Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 26.03.2012 р. позовні матеріали Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»були передані для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2012 р. порушено провадження у справі №5011-18/3748-2012; розгляд справи призначено на 19.04.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2012 р. відкладено розгляд справи до 08.05.2012 р.

В судовому засіданні 08.05.2012 р. було оголошено перерву до 24.05.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати недійсним договір фінансового лізингу від 22 травня 2007 року №294, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»та Відкритим акціонерним товариством «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», у своєму клопотанні про застосування строків позовної давності, а представник відповідача у судових засіданнях, просить застосувати строки позовної давності у справі та відмовити Відкритому акціонерному товариству «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»в задоволенні позову, адже позивач схвалив договір фінансового лізингу №294 -прийняв транспортний засіб та сплачував лізингові платежі.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

22.05.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(лізингодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»(лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №294, відповідно до умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з замовленням на транспортний засіб.

Відповідно до п. 2.2. договору, транспортний засіб, що передається в лізинг, придбаний на підставі наданого лізингоодержувачем замовлення на транспортний засіб.

Згідно з п. 3.1. договору, лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в плані лізингу.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що лізингодавець придбаває транспортний засіб згідно замовлення на транспортний засіб і надає транспортний засіб в лізинг лізингоодержувачу на умовах, передбачених договором. Вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем.

За переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в плані лізингу та інших додатках.

Якщо вартість транспортного засобу до моменту передачі лізингоодержувачу змінюється постачальником транспортного засобу, то лізингодавець має право скоригувати пропорційно такій зміні вартість транспортного засобу, за якою цей транспортний засіб передається лізингоодержувачу, а також порядок сплати та розмір лізингових платежів. Якщо вартість транспортного засобу до моменту передачі лізингоодержувачу змінюється внаслідок зміни офіційного курсу гривні до валюти, яку використовує для обчислення вартості транспортного засобу постачальник транспортного засобу, то лізингодавець має право скоригувати пропорційно такій зміні курсу вартість транспортного засобу, за якою цей транспортний засіб передається лізингоодержувачу, а також порядок сплати та розмір лізингових платежів. Нарахування лізингових платежів здійснюється згідно актів виконаних робіт, які підписуються сторонами. Підписання актів обома сторонами підтверджує досягнення згоди сторонами щодо змісту актів виконаних робіт (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору, у термін, встановлений в плані лізингу лізингоодержувач здійснює оплату першого лізингового платежу.

Згідно з п. 5.7. договору, лізингодавець має право змінити розмір лізингового платежу пропорційно або на одну й ту ж суму, якщо ціни, тарифи, платежі, податки, нормативи страхування транспортного засобу, що входять до складу лізингового платежу і пов'язані з виконанням даного договору, змінюються внаслідок дій органів державної влади, тобто з незалежних від лізингодавця причин. Розмір лізингового платежу, належного до сплати за цим договором, коригується лізингодавцем на дату, коли такі зміни набули чинності. В такому випадку лізингодавець зобов'язаний надати лізингоодержувачу розрахунок такого збільшення та, на вимогу лізингоодержувача, підтверджуючі документи.

У пункті 19.1. договору зазначається, що даний договір вступає в дію з моменту його підписання.

Пунктом 19.2. договору передбачено, що термін дії договору зумовлений строком лізингу, який вказується в плані лізингу окремо щодо кожного транспортного засобу. Договір втрачає свою силу після виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.

Зміни та доповнення до цього договору можуть бути викладені тільки у письмовій формі (п. 19.3. договору).

Додаток №3 до договору фінансового лізингу включає в себе 7 планів лізингу, а саме: план лізингу №294/001, №294/002, №294/003, №294/004, №294/005, №294/006, №294/007. В кожному із вищевказаних планів лізингу зазначено строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, та загальна сума платежів, які підлягають сплаті лізингоодержувачем, а саме:

- в плані лізингу №294/001 від 31.05.2007 року зазначено, що початкова вартість транспортного засобу екскаватора DAEWOO SOLAR 210 становить 721 286,48 грн. без ПДВ, при цьому загальна сума, яка повинна бути сплачена лізингоодержувачем за екскаватор DAEWOO SOLAR 210 становить 1 236 392,38 грн.;

- в плані лізингу №294/002 від 14.06.2007 року зазначено, що початкова вартість транспортного засобу екскаватора DAEWOO SOLAR 210 становить 721 286,35 грн. без ПДВ, при цьому загальна сума, яка повинна бути сплачена лізингоодержувачем за екскаватор DAEWOO SOLAR 210 становить 1 379 504,82 грн.;

- в плані лізингу №294/003 від 09.07.2007 року зазначено, що початкова вартість транспортного засобу екскаватора DAEWOO SOLAR 210 становить 822 310,48 грн. без ПДВ, при цьому загальна сума, яка повинна бути сплачена лізингоодержувачем за екскаватор DAEWOO SOLAR 210 становить 1 562 853,82 грн.;

- в плані лізингу №294/004 від 04.10.2007 року зазначено, що початкова вартість транспортного засобу екскаватора JAC HFC 1020 KR становить 51 435,49 грн. без ПДВ, при цьому загальна сума, яка повинна бути сплачена лізингоодержувачем за екскаватор JAC HFC 1020 KR становить 105 277,79 грн.;

- в плані лізингу №294/005 від 25.10.2007 року зазначено, що початкова вартість транспортного засобу екскаватора JAC HFC 1020 KR становить 51 190,26 грн. без ПДВ, при цьому загальна сума, яка повинна бути сплачена лізингоодержувачем за екскаватор JAC HFC 1020 KR становить 104 218,20 грн.;

- в плані лізингу №294/006 від 14.11.2007 року зазначено, що початкова вартість транспортного засобу екскаватора Doosan Solar 340 LC-V становить 1 003 575,00 грн. без ПДВ, при цьому загальна сума, яка повинна бути сплачена лізингоодержувачем за екскаватор Doosan Solar 340 LC-V становить 1 901 131,59 грн.;

- в плані лізингу №294/007 від 26.11.2007 року зазначено, що початкова вартість транспортного засобу екскаватора Doosan Solar 340 LC-V становить 1 003 602,54 грн. без ПДВ, при цьому загальна сума, яка повинна бути сплачена лізингоодержувачем за екскаватор Doosan Solar 340 LC-V становить 1 901 137,00 грн.

