Заявлено позов про стягнення з ТОВ «А4 Консалтинг»коштів, що не підлягали оплаті, в сумі 25 000,00 грн. з урахуванням річних, нарахованих згідно ст. 625 Цивільного кодексу України в сумі 410,96 грн., та стягнення неустойки в сумі 14 832,00 грн. за несвоєчасне виконання робіт за договором № 2011/24 від 12.07.2011 року.

Позовні вимоги в частині повернення коштів обґрунтовані тим, що відповідач отримав суму 25 000,00 грн. двічі -спочатку за договором № 2011/5 від 14.06.2011 року, а потім повторно за договором № 2011/24 від 12.07.2011 року і, в порушення приписів пункту 2.3. договору № 2011/5, не зарахував отримані ним за цим договором кошти в сумі 25 000,00 грн. в рахунок оплати робіт за договором № 2011/24, в зв'язку з чим у нього виник обов'язок повернути кошти в сумі 25 000,00 грн., отримані за договором № 2011/24.

Позовні вимоги в частині сплати річних позивач обґрунтовує приписами статті 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги в частині стягнення неустойки обґрунтовує положеннями пункту 7.2. договору № 2011/24, яким встановлено, що при порушенні виконавцем (відповідачем) строків належного виконання робіт більше, ніж на 5 календарних днів по відношенню до дати закінчення робіт, визначеної в Календарному плані, замовник вправі зупинити фінансування робіт, а виконавець зобов'язується сплатити на користь замовника пеню в розмірі 1% від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожен день прострочення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2012 порушено провадження по справі № 5011-53/3585-2012, розгляд справи призначено на 13.04.2012.

В судове засідання 13.04.2012 представники сторін не з'явилися, проте представник позивача через канцелярію суду подав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі та заяву про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 48 042,96 грн., в тому числі 25 000,00 грн. основного боргу, 22 632,00 грн. пені, 410,96 грн. 3% річних.

Враховуючи те, що нез'явлення представників сторін в засідання суду та невиконання відповідачем вимог суду, викладених в ухвалі суду від 23.03.2012, перешкоджає вирішенню спору по суті, господарський суд ухвалою від 13.04.2012 відклав розгляд справи на 21.05.2012.

Відповідач в судовому засіданні 21.05.2012 заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність. Правом на подачу письмового відзиву на позов відповідач не скористався. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що суму, сплачену за договором № 2011/5 було враховано при визначенні ціни договору № 2011/24, роботи було виконано відповідачем належним чином і у визначені строки, а позивач безпідставно відмовляється їх приймати. Просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 21.05.2012 за клопотанням сторін продовжено строк розгляду справи.

В судовому засіданні 21.05.2012, в порядку ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 05.06.2012.

У даному судовому засіданні 05.06.2012 представник позивача підтримав заявлені вимоги в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважність причин відсутності представника відповідача у судовому засіданні суд не повідомлений.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.06.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

Між Приватним підприємством «Деліція»(замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «А4 Консалтинг» (виконавець, відповідач) було укладено договір № 2011/5 від 14.06.2011, згідно умов якого (пункт 1.1. договору) виконавець зобов'язався виконати роботи з попереднього ознайомлення з бізнес-процесами замовника з метою підготовки рекомендацій з кількісного та якісного складу підсистем, що впроваджуються, для подальшого виконання проекту побудови автоматизованої системи управління підприємством замовника на базі програмного забезпечення конфігурації на платформі «1С. Підприємство 8», а замовник відповідно зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Роботи за договором № 2011/5 було виконано, що не заперечується позивачем, прийнято ним за Актом від 30.06.11р. № 20600000036 та оплачено в повному обсязі, тобто в сумі 25 000,00 грн. (платіжне доручення від 16.06.11р. № 7519).

Пунктом 2.3. договору № 2011/5 сторони встановили, що в разі укладення в подальшому між ними договору на побудову автоматизованої системи управління вказана в пункті 2.1. договору № 2011/5 вартість входить до вартості проведення робіт за таким договором.

12.07.2011 між цими ж сторонами було укладено такий договір № 2011/24 на виконання проекту побудови автоматизованої системи управління підприємством замовника на базі програмного забезпечення конфігурації Управління виробничим підприємством для України, що використовується на платформі «1С. Підприємство 8».

Вартість робіт за даним договором визначається загальною вартість етапів робіт і становить 250 000,00 грн. без ПДВ. Вартість окремих етапів робіт в розрізі під етапів наведена в Протоколі узгодження договірної ціни, який є Додатком № 2 до Договору та є його невід'ємною частиною (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.2. Договору оплата робіт за договором здійснюється поетапно на підставі Графіка оплат, який є Додатком № 3 до договору та є його невід'ємною частиною. Платежі, для яких в Графіку оплат вказано призначення платежу як передоплата, здійснюється суворо у відповідності з Графіком оплат. Платежі для яких в Графіку оплат вказано призначення платежу як остаточна оплата, сплачуються в строки, передбачені Графіком оплат, однак в любому випадку протягом 3 робочих днів з моменту підписання сторонами Актів виконаних робіт по відповідним етапам.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем було виконано підготовчі роботи на суму 25 000,00 грн., які було прийнято за Актом виконаних робіт від 29.07.2011 №20600000038 та оплачено позивачем згідно платіжного доручення від 18.07.2011 № 7799.

