( Додатково див. постанову Донецького апеляційного господарського суду (rs24882794) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs25812096) )

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, с. Водянське, Добропільський район

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Добропілля

про стягнення 194 000,00грн.

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: ОСОБА_3 - за дов., ОСОБА_4 - за дог. доручення

відповідача: не з'яв.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 194 000,00грн. заборгованості за договором від 01.01.2009року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ним на виконання умов укладеного з відповідачем договору від 01.01.2009р. протягом 2009-2010рр. надані послуги з перевезення і навантаження вантажів на загальну суму 864 065,65грн., у тому числі у 2009р. - на 330 253,00грн. і у 2010р. - на 533 812,65грн., з яких останнім оплачено тільки 666 885,64грн. Заборгованість складає 194 000,01грн., яка відповідачем визнана відповіддю на претензію від 10.05.2011р., але до цього часу не погашена.

Також представники позивача пояснили, що відповідачем рахунки № 90 від 31.10.2010р., № 98 від 30.11.2010р. та № 108 від 31.12.2010р. були неоплачені повністю, а рахунок № 78 від 30.09.2010р. - часткового (по ньому заборгованість складає 46 885,35грн.). Всі інші рахунки відповідачем оплачені.

Представник відповідача позов не визнав і пояснив, що:

- загальна сума наданих позивачем послуг протягом 2009-2010рр. складає 864 065,65грн.;

- на оплату наданих протягом 2009-1010рр. послуг з перевезення і навантаження вантажів позивачеві було перераховано 837 958,54грн., у тому числі протягом 2009р. - 419 619,54грн. і протягом 2010-11рр. - 418 339,00грн.;

- рахунки на оплату наданих послуг ОСОБА_2 від позивача на час звернення останнього до суду були отримані, але товарно-транспортні накладні передані не були;

- специфікація, у якій визначається вартість перевезення, була підписана тільки на лютий 2009р.

Позивач наполягає на тому, що укладений з відповідачем договір за своєю сутністю є договором транспортного експедирування, а відповідач фактично організував перевезення і навантаження вантажів.

Відповідач вважає, що укладений з позивачем договір є договором перевезення, а не договором транспортного експедирування, на чому наполягає позивач.

Клопотання відповідача про зупинення провадження по справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, а саме за позовною заявою, поданою до суду 10.04.2012р. (тобто вчора) про визнання недійсним укладеного між сторонами договору від 01.01.2009р., судом у судовому засіданні 11.04.12р. залишене без задоволення, оскільки ніяких доказів чи інформації щодо порушення господарським судом справи за цією позовною заявою відповідач суду не надав, а відповідно до вимог ст. 79 Господарського процесуального кодексу України зупинення провадження у справі можливе за наявності 2-х умов:

- наявності у провадження судового органу іншої справи;

- неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Позивачем на виконання ухвали суду від 11.04.12р. надані:

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за січень 2009р.;

- ТТН за вересень-грудень 2010р.

Відповідач у судове засідання 19.04.12р. свого представника не направив. Його клопотання про відкладення розгляду справи судом залишене без задоволення, оскільки до заяви ним не надано ніяких доказів поважності неявки у засідання. Також ним не пояснено, яким чином документи, які буцімто необхідно отримати у виконавчій службі пов'язані з даною справою і чому ці документи мають бути отримані саме в день проведення засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

01.01.2009р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Замовник) був укладений договір на перевезення і завантаження вантажів. Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2009р. (п. 5.1). Якщо за місяць до закінчення строку договору ні одна з сторін не повідомила про свій намір припинити договір, він вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах (п.5.2). Сторони не надали суду доказів припинення строку дії договору, тому, згідно п.5.2 строк дії договору від 01.01.2009р. був продовжений до 31.12.2010р.

Незважаючи на те, що укладений між сторонами договір поіменований ними як договір перевезення і завантаження вантажів, у дійсності за своєю сутністю і сутністю стосунків, які у дійсності відбувались між сторонами на виконання цього договору, він є договором транспортного експедирування.

Підтвердженням цього є та обставина, що:

- відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України "за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату";

- сторони по даній справі (замовник, перевізник) не є сторонами договору перевезення вантажу (перевізник, відправник, одержувач), а є учасниками транспортно-експедиторської діяльності, якими відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" є клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів;

- в товарно-транспортних накладних, наданих на підтвердження надання автопослуг, відповідач не зазначений ні як вантажовідправник, ні як вантажоодержувач;

- згідно ч.1 ст. 929 Цивільного кодексу України "за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу";

- спір між сторонами виник не безпосередньо з договору перевезення вантажу, а з правовідносин щодо надання послуг з організації та забезпечення перевезень вантажів (транспортно-експедиторська діяльність), тобто з договору надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до п. 1.1 Перевізник (позивач по справі) зобов'язується доставити ввірений до перевезення вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, Замовник (відповідач по справі) зобов'язується сплатити за перевезення встановлену в цьому договорі плату.

Найменування, кількість і строки перевезення визначаються заявками, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2).

Вартість перевезення визначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п.3.1).

Оплата проводиться не пізніше 5 днів з дня пред'явлення рахунку на оплату за перевезення, підтвердженого ТТН за відповідний період (п.3.3).

В доповнення до умов договору від 01.01.2009р. сторони підписали специфікацію погодження ціни на перевезення вантажу за лютий 2009р.

