За позовом Акціонерного товариства "Евроспорт" [Еurоsрогt Societe Anonyme]

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віа Медіа"

про стягнення 1 026 430,00 дол. США

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю № 05/01/12 від 10.01.2012 р.

ОСОБА_2 за довіреністю № 06/03/12 від 23.03.2012 р.;

ОСОБА_3 за довіреністю № 03/01/12 від 10.01.2012 р.

В судовому засіданні був присутній вільний слухач ОСОБА_4

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Евроспорт" [Еurоsрогt Societe Anonyme] звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віа Медіа" про стягнення 1 026 430,00 дол. США.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань згідно з укладеною між сторонами Стислою угодою про ретрансляцію каналів "Eurosport SD" та "Eurosport SD 2" у аналоговій та цифрових мережах від 18.01.2011 р. не сплачував передбачених нею платежів, у зв'язку з чим у нього утворився борг перед позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/3504-2012, розгляд справи призначено на 11.04.2012 р.

06.04.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, зокрема, з тих підстав, що Стисла угода від 18.01.2011 р., на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, між сторонами не укладалась. При цьому, відповідач зазначає, що 18.01.2011 р. ним дійсно було підписано та направлено позивачу електронною поштою пропозицію укласти попередній договір, розраховуючи на її акцепт, однак відповідь на неї в розумні строки не надійшла і лише у жовтні 2011 року відповідачем було отримано електронною поштою від представника позивача файл з текстом Стислої угоди. Також, відповідач звертає увагу на те, що стислою угодою не було врегульоване і технічно не вирішено питання доступу до каналів (передача декодерів, смарт-карт), що є, на його думку, істотними умовами для укладення та виконання такого договору, та на те, що жодна зі сторін Стислої угоди протягом всього часу 2011 року фактично не виконувала зобов'язань, передбачених її умовами.

11.04.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення з урахуванням відзиву ТОВ "Віа Медіа", відповідно до яких він зазначає про те, що спірна угода була укладена шляхом направлення представником позивача ОСОБА_5 18.01.2011 р. електронною поштою представнику відповідача ОСОБА_6 пропозиції укласти угоду разом з її проектом. Того ж дня, згідно твердження позивача, відповідач здійснив акцепт та надіслав електронною поштою підписану відповідачем угоду. При цьому, позивач звертає увагу на лист компанії "Воля" від 28.09.2011 р., в якому вказано, що компанія "Євроспорт" у грудні 2010 року зробила нову пропозицію з новими умовами, починаючи з 01.01.2011 р., яка була прийнята і підписана. Також, позивач вказує на те, що отримавши від відповідача підписану угоду, він вчинив дії на її виконання в частині приписів п. 9 Стислої угоди щодо розірвання угод про ретрансляцію каналів з іншими операторами, згідно переліку, наведеного в угоді. Крім того, позивач зазначає про відсутність в законодавстві приписів про те, що істотною умовою таких договорів є умова про доступ до каналів.

У судовому засіданні 11.04.2012 р. судом оголошувалась перерва до 23.04.2012 р.

23.04.2012 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло доповнення до відзиву, відповідно до якого він звертає увагу на те, що відповідно до приписів ст. 645 ЦК України, оскільки позивачем не було прийнято пропозицію укласти договір протягом нормально необхідного для акцепту часу, - угода не породжує для позивача та відповідача будь-яких прав та обов'язків. Крім того, відповідач стверджує про недотримання простої письмової форми угоди в порушення приписів Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) ; про відсутність домовленості щодо використання при укладенні договорів інших видів електронних підписів в електронному документообігу та використання положень Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (851-15) та "Про електронний цифровий підпис" (852-15) , а також звертає увагу на те, що він не ідентифікував електронних копій проекту Угоди електронним цифровим підписом директора ТОВ "Воля", не засвідчував електронних копій проекту угоди електронним цифровим підписом, що призначений для засвідчення електронного документу печаткою ТОВ "Воля". Також, відповідач зазначає, що згідно з преамбулою Стислої угоди з 18.01.2011 р. припиняється дія Договору про ретрансляцію каналів "Eurosport SD" та "Eurosport SD 2" № VII/32/06.016136, укладеного 01.01.2007 р. між АТ "Евроспорт" та ТОВ "Воля-кабель", на підставі якого ТОВ "Воля-кабель" набуло право на використання об'єктів інтелектуальної власності -зазначених програм "Eurosport SD" та "Eurosport SD 2", проте як вказаний Договір виконувався протягом 2011 року, про що свідчать відповідні платіжні доручення та рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012 р. у справі № 10/577, яким встановлено припинення договору лише 31.12.2011 р. Крім того, відповідач вказує на те, що позивач звертався до нього з позовом про зобов'язання виконувати умови спірної стислої угоди до 31.12.2013 р., проте відмовився від поданого позову, про що свідчить ухвала господарського суду міста Києва від 21.02.2012 р. у справі № 5011-10/197-2012.

