Позивач - Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Чугуївської міської ради про визнання права власності позивача на об"єкт нерухомості - адміністративну будівлю, розташовану по вулиці К. Лібкнехта, 37, м. Чугуїв. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 22.02.2012р. було призначено для розгляду справи № 5023/10612/11 судову колегію.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області від 22.02.2012р., враховуючи рішення зборів суддів від 06.01.2011р. та беручи до уваги ухвалу суду від 22.02.2012р., про призначення судової колегії, для розгляду справи №5023/10612/11 було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Рильова В.В., суддя Аюпова Р.М. та суддя Суярко Т.Д.

Представник позивача в судовому засіданні 19.04.2012р. позов підтримав повністю, з підстав, викладених у позовній заяві, а саме посилаючись на те, що Відкритоге акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" здійснило капітальний ремонт будівлі, у зв"язку з чим площа спірної будівлі збільшилась на 36,1кв.м., що, на думку позивача, є підставою для визнання за ним права власності на вказану будівлю. Крім того, позивач зазначає, що до Акту №284 передачі нерухомого майна у власність НАСК "Оранта", складеного 11.06.2001р. Фондом Державного майна України та НАСК "Оранта", будівлю, розташовану в м. Чугуєві по вул. К. Лібкнехта, 37, не включено, оскільки на час складення Акту відповідних правових документів (свідоцтва про право власності) не було, що письмово було викладено позивачем у поясненнях, наданих через канцелярію суду. Крім того, позивачем було надано через канцелярію суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів (за вх. №1-4/644 від 18.04.2012р. та за вх. №1-4/643 від 17.04.2012р.) та пояснення, в яких вказує на те, що жодним нормативно-правовим актом, який діяв на час спірних правовідносин, не передбачалось передача до комунальної власності майна, що було в повному господарському віданні державних організацій, які суд долучив до матеріалів справи.

Представники відповідача в судовому засіданні 19.04.2012р. проти позовних вимог заперечували та просили суд відмовити в задоволенні позову, з підстав, викладених у запереченнях від 08.02.2012р., надали через канцелярію суду клопотання про долучення до матеріалів справи поданих ними документів, які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

19.04.2012р. Комунальне підприємство "Чугуївське міське бюро технічної інвентаризації" надало через канцелярію суду пояснення щодо адреси спірного приміщення, вказуючи на те, що, згідно реєстраційних матеріалів Бюро, інвентаризаційна справа на нерухоме майно розташоване за адресою: м. Чугуїв, вул. К. Лібкнехта, 35, містить Постанову Виконавчого комітету Чугуївської міської ради від 24.11.1946р., згідно якої вищезазначене майно мало адресу: м. Чугуїв, вул. К. Лібкнехта, 10; інформацію щодо надання нової адреси Бюро не містить, у зв"язку з тим, що інвентаризаційна справа на комплекс будівель була заведена вже на нову адресу: м. Чугуїв, вул. К. Лібкнехта, 35, а, згідно рішення Виконавчого комітету Чугуївської міської ради №221 від 26.12.1997р. - Чугуївській міській раді надано адресу: м. Чугуїв, вул. К. Лібкнехта, 35А, Чугуївському міському відділенню НАСК "Оранта" надано адресу: м. Чугуїв, вул. К. Лібкнехта, 37, що, зокрема зазначено у листі Комунального підприємства "Чугуївське міське бюро технічної інвентаризації", який надійшов через канцелярію суду 17.04.2012р.

Представник третьої особи в судове засідання 19.04.2012р. не з"явився, причини нез"явлення в судове засідання суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні про вручення судової ухвали третій особі відповідачу 19.03.2012р.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення третьої особи про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності третьої особи за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви та заперечень на неї, заслухавши пояснення представників присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

В обгрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що спірне примішення з 1988р. обліковувалось на балансі позивача та на те, що позивачем було розібрано будівлю та відстроєно заново із збільшенням основної площі на 36,1кв.м., що, на думку позивача, є підставою набуття права власності на приміщення, розташоване за адресою: м. Чугуїв, вул. К. Лібкнехта, 37, в порядку ст. 331 Цивільного кодексу України.

В процесі судового розгляду справи судом встановлено, що рішенням Чугуївської районної ради народних депутатів Харківської області № 41/24 від 27.12.1988 року "Про передислокацію інспекцій державного страхування" будівлю, яка займається міським фінансовим відділом та відділом соціального страхування, на баланс міській інспекції державного страхування та запропоновано провести ремонт зазначеної будівлі (том 1-ий, арк. спр. 12).

Розпорядженням Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області № 18 від 21.01.1997 року (том 1-ий, арк. спр. 13) внесено уточнення до рішення Чугуївської районної ради народних депутатів Харківської області № 41/24 від 27.12.1988 року та зобов'язано начальника міської інспекції держстраху провести капітальний ремонт будівлі, що розташованан за адресою: м. Чугуїв, вул. К. Лібкнехта, 35-А, зі збільшенням основної площі на 36, 1кв. метри.

Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" є акціонерним товариством відкритого типу, заснованим Фондом державного майна України шляхом перетворення Української державної страхової комерційної організації "Укрдержстраху" згідно з постановою Кабінету міністрів України № 709 від 07.09.1993 року (709-93-п) "Про створення Національної акціонерної страхової компанії «Оранта" в порядку та на умовах, передбачений указом Президента України від 15.06.1993 року "Про корпоратизацію підприємств" (210/93) .

Як свідчать матеріали справи, позивачем було проведено капітальний ремонт спірної будівлі (договір № 3 від 03.04.1989 року з кооперативом "Прогрес" на виконання підрядних робіт, том 1-ий арк. спр. 14)

Розпорядженням Чугуївської районної ради державної адміністрації від 06.02.1997 року №43 (том 1-ий, арк. спр. 50) затверджений акт державної приймальної комісії від 29.01.1997 року про завершення будівництва та введення в експлуатацію після капітального ремонту будівлі, розташованої за адресою: м. Чугуїв, вул. К. Лібкнехта, 35-А (том 1-ий арк. спр.44-49), в результаті чого її площа збільшилась на 36,1кв.м.

З письмових пояснень, наданих Комунальним підприємством "Чугуївське міське бюро технічної інвентаризації", вбачається, що, інвентаризаційна справа на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Чугуїв, вул. К. Лібкнехта, 35, містить Постанову Виконавчого комітету Чугуївської міської ради від 24.11.1946р., згідно якої вищезазначене майно мало адресу: м. Чугуїв, вул. К. Лібкнехта, 10; інформація щодо надання нової адреси в Бюро відсутня, у зв"язку з тим, що інвентаризаційна справа на комплекс будівель була заведена вже на нову адресу: м. Чугуїв, вул. К. Лібкнехта, 35, а, згідно рішення Виконавчого комітету Чугуївської міської ради №221 від 26.12.1997р. - Чугуївській міській раді надано адресу: м. Чугуїв, вул. К. Лібкнехта, 35-А, Чугуївському міському відділенню НАСК "Оранта" надано адресу: м. Чугуїв, вул. К. Лібкнехта, 37.

Таким чином, до 26.12.1997 року спірна будівля згідно з технічною документацією обліковувалась під № 35-А .

рішенням Чугуївської міської ради від 07.07.1994 року "Про розділ комунальної власності та майна між Чугуївською міською радою та районною радою", копію якого було надано відповідачем 19.04.2012р. для долучення до матеріалів справи, було запропоновано створити комісію з розподілу комунальної власності та майна між Чугуївською міською радою та районною радою.

рішенням Чугуївської міської ради від 17.08.1994 року "Про комунальну власність міської ради народних депутатів" вирішено затвердити склад комунальної власності міської ради згідно доданого переліку. До зазначеного переліку віднесено і будівлю, розташовану в м. Чугуїв, вул. К. Лібкнехта, 35-А.

рішенням Чугуївської районної ради від 22.08.1994 року "Про комунальну власність районної ради народних депутатів", в зв'язку з поділом об'єднаної Чугуївської міської ради народних депутатів на Чугуївську міську раду і Чугуївську районну раду затверджено склад комунальної власності районної ради.

Згідно доданого до рішення від 22.08.1994 року переліку адмінбудівля відділу освіти, розташована вм. Чугуєві по вул. К. Лібкнехта, 35-А, віднесена до комунальної власності міської ради, а адмінбудівля відділу соціального захисту населення, розташована за цією ж адресою, до комунальної власності районної ради.

рішенням Чугуївської міської ради від 23.04.1997 року "Про внесення змін до рішення Чугуївської міської ради від 17.08.1994 року "Про комунальну власність міської ради народних депутатів" перелік об'єктів комунальної власності викладено в новій редакції.

До зазначеного переліку також включено будівлю, розташовану по. вул. К.Лібкнехта, 35-А, в м. Чугуєві.

рішенням Чугуївської районної ради від 10.03.1999 року упорядковано перелік об'єктів, що належить до власності територіальних громад сіл, селищ та спільної власності територіальних громад сіл, селищ Чугуївського району.

рішенням Чугуївської міської ради від 11.06.1999 року адміністративний будинок по вул. К.Лібкнехта, 35-А, в м. Чугуєві, включений в перелік об'єктів комунальної власності.

рішенням Чугуївської районної ради від 20.10.2003 року "Про уточнення переліку об'єктів та спільної власності територіальних громад сіл, селищ району" було виключено з переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ Чугуївського району адмінбудинок відділу соцзахисту по вул. К.Лібкнехта, 35-А, в м. Чугуєві.

рішенням Виконавчого комітету Чугуївської міської ради №221 від 26.12.1997 року "Про упорядкування поштових адрес підприємств та організацій м. Чугуєва у зв"язку з Всеукраїнським переписом населення" (копія листа на запит, том 1-ий, арк. спр. 66), Чугуївському міському відділенню НАСК "Оранта" присвоєно адресу по вул. К.Лібкнехта, 37, в м. Чугуєві.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Чугуївського міського суду Харківської області з адміністративним позовом до Чугуївської міської ради про визнання недійсним рішення VIII сесії XXIII скликання Чугуївської міської ради від 11.06.1999 року в частині включення до об'єктів комунальної власності будинку в м. Чугуєві по вул. К.Лібкнехта, 37, який знаходиться на балансі ВАТ НАСК "Оранта", та про скасування рішення XVII сесії XII скликання Чугуївської міської ради від 23.04.1997 року в частині передачі у комунальну власність будинку Чугуївського відділення НАСК "Оранта".

Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 02.10.2009р. у справі №2-а-149/2009 (том 1-ий, арк. спр. 118-121), залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2011р. (том 1-ий, арк. спр. 122-124), було відмовлено в задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Національна страхова компанія "Оранта" до Чугуївської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення XVII сесії XII скликання Чугуївської міської ради від 23.04.1997 року та рішення VIII сесії XXIII скликання Чугуївської міської ради від 11.06.1999 року, а також встановлення факту не включення будинку до складу комунальної власності міста.

При цьому, в процесі касаційного розгляду справи, Вищим адміністративним судом було встановлено, що, постановляючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на те, що спірний адміністративний будинок в м. Чугуєві по вул.К.Лібкнехта, 37 перебуває у комунальній власності, а позивачу частина будівлі передана лише у користування за договором оренди комунального майна №59 від 19.10.1999 року. При цьому зазначений договір у встановленому законом порядку не оскаржений та недійсним - не визнаний.

Окрім того, як пояснив представник позивача в судовому засіданні 19.04.2012р., відповідно до акту № 284 передачі нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству, складеного 11.06.2001 року про передачу у власність НАСК "Оранта" нерухомого майна згідно переліку, - не вбачається, що позивачу у власність передавалась спірна будівля по вул. К. Лібкнехта, 37 в м. Чугуєві.

З ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.04.2011р. у справі вбачається, що судом касаційної інстанції встановлено, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на те, що спірний адміністративний будинок в м. Чугуєві по вул.К.Лібкнехта, 37 перебуває у комунальній власності, а позивачу частина будівлі передана лише у користування за договором оренди комунального майна №59 від 19.10.1999 року. При цьому зазначений договір у встановленому законом порядку не оскаржений та недійсним -не визнаний. Окрім того, відповідно до акту № 284 передачі нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству, складеного 11.06.2001 року про передачу у власність НАСК "Оранта" нерухомого майна згідно переліку, - не вбачається, що позивачу у власність передавалась спірна будівля по вул. К. Лібкнехта, 37 в м. Чугуєві. Таким чином, рішеннями Чугуївської міської ради від 23.04.1997 року та від 11.06.1999 року права позивача, який на час їх прийняття не був власником спірної будівлі, - не порушені.

Отже, вищевикладене свідчить про те, що спірна будівля правомірно перебуває у комунальній власності, що суперечить твердженням позивача про те, що будівлю, розташовану в м. Чугуєві по вул. К. Лібкнехта, 37, не включено до Акту №284 передачі нерухомого майна у власність НАСК "Оранта", складеного 11.06.2001р. Фондом Державного майна України та НАСК "Оранта", лише тому, що, на час складення Акту, відповідних правових документів (свідоцтва про право власності) у позивача не було.

В контексті вищевказаного, твердження позивача стосовно того, що ним правомірно було набуто право власності на спірну будівлю є необгрунтованим та таким, що спростовується обставинами справи.

Крім того, у відповідності до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, як вже зазначалось вище, розпорядженням Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області № 18 від 21.01.1997 року (том 1-ий, арк. спр. 13) внесено уточнення до рішення Чугуївської районної ради народних депутатів Харківської області № 41/24 від 27.12.1988 року та зобов'язано начальника міської інспекції держстраху провести капітальний ремонт будівлі, що розташованан за адресою: м. Чугуїв, вул. К. Лібкнехта, 35-А, зі збільшенням основної площі на 36, 1кв. метри, що свідчить про те, що позивачу було дозволено здійснити капітальний ремонт спірної будівлі, а не надано дозвіл на будівництво.

Згідно ст. 331 ЦК України, право власності на новостворену річ набувається особою, яка її створила, якщо законом або договором не встановлено інше.

Відповідно до приписів частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, або без відповідного дозволу чи належним чином затвердженого проекту, або з суттєвими порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином, самочинним вважається будівництво, яке задовольняє хоча б одній з умов: 1. якщо нерухоме майно збудовано або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2. якщо нерухоме майно збудовано або будується без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3. якщо нерухоме майно збудовано або будується з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Цивільно-правові наслідки самочинного будівництва нерухомого майна передбачені статтею 376 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В даному разі позивачем всупереч вимог ст. ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), не надано до матеріалів справи доказів надання позивачу земельної ділянки під спірним нерухомим майном, у встановленому порядку. Та, як встановлено з пояснень представника відповідача, такого дозволу позивачу і не надавалось.

З огляду на вищевикладене, позивачем не надано доказів, з якими норми діючого законодавства пов"язують набуття права власності, у тому числі доказів які б свідчили про надання йому земельної ділянки під вже збудоване ним нерухоме майно, як необхідної умови, для визнання судом права власності на спірне майно, колегія суддів відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.