної ділянки по вул. Тимурівців, 74 СТ "Авто-7" він завірив у 2006 році, після звірки з оригіналом. Вказану копію йому надав ОСОБА_6, який на теперішній час помер. Сам же оригінал рішення виконкому він передав у 2007 році новому голові правління СТ «Авто-7»ОСОБА_7. В ході додаткової перевірки було опитано колишнього голову СТ «Авто-7»ОСОБА_7, який пояснив, що його було призначено на вказану посаду 04.03.2007 року, одразу після керівництва ОСОБА_5 Останній йому дійсно передав пакет документів щодо діяльності СТ «Авто-7»згідно акту прийому-передачі, але рішення виконкому Харківської міської ради від 07.12.1992 року № 6 серед них не було.

Крім того, судом встановлено, що листом № 29 від 19.03.2007 р. архівний відділ Харківської районної державної адміністрації повідомляв Харківську міжрайонну прокуратуру, що у протоколах засідань виконавчого комітету Кулиничівської селищної ради за серпень 1992 року-грудень 1993 року рішення про надання земельної ділянки під автостоянку «Авто-7»не міститься.

У відповідності до ст. 9 Земельного кодексу України № 561-XII від 18.12.1990 р., який був чинним на дату видачі акту, було встановлено, що надання земельних ділянок у користуванні здійснюється селищними радами у порядку, встановленому ст. 19 цього Кодексу.

Статтею 19 Земельного кодексу України № 561-XII від 18.12.1990 р. було передбачено, що надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Крім того, даною статтею було передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що державний акт від 1993 року на право користування землею площею 1,81 га (Б № 046224), який зареєстровано в книзі записів держаних актів на право користування землею за № 412, був виданий Кулиничівською селищною радою Харківського району Харківської області без відповідного рішення Кулиничівської селищної ради в порушенням вимог статті 19 Земельного кодексу України № 561-XII від 18.12.1990 р.

Крім того, господарський суд зазначає, що державний акт від 1993 року на право користування землею площею 1,81 га (Б № 046224), зареєстрований в книзі записів держаних актів на право користування землею за № 412, було видано відповідачем всупереч вимог постанови Верховної Ради України № 2201-ХІІ від 13.03.1992 р. "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею" (2201-12) , чинної на дату видачі акту, якою була затверджена певна форма державного акту на право постійного користування землею.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

У відповідності до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи положення п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. (v0006600-11) "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" щодо визнання недійсними актів про право власності чи постійного користування, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню в частині визнання недійсним державного акту від 1993 року на право користування землею площею 1,81 га (Б № 046224), який був зареєстрований в книзі записів держаних актів на право користування землею за № 412 та виданий Кулиничівською селищною радою Харківського району Харківської області Споживчому товариству по спільній експлуатації гаражів, місць зберігання автотранспортних засобів громадян "Авто-7", а в решті позову необхідно відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд, керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, вважав за необхідне стягнути з відповідача в доход бюджету суму судового збору у розмірі 357,67 грн., у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 9, 19 Земельного кодексу України № 561-XII від 18.12.1990 р., ст.ст. 13, 19, 142 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт від 1993 року на право користування землею площею 1,81 га (Б № 046224), який був зареєстрований в книзі записів держаних актів на право користування землею за № 412 та виданий Кулиничівською селищною радою Харківського району Харківської області Споживчому товариству по спільній експлуатації гаражів, місць зберігання автотранспортних засобів громадян "Авто-7".

В решті позову відмовити.

Стягнути з Кулиничівської селищної ради (62404, Харківська область, Харківський район, смт. Кулиничі, вул. 7-ї Гвардійської армії, буд. 14, код ЄДРПОУ 04396704) в доход бюджету (номер рахунку 31215206783003, одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код одержувача - 37999654, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) 357,67 грн. судового збору.