Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (скорочено - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський проектно-конструкторсько-технологічний інститут "МАШТЕХКОМПЛЕКС", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Кіровоградський проектно-конструкторсько-технологічний інститут "МАШТЕХКОМПЛЕКС" (скорочено - ПАТ "Кіровоградський ПКТІ "МАШТЕХКОМПЛЕКС") про звернення стягнення на заставлене майно, а саме: комплекс опалювальної системи фірми Buderus Logano GE 434-375, виробництва Німеччини, разом з усіма його приналежностями, у кількості 1 шт., що належить заставодавцю на праві власності, розташоване за адресою: м. Кіровоград, вул. Полтавська, буд. 71, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну реалізації майна в сумі 340 000, 00 грн.

Позов подано, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.07.2011 (а.с. 122 т.4) для погашення заборгованості за кредитним договором № 90 від 24.07.2007, укладеним між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (Банк) та приватним підприємством "Будівельна компанія "Левша" (Позичальник), що складається з суми несплаченої станом на 25.04.2011 винагороди за обслуговування кредиту у розмірі 114 014,00 грн. Сума винагороди за обслуговування кредиту позивачем розраховувалася, виходячи лише з первісної суми ліміту кредитування в розмірі 2 380 000,00 грн. (а.с. 148-149 т. 4).

рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2011 року у справі № 5013/799/11 у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" задоволено, рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2011 року у справі скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги були задоволені, звернено стягнення на майно ВАТ "Кіровоградський ПКТІ "МАШТЕХКОМПЛЕКС", а саме: комплекс опалювальної системи фірми Buderus Logano GE 434-375, виробництва Німеччини, разом з усіма його приналежностями, у кількості 1 шт., яке належить заставодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Полтавська, буд. 71 шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну реалізації заставленого майна в сумі 340 000, 00 грн.

Втім, постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2012 р. були скасовані постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2011 року по справі № 5013/799/11, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Під час нового розгляду справи представник відповідача і третьої особи позов заперечив, посилаючись на те, що договір застави є припиненим, що у зв'язку з укладанням додаткових угод до кредитного договору № 90 від 24.07.2007 року, укладеного між позивачем та ПП "БК "Левша", було збільшено обсяг відповідальності відповідача без його згоди, що позивачем не доведено надання послуги щодо обслуговування кредиту за кредитним договором № 90 від 24 липня 2007 р.

У судовому засіданні оголошувалась перерва в період з 29.03.12 до 28.04.12.

Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарським судом встановлено наступні обставини справи.

Закритим акціонерним товариством КБ "ПриватБанк" (Банк) та приватним підприємством "Будівельна компанія "Левша" (Позичальник) укладений кредитний договір № 90 від 24 липня 2007 р. відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом у 2 380 000,00 грн. та встановленим у договорі (п. А.3) графіком повернення кредитних коштів частинами з кінцевим строком - до 25.07.2012 зі сплатою 15,6 % річних.

У подальшому додатковими угодами до кредитного договору від 02.08.2007 та від 30.08.2007 збільшено ліміт кредитного договору до 3740000,00 грн., розмір процентів збільшено до 17,6% річних, а у випадку порушення зобов'язань по поверненню кредиту розмір процентів збільшено з 36 % до 40 % річних.

У матеріалах справи є додаткова угода від 31 грудня 2008 р., якою пункти кредитного договору були викладені в новій редакції, за графіком погашення кредиту в розмірі3 740 000 грн. Позичальник повинен погасити кредит по 25.07.2012 р.

Відповідно до п.А10 кредитного договору Позичальник сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування в розмірі 0,2% від встановленого ліміту на цілі, що відрізняються від сплати страхових платежів, зазначених у п. А2, нарахування якої здійснюється щоденно, а сплата відбувається в поточну дату сплати процентів, які відповідно до п. А8 договору сплачуються 25 числа кожного поточного місяця.

У забезпечення виконання третьою особою зобов'язань за зазначеним кредитним договором, між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (Заставодержатель) та ВАТ "Кіровоградський ПКТІ "МАШТЕХКОМПЛЕКС" (Заставодавець) укладено договір застави №1 від 24 липня 2007 р., згідно якого в заставу передано комплекс опалювальної системи фірми Buderus Logano GE 434-375, виробництва Німеччини, разом з усіма його приналежностями, у кількості 1 шт., яке належить Заставодавцю на праві власності, розташований за адресою: м. Кіровоград, вул. Полтавська, буд. 71, заставна та ринкова вартість якого сторонами визначена у розмірі 340000,00 грн.

