Акціонерне страхове товариство «Вексель»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 20 747,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2011р. порушено провадження у справі.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.01.12р. в зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Самсіну Р.І.

Ухвалою від 17.01.2012р. розгляд справи було призначено на 28.02.2012р. та зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 27.02.2012р. в зв'язку з виходом судді Домнічевої І.О. з лікарняного було вирішено передати дану справу від судді Самсіна Р.І. для розгляду судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 28.02.2012р. розгляд справи було відкладено на 20.03.2012р. та зобов'язано позивача виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.12.2011р. та висловитися з приводу поданої відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог (згідно зворотного поштового повідомлення заяву було вручено позивачу 20.01.2012р.).

В судовому засіданні 20.03.2012р. позивачем подано суду документи на виконання вимог ухвали суду від 19.12.2011р. про порушення провадження у справі та пояснення щодо неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог.

В судовому засідання 20.03.2012р. судом було оголошено перерву на 29.03.2012р.

Від позивача 23.03.2012р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 29.03.2012р., оскільки в цей же час повноважний представник позивача прийматиме участь в іншому судовому засіданні.

В судовому засіданні 29.03.2012р. представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи №44/282-б, по якій арбітражним керуючим -ліквідатором Акціонерного страхового товариства «Вексель»подано скаргу на дії Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»щодо зобов'язання перерахувати 20 747,82 грн. (які є предметом пору по даній справі №2/22), та ухвалою суду від 12.03.2012р. розгляд вказаної скарги по справі №44/282-б призначено на 02.04.2012р.

Ухвалою від 29.03.2012р. суд відклав розгляд справи на 19.04.2012р. та зобов'язав сторони подати суду в судове засідання 19.04.2012р. результати розгляду скарги арбітражного керуючого -ліквідатора Акціонерного страхового товариства «Вексель»на дії Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»(ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2012р. розгляд вказаної скарги по справі №44/282-б призначено на 02.04.2012р.).

В судовому засіданні 19.04.2012р. суду було надано ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.2012р. по справі №44/282-б, якою скаргу арбітражного керуючого -ліквідатора Акціонерного страхового товариства «Вексель»на дії Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»залишено без задоволення.

В судовому засіданні 19.04.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

13.05.2008 року між Акціонерним страховим товариством «Вексель» (Позивач, Страховик) та ОСОБА_3 (Страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202-4451/08 ДКК (Договір страхування), за яким був застрахований автомобіль «КІА», д.р.н. АА7768НС (Застрахований автомобіль), що належить Страхувальнику; вигодонабувач за вказаним договором -ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

08.08.2008 року водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем «ВАЗ», д.р.н. НОМЕР_1 на вул. Маяковського у м. Боярка, здійснив зіткнення з Застрахований автомобілем, вчинивши ДТП.

Вина ОСОБА_5 у ДТП встановлена Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.08.2008 року у справі № 3-18411/2008.

В результаті цієї ДТП Застрахованому автомобілю були спричинені механічні пошкодження і відповідно до Звіту оцінювача № 703 від 05.09.2008 року вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля становить 20 747,82 грн., і звітом встановлено такий же розмір матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля.

Зазначена вище ДТП, відповідно до умов Договору страхування та норм чинного законодавства України, визнана Позивачем страховим випадком, про що 11.12.2008 року було складено Страховий акт № 11344/08, на підставі якого страхове відшкодування встановлено у розмірі 20 747,82 грн. (франшиза згідно п. 3.12 Договору страхування 0%) і було виплачено, за згодою Вигодонабувача на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля платіжними дорученнями №1422 від 06.02.2009р. та №745 від 16.02.2009р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5, який є винним у ДТП, на момент ДТП була застрахована Відповідачем -Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Омега»на підставі Полісу № ВВ/0144955087-20 від 03.06.2008 року.

Таким чином, після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у Позивача виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, з огляду на те, що Відповідач є особою, відповідальною за завдану шкоду, оскільки відповідно до наведеного вище укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу Відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто Відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

При цьому суд приймає до уваги те, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжні доручення про виплату, при цьому розмір виплати встановлюється страховим актом (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 42/92 від 23.08.2011р.).

Крім того, слід зазначити, що дані, зазначені у доданій Позивачем до позову ремонтній калькуляції Застрахованого автомобіля, відповідають встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року (z1074-03) . Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (z1074-03) .

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як зазначалось вище, вина водія ОСОБА_5 у ДТП встановлена Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.08.2008 року у справі № 3-18411/2008.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

При виплаті Страхувальнику страхового відшкодування, Позивачем вже було вирахувано франшизу, передбачену Договором страхування.

