Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5 348 440 грн. 51 коп., які складають: 4 843 964 грн. 82 коп. заборгованість по договору № 06/10-2289-ТЕ-17 від 20.12.2010 р., 314 705 грн. 05 коп. пеня, 100 607 грн. 71 коп. інфляційних втрат та 89 162 грн. 93 коп. 3 % річних.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що заборгованість в розмірі 4 843 964 грн. 82 коп. буде ним погашена в 2012 році за рахунок субвенції з державного бюджету, що підтверджує той факт, що вини відповідача у виникненні заборгованості немає. Постачання природного газу згідно договору було для потреб населення, тому відповідно до ст. 233 ГК України просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки відповідач знаходиться у вкрай важкому матеріальному становищі, що підтверджується балансом підприємства станом на 31.12.2011 р.

На день розгляду справи відповідач в засідання суду не з'явився, про що був належним чином повідомлений судом, не виконав вимоги суду викладені в ухвалі від 25.04.2012 р.

Позивачем надані письмові заперечення на відзив, в яких зазначено, що в силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Даний правочин не розповсюджується на бюджетні відносини, а вчасність надходження коштів відповідачу для погашення йому різниці в тарифах не впливає на порядок та строки проведення розрахунків, оскільки дана обставина не обумовлена умовами договору. Доводи відповідача щодо звільнення від обов'язку сплати пені суперечить вимогам ст.ст. 11, 16, 216 ЦК України та ст. 229 ГК України.

Відносно доводів відповідача про відмову в задоволенні 3 % річних та інфляційних втрат, то відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, а саме, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

20.12.2010 р. між Дочірнім підприємством «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі -постачальник, позивач) та комунальним підприємством «Броваритепловодоенергія» (далі -покупець, відповідач) було укладено договір поставки природного газу № 06/10-2289-ТЕ-17, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати покупцеві імпортований природний газ, а покупець прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний рахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк поставки газу: з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно (п. 5.1 договору).

На виконання умов договору постачальник в період з січня 2011 р. по вересень 2011 р. поставив покупцю природний газ на загальну суму 34 538 705 грн. 63 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Відповідач частково здійснив розрахунок в сумі 29 694 740 грн. 81 коп., таким чином станом на момент подання позову борг становить 4 843 964 грн. 82 коп.

Як зазначалось у відзиві відповідача, заборгованість в сумі 4 843 964 грн. 82 коп. буде ним погашена в 2012 році.

Отже, позовна вимога про стягнення основної суми боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає судом задоволенню.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Крім основної суми боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 89 162 грн. 93 коп. 3% річних, 314 705 грн. 05 коп. пені, 100 607 грн. 71 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % є обґрунтованими та також підлягають задоволенню. Розрахунок поданий позивачем відповідає матеріалам справи.

Обґрунтовуючи стягнення пені позивач посилається на п. 7.3.1 договору, відповідно до умов якого у разі порушення покупцем умов цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси, що заслуговують на увагу.

Враховуючи те, що природний газ використовувався відповідачем виключного для потреб населення, суд враховує, що даний випадок є винятковим та виходячи з майнового стану відповідача, на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшує розмір пені в цій частині, та задовольняє позовну вимогу в сумі 200 000 грн.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 193, 233 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд -

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, 3А, код ЄДРПОУ 13711949) на користь Дочірньої компанії «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) -4 843 964 грн. 82 коп. боргу, 89 162 грн. 93 коп. 3% річних, 200 000 грн. пені, 100 607 грн. 71 коп. інфляційних втрат, 64 380 грн. судового збору.