Як вбачається зі згаданого Акту виконаних робіт, ці роботи є роботами за етапом № 0 Календарного плану договору № 2011/24. В той же час, Календарний план виконаних робіт (Додаток № 1 до договору № 2011/24), наданий позивачем, не містить етапу № 0, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження внесення до Календарного плану виконаних робіт відповідних змін. Тому суд доходить висновку про те, що роботи за етапом № 0 - це саме роботи, які вже було виконано за договором № 2011/5 та вартість яких підлягала врахуванню при оплаті робіт за договором № 2011/24.

Підтвердженням цього є також однакове призначення платежів на суму 25 000,00 грн. згідно банківських виписок, наданих позивачем, за 16.06.2011 та 18.07.2011 -«за передпроектне дослідження згідно рахунку».

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що сплачені ним за договором № 2011/24 кошти в сумі 25 000,00 грн. за «підготовчі (передпроектні) роботи»оплаті не підлягали, оскільки їх вартість мала бути зарахована в рахунок оплати цієї суми за договором № 2011/5.

Відповідачем не надано суду доказів врахування суми в розмірі 25 000,00 грн., отриманої за договором № 2011/5, в якості оплати робіт за договором № 2011/24, тому суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги позивача про повернення цієї суми.

Заперечення представника відповідача про те, що суму, сплачену за договором № 2011/5 було враховано при укладенні договору № 2011/24 судом до уваги не приймаються, оскільки на їх підтвердження відповідачем не надано жодних доказів. Договір № 2011/24 та Додатки до нього, наявні в матеріалах справи, не містять жодних положень щодо зарахування суми, сплаченої за договором № 2011/5, в оплату робіт за договором № 2011/24 або зменшення ціни договору № 2011/24 на суму оплати за договором № 2011/5. Згідно частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна договору згідно статті 180 Господарського кодексу України є його істотною умовою і сторони при укладенні господарського договору зобов'язані узгодити його ціну.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 410,96 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України божник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає вищезазначені вимоги позивача безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки позивач вимагає повернення коштів, які не підлягали оплаті, які за своєю правовою природою не є простроченим грошовим зобов'язанням, на яке можливо нараховувати інфляційні та відсотки. Правові підстави для нарахування відсотків відсутні, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Стосовно порушення відповідачем зобов'язань за договором № 2011/24 в частині належного виконання робіт судом встановлено наступне.

Згідно загального припису статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем надано суду Календарний план (Додаток № 1) до договору № 2011/24, яким встановлено строки виконання робіт по етапах та строки остаточного виконання робіт. Як вбачається з цього Календарного плану, остаточне введення системи в експлуатацію мало відбутись до 11.11.2011, а післяпроектне супроводження системи в експлуатації мало завершитись 25.11.2011 і саме ця дата є датою повного виконання робіт за договором №2011/24.

Пунктом 6.11. договору № 2011/24 визначено, що роботи за кожним черговим етапом починаються тільки після підписання актів виконаних робіт за попереднім етапом.

Статтею 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно пункту 5.2. договору № 2011/24 виконавець зобов'язується виконати роботи в строки, визначені Календарним планом. Відповідачем не надано суду доказів внесення змін до Календарного плану, копію якого надано позивачем, в частині строків виконання робіт.

Згідно пункту 6.3. договору № 2011/24 на підтвердження належного виконання робіт сторони домовились підписати акт виконаних робіт. При цьому, приймання результатів виконання робіт за критерієм якості відбувається відповідно до Функціональних вимог та Технічного проекту після затвердження таких, а до їх затвердження -відповідно до інших умов договору.

Пунктом 6.4. договору № 2011/24 встановлено, що результати виконання робіт з реалізації проекту щомісячно передаються замовнику у вигляді Актів приймання-передачі встановленої в Додатку № 4 до договору форми. Згідно пунктів 6.5. та 6.6. договору замовник повинен протягом 3-х днів з дати отримання Акту приймання-передачі підписати його або надати мотивовану відмову у вигляді Протоколу здачі-приймання із зазначенням помилок невідповідностей розробленої системи Технічному проекту та Функціональним вимогам (Додаток № 5 до договору).

Стаття 853 Цивільного кодексу України передбачає обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

З матеріалів справи вбачається, що 06.06.2011 відповідач направив відповідачу з описом вкладення рахунки на оплату та акти виконаних робіт від 28.09.2011, від 18.10.2011, від 26.10.2011, від 15.11.2011 та від 05.12.2011, які було отримано позивачем 12.12.2011. Доказів надання замовнику цих рахунків та актів раніше відповідач не надав.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача про те, що роботи відповідачем було виконано несвоєчасно, тобто в порушення строків, визначених Календарним планом.

