Приватне підприємство "Укрспецзв'язокмонтаж" (далі - позивач, ПП "Укрспецзв'язокмонтаж") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фірми "Т.М.М." -Товариство з обмеженою відповідальністю (далі -відповідач, Фірма "Т.М.М." - ТОВ) про стягнення 510.183,43 грн. боргу, з яких 352.090,40 грн. -сума основного боргу, 29.488,78 грн. -3% річних, 128.604,25 грн. -інфляційні витрати.

До суду першої інстанції відповідач подав заяву від 21.09.2011 № 21/09-11 про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій просить вважати зобов'язання сторін в сумі 142.385,20 грн. припиненим шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2011 у справі № 31/272, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 352.090,40 грн. боргу, 128.513,00 грн. інфляційних втрат, 28.736,36 грн. 3% річних, 5.093,40 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 р. та рішення господарського суду м. Києва від 06.10.2011 у справі № 31/272 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У вказаній постанові суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій, відхиляючи доводи Фірми "Т.М.М." -ТОВ про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, не звернули уваги на те, що зарахування може здійснюватися без згоди другої сторони, за заявою лише однієї сторони, тобто достатньо волевиявлення однієї сторони, а також на те, що зарахування -односторонній правочин, до якого застосовуються положення ст. 202 ЦК України.

Інших підстав для скасування судових рішень судом касаційної інстанції не зазначено.

Для нового розгляду справи визначено суддю Ониськів О.М.

Ухвалою суду від 05.03.2012 справу № 31/272-68/114-2012 було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 19.03.2012.

Ухвалою суду від 19.03.2012 розгляд даної справи було відкладено на 29.03.2012 у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.

У судове засідання, призначене на 29.03.2012, представники позивача та відповідача з'явилися, проте вимоги ухвал Господарського суду міста Києва від 05.03.2012 та 19.03.2012 не виконали, витребуваних судом документів не надали.

Ухвалою від 29.03.2012 розгляд справи було відкладено на 09.04.2012 у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.

У судове засідання, призначене на 09.04.2012, представники позивача та відповідача з'явилися, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва від 05.03.2012, 19.03.2012 та 29.03.2012 виконали не в повному обсязі.

Ухвалою від 09.04.2012 розгляд справи було відкладено на 19.04.2012 у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.

В судовому засіданні 19.04.2012 представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що між сторонами існують зустрічні однорідні вимоги, які є зарахованими, тому вимоги у частині боргу заявлені безпідставно, а штрафні санкції нараховані помилково.

У судовому засіданні 19.04.2012 було оголошено перерву у справі до 24.04.2012.

В судовому засіданні 24.04.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2008 між позивачем та відповідачем укладено угоду № 20/05-3в на виконання робіт по радіофікації будівництва житлового будинку з об'єктами соціальної інфраструктури та відновлення пошкоджених кабелів зв'язку по вул. Звіринецькій, 59 (далі - угода), відповідно до якої виконавець (позивач) бере на себе обов'язки виконати роботи по радіофікації будівництва житлового будинку з об'єктами соціальної інфраструктури та відновлення пошкоджених кабелів зв'язку по вул. Звіринецькій, 59, а замовник (відповідач) зобов'язався їх прийняти та оплатити (п. 1.1 угоди).

Відповідно до п. 2.5 угоди замовник протягом 5 (п'яти) днів з дня підписання угоди здійснює авансовий платіж у розмірі 30% від договірної ціни. Остаточні розрахунки за фактично виконані роботи виконуються на підставі підписаних сторонами актів (КБ-2в, КБ-3) протягом 10 (десяти) днів з дня підписання актів сторонами.

Відповідачем в порушення умов угоди не перераховано авансовий платіж у розмірі 30% від договірної ціни.

Проте, позивач приступив до виконання робіт та вчасно виконав свої зобов'язання згідно п.п. 1.1 та 4.2. угоди, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт від 31.07.2008 № 1 та № 2 за липень 2008 року та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2008 року від 31.07.2008, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

Загальна вартість виконаних підрядних робіт згідно з актами від 31.07.2008 № 1 та № 2 (типова форма № КБ-2в), та довідки про вартість виконаних робіт (типова форма № КБ-3) від 31.07.2008 складає -452.090,40 грн.

Відповідач свій обов'язок щодо оплати виконаних підрядних робіт, покладений на нього п.п. 1.1. та 2.5. угоди, не виконав, протягом 10 з дня підписання актів сторонами коштів не сплатив.

В матеріалах справи наявна банківська виписка з рахунку ПП "Укрспезв'язокмонтаж", яка свідчить, що відповідач 29.08.2008 перерахував 100.000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 352.090,40 грн.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідач в порушення норм ЦК України (435-15) та умов угоди не здійснив своєчасної та повної оплати за виконані роботи.

