Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгова компанія" звернулось з позовом до Тернопільської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради №6/18/11 від 05.01.2012р. "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0144га для обслуговування торговельного павільйону за адресою АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_2" та про зобов'язання Тернопільську міську раду провести земельні торги з оренди земельної ділянки площею 0,0144га по АДРЕСА_2.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх права і обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні з 08.05.2012р. до 14.05.2012р. оголошено перерву для надання сторонам можливості подати додаткові матеріали в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, та у зв'язку із необхідністю витребування за клопотанням позивача додаткових доказів у ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації".

В судовому засіданні 14.05.2012р. позивач підтримав позовні вимоги, як на підставу звернення до суду за захистом порушеного права посилається на те, що спірна земельна ділянка межує із земельною ділянкою яку орендує позивач, а тому останній мав намір прийняти участь у торгах, які в даному випадку мали б проводитися в силу ст. 124 Земельного кодексу України. Просить суд звернути увагу на наступні порушення допущенні міською радою при прийняті спірного рішення, які є підставою для його скасування: відсутність у ОСОБА_2 торгівельного павільйону по АДРЕСА_2 та проведення ним самочинного будівництва магазину непродовольчих товарів на місці викупленого переносного павільйону, шляхом реконструкції останнього, встановлено рішенням господарського суду Тернопільської області від 28.04.2011р. у справі №17/7/5022-217/2011, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2011р.; відсутність доказів, що підтверджують право власності ОСОБА_2 на самочинно побудований магазин, оскільки рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17.08.2011р. у справі №2-4680/11, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 22.09.2011р. йому відмовлено у оформлені права власності на самочинне будівництво; відсутні докази присвоєння адреси місцезнаходження павільйону, так як така не присвоювалася, тоді як у зверненнях та договорі купівлі -продажу павільйону іде посилання на адреси: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3; не виконано наказ суду, який виданий на виконання рішення господарського суду у справі №17/7/5022-217/2011, яким зобов'язано ОСОБА_2 знести (демонтувати) самочинно збудовану будівлю магазину непродовольчих товарів; спірне рішення міська рада прийняла із порушенням Регламенту та на підставі постанови Тернопільського міськрайонного суду від 20.10.2011р. у справі №2-а-23141/11, тоді як таке не набрало законної сили, так як оскаржено позивачем; спірне рішення суперечить чинному законодавству (ст.ст.118 ч.6, ст.ст.124, 134, 151 ЗК України) вищезазначеним рішенням судів та судовій практиці України.

Міська рада проти позову заперечує, посилаючись на те, що спірне рішення прийнято міською радою у межах наданих законом повноважень, а саме розглянуто звернення ОСОБА_2, та прийнято позитивне рішення з врахуванням законодавства, що регулює питання самочинного будівництва та закріплення за ним земельної ділянки. Також, просить суд врахувати, що постановою Тернопільського міськрайонного суду від 20.10.2011р. у справі №2-а-23141/11 за позовом ОСОБА_2 до міської ради, зобов'язано міську раду розглянути на першому засіданні заяву про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та погодження реконструкції павільйону, та не приймалося рішення щодо позитивного вирішення питання, як стверджує позивач. Щодо вимог позивача про зобов'язання раду провести торги земельної ділянки площею 0,0144 га по АДРЕСА_2, то дані вимоги суперечать законодавству, так як дане питання віднесено до виключної компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування. Просить в позові відмовити.

СПД-ФО ОСОБА_2 проти позову заперечує, посилаючись на наступне: придбаний ним павільйон знаходився на тому ж місці, що і реконструйований шляхом здійснення нового будівництва, тобто мова йде про одну і ту ж земельну ділянку, на яку виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки; із заявами про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та погодження здійснення реконструкції павільйону звертався із заявами до міської ради на протязі 2009-2010років, та у зв'язку з бездіяльністю ради щодо їх розгляду звернувся до суду за захистом права на землекористування; постановою суду визнано незаконною бездіяльність міської ради щодо розгляду заяв та зобов'язано на першому засіданні їх розглянути; - прийняте радою позитивне рішення на підставі наданої проектної документації яка відповідає будівельним нормам та Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.Тернополі затвердженого рішенням міської ради від 04.04.2007р. №413; рішенням Тернопільської міської ради №6/20/50 від 30.03.2012р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0144га за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_2" погоджено надати земельну ділянку в користування на правах оренди та укладено договір оренди земельної ділянки . Просить в позові відмовити, так як прийняте рішення не порушує права позивача.

Суд, розглянувши матеріали справи, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним представниками сторін доводам, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

При цьому суд виходив з наступного:

- згідно ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) (далі Закон про місцеве самоврядування) органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- відповідно до ч.1 п. 34. ст. 26 Закону про місцеве самоврядування до повноважень міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарних засіданнях;

- земельні відносини регулюється нормами Земельного кодексу України (2768-14) який набрав чинності 01.01.2002р. (далі ЗК України), іншими нормативно -правовими актами, що регулюють дані правовідносини та Цивільним кодексом України (435-15) (далі ЦК України (435-15) );

- відповідно до ч. 1, 2 ст.116 ЗК України громадяни, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, шляхом передачі земельних ділянок у власність чи оренду. Право користування земельною ділянкою для провадження підприємницької та іншої діяльності виникає у громадян (підприємців) та юридичних осіб на правах її оренди відповідно до ст. 93 ЗК України після укладення договору оренди земельної ділянки, порядок укладення якого встановлений Законом України "Про оренду землі" (161-14) , Цивільним кодексом України (435-15) .