Відповідно до п. 2 вказаного договору заставою забезпечується виконання Позичальником - третьою особою в справі, зобов'язань, що випливають з кредитного договору № 90 від 24.07.2007 р., у тому числі з повернення кредиту у сумі 2380000,00 грн., сплати процентів за користування кредитом, сплати винагороди за відкриття позичкового рахунку, сплати винагороди за обслуговування не відновлювальної кредитної лінії у розмірі 0,2% від суми ліміту, сплати пені, штрафів. Максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором складає 7 140 000 грн. Згідно п. 15 договору застави Заставодержатель має право одержати задоволення за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами Заставодавця (право вищого пріоритету).

Пунктом 22 договору застави передбачено право здійснення реалізації предмета застави у будь-який з способів за вибором заставодержателя, у тому числі через прилюдні торги.

Відповідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна зареєстровано заставу рухомого майна на підставі договору застави № 1 від 24.07.2007 р. (а.с. 49 т. 1).

Згідно норм ст.ст. 572, 589 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет застави здійснюється, зокрема, за рішенням суду.

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна 21.04.2011 зареєстровано звернення стягнення за договором застави №1 від 24 липня 2007 р., укладеним між сторонами, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" про те, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Звернення стягнення на заставлене майно шляхом проведення прилюдних торгів з визначенням початкової ціни реалізації майна відповідає приписам ч. 1, ч. 2 ст. 591 ЦК України, ст.ст. 20, 21 Закону України "Про заставу", ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Згідно поданого ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" узагальненого розрахунку винагороди від 28.04.2012 на даний момент за Позичальником (третя особа) рахується заборгованість за кредитом у розмірі 3 740 000,00 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 3 957 001,47 грн. та несплачена винагорода за кредитне обслуговування в розмірі 172 562,00 грн.

Позивачем правомірно та обґрунтовано подано позов про звернення стягнення на заставлене майно для погашення заборгованості за кредитним договором № 90 від 24.07.2007, укладеним між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (Банк) та приватним підприємством "Будівельна компанія "Левша" (Позичальник), що складається з суми несплаченої станом на 25.04.2011 винагороди за обслуговування кредиту у розмірі 114 014,00 грн., розмір позовних вимог позивачем не збільшено.

Господарським судом відхиляється посилання відповідача про припинення застави на підставі пункту 27 договору застави з таких підстав. Зазначеним пунктом встановлено термін дії договору - до повного виконання заставодавцем та заставодержателем зобов'язань за кредитним договором.

Підстави припинення права застави встановлені ст. 593 ЦК України, ст. 28 Закону України "Про заставу", серед яких: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; загибель заставленого майна; втрата предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізація предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави, при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави, в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Посилання відповідача на пункт 27, як окрему, визначену договором підставу припинення застави в момент виконання зобов'язань Банком щодо перерахування Позичальнику кредитних коштів за кредитним договором (зважаючи на відсутність зобов'язань заставодавця за цим договором) відхиляється як неправомірне, оскільки суперечить змісту укладеного договору застави, направленого на забезпечення виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором, у тому числі щодо повернення отриманого кредиту, сплати нарахованих відсотків, сплати винагороди за обслуговування невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 0,2% від суми ліміту, сплати пені, штрафів.

Поряд з цим, ні ст. 593 ЦК України, ні ст. 28 Закону України "Про заставу" не передбачено можливості встановлення договором інших підстав припинення застави ніж тих які встановлені законом.

Матеріалами справи підтверджується отримання Позичальником кредиту за кредитним договором (а.с. 31-33 т.1), при цьому Позичальником та відповідачем не надано доказів сплати обмовленої п. А10 винагороди за кредитне обслуговування у повному обсязі у визначені кредитним договором строки, розмір заборгованості по якій згідно розгорнутого розрахунку позивача станом на 25.04.2011 становить 114014 грн.

За приписами ст.ст. 572, 574, 589, 590 ЦК України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Протоколом засідання правління ВАТ КПКТІ "Маштехкомплекс" від 16.07.2007 погоджено надати у заставу комплекс обладнання на суму 340 000,00 грн. у рахунок забезпечення кредиту ПП БК "Левша". Договір застави майна №1 від 24.07.2007 підписаний представниками сторін та посвідчений печатками підприємств. Згідно п. 5 договору застави, заставодавець з умовами кредитного договору ознайомлений.

