ТОВ "Фіто-Лек" м. Харків (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - КПОЗ "Міжлікарняна аптека № 271", м. Харків про стягнення 33080,14 грн. основного боргу та 6901,49 грн. штрафу. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором № 100 від 02.01.2009 року. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 23 грудня 2011 року призначено у справі судово-бухгалтерську експертизу, провадження у справі 5023/8930/11 зупинено.

20 квітня 2012 року до суду повернулися матеріали справи № 5023/8930/11 з висновком судово-економічної експертизи.

Ухвалою суду від 23 квітня 2012 року було поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27 квітня 2012 року о 10:30 год.

25 квітня 2012 року від відповідача до суду надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи для підготовки та надання обґрунтованого відзиву на позов. Зазначене клопотання долучене судом до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 27 квітня 2012 року з'явився представник позивача. Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився. Представник позивача не заперечував проти клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 27 квітня 2012 року було продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 14 травня 2012 року.

В судове засідання 14 травня 2012 року представники сторін з'явилися.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просить суд їх задовольнити та надав заперечення на судово-економічну експертизу відповідно до яких позивач вважає висновки судово-економічної експертизи № 1336 від 04.04.2012 р. складені судовим експертом Стьопіним Р.С. необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на власній, не підтвердженій позиції судового експерту.

Представник відповідача надав відзив на позов та пояснив, що відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відсутність відповідних заявок або інших письмових погоджень відповідача на придбання товару у позивача. Також відповідач посилається на Інструкцію Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. "Про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей", відповідно до якої сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача, а матеріали справи не містять відповідних довіреностей відповідача на отримання товару за накладними, складеними позивачем.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими частковому задоволенню з наступних підстав:

02 січня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 100 відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати (поставити), у власність відповідача протягом дії договору товар в асортименті і кількості, вказаній в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а відповідач зобов'язується прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.2.1., 1.2.2., 1.2.3. договору предметом поставки є: лікарські засоби, предмети медичного призначення, інші продовольчі і непродовольчі товари, у тому числі біодобавки.

Згідно п.п. 1.3., 1.4. укладеного між сторонами договору, поставка товару здійснюється за взаємною згодою сторін. Накладні є документом, який замінює специфікацію і протокол узгодження цін, і є невід'ємною частиною договору,

У пунктах 3.2., 3.3., 3.4. договору вказано, що постачання здійснюється окремими партіями, оформленими відповідними видатковими накладними, ціни на товар зазначаються в рахунку-фактурі або в кожній видатковій накладній, що є додатком до даного договору. Загальна сума договору складає суму вартості товарів згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору і відвантажених протягом дії даного договору.

Пунктами 3.5, 3.6 договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаним у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару відповідачем. Датою поставки вважається дата отримання товару відповідачем, про що відповідачем робиться відмітка у видатковій накладній, Якщо дата отримання товару не вказана відповідачем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної. Оплата поставлених товарів проводиться відповідачем шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п. 5.7 договору товар вважається переданим у власність відповідача по кількості і асортименту після підписання уповноваженими особами позивача та відповідача видаткових накладних, оформлених належних чином. При отриманні товару уповноважена особа зобов'язана надати належним чином оформлену довіреність, у випадку, якщо немає можливості оформити довіреність на отримання товару, відповідач підтверджує факт отримання товару шляхом поставлення печатки юридичної особи або фізичної особи на видатковій накладній позивача.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Таким чином, дослідивши умови спірного договору, суд вважає, що договір № 100 від 02 січня 2009 року за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу з розстрочкою платежу.

Як свідчать матеріали справи, позивач за накладними за період з серпня по грудень 2010 р. передав відповідачу товар на загальну суму 34507,45 грн., відповідач товар отримав, про що свідчить його підпис та печатка на вищевказаних накладних, проте оплату товару провів лише частково, несплаченим залишився борг у сумі 33080,14 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, суд вважає, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно основної суми заборгованості в розмірі 33080,14 грн.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача в сумі 33080,14 грн. обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення Інструкції Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. (z0293-96) "Про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей", оскільки пунктом 5.7 договору № 100 від 02.01.2009 р., укладеного між сторонами, сторонами було передбачено, що у випадку, якщо немає можливості оформити довіреність на отримання товару, відповідач підтверджує факт отримання товару шляхом поставлення печатки юридичної особи або фізичної особи на видатковій накладній позивача.

Також, суд не приймає як доказ висновок судово-економічної експертизи оскільки при призначенні експертизи, беручи до уваги заперечення відповідача щодо отримання товару від позивача у зв'язку із відсутністю замовлень та доручень, з метою з'ясування питання щодо наявності боргу у відповідача перед позивачем судом на розгляд експерта було поставлено питання: "Чи підтверджується документально на час проведення експертного дослідження наявність заборгованості Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 271" (код ЗКПО 03293646) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" (код ЗКПО 21194014) у розмірі 33080,14 грн. за укладеним між вказаними особами договором № 100 від 02 січня 2009 року?", однак висновок експерта за № 1336 від 04.04.2012 р. ґрунтується на відсутності доручень на отримання товару із посиланням на Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей от одержання цінностей, і як наслідок відсутності доручень - непідтвердженість заборгованості.

Згідно до статті 42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Господарський суд за приписами статті 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, позивачем до стягнення заявлено 6901,49 грн. штрафу.

Відповідно до п. 7.2. договору, за прострочення платежу понад 30 календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов'язання, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 20% від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу.

За таких обставин, суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення на його користь з відповідача 6616,03 грн. штрафу обґрунтованими та підлягаючими задоволенню. В решті вимог щодо штрафу суд відмовляє позивачу у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 396,96 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 42, 43, 44, 49, 69, 82- 85 ГПК України, суд, -

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з КПОЗ "Міжлікарняна аптека № 271", 61018, м. Харків, пров. Балакірєва, б. 3 (в тому числі з п/р 26009830642480 в ХОФ ПАТ "Укрсоцбанк" м. Харків, МФО 351016, код ЗКПО 03293646) на користь ТОВ "Фіто-Лек", 61140, м. Харків, пр. Гагаріна, б. 48, кв. 47 (п/р 2600135689201 в ХВ № 1 ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", МФО 300120, код ЗКПО 21194014) - 33080,14 грн. боргу, 6616,03 грн. штрафу, 396,96 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.