За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Енвірон» про стягнення 526 222,81 грн. та повернення майна

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача ОСОБА_2 -представник від відповідача Боюка В.В. -представник від третьої особине з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» 65 000 грн. основного боргу з орендних платежів, 390 000 грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна, 67 500 грн. збитків (упущеної вигоди), 3 055 грн. інфляційних витрат та 667,81 грн. 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору суборенди б/н від 02.03.2010; зобов'язання Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» повернути приміщення на двох поверхах площею 300 кв.м, які знаходяться в м.Сімферополі по вул. К. Лібкнехта, 38, літ. «Д»за актом приймання-передачі в десятиденний строк з дати набрання рішенням законної сили.

рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим № 5002-24/6148-2010 від 09.03.2011 позов задоволено частково та стягнуто з Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет»на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 65 000 грн. основного боргу з орендних платежів, 3 055 грн. інфляційних витрат та 667,81 грн. -3% річних. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2011 у справі №5002-24/6148-2010 скасовано, матеріали справи направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2011 у справі № 3/139 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 65 000, 00 грн. основного боргу по орендній платі за серпень 2010 року, 3 055 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 667,81 грн. -3% річних, 687,22 грн. витрат по сплаті державного мита та 30,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 вказане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 у справі № 3/139 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 у справі № 3/139 колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 390 000,00 грн. неустойки на підставі ч. 2 статті 785 ЦК України з посиланням на статтю 782 Цивільного кодексу України, господарські суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що, всупереч приписам цієї норми закону, доказів тому, що TOB «Енвірон» зверталось з позовними вимогами до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 щодо наявності боргу з орендної плати за спірні приміщення за три місяці підряд в матеріалах справи відсутні. За таких обставин, є сумнівними висновки господарських судів про те, що як на момент звернення з позовом, так і на момент винесення рішення право позивача щодо повернення орендованого відповідачем майна не порушено. В зв'язку з зазначеним, викликаються сумніви висновки місцевого, господарського суду, з якими погодилась апеляційна інстанція, щодо відсутності факту невиконання відповідачем свого обов'язку з повернення майна з суборенди. Також Вищий господарський суд України звернув увагу, що судами належним чином не з'ясовано предмет спору у даній справі.

Справу № 3/139 передано на новий розгляд судді Смирновій Ю.М., справі присвоєно № 3/139-11/93-2012.

Під час нового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги.

Позов мотивовано тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору суборенди відповідачем не сплачено орендну плату за серпень 2010 року, в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 65 000,00 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 3 055,00 грн. та 3% річних в сумі 667,81 грн. Крім цього, за неналежне виконання зобов'язань щодо своєчасного повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору суборенди позивачем нарахована неустойка в розмірі 390 000,00 грн. Також позивач вважає, що ним понесені збитки в розмірі 67 500,00 грн. у вигляді неотриманих доходів від суборенди майна.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що орендоване майно за час, за який вимагається стягнення коштів (серпень 2010 року) перебувало у користуванні, володінні та розпорядженні власника -TOB «Енвірон», а тому, на думку відповідача позовні вимоги є необґрунтованими. Крім того, відповідач стверджує, що право на витребування спірного майна у позивача відсутнє, оскільки з вересня 2010 року орендні відносини між позивачем та третьою особою припинено.

Третя особа на вимогу ухвали суду надала письмові пояснення по справі, в яких підтверджує факт надання приміщення в орендне користування позивачеві, а також зазначає, що TOB «Енвірон» 11.09.2010 відмовилось від вказаного договору оренди в односторонньому порядку у зв'язку з несплатою орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

01.07.2002 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енвірон» (орендодавець, третя особа) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар, позивач) було укладено договір оренди № б/н (далі - Договір оренди), відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у володіння по акту приймання - передачі двоповерхову будівлю по вул. К. Лібкнехта, 38, літ. «Г». Загальна площа будівлі складає 300 кв. м.

На виконання умов Договору оренди третьою особою було передано позивачу зазначене майно, що підтверджується наявним матеріалах справи актом приймання - передачі від 01.07.2002.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди строк оренди встановлено з 01.10.2002 по 01.10.2017.

Пунктом 2.2.5 Договору оренди передбачено, що орендар (тобто позивач по справі) вправі здавати орендований об'єкт в суборенду.

02.03.2010 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним вищим навчальним закладом «Європейський університет» (суборендар, відповідач) було укладено договір суборенди б/н (далі -Договір суборенди), відповідно до умов якого (п. 1.1.) позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування приміщення площею 300 кв. м, що розміщено за адресою м. Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта, 38, корпус «Д» на двох поверхах будівлі. Приміщення передається в оренду з метою організації навчального процесу.