Отже, укладення заставодавцем договору застави майна №1 від 24.07.2007 р. у забезпечення виконання кредитних зобов'язань ПП БК "Левша" чинному законодавству України не суперечить.

Збільшення ліміту кредитування згідно додаткової угоди від 30.08.2007 до кредитного договору, відсутність у цій додатковій угоді посилання на договір застави, не є підставою для припинення застави згідно закону. Твердження про нездійснення Банком обмовленого кредитним договором договірного списання коштів з рахунку Позичальника, не звільняє останнього від виконання його обов'язків за кредитним договором. Розмір, підстави, порядок сплати винагороди за кредитне обслуговування, обумовлені укладеним між сторонами договором.

Як встановлено приписами ст. 583 ЦК України, заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Статтею 1 Закону України "Про заставу" встановлено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Визначальним у правовому положенні майнового поручителя є те, що він є заставодавцем, проте він не є боржником за основним зобов'язанням, яке забезпечується заставою.

Таким чином, у випадках, коли заставодавцем є майновий поручитель, існує зобов'язання: основне, за яким право вимоги відноситься до боржника і не стосується майнового поручителя, і заставне, де майновий поручитель виступає стороною договору застави (заставодавцем) і на заставлене майно заставодержателем може бути звернено стягнення.

Оскільки заставодавець (майновий поручитель) не є зобов'язаною стороною за основним договором, розмір його зобов'язання перед заставодержателем не може перевищувати вартості предмета застави (при переході права власності на предмет застави до заставодержателя) або суми, одержаної в результаті продажу предмета застави.

Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета застави.

Порука і застава згідно ст. 546 ЦК України є самостійними видами забезпечення виконання договірних зобов'язань, які регулюються різними правовими нормами.

У зв'язку з цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами Цивільного кодексу України (435-15) не передбачена.

Збільшення обсягу відповідальності відповідача як заставодавця у зв'язку з укладанням Позичальником та Банком додаткових угод до кредитного договору № 90 від 24.07.2007 р. ймовірно може мати місце, але в цьому випадку відповідач відповідає перед позивачем за порушення Позичальником своїх обов'язків за кредитним договором виключно в межах вартості предмету застави, вартість якого узгоджена сторонами договору в межах 340000,00 грн.

Тому посилання Відповідача у своїх поясненнях на ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України як на підставу припинення договору застави майна № 1 від 24.07.2007 р. є таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Отримання згоди майнового поручителя (заставодавця) при збільшенні кредитного ліміту за договором не передбачено жодною нормою чинного законодавства України.

Посилання відповідача на відсутність доказів обслуговування кредиту спростовується матеріалами справи з огляду на наступне. За умовами кредитного договору № 90 від 24.07.2007 р. позивач зобов'язався надати кредит третій особі у формі невідновлювальної кредитної лінії на поповнення обігових коштів та придбання нерухомості у розмірі 2 380 000, 00 грн. на строк до 25.07.2012 зі сплатою 15,6 % річних, а позичальник - повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, винагороду за відкриття позичкового рахунку, винагороду за обслуговування кредитної лінії, пеню і штрафи.

Згідно з умовами п. А. 10. Кредитного договору Позичальник сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,2% від встановленого ліміту кредитування, зазначеного у п. А.2, розрахунок якої здійснюється щоденно і нараховується у день сплати процентів (яким є 25 число кожного поточного місяця).

Згідно із ст. 12 Закону України "Про заставу", у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Договором застави № 1 від 24.07.2007 р., укладеного між позивачем та відповідачем, забезпечено повернення третьою особою кредиту в сумі 2 380 000, 00 грн. та сплату винагороди за обслуговування невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 0, 2 % від суми ліміту в дату сплати процентів.

Враховуються доводи позивача на те, що сплата винагороди за обслуговування кредиту є одним із джерел доходів банку від здійснення кредитних операцій із клієнтами, виходячи з принципу платності кредиту.

Обслуговування кредиту складається із комплексу заходів, які здійснюються співробітниками банку стосовно здійснення контролю за своєчасним погашенням кредиту боржником, нарахування відсотків, комісій, штрафів та здійснення інших платежів, передбачених кредитним договором, пов'язаних із виконанням кредитних зобов'язань, прогноз погашення простроченої заборгованості, надання консультацій, листування з позичальником.