Також, від представника відповідача надійшли письмові пояснення від 23.04.2012 р. з урахуванням письмових пояснень позивача від 11.04.2012 р., відповідно до яких він стверджує, що з аналізу змісту електронних повідомлень вбачається, що саме відповідач 18.01.2011 р. направив позивачу оферту, розраховуючи на її прийняття, а не навпаки; сторонами не було дотримано простої письмової форми угоди, а Лист ТОВ "Воля-кабель" від 28.09.2012 р., на який посилається позивач, взагалі не може прийматись до уваги, оскільки ТОВ "Воля-кабель" не є учасником спірних правовідносин. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що ОСОБА_7 був саме директором ТОВ "Воля-кабель", про що свідчить протокол загальних зборів учасників ТОВ "Воля-кабель" № 11 від 27.11.2009 р. Також, відповідач зазначає про безпідставність посилання позивача на розірвання договорів з іншими операторами, на що останній посилається як на підтвердження виконання умов Стислої угоди, оскільки причиною розірвання відповідних договорів у листах позивача зазначено заниження такими операторами кількості абонентів, нездійснення оплати, а не укладення Стислої угоди з відповідачем. При цьому, відповідач стверджує, що з веб-сторінки позивача та ТОВ "ТРК "СКАТ" вбачається, що останній оператор до цього часу здійснює трансляцію каналів "Eurosport".

У судовому засіданні 23.04.2012 р. судом оголошувалась перерва до 25.04.2012 р.

25.04.2012 р. через відділ діловодства суду відповідачем подано заяву про відшкодування судових витрат, якою він просить суд стягнути з позивача на користь позивача 380 000, 00 грн. судових витрат на оплату послуг адвоката (справа № 5011-10/197-2012) та 400 000, 00 грн. судових витрат на оплату послуг адвоката (справа № 5011-5/3504-2012).

Заява обґрунтована тим, що відповідач на підставі Договору про надання адвокатських послуг від 05.01.2012 р., укладеного з АО "Адвокатська компанія "Кайрос", а також додаткової угоди № 1 від 05.01.2012 р, № 2 від 19.01.2012 р. та № 4 від 23.03.2012 р. зазнав витрат на оплату послуг адвоката для захисту своїх прав у справах № 5011-10/197-2012 та № 5011-5/3504-2012 господарського суду міста Києва.