Відповідно до п. 2.1 договору суборенди орендар вступає у строкове платне користування приміщенням у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору, акту приймання - передачі приміщення та оплати за поточний місяць.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акта приймання-передачі, 02.03.2010 зазначене приміщення було передано позивачем та прийнято відповідачем у суборендне користування.

При цьому, фактично об'єктом суборенди за Договором суборенди № б/н від 02.03.2010 є саме будівля по вул. К. Лібкнехта, 38, літ. «Г». В тексті договору допущено технічну помилку, факт чого представниками сторін не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 3 ст. 774 передбачено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору суборенди орендна плата визначається за погодженням сторін і становить 65 000,00 грн. на місяць, включаючи комунальні платежі та плату за електроенергію, яка вноситься авансовим платежем до п'ятого числа поточного місяця.

Згідно з п. 4.2 Договору суборенди до обов'язків орендаря входить, зокрема, своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Таким чином, підписавши Договір суборенди від 02.03.2010, відповідач набув обов'язку своєчасно та в повному обсязі сплачувати оренду плату в порядку та розмірах, передбачених вказаним договором.

Частиною 2 ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 9.1. Договору суборенди даний договір укладено строком на 6 місяців, що діє до 02.09.2010.

Пунктом 9.6 Договору суборенди встановлено, що чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та п. 9.6 Договору суборенди, суд приходить до висновку, що Договір припинив свою дію з 02.09.2010.

Посилання відповідача на наявність листування щодо дострокового припинення дії Договору з огляду на відсутність умов про право на односторонню відмову, відсутність волевиявлення обох сторін на їх припинення та встановлені рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2010 у справі №5002-18/3622-2010 за позовом Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору суборенди та зобов'язання вчинити певні дії обставини є безпідставним.

Будь-які докази, які б свідчили про дострокове розірвання або визнання недійсним у встановленому законом порядку Договору суборенди, у справі відсутні.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується чинність Договору суборенди у період з 02.03.2010 по 02.09.2010, та як наслідок обов'язковість їх до виконання сторонами у вказаний період.

Але, до закінчення строку дії Договору суборенди, а саме 31.07.2010, відповідачем було залишено орендовані приміщення та здано їх на зберігання третій особі по справі, яка є власником вказаних приміщень, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою третьої особи.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

З огляду на викладені норми вбачається обов'язок орендаря (суборендаря) сплачувати оренду плату за весь час дії договору оренди. При цьому, невикористання такого майна орендарем з огляду на приписи ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України не звільняє орендаря (суборендаря) від сплати суборендних платежів до закінчення строку дії відповідного договору та повернення майна суборендодавцю, на отримання яких у період дії договору суборендодавець розраховував при його укладенні.

Наведеним спростовується твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку сплачувати орендні платежі за Договором суборенди з 31.07.2010 у зв'язку із поверненням спірного приміщення ТОВ «Енвірон» та передання на відповідальне зберігання йому спірного майна 31.07.2010.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами сплатити орендну плату за серпень 2010 року (листи вих. 19/08-3 від 19.08.2010, вих. №25/08-11 від 25.08.2010, вих. № 03/09-1 від 03.09.2010, які згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень були отримані відповідачем 31.08.2010, 06.09.2010, та 05.09.2010 відповідно). Крім того, у зазначених листах позивач повідомляє про те, що Договір суборенди припиняє свою дію з 02.09.2010 та продовжений не буде.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідачем так погашена і не була.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за серпень 2010 року у розмірі 65 000,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.

Також, за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 055 грн. інфляційних втрат та 667,81 . 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за серпень 2010 на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки за прострочення по поверненню орендованого майна за Договором суборенди у розмірі 390 000,00 грн.

Згідно із ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (435-15) .

Положеннями ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 2.3, 2.4, 2.5 Договору у разі припинення цього договору приміщення повертається орендарем орендодавцю в п'ятиденний термін по акту прийому-передачі. Орендар повертає приміщення орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Приміщення вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до позивача з пропозицією розірвати Договір суборенди та листом № 1/12-435-В2 від 29.07.2010 повідомив про те, що з 01.08.2010 орендоване приміщення використовуватися ним не буде. В якості додатка до вказаного листа відповідачем надіслано акт прийому-передачі приміщення від суборендаря до суборендодавця.

Листом № 1/12-472-В2 від 27.08.2010 відповідач звернувся до позивача з проханням з'явитись 02.09.2010 о 10:00 для прийняття орендованого приміщення.

У зв'язку із відсутністю відповідей на вказані повідомлення та нез'явленням представника для прийняття спірного майна відповідач звернувся до суду із позовом про розірвання Договору (справа господарського суду Автономної Республіки Крим №№5002-18/3622-2010), а спірне майно передав ТОВ «Енвірон», що підтверджується додатком до акту прийому-передачі приміщення від 31.07.2010, а також розписками представників відповідача та третьої особи на акті прийому-передачі приміщення від 02.09.2010. Про отримання від відповідача спірного приміщення ТОВ «Енвірон» неодноразово повідомляло позивача.