Порядок передачі земельних ділянок в оренду під забудову здійснюється на підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування відповідно до ст. 124 ЗК України за проектами відведення цих ділянок в порядку, встановленому ст.ст. 118, 123 цього кодексу, а саме на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Так, відповідно до даних норм ЗК України (2768-14) , особа зацікавлена в одержані у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з відповідним клопотанням до районної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, додавши до нього документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація або рада розглядає дане клопотання у місячний термін і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект відведення земельної ділянки розробляється спеціальними організаціями на замовлення зацікавленої особи, який погоджується з органами по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно -епідеміологічними органами, органом архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної районної державної адміністрації або ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах повноважень визначених ЗК України (2768-14) , приймають відповідне рішення про надання земельної ділянки. рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються шляхом затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (п. 9 ст. 123 ЗК України).

Не змінюється порядок надання земельної ділянки і при самочинному будівництві. Так, поняття самочинного будівництва, та правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в ст. 376 ЦК України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві були порушені. Даною нормою визначено, що будівля (нерухоме майно) вважаються самочинним будівництвом, якщо вона збудована або будується на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. В такому випадку, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Разом з тим, право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Тобто, законодавець надає можливість усунути порушення, пов'язане з будівництвом на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, у разі надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно.

Матеріалами справи доведено і не заперечуються сторонами наступні факти:

- на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі -продажу саморобного переносного торгівельного павільйону укладеного 15.05.2009р. між ОСОБА_5 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець), останній придбав павільйон площею 49кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2;

- ОСОБА_2, як інвалід війни, в порядку Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) звернувся із заявою від 31.03.2009р. до міської ради про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на якій розміщений придбаний ним торговий павільйон, його реконструкції та подальшої експлуатації як торгівельного, яка не виносилася на розгляд сесії;

- в період з 15.05.2009р. по 28.05.2010р. ОСОБА_2, в результаті здійснення реконструкції павільйону без дозвільних документів, створив нову річ -будівлю магазину непродовольчих товарів, що підтверджується інвентаризаційною справою виготовленою 28.05.2010р. ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" на будівлю магазину загальною площею 63,8кв.м., власник ОСОБА_2 розміщеною на АДРЕСА_2;

- відповідність новозбудованого об'єкта проектній документації, розробленої СПКП "Тернопількооппроект", ВАТ "Тернопільводпроект", Тернопільським науково-виробничим підприємством "Тернобуд" у відповідності до діючих будівельних, санітарних та пожежних норм, підтверджена позитивними висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи ДЗ "Тернопільська міська санітарно-епідеміологічна станція" від 04.08.2010р. №05.03.02.-07/54217 затвердженого головним державним санітарним лікарем; експертним висновком №116 ПВ від 02.08.2010р. головного державного інспектора з нагляду у сфері пожежної безпеки м.Тернополя;

- на підставі звернення ОСОБА_2, доданих документів, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування, міською радою 05.01.2012р., прийнято рішення №6/18/11 яким надано дозвіл гр.ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0144 га для обслуговування торгівельного павільйону за адресою АДРЕСА_2 з наданням в оренду на п'ять років;

- позитивним висновком комісії про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 01.03.2012р. погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 гр.ОСОБА_2 для обслуговування торгівельного павільйону, згідно якого: земельна ділянка площею 0,0144га на якій знаходиться об'єкт (торговий комплекс) відноситься до земель житлової та громадської забудови та надається в оренду; суміжні землевласники (землекористувачі ) - землі Тернопільської міської ради; земельна ділянка не відноситься до земель історико-культурного призначення; земельна ділянка знаходиться за межами "Червоних ліній" АДРЕСА_2; земельна ділянка не відноситься до земель особливого режиму використання; об'єкт відповідає вимогам діючого санітарного законодавства; відсутній вплив об'єкта будівництва на навколишнє природне середовище і гігієнічні умови проживання населення ;

- рішенням міської ради від 30.03.2012р. №6/20/50 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,144 га для обслуговування торгівельного павільйону за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_2 та надано земельну ділянку в оренду терміном на п'ять років;

згідно довідки Управління містобудування, архітектури та кадастру від 07.05.2012р., до компетенції якого віднесено присвоєння адресних номерів об'єктам нерухомого майна, управлінням не готувалися документи щодо присвоєння адресного номера торгівельному павільйону ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3;

- згідно довідки головного управління держкомзему у Тернопільській області від 07.05.2012р., станом на 28.04.2012р. за адресою м.Тернопіль, АДРЕСА_2 зареєстровано під №611010004000809 договір оренди на земельну ділянку загальною площею 144кв.м., яка надана у користування СПД_ОСОБА_2 терміном на п'ять років під торговий павільйон для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок земель міської ради, не наданих у власність та користування.