Також, 25.04.2012 р. через відділ діловодства суду позивачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи та письмові пояснення з урахуванням доповнень до відзиву відповідача на позовну заяву та письмових пояснень від 23.04.2012 р., відповідно до яких позивач зазначає про те, що відповідач плутається в обставинах та невірно зазначає про те, ким була направлена пропозиція про укладення Стислої угоди між сторонами. Крім того, позивач вказує на наявність повноважень у ОСОБА_5 вести переговори та ОСОБА_17 -підписувати угоду, що підтверджується письмовими свідченнями відносно ОСОБА_5 та довіреністю, виданою ОСОБА_17. Що стосується заперечень відповідача на Лист від 28.09.2011 р., складний від імені ОСОБА_7, позивач вказує, що з листа не вбачається, що саме пан ОСОБА_18 підписував лист, а в листі зазначено саме найменування "Volia" та крім того, і відповідач і ТОВ "Воля-кабель" належать до однієї групи компаній, у зв'язку з чим пан ОСОБА_18 був ознайомлений з ситуацією щодо угоди. Посилання відповідача на недотримання сторонами письмової форми угоди позивач спростовує приписами ст. 207 ЦК України щодо можливості виразити правочин за допомогою електронного зв'язку. Також, позивач зазначає, що за умовами Стислої угоди він мав припинити договори з тими операторами, які занижують звітність, що ним і було зроблено. При цьому, що стосується ТОВ "ТРК "СКАТ", то, як вказує позивач, зазначений оператор погодився надавати дані реальної звітності та сплачувати мінімальний ліцензійний платіж, у зв'язку з чим позивач уклав з ним новий договір. Також, позивач звертає увагу на те, що Договір з ТОВ "Воля-кабель" міг бути припинений лише договором, укладеним з останнім, а не між сторонами цієї справи. Не виставлення рахунків позивач пояснює тим, що відповідач звертався до нього з проханням затримати їх виставлення у зв'язку з реорганізацією. Що стосується обставин відмови позивача від позову до відповідача про спонукання виконувати умови договору, то це пояснюється тим, що позивач з'ясував, що відповідач не має права здійснювати ретрансляцію програм телевізійних каналів, оскільки йому не була надана ліцензія провайдера програмної послуги.

У судовому засіданні 25.04.2012 р. судом оголошено перерву до 17.05.2012 р.

11.05.2012 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

16.05.2012 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові заперечення на заяву про відшкодування судових витрат від 25.04.2012 р., в якій позивач звертає увагу, що питання про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 380 000, 00 грн. було вирішено господарським судом міста Києва у межах розгляду справи № 5011-10/197-2012. Що стосується витрат на оплату послуг адвоката у даній справі, то позивач зазначає, що надана відповідачем Додаткова угода № 4 від 23.03.2012 р. до Договору про надання адвокатських послуг № 9 від 05.01.2012 р. є неналежним доказом, оскільки провадження у справі № 5011-5/3504-2012 було порушено саме 23.03.2012 р., а відповідно відповідач не міг отримати інформацію про номер справи того ж дня й укласти відповідну додаткову угоду. Також, стверджує про те, що заявлені до відшкодування суми є явно завищеними.

17.05.2012 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, у зв'язку з неявкою представника позивача, що на його думку, перешкоджає об'єктивному та правильному вирішенню даного спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 28.05.2012 р.

23.05.2012 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на клопотання позивача про залишення позову без розгляду, в якій він стверджує про те, що позивач надав достатньо пояснень під час розгляду справи, у зв'язку з чим його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

У судове засідання 28.05.2012 р. представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" (v_123600-07) відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (v1228600-06) до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) , не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 (v0018600-03) від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Так, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 р. (v5_45700-06) , у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

При цьому, судом розглянуто та відхилено клопотання позивача про залишення позову без розгляду, як необґрунтоване.

Так, згідно з п. 4.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 (v0018600-03) від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо письмових пояснень позивача з приводу предмету спору, а також зважаючи на її доказове наповнення, суд не знаходить підстав для залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні 28.05.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

Як стверджує позивач, між ним та ТОВ "Воля", правонаступником якого є відповідач, було укладено Стислу угоду про ретрансляцію каналів "Eurosport SD" та "Eurosport SD 2" у аналоговій та цифрових мережах, датовану 18.01.2011 р., відповідно до п. 3 якої позивач надав ТОВ "Воля" невиключну ліцензію на право ретрансляції каналів в аналогових та цифрових мережах серед абонентів на території, а ТОВ "Воля" прийняла таку ліцензію та зобов'язання щодо ретрансляції каналів відповідно до умов та положень даної угоди.

Згідно з п. 1 Стислої угоди під каналами необхідно розуміти канали "Eurosport SD" та "Eurosport SD 2".

За змістом п. 6 Стислої угоди ТОВ "Воля" мала кожний місяць протягом терміну дії сплачувати позивачу за ретрансляцію каналів "Eurosport SD" та "Eurosport SD 2" щомісячний платіж за передбаченими ставками ліцензійних платежів за кожного абонента.