З огляду на викладене вище, з відповідача підлягає стягненню 352.090,40 грн. основного боргу.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував 128.604,25 грн. інфляційних втрат та 29.488,78 грн. 3% річних на суму боргу 352.090,40 грн. за період з 11.08.2008 по 30.04.2011.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд вважає, що вказані вимоги підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду (із встановленням вірного періоду нарахування та на підставі формули, визначеної чинним законодавством), а саме: 128.513,00 грн. інфляційних втрат та 28.736,36 грн. 3% річних.

Стосовно зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 142.385,20 грн. суд, врахувавши вказівки Вищого господарського суду, встановив наступне.

Позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем.

Обґрунтовуючи існування грошового зобов'язання позивача перед відповідачем, останній зазначав, що станом на 19.09.2011 існує заборгованість ПП "Укрспецзв'язокмонтаж" перед Фірмою "Т.М.М." - ТОВ в сумі 142.385,20 грн. (23.691,71 грн. за транспортні послуги та 118.693,49 грн. за отримання позивачем каменя керамічного М-150, бетону В30М400, воронки металевої, дверей металевих), що підтверджується актом звірки за період з 01.01.2008 по 19.09.2011.

Як зазначалось вище, статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Суд враховує, що вказана заява у відповідності до ч. 3 ст. 202 ЦК України є одностороннім правочином.

Відповідно заява однієї з сторін про зарахування зустрічних вимог повинна відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбаченим ст. 203 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 3 ст. 202 ЦК України односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Суд відзначає, що наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, але лише за умови, що така заборгованість є безспірною, наприклад, встановленою рішенням суду, тощо.

Припинення зобов'язання зарахуванням можливе лише за умов однорідності та безспірності зустрічних вимог сторін. Адже у випадку, коли такі вимоги не є безспірними, відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

За наявності заперечень позивача щодо наявності (дійсності) зобов'язання, його змісту та умов виконання, зазначена у заяві про зарахування вимога в сумі 142.385,20 грн. є спірною та такою, що унеможливлює проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України.

Враховуючи відсутність безспірності зустрічного зобов'язання та заперечення позивача щодо існування заборгованості перед відповідачем, відсутність розгляду у порядку позовного провадження спору про стягнення заборгованості, твердження відповідача про зарахування (припинення) зустрічних вимог в сумі 142.385,20 грн. є безпідставними.

При цьому дані висновки суду узгоджуються з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постановах від 11.04.2012 у справі № 33/267, від 01.02.2011 у справі № 33/224-10 та у листі № 01-08/163 від 12.03.2009 (v_163600-09) "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ".

Так, у п. 2.2 сказаного листа зазначено, що відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.

Відповідач може також звернутися із зустрічним позовом до позивача в порядку статті 60 ГПК.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Суд відзначає, що відповідач не звертався із зустрічним позовом до позивача в порядку статті 60 ГПК, а тому встановлення у позивача заборгованості в розмірі 142.385,20 грн. за іншими договірними відносинами на підставі наданих позивачем доказів (рахунки, акти прийому-передачі виконаних робіт, дорожні листи, довіреності та накладні) підлягає встановленню в межах окремого позовного провадження про стягнення спірної заборгованості.

Окремо суд відзначає, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський обік" первинний документ -документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи -це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (z0168-95) ).

Надання транспортних послуг з перевезення вантажу має підтверджуватися товарно-транспортною накладною. Заміна товарно-транспортної накладної будь-яким іншим документом довільної форми не допускається (лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 08.08.2006 р. № 6197).

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи ( наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (z0128-98) ).

Надані відповідачем копії рахунків та актів прийому-передачі виконаних робіт за серпень -грудень 2009 року та травень 2010 року, листи (звернення), дорожні листи, талони замовника не є належними первинними документами, які підтверджують надання відповідачем транспортних послуг, таким документом є товарно-транспортні накладні.

Стосовно отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей необхідно зазначити, що надані відповідачем копії довіреностей та накладних не є беззаперечними доказами отримання товарів позивачем та наявності боргу. Довіреності видані ОСОБА_3, а з накладних не вбачається, що він отримував товар.

Таким чином, суд не вбачає підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 142.385,20 грн. Однак, відповідач не позбавлений права звернутись до суду з відповідним позовом про в окремому позовному провадження.

З урахуванням наведеного суд, враховуючи встановленні обставини справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 352.090,40 грн. основного боргу, 128.513,00 грн. інфляційних втрат та 28.736,36 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимих доказів на спростування позовних вимог в частині задоволення позовних вимог та обставин справи, встановлених судом, відповідачем не дано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фірми "Т.М.М." -Товариство з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, ідентифікаційний код 14073675) з будь-якого рахунку, виявлено під час виконавчого провадження, на користь Приватного підприємства "Укрспецзв'язокмонтаж" (03148, м. Київ, вул. Григоровича-Барського, буд. 7, к. 38, ідентифікаційний код 33062069) 352.090,40 (триста п'ятдесят дві тисячі дев'яносто) грн. 40 коп. основного боргу, 128.513,00 (сто двадцять вісім тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 28.736,36 (двадцять вісім тисяч сімсот тридцять шість) грн. 36 коп. 3% річних, 5.093,40 (п'ять тисяч дев'яносто три) грн. 40 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.