Посилання позивача на довідку Південного поштамту, відповідно до якої начебто поштове відділення К-179 не приймало 27.08.2110 від відповідача листів для відправки на адресу позивача до уваги судом не приймається, оскільки ні оригіналу, ні належним чином засвідченої копії вказаної довідки позивачем суду не надано.

Посилання позивача на відповідь Кримської дирекції Поштамту-центру поштового зв'язку № 1 (№ 5477/9/1 від 05.05.2011), яка, на думку позивача, свідчить про те, що зазначені вище листи відповідачем на адресу позивача не надсилались взагалі, судом відхиляються з огляду на наступне. У вказаному листі-відповіді повідомляється, що за період з 27.08.2010 по 02.09.2010 цінні листи з міста Києва на ім'я позивача у надходженні не зареєстровані. Проте той факт, що саме в цей період не зареєстровані у вказаному відділенні поштового зв'язку листи на ім'я позивача, по перше, не виключає самого факту відправлення зазначеної кореспонденції, а по-друге, не спростовує можливості надходження кореспонденції до або після зазначеної дати.

Отже, на момент закінчення дії Договору позивачу було відомо, що орендоване приміщення звільнено, майно не використовується відповідачем ще з 01.08.2010, а з огляду на наявність у позивача відповідного акту повернення такого майна (направленого йому згідно листа № 1/12-435-В2 від 29.07.2010), він не був позбавлений права підписати його в момент припинення дії Договору (02.09.2010).

Таким чином, з огляду на викладене правові підстави для стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання зобов'язання по поверненню спірного приміщення та майна відсутні, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 67 500,00 грн. за неповернення орендованого приміщення згідно Договору суборенди суд відзначає наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. В обґрунтування протиправної поведінки та вини відповідача позивач вказує на те, що у зв'язку із неповерненням відповідачем після закінчення строків дії Договорів орендованого приміщення він був позбавлений можливості передати таке майно в подальшу оренду (суборенду).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

По-перше, судом встановлено відсутність вини відповідача у неповерненні спірного приміщення позивачу у зв'язку із закінченням строку дії Договору.

По-друге, матеріалами справи підтверджується неодноразове повідомлення позивача про те, що спірне приміщення передано відповідачем на зберігання третій особі.

Доказів наявності обставин, які перешкоджали б позивачу підписати наявні в нього акти повернення спірного майна з проставленням відповідних дат чи звернутися до третьої особи для отримання спірного приміщення, майна для подальшого передання його в оренду (суборенду) матеріали справи не містять, що виключає наявність протиправної поведінки відповідача.

Наведені обставини свідчать про відсутність протиправної поведінки та вини відповідача, що виключає можливість задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди.

Також, позивачем заявлено вимоги про зобов'язання відповідача повернути за актом прийому-передачі спірне приміщення.

Із матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками судового процесу, що як на момент подачі позову, так і на момент вирішення спору судом, спірне майно не перебувало у володінні (користуванні) відповідача (знаходилось у ТОВ «Енвірон»).

Відтак, відповідач не може бути примушений до зобов'язання вчинити дії щодо повернення спірного приміщення та майна яке в нього відсутнє, а тому правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Крім того, суд відзначає, що в письмових поясненнях третя особа стверджує про вчинення нею односторонньої відмови від Договору оренди з 11.09.2010 у зв'язку з несплатою позивачем орендної плати протягом трьох місяців. Проте вказана позиція третьої особи судом до уваги не приймається, оскільки, по-перше, строк дії та чинність укладеного між третьою особою та позивачем Договору оренди після 02.09.2010 (дати закінчення строку дії Договору суборенди) не є предметом розгляду по справі №3/139-11/93-2012, а по-друге, наявність чи відсутність у позивача прав орендаря спірного приміщення після закінчення строку дії Договору суборенди жодним чином не впливає наявність встановлених вище обставини і, як наслідок, на висновки суду стосовно заявлених позовних вимог в рамках даної справи.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України недоплачене позивачем за розгляд даного позову державне мито в розмірі 3 647,23 грн. (5 262,23 грн. (1% від загальної суми майнової вимоги) + 85 грн. за вимогу немайнового характеру -1 700 грн. мита сплаченого позивачем) підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет»(м. Київ, бул. Вернадського, 16-В, ідентифікаційний код 24366800) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 65 000 (шістдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу по орендній платі за серпень 2010 року, 3 055 (три тисячі п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 667 (шістсот шістдесят сім) грн. 81 коп. - 3% річних, 687 (шістсот вісімдесят сім) грн. 22 коп. витрат по сплаті державного мита та 30 (тридцять) грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України недоплачене державне мито в розмірі 3 647 (три тисячі шістсот сорок сім) грн. 23 коп.

рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 08.06.2012