При цьому, відповідно до п.п. b) п. 6 Стислої угоди у випадку, якщо в будь-який місяць протягом терміну дії сукупне число абонентів аналогових та цифрових кабельних послуг, приймаючих канали "Eurosport SD" та "Eurosport SD 2" відповідно, є нижчим за наступне середнє число абонентів для кожного каналу, ТОВ "Воля" повинна сплачувати позивачу за розповсюдження каналів "Eurosport SD" та "Eurosport SD 2" щомісячну мінімальну гарантійну плату:

- відносно каналу "Eurosport SD"

Січень-грудень 2011 року при кількості абонентів 450 000 -67 500 дол. США;

Січень-грудень 2012 року при кількості абонентів 550 000 -82 500 дол. США;

Січень-грудень 2013 року при кількості абонентів 600 000 -93 000 дол. США;

- відносно каналу "Eurosport SD 2"

Січень-грудень 2011 року при кількості абонентів 25 000 -5 000 дол. США;

Січень-грудень 2012 року при кількості абонентів 75 000 -13 500 дол. США;

Січень-грудень 2013 року при кількості абонентів 90 000 -16 650 дол. США;

Також, згідно з п. 9 Стислої угоди позивач погодився розірвати, так швидко, як тільки можливо, угоди з кожним із перелічених нижче операторів ("оператори, що занижують звітність") та поновити такі угоди протягом терміну дії ліцензії, якщо такі оператори, що занижують звітність, будуть згодні надати дані реальної звітності і сплачувати позивачу за ретрансляцію каналу "Eurosport SD" на основі відповідного мінімального точного числа абонентів.

Протягом кожного місяця терміну, коли позивач не матиме ніякого контакту з нижче названими операторами, що занизили свої дані щодо абонентів, компанія "Воля" отримає вигоду "де-факто" з винятковості відносно цих операторів, що занижують звітність, за яких "Воля" згодна компенсувати позивачу специфічну щомісячну додаткову доплату за кожного такого оператора, що занижує звітність, і така сума має бути додана до щомісячних ліцензійних або щомісячних фінансових мінімальних гарантій (відповідно до того, сума яких буде вищою), як обумовлено вище в пункті 6 -Фінансові умови згідно з наступним:

Київ, Харків, Сімферополь, Полтава, Луганськ, Донецьк, Одеса, Дніпропетровськ (оператор -афілійовані компанії групи "Triolan") при кількості абонентів 160 000 - 12 400 дол. США;

Вінниця (оператор -"Еверест") при кількості абонентів 15 000 -1 860 дол. США;

Херсон (оператор -ТОВ "Норма-4") при кількості абонентів 3 000 -349 дол. США;

Кривий Ріг (оператор -"Телеком") при кількості абонентів 6 000 -698 дол. США;

Суми (оператор -"Майбуття") при кількості абонентів 6 000 -930 дол. США;

Суми (оператор -"Інтертелеком") при кількості абонентів 5 000 -775 дол. США;

Сімферополь (оператор -"Скат") при кількості абонентів 6 000 -840 дол. США.

27.12.2011 р. позивач виставив відповідачу рахунки від 22.12.2011 р. щодо сплати щомісячних мінімальних гарантійних платежів за період з січня 2011 року по грудень 2011 року включно на загальну суму 810 000, 00 дол. США.

Крім того, позивачем було виставлено відповідачу рахунки від 22.12.2011 р. щодо сплати мінімальних гарантованих платежів за період з січня 2011 року по грудень 2011 року включно на загальну суму 60 000, 00 дол. США, та рахунки щодо щомісячної доплати з винятковості на суму 156 430, 00 дол. США.

Оскільки відповідач у відповідності до п. 8 Стислої угоди не здійснив розрахунку з позивачем протягом 30 днів з моменту отримання рахунків, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Водночас, відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначаючи про те, що Стисла угода між сторонами не укладалась, а між сторонами лише велась переписка щодо неї.