Зважаючи на приписи пункту 6.11. договору № 2011/24 виконання відповідачем робіт за кожним наступним етапом після прийняття робіт за попереднім етапом було його власною ініціативою, адже цим пунктом в імперативній формі встановлено, що роботи за кожним черговим етапом починаються тільки після підписання актів виконаних робіт за попереднім етапом.

Позивачем надано суду копію Протоколу здачі-приймання від 14.12.2011 разом з супроводжувальним листом та доказами їх направлення відповідачу, з яких вбачається, що він, як замовник, відмовився приймати роботи, посилаючись на їх неналежну якість, розбіжності між Актами та рахунками, невідповідність реального обсягу робіт визначеному в Актах, а також на факт відсутності розробленого та затвердженого Технічного проекту, який є передумовою для виконання робіт.

Відповідно до пункту 6.7. договору № 2011/24 отриманий виконавцем Протокол здачі-приймання розглядається виконавцем на відповідність Технічному проекту та Функціональним вимогам після їх затвердження, а до їх затвердження -на відповідність іншим умовам договору і після цього складається зустрічний Протокол встановленої форми. Відповідачем не надано суду доказів складання та направлення позивачу такого зустрічного протоколу.

Також відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що всупереч умовам договору ним не було складено та затверджено Технічний проект, хоча роботи за договором мали виконуватись у чіткій відповідності до цього Технічного проекту.

Таким чином, відповідачем не доведено суду факту належного виконання ним робіт за етапами № 11, 12, 13, 15 та 21 Календарного плану та не спростовано доводи позивача про неналежне та несвоєчасне виконання робіт за цими етапами, зафіксовані в Протоколі здачі-приймання.

Згідно статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження прострочення кредитора або наявності обставин, передбачених статтею 617 Цивільного кодексу України, отже, суд виходить з факту відсутності таких обставин.

Правові наслідки порушення зобов'язання визначено статтею 611 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Перелік підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання встановлено статтею 617 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем не доведено суду, що порушення ним зобов'язань за договором №2011/24 сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також відповідачем не спростовано доводи позивача про неспроможність відповідача виконати роботи за договором належним чином.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Доводи відповідача про те, що неможливість своєчасного та належного виконання робіт викликана перешкодами з боку позивача, як замовника, не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджені жодними доказами. До того ж суд враховує, що ініціатором укладення договорів № 2011/5 та № 2011/24 був саме позивач, який зацікавлений у своєчасному встановленні та функціонуванні системи.

Пунктом 7.2. договору № 2011/24 встановлено, що при порушенні виконавцем строків належного виконання робіт більше, ніж на 5 календарних днів по відношенню до дати закінчення робіт, визначеної в Календарному плані, замовник вправі зупинити фінансування робіт, а виконавець зобов'язується сплатити на користь замовника пеню в розмірі 1% від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожен день прострочення.

Згідно Календарного плану виконання робіт за етапом № 11 (навчання персоналу) мало бути завершене 26.09.2011. Акти виконаних робіт за цим етапом отримано позивачем 12.12.2011, але позивач відмовився підписувати ці Акти, надавши відповідачу у визначені договором порядку та строки Протокол здачі-приймання. Не направивши позивачу зустрічний Протокол здачі-приймання, відповідач тим самим не спростував наявність недоліків та не довів належне виконання робіт за цим етапом.

Аналогічна ситуація склалася з виконанням та передачею робіт за етапами № 12, 13, 15 та 21. Відповідачем не надано суду доказів належного виконання робіт за цими етапами ні в строки, визначені договором, ні пізніше.

Посилання представника відповідача на те, що Акти приймання-передачі, підписані ним в односторонньому порядку, є належним доказом виконання робіт не приймаються судом до уваги, як необґрунтовані та такі, що суперечать умовам договору № 2011/24.

Враховуючи зазначене, суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем неустойки відповідачу згідно пункту 7.2. договору № 2011/24 за порушення строків виконання робіт.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку пені судом було виявлено помилки.

У зв'язку з наведеним судом було виконано власний розрахунок пені, у відповідності до якого стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 21 840,00 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не спростовано доводи позивача, покладені в основу позовних вимог, тому суд доходить висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем не надано суду доказів понесення ним витрат на послуги адвоката, тому у суду відсутні правові підстави для покладення цих витрат на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 66, 75, 82- 85 ГПК України, суд

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А4 Консалтинг»(04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, код в ЄДРПОУ 33552531) на користь Приватного підприємства «Деліція»(08292, Київська область, м. Буча, вул. Заводська, 2-В, код в ЄДРПОУ 31202174) отримані ним кошти, що підлягали оплаті, в сумі 25 000,00 грн. (двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок), неустойку в сумі 21 840,00 грн. (двадцять одну тисячу вісімсот сорок гривень 00 копійок) та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 569,92 грн. (одну тисячу п'ятсот шістдесят дев'ять гривень 92 копійки).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В решті позовних вимог відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.