Полісом № ВВ/0144955087-20 від 03.06.2008 року встановлено ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну (на одного потерпілого) в розмірі 25500 грн., франшиза -510 грн., а отже від заявленої Позивачем до стягнення з Відповідача суми виплаченого страхового відшкодування має бути віднято ще 510 грн. франшизи за Полісом № ВВ/0144955087-20 від 03.06.2008 року, чого Позивачем зроблено не було, і тому розмір заявленого до стягнення суми виплаченого страхового відшкодування є обґрунтованим частково: 20747,82 грн. - 510 грн. = 20 237,82 грн. (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.2012р.).

Виходячи зі змісту ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» відшкодуванню шкоди в порядку регресу має передувати звернення страховика зі зворотною (регресною) вимогою до особи, відповідальної за завдані збитки.

Приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги .

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, виходячи з системного аналізу змісту ч. 2 ст. 530, ст. 993 та ч. 1 ст. 1191 ЦК України цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної (регресної) вимоги до Відповідача (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р. та №7/088-11 від 28.02.2012р.).

24.12.2011 року Позивачем було направлено до Відповідача Вимогу від 11.12.2011р., та її було отримано Відповідачем 28.12.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи наведене та приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що хоча строк добровільного виконання Відповідачем зобов'язання перед Позивачем ще не сплив на дату звернення до суду з позовом, проте є таким, що вже сплив станом на час початку розгляду даної справи і станом на час винесення рішення, однак, в добровільному порядку страхове відшкодування Відповідачем сплачено не було; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Отже Позивач довів порушення своїх прав Відповідачем, зокрема з тієї підстави, що на момент розгляду справи та на момент прийняття даного рішення, в матеріалах справи є докази звернення Позивача до Відповідача на підставі ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України з відповідною вимогою, а останній її не задовольнив та обґрунтовано не відмовив в її задоволенні, що є підставою для захисту порушених прав Позивача (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 7/088-11 від 28.02.2012р.).

При цьому судом відхиляються заперечення Відповідача, щодо зарахування зустрічних однорідних вимог згідно ст. 601 ЦК України з Позивачем, оскільки ухвалою від 30.04.2010р. Господарським судом міста Києва порушено провадження по справі №44/282-б про банкрутство Позивача, постановою від 18.05.2010р. по справі №44/282-б Позивача визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено арбітражного керуючого, і ухвалою від 07.11.2011р. по справі № 44/282-б строк ліквідаційної процедури продовжено до 18.05.2012р.

Отже проведення зарахування зустрічних вимог є неможливим у зв'язку з тим, що Позивач перебуває в процесі припинення діяльності шляхом банкрутства на стадії ліквідації, а Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (2343-12) не допускає проведення зарахування зустрічних вимог в даному випадку, і зокрема оскільки заявлені Відповідачем до зустрічного зарахування вимоги включені до реєстру вимог кредиторів Позивача і підлягають задоволенню в порядку встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (2343-12) .

З урахуванням позиції Верховного Суду України, викладеної у п. 39 постанови пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 (v0015700-09) , якою встановлено, що згідно з ч. 6 ст. 12 Закону дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян. Зазначений перелік виключень із мораторію є вичерпним.

При цьому суд зауважує, що не підлягають застосуванню норми ст. ст. 35, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до спірних правовідносин, пов'язаних з відшкодуванням шкоди в порядку регресу за участю двох страховиків, оскільки вказаними статтями врегульовано відносини щодо виплати страхового відшкодування, які виникли між страхувальником (вигодонабувачем) та страховиком, зокрема, в частині порядку та строку виплати страхового відшкодування на користь страхувальника (вигодонабувача) (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р.).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню (за мінусом 510 грн. франшизи) в сумі 20 237,82 грн.

Сплачена позивачем сума судового збору за звернення до суду з даним позовом відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача; надлишково сплачений позивачем судовий збір повертається позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»(м. Київ, вул. Обсерваторна, 17, літ. А; ідентифікаційний код 21626809) на користь Акціонерного страхового товариства «Вексель»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 57/3; ідентифікаційний код 20031391) 20 237 (двадцять тисяч двісті тридцять сім) грн. 82 коп. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1376 (одна тисяча триста сімдесят шість) грн. 78 коп. судового збору.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Повернути Акціонерному страховому товариству «Вексель»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 57/3; ідентифікаційний код 20031391) на підставі даного рішення з Державного бюджету України 94 (дев'яносто чотири) грн. 50 коп. надлишково сплаченого судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 3997 від 12.12.2011р. Оригінал платіжного доручення № 3997 від 12.12.2011р. залишається в матеріалах даної справи №2/22.

рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.