Досліджуючи доводи та заперечення сторін щодо обставин укладення між сторонами Стислої угоди про ретрансляцію каналів "Eurosport SD" та "Eurosport SD 2" у аналоговій та цифрових мережах, датованої 18.01.2011 р., судом встановлено наступне.

Як вбачається з примірника фотокопії Стислої угоди, наданої позивачем, вона містить зображення дати підписання -18.01.2011 р.; підписів, виконаних від імені керуючого директора з дистрибуції, розвитку та набуття прав французького акціонерного товариства "Eurosport" ОСОБА_17 та директора ТОВ "Воля" ОСОБА_6, а також зображення відбитків печаток вказаних підприємств.

З наданого сторонами листування між їх представниками у формі роздрукованих повідомлень електронної пошти, вбачається, що 18.01.2011 р. об 11 год. 48 хв. ОСОБА_5 направив електронною поштою листа ОСОБА_6, який обіймав посаду директора ТОВ "Воля", наступного змісту: "Будь-ласка, спершу підпишіть, направте мені відскановану версію цієї стислої угоди (усі сторінки), а я підпишу її у ОСОБА_17. Я оновив файл, прийнявши Ваші останні зміни та зазначивши Вас директором ТОВ "Воля". Давайте підпишемо угоду сьогодні при першій же нагоді…"

Того ж дня (18.01.2011 р.) об 13 год. 58 хв. від ОСОБА_9 (як зазначено в листі -менеджера по роботі з телеканалами Програмного департаменту Воля) надійшов лист на адресу ОСОБА_5 з вкладенням Eurosport short form.pdf, наступного змісту: "Шановний ОСОБА_5, направляємо Вам підписану ОСОБА_6 та відскановану копію стислої угоди для підписання з Вашої сторони. Чи необхідно Вам також оригінали? …"

28.09.2011 р. Директор компанії "Воля-кабель" ОСОБА_18 ОСОБА_10 направив лист керуючому директору у країнах Бенілюксу та директору з дистрибуції у Чеській республіці, Словаччині та Україні ОСОБА_16, в якому зазначається про те, що компанія "Євроспорт" у грудні 2010 року зробила нову пропозицію з новими умовами, починаючи з 01.01.2011 р., яка була прийнята і підписана. Однак, такий договір короткої форми так і не набув чинності, оскільки компанія "Воля" не отрималама підписаного з боку компанії "Євроспорт С.А." екземпляра документа; ТОВ "Воля-кабель" за весь період протягом 2011 року отримувало і сплачувало рахунки від компанії "Євроспорт" відповідно до умов Договору № VII/32/06.016136; новий договір повної форми досі не підписаний обома сторонами. Також, вказаним листом запропоновано взяти участь у тендері з надання контенту з 01.01.2012 р.

05.12.2011 р. Листом № 066, адресованим представнику позивача, відповідач зазначив, що 18.01.2011 р. ОСОБА_6 від імені ТОВ "Воля" підписав і направив на узгодження та підписання попередній договір, проте підписаного з боку позивача екземпляру попереднього договору, ні в лютому, ні протягом наступних місяців ТОВ "Воля" не отримало. Враховуючи зазначене, а також те, що окремі угоди з більшістю кабельних операторів, вказаними в Додатку № 1 до попереднього договору є дійсними, відповідач зауважив про те, що з боку позивача попередній договір не був прийнятий, є недійсним та не породжує правових наслідків.

21.12.2011 р. представник позивача звернувся до відповідача у відповідь на Лист від 05.12.2011 р. № 066, зазначивши, що 18.01.2011 р. відповідач направив позивачу підписаний проект Стислої угоди, що позивачем було розцінено як прийняття пропозиції і згоду на обов'язковість її умов для відповідача. Оскільки позивач також підписав угоду, вона, як стверджується в листі, є дійсною.