Зазначений комплекс заходів регламентується внутрішніми правилами банку, які розробляються на підставі чинного законодавства, нормативно-правових актів та рекомендацій НБУ.

Доказами обслуговування кредиту є сам факт його надання та чинний кредитний договір щодо надання Позичальнику кредиту на певний строк, нарахування процентів, ведення банком відповідних рахунків для погашення кредиту та процентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до частини першої ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, оскільки сторони кредитного договору встановили у договорі обов'язок позичальника сплачувати винагороду за кредитне обслуговування в розмірі 0,2 % без будь-яких додаткових умов для сплати, крім строку дії самого договору, то позичальник повинен виконувати такий обов'язок.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, при укладенні кредитного договору № 90 від 24.07.2007 р. сторони в договорі реалізували положення ст.ст. 3, 627, 629 ЦК України, діючи за принципом свободи договору, вільного вибору контрагентів, звичаїв ділового обороту та вимог розумності та справедливості.

При укладенні договору застави майна від 24.07.2007 р. сторонами було погоджено його ринкову та заставну вартість, зокрема, пунктом 6 договору застави майна визначено, що заставодавець передає в заставу майно (комплекс опалювальної системи) ринкова та заставна вартість якого становить 340 000,00 гривень. Також за пунктом 9 договору застави майна сторони визначили, що вартість предмету застави складає 340 000,00 грн.

Відхиляється як необґрунтоване посилання відповідача на сплив позовної давності, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, розрахунку, часткова сплата винагороди третьою особою здійснювалась, у тому числі у 2008 р., що не заперечується відповідачем та третьою особою.

Пунктом 2 А5 кредитного договору № 90, з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 30.08.2007 року, було встановлено, що зобов'язання боржника забезпечується договором іпотеки № 2734 від 31.08.2007 року укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ПП "БК "Левша".

Іпотечний договір від 31 серпня 2007 р. був укладений між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (Іпотекодержатель) та ПП "БК "Левша" (Іпотекодавець) за яким забезпечується виконання зобов'язання Позичальником, що випливають з кредитного договору щодо повернення кредиту в сумі 3 740 000,00 грн та інших обов'язків. Іпотечний договір посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі 31 серпня 2007 р. за № 2734.

Іпотека є окремим видом застави (ст. 573 ЦК України).

Відповідно норм частини 5 ст. 590 ЦК України, якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Таким чином господарський суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

ПАТ "Кіровоградський ПКТІ "МАШТЕХКОМПЛЕКС" подало клопотання про зупинення провадження в справі. Втім, зазначене клопотання відхиляється з огляду на наступне. Господарський суд встановлених ст. 79 ГПК України підстав для зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №5013/1187/11 про визнання припиненим з 27.07.2007 р. договору застави № 1 від 24.07.2007 р. не вбачає. Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Виходячи із змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати: як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Питання щодо припинення договору застави №1 від 24.07.2007 р. з підстав визначених у справі №5013/1187/11, були предметом оцінки у даній справі, а відтак такі обставини можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.

Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача шляхом звернення стягнення на заставлене майно. Враховується, що відповідно п. 15.10. договору застави заставодержатель має право задовольнити, зокрема, свої витрати, понесені у звёязку з предёявленням вимоги, за рахунок заставленого майна. Ця умова договору застави відповідає приписам ст. 19 Закону України "Про заставу".

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

Позов задовольнити.

Звернути стягнення на заставлене майно публічного акціонерного товариства "Кіровоградський проектно-конструкторсько-технологічний інститут "Маштехкомплекс" (25015, м. Кіровоград, вул.. Полтавська, 71; код 04618056), а саме: комплекс опалювальної системи фірми Buderus Logano GE 434-375, виробництва Німеччини, разом з усіма його приналежностями, у кількості 1 шт., розташоване за адресою: м. Кіровоград, вул.. Полтавська, буд. 71, для стягнення заборгованості за кредитним договором № 90 від 24.07.2007 р., укладеним між відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та приватним підприємством "Будівельна компанія "Левша", що складається із суми несплаченої позичальником станом на 25.04.2011 р. винагороди за обслуговування кредиту у розмірі 114 014,00 грн., 1140,14 грн. витрат на сплату державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, буд. 50; ідентифікаційний код 14360570) шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну реалізації майна в сумі 340 000,00 грн.