На виконання взятих на себе за договором від 01.01.2009р. зобов'язань позивачем протягом 2009-2010рр. надані послуги з завантаження і перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 864 065,65грн., у тому числі у 2009р. - на 330 253,00грн. і у 2010р. - на 533 812,65грн., що відповідачем не заперечується і підтверджується, зокрема:

· актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000001 від 20.01.2009р., № 45 від 30.09.2009р., № 49 від 31.10.2009р., № 54 від 30.11.2009р., № 61 від 31.12.2009р., № 5 від 31.01.2010р., № 13 від 28.02.2010р., № 20 від 31.03.2010р., № 33 від 30.04.2010р., № 37 від 31.05.2010р., № 47 від 30.06.2010р., № 59 від 31.07.2010р., № 69 від 31.08.2010р., № 76 від 30.09.2010р., № 88 від 31.10.2010р., № 96 від 30.11.2010р. та № 105 від 31.12.2010р.;

· товарно-транспортними накладними за періоди: 01.01.2010р. - 31.01.2012р., 01.02.2010р. - 28.02.2010р., 01.03.2010р. - 31.03.2010р., 19.03.2010р., 01.04.2010р. - 30.04.2010р., 01.05.2010р. - 31.05.2010р., 01.06.2010р. - 30.06.2010р., 01.07.2010р. - 31.07.2010р., 01.08.2010р. - 31.08.2010р., 01.09.2010р. - 30.09.2010р., 01.10.2010р. - 31.10.2010р.,

а також ТТН за вересень-грудень 2010р. які залишились частково несплаченими:

- №№ 078232, 078230, 078236, 078237, 078239, 078244, 078243, 078246, 078153, 078151, 078157, 078155, 078250, 078160, 078163, 078166, 078170, 0178174, 078173 за вересень 2010р., №№ 121958, 121953, № 123004, 123000, 123006, 123008, 123011, 123009, 123038, 123039, 123040, 123030, 123032, 123031, 123036, 123035, 123034, 123043, 123041, 123047, 123044, 123045, 123051, 123049, 123029, 123026, 123028, 123017, 123022, 123015, 123049, 123051, 123041, 123043, 123044, 123047, 123045, 123038, 123040, 123039, 123034, 123036, 123035, 123031, 123032, 123030, 123020 за жовтень 2010р., №№ 123055, 123052, 123054, 123055, 123054, 123052, 123059, 123057, 123059, 123071, 123072, 123071, 123074, 123075, 123081, 123082, 123066, 123065 за листопад 2010р., №№ 123071, 123068, 123075, 123074, 123078, 123080, 123081, 123077, 123083, 123084, 123088, 123086, 123090, 078188, 078197, 078200, 078199, 078204, 016627, 016626, 016628, 078204, 016631, 078219, 016693, 016694, 078277, 079229, 078227.

Загалом на момент розгляду спору в рахунок наданих за договором від 01.01.2009р. послуг відповідачем оплачено тільки 666 885,64грн.

Згідно п.3.3. договору оплату наданих послуг відповідач мав здійснити не пізніше 5 днів з дня пред'явлення рахунків. Взяті на себе зобов'язання у цій частині відповідачем своєчасно виконані не були, рахунки № 90 від 31.10.2010р., № 98 від 30.11.2010р. та № 108 від 31.12.2010р. були неоплачені повністю, а рахунок № 78 від 30.09.2010р. - часткового (по ньому заборгованість складає 46 885,35грн.). Всі інші рахунки відповідачем оплачені. Борг складає 194 000,01грн.

27.04.2011р. позивач направив на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 претензію № 6, відповідно до якої просив погасити заборгованість, яка станом на 26.04.2011р. за його даними складала 194 000,01грн.

Відповіддю на претензію б/н від 10.05.2011р. відповідач визнав заборгованість станом на 26.04.2011р., яка виникла з договору б/н від 01.01.2009р. за надані автотранспортні послуги, у розмірі 194 000,01грн. Одночасно відповідач з посиланням на матеріальні труднощі просив позивача розглянути питання погашення цієї заборгованості поетапно.

Позивач своєї згоди на погашення заборгованості частинами відповідачеві не дав.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача становить 194 000,01грн., яка на час розгляду справи відповідачем не погашена (доказів зворотного відповідачем суду не надано).

За таких обставин і зважаючи на те, що:

· згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу;

· згідно п.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору;

· ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);

· згідно умов договору плата проводиться не пізніше 5 днів з дня пред'явлення рахунку на оплату за перевезення, підтвердженого ТТН за відповідний період;

· листом від 10.05.2011р. відповідач визнав заборгованість у сумі 194 000,01грн., у зв'язку з чим суд робить висновок, що рахунки ним були отримані до 10.05.2011р.;

· на час розгляду справи заборгованість у сумі 194 000,01грн. відповідачем не погашена;

· відповідно д ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом;

господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.

При прийняті рішенні судом врахована і та обставина, що відповідач, перераховуючи кошти за надані позивачем послуги, як правило в платіжних дорученнях не зазначав які саме рахунки останнього ним оплачуються і в своїх платіжних документах посилався на акти звірок, підписаних між сторонами, у яких вказувався борг і попередніх періодів співпраці цих сторін і тому позивач мав право здійснювати зарахування коштів у рахунок перших за календарною датою відкритих (непогашених) рахунків. Такі дії позивача не суперечать чинному законодавству.

Судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, п.1 ст. 193 Господарського кодексу України і керуючись ст.ст. 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місцепроживання - АДРЕСА_1 п/р НОМЕР_1 в ОД Райффайзен Банк Аваль, МФО 335076, ідентифікаційний № 22678800570) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2; місцепроживання - АДРЕСА_2 п/р 26005113547 у Райффайзен Банк Аваль м. Київ, МФО 380805, ідентифікаційний № НОМЕР_2) 194 000,00грн. основного боргу, 1 940,00грн. на відшкодування витрат по оплаті державного мита, 236,00грн. на відшкодування витрат по сплаті послуг iнформацiйно-технiчного забезпечення судового процесу.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.