30.12.2011 р. відповідач Листом № 075 відповів представнику позивача на листи від 21.12.2011 р. та 27.12.2011 р., зазначивши, що копію попередньо договору короткої форми, підписаного позивачем, відповідач отримав лише у жовтні 2011 року, а матеріально оформлений попередній договір, тобто підписаний представниками позивача та відповідача та скріплений їх печатками, відсутній і у відповідача й у позивача досі. З цих підстав, відповідач наголосив, що попередній договір короткої форми до цього часу є неукладеним та не може створювати правових наслідків, в тому числі щодо оплати рахунків, виставлених позивачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення..

Відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно зі ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до ст. 184 ГК України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", який встановлює основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах (Стаття 6 Закону).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних; електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті (стаття 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис").

Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (стаття 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис").

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство яке регулює спірні правовідносини суд зробив наступні висновки.

В даному випадку сторони не укладали договір у письмовій формі (у формі єдиного документа) шляхом підписання тексту договору, що підтверджено матеріалами справи.

Письмового договору у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, сторони також не укладали, що слідує з наступного.

Юридичними ознаками оферти (пропозиції укласти договір) є наявність в ній пропозиції укласти договір, істотних умов договору, вираження наміру особи яка зробила оферту вважати себе зобов'язаною у разі прийняття оферти.

Відповідач не заперечує обставин того, що він 18.01.2012 р. підписав проект угоди між сторонами та направив її відскановану версію електронним файлом позивачу для узгодження, проте вказує на те, що від позивача електронний файл відсканованої версії спірної угоди, підписаної позивачем, він отримав лише в жовтні 2011 року, з огляду на що вважає неправомірним твердження позивача про її укладення між сторонами, оскільки позивач порушив розумні строки для акцепту такої оферти.

Заперечуючи проти вказаного, позивач стверджує, що з переписки сторін чітко вбачається, що саме позивач направив відповідачу проект угоди, яка була в подальшому підписана останнім, а отже вона набула юридичної сили і мала виконуватись сторонами.

Однак, суд не може погодитись з таким доводами позивача, оскільки зі змісту листування 18.01.2011 р. між представниками сторін, прослідковується, як зазналось вище, наступна послідовність дій.

18.01.2011 р. об 11 год. 48 хв. ОСОБА_5 направив електронною поштою листа ОСОБА_6, який обіймав посаду директора ТОВ "Воля", наступного змісту: "Будь-ласка, спершу підпишіть, направте мені відскановану версію цієї стислої угоди (усі сторінки), а я підпишу її у ОСОБА_17. Я оновив файл, прийнявши Ваші останні зміни та зазначивши Вас директором ТОВ "Воля". Давайте підпишемо угоду сьогодні при першій же нагоді…"

Із аналізу вказаного тексту повідомлення необхідно дійти висновку, що вказуючи на необхідність підписання відсканованої версії угоди з боку ТОВ "Воля", після чого вона буде підписана у ОСОБА_17, представник позивача тим самим підтверджує, що спочатку угода мала бути підписана саме відповідачем та надіслана останнім позивачу.

Того ж дня (18.01.2011 р.) об 13 год. 58 хв. від ОСОБА_9 (як зазначено в листі -менеджера по роботі з телеканалами Програмного департаменту Воля) надійшов лист на адресу ОСОБА_5 з вкладенням Eurosport short form.pdf, наступного змісту: "Шановний ОСОБА_5, направляємо Вам підписану ОСОБА_6 та відскановану копію стислої угоди для підписання з Вашої сторони. Чи необхідно Вам також оригінали? …"

Із аналізу вказаного тексту повідомлення необхідно дійти висновку, що, отримавши повідомлення ОСОБА_5 про необхідність підписання відсканованої версії угоди з боку ТОВ "Воля", останнє підписало певну версію угоди та направило її ОСОБА_5 для підписання зі сторони позивача.

Як стверджувалось вище, згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).

Враховуючи, що саме відповідач направив позивачу підписану версію угоди, саме він є суб'єктом, який направив оферту щодо укладення угоди в конкретній редакції.

У відповідь позивач, у випадку, якщо ним було прийнято відповідну редакцію угоди без зауважень та підписано, мав направити відповідачу повідомлення про прийняття такої угоди (її акцепт).