Отже, враховуючи вищенаведені факти, міська рада прийняла спірне рішення в межах наданих законом повноважень, та в порядку передбаченому земельним законодавством та узаконила землекористування ОСОБА_2 під об'єктом самочинного будівництва по АДРЕСА_2, а тому підстави для його скасування відсутні.

Суд відхиляє доводи позивача щодо прийняття рішення з порушенням законодавства, як недоведені, оскільки:

- позивач не довів, що спірне рішення порушує його права, як суміжного землекористувача, так як земельна ділянка на якій розміщений об'єкт не межує із земельною ділянкою яка знаходиться у користуванні позивача на підставі договору оренди від 07.05.2010р., про що свідчить висновок комісії про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 01.03.2012р., згідно якого суміжні землевласники (землекористувачі ) - землі Тернопільської міської ради;

- як випливає із тексту спірного рішення, таке прийняте на підставі звернення ОСОБА_2 та ст.ст. 12, 123, 124 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" (161-14) та з врахуванням висновків постійних комісій з питань містобудування, з питань природокористування, приватизації, продажу та оренди землі, а не на підставі постанови Тернопільського міськрайонного суду від 20.10.2011р. у справі №2-а-23141/11 за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради, якою зобов'язано міську раду розглянути звернення на першому пленарному засіданні, як стверджує позивач;

- звернення громадян пов'язані із землекористуванням, міська рада зобов'язана розглядати в силу закону, а не на підставі рішень суду, які набрали законної сили, та, як свідчить дата прийняття рішення, таке розглядалося не на першому пленарному засіданні, як зазначено у постанові суду, що також підтверджує помилковість доводів позивача щодо прийняття рішення на виконання постанови суду, також, слід зазначити, що суд не зобов'язував міську раду розглянути позитивно питання зазначені у зверненні ОСОБА_2;

- щодо місцезнаходження торгового павільйону, то факт його знаходження за адресою АДРЕСА_2 без адресного номера (9-а,9-в,9-б) підтверджено належними доказами органів місцевого самоврядування, а саме: висновком комісії про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування торгівельного павільйону; ситуаційна схема земельної ділянки, що відводиться для розташування об'єкта на території кварталу існуючої забудови; інвентаризаційна справа на об'єкт будівництва; довідка Управління містобудування, архітектури та кадастру з інформацією про те, що адресний номер об'єкту нерухомого майна ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 не присвоювався в установленому порядку, а тому адреси зазначені у зверненнях ОСОБА_2 та довідках ПП "Благоустрій" від 30.03.2011р. №98 та від 28.02.2011р. №51 не є належними доказами, та не приймаються судом до уваги;

- не обґрунтованими є посилання позивача на те, що в спірному рішенні дозвіл видано на торговий павільйон якого фактично не існує, оскільки є в наявності самочинно побудована будівля магазину, то дані доводи спростовуються тим, що об'єкт станом на момент прийняття спірного рішення та прийняття судом даного рішення, не введений в експлуатацію, а тому за відсутності належного доказу щодо назви об'єкта будівництва, яка визначається згідно Державного класифікатора будівель та споруд (ДК 018-2000 ) затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000р. №507 та вноситься у дані Декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи Сертифіката відповідності в залежності від категорії складності будови (Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №461 (461-2011-п) ), та при наявності нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу торгівельного павільйону, та звернення ОСОБА_2 щодо його реконструкції, правомірно зазначено назву об'єкта -торговий павільйон;

- щодо рішення господарського суду від 28.04.2011р. у справі №17/75022-217/2011 за позовом Тернопільської міської ради до СПД ОСОБА_2, яким зобов'язано підприємця звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0102 га по АДРЕСА_2,9-а шляхом демонтажу самочинно спорудженої будівлі та рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17.08.2011р. у справі №2-4680/11 за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради та ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" яким відмовлено у позові про визнання права власності на будівлю по АДРЕСА_2,9-а та зобов'язання БТІ здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, які набрали законної сили, то слід зазначити, що станом на момент прийняття даних рішень за ОСОБА_2 не була закріплена земельна ділянка для розміщення та обслуговування об'єкта, тоді як на момент прийняття судом даного рішення, питання землекористування врегульовано власником земельної ділянки. Щодо обов'язковості виконання рішення суду (демонтаж будівлі), то чинне законодавство не зобов'язує позивача пред'являти наказ до виконання, оскільки це його права, а не обов'язок .

Також, не підлягають до задоволення вимоги позивача про зобов'язання Тернопільську міську раду провести земельні торги з оренди земельної ділянки площею 0,0144га по АДРЕСА_2, оскільки відповідно до ст. 124 ЗК України питання передачі земельних ділянок комунальної власності в оренду та на яких умовах, віднесено до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, а тому суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів. Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України викладеної в п. 2.14 постанови Пленуму ВГС України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (v0006600-11) , та Верховний Суд України в п.7 постанови Пленуму ВС України від 16.04.2004р. №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) .