Тобто, загальна вартість договору фінансового лізингу становить 8 190 515,60 грн.

Додатковою угодою №1 до договору фінансового лізингу №294 від 22.05.2007 р. сторони домовилися, що лізингоодержувач сплачує лізингові платежі починаючи з лізингових платежів з лютого 2010 року та до закінчення строку лізингу за змінами до плану лізингу №294/003.

Згідно з п. 3 додаткової угоди №6 від 20.05.2011 року до договору фінансового лізингу №294 від 22.05.2007 року, лізингоодержувач зобов'язується сплатити лізингодавцю до 06.06.2011 року згідно плану лізингу №294/001 від 31.05.2007 року, змін до плану лізингу №294/001 від 08.06.2007 року, змін до плану лізингу №294/001 від 14.09.2008 року, змін до плану лізингу №294/001 від 27.04.2010 року:

- комісія за період з 01.06.2010 р. по 20.05.2011 р. в сумі 51 224,22 грн. без ПДВ;

- відшкодування вартості за період з 01.09.2010 р. по 20.05.2011 року в сумі 60 129,95 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 10.021,66 грн.; збільшення страхового тарифу в сумі 6 896,15 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 1 149,36 грн.;

- пеня в сумі 21 413,03 грн. без ПДВ.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (435-15) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За приписами статей 1, 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингові платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Позивачем у поданій до господарського суду позовній заяві зазначено, що головою правління Войтушенко М. А., який, як зазначено в самому договорі, діяв на підставі статуту, було укладено від імені ВАТ «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»договір фінансового лізингу на суму 8 190 515,60 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції, яка діяла на момент укладення оскаржуваного договору), передбачено, що акціонерне товариство створюється діє на підставі статуту. Статут акціонерного товариства повинен містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Положеннями статуту ВАТ «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління», затвердженого протоколом №2 Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»від 31 жовтня 2006 року врегульовано повноваження та компетенцію наглядової ради товариства, правління та голови правління товариства.

Відповідно до підпункту 4 пункту 7.22. статуту, голова правління має право приймати рішення про укладення правочину про відчуження майна товариства на суму, що не перевищує 10% балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства; приймати рішення про укладення будь-якого іншого правочину на суму, що не перевищує 50% балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Підпунктом 9 пункту 7.3. статуту визначено, що до компетенції загальних зборів акціонерів віднесено прийняття рішення про укладення правочину на суму, що перевищує 50% балансової вартості активів товариства за даними останньої фінансової звітності товариства.

Відповідно до річної фінансової звітності за 2006 рік, балансова вартість активів ВАТ «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління» склала 12 127 800,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що головою правління ВАТ «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»було укладено договір фінансового лізингу №294 від 22.05.2007 року на суму 8 190 515,60 грн., що значно перевищує суму, передбачену статутом. При укладенні договору головою правління були перевищені надані йому статутом товариства повноваження, що суперечить вимогам статті 203 Цивільного кодексу України. Тому позивач просить визнати недійсним договір фінансового лізингу №294 від 22.05.20007 року.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 4 статті 179 Цивільного кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарським судом встановлено, що договір фінансового лізингу №294 від 22.05.2007 року підписаний від імені Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»головою правління Войтушенко М. А.

Ціна договору становить 8 190 515,60 грн.

Балансова вартість активів ВАТ «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»за 2006 рік склала 12 127 800,00 грн.

Тобто, відповідно до статуту товариства, голова правління мав право приймати рішення про укладення правочину на суму, що не перевищує 50% балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства (6 063 900,00 грн.).

В той же час, статтею 241 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

В матеріалах справи містяться акти приймання-передачі ТЗ №294/001 від 08.06.2007 р., №294/002 від 13.07.2007 р., №294/003 від 31.07.2007 р., №294/004 від 01.11.2007 р., №294/005 від 01.11.2007 р., №294/006 від 26.11.2007 р., №294/007 від 11.12.2007 р.

Отже, позивач прийняв транспортні засоби за договором фінансового лізингу.

Відповідно до довідки взаєморозрахунків станом на 23.05.2012 р., починаючи червня 2006 року позивач сплачував лізингові платежі за договором лізингу №294. Даний факт також підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 р. у справі №7/386, де встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»свої зобов'язання щодо своєчасної сплати лізингових платежів не виконало, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 1 393 733,11 грн. за період з 22.02.2010 р. по 08.09.2011 р. Тобто, до 22.02.2010 року, товариство сплачувало на користь ТОВ «Євро лізинг» лізингові платежі.

Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Тобто, діями, які свідчать про схвалення позивачем договору фінансового лізингу №294 є прийняття майна (транспортних засобів) та часткова сплата лізингових платежів.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, строк звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору фінансового лізингу №294 сплив ще 22.05.2010 року.

Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.