Водночас, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що 18.01.2011 р. позивач також підписав спірну угоду та направив відповідачу відповідь, з якої б вбачалось про підписання саме тієї угоди, яка є предметом спору у даній справі, а відповідно про обізнаність відповідача про акцептування його оферти позивачем.

Відповідно до ст. 644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Такий час залежить від характеру договору, який укладається, строків проходження кореспонденції між сторонами, організації діловодства в установах та інших чинників. Отже, якщо відповідь про прийняття пропозиції надійшла у строк, визначений актом цивільного законодавства, або протягом нормально необхідного для цього часу, договір вважається укладеним.

Як зазначає відповідач, та оскільки іншого не доведено позивачем, ним отримано від позивача електронний файл з підписаною угодою лише в жовтні 2011 року, тобто через 9 місяців після направлення оферти.

Суд погоджується з висновками відповідача про те, що таким чином позивач порушив нормально необхідні строки для надання відповіді на оферту.

Згідно з приписами ст. 645 ЦК України, якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених вище висновків, у зв'язку з чим, суд вважає Стислу угоду про ретрансляцію каналів "Eurosport SD" та "Eurosport SD 2" у аналоговій та цифрових мережах, датовану 18.01.2011 р. -неукладеною, а отже такою, що не створює юридичних наслідків для сторін.

З огляду на зазначене, суд не знаходить підстав для задоволення позову, оскільки заявлені позовні вимоги за вказаних обставин є необґрунтованими.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. (v0006600-12) "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що спірна угода, на яку позивач посилається в обґрунтування заявленого позову, є неукладеною, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, дослідивши подану відповідачем заяву про відшкодування судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 № 01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" (v1270600-04) (зі змінами та доповненнями, станом на 12.03.2009 р.) статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (2887-12) . Дія цього Закону (2887-12) поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (див. також постанову Верховного Суду України від 01.10.2002 р. зі справи № 30/63)

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та АО "Адвокатська компанія "Кайрос" 05.01.2012 р. було укладено Договір про надання адвокатських послуг та в подальшому підписано Додаткові угоди № 1 від 05.01.2012 р, № 2 від 19.01.2012 р. та № 4 від 23.03.2012 р.

Загальна вартість наданих послуг відповідачу Компанією за вказаним договором становить 780 000,00 грн.

На виконання зобов'язань по оплаті послуг Компанії відповідач перерахував на користь виконавця грошові кошти в розмірі 780 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 828 від 26.01.2012 р. та № 937 від 05.04.2012 р., а також випискою банку по рахунку.

У відповідності до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначена вище сума коштів була сплачена відповідачем на користь Компанії в оплату послуг адвоката за представництво інтересів відповідача у справі № 5011-10/197-2012 господарського суду м. Києва в сумі 380 000, 00 грн. та справі № 5011-5/3504-2012 в сумі 400 000, 00 грн.

Зважаючи на те, що в порядку ст. 49 ГПК України при винесенні рішення у справі відшкодуванню підлягають витрати, які безпосередньо пов'язані з такою справою, суд відхиляє клопотання відповідача про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 380 000, 00 грн., які були сплачені за представництво інтересів у справі № 5011-10/197-2012 господарського суду міста Києва.

Враховуючи викладене, зважаючи на змістовні положення ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи тривалість розгляду і складність справи, суд дійшов висновку, що обґрунтованою є заява відповідача про стягнення з позивача 400 000,00 грн., як судових витрат з оплати послуг адвоката.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Віа Медіа" щодо оплати послуг адвоката в розмірі 400 000, 00 грн. покласти на Акціонерне товариство "Євроспорт" [Еurоsрогt Societe Anonyme].

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Євроспорт" [Еurоsрогt Societe Anonyme] (Франція, 92798, Іссі-ле-Муліно Седекс 9, вул. Гастон е Рене Кодрон, 3 /3 rue Rene et Gaston Caudron, 92798 Issy Les Moulineaux cedex 9 - France) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віа Медіа" (02218, м. Київ, Дніпровський район, вулиця Райдужна, будинок 27, код ЄДРПОУ 35362752) судові витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.06.2012 р.