За позовом Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ в особі Відокремленого підрозділу "Луганськвантажтранс", м. Луганськ

до Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Луганська", с. Білоріченський, Лутугинський район, Луганської області

про внесення змін до договору

Суддя Т.М. Мінська

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, юрисконсульт за довіреністю № 03/5 від 10.02.2012; ОСОБА_2, - начальник ПВ і ТВ відокремленого підрозділу, довіреність № 03/5-142 від 14.03.2012; ОСОБА_3, - провідний економіст відокремленого підрозділу, довіреність № 03/5-144; ОСОБА_4, юрисконсульт, довіреність № 03/5-221 від 11.04.2012; ОСОБА_5, начальник служби вантажної експлуатаційної роботи, довіреність № 03/5-143 від 14.03.2012; ОСОБА_6, - в.о.заступника директора з виробництва, довіреність № 03/5-54 від 05.01.2012 (в судовому засіданні 11.04.2012); ОСОБА_7, -начальник юридичного відділу, довіреність № 594 від 30.12.2011 (в судовому засіданні 11.04.2012).

від відповідача - ОСОБА_8, представник за довіреністю № 689 від 13.05.2011.

У судовому засіданні 11.04.2012 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 18.04.2012.

Суть спору: внести зміни до Договору № 23 від 18.02.2008 на подачу та забирання залізничних вагонів, шляхом укладення Додаткової угоди № 6 від 04.01.2012 наступного змісту:

Пункт 3.3. п.п. 1 і 3 Розділу 3 викласти у наступній редакції: "Попередньо перерахувати на розрахунковий рахунок "Транспорту" плату:

1. За подання та забирання залізничних вагонів із розрахунку планової вартості 1 тн. км. - 1,88 грн. ..." далі по тексту;

2. За маневрову роботу локомотива з розрахунку вартості 1 години - 520,00 грн."

Пункт 1 додатку №2 договору № 23 від 18.02.2008 викласти в наступній редакції:

№п/п Найменування послуг Вартість послуг (без ПДВ) грн.

1 Кориктування ЕТП без змін розрахункової частини 7539,02

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, суд

Між ДП "Луганськвантажтранс", правонаступником якого є ДП "Луганськвугілля" (позивач у справі) та ЗАТ "ГЗФ "Луганська", яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" (відповідач у справі) було укладено договір на подачу та прибирання вагонів № 23 від 18.02.2008, який набрав чинності 12.11.2009 (далі - Договір).

06.01.2012 позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства "ГЗФ "Луганська" підписати додаткову угоду № 6 від 04.01.2012 до Договору на подачу та прибирання вагонів № 23 від 18.02.2008 року та направив 2 екземпляри цієї додаткової угоди.

Публічним акціонерним товариством "ГЗФ "Луганська" супровідним листом № 156 від 23.01.2012, який отримано Позивачем 31.01.2012 повернуто додаткову угоду № 6 від 04.01.2012 з протоколом розбіжностей від 23.01.2012.

13.02.2012 проведено спільне засідання сторін щодо узгодження розбіжностей, згідно протоколу узгодження розбіжностей від 13.02.2012 сторонами було досягнуто згоди за деякими пунктами угоди, але не було досягнуто згоди за пунктами 1 і 2 додаткової угоди № 6.

Позивач звернувся з даним позов, обґрунтовуючи свої вимоги положеннями ст. 652 Цивільного кодексу України щодо зміни істотних обставин та положеннями п. 3.4. Договору № 23 від 18.02.2008, яким передбачено можливість та умови збільшення вартості послуг Позивача.

Відповідач заперечує проти позову з підстав наведених у відзиві на позов від 23.03.2012 № 5 та просить суд відмовити у його задоволенні з таких підстав:

- прохальна частина позову не відповідає предмету позову, оскільки додаткова угода № 6 від 04.01.2012, має шість пунктів, а прохальна частина позовної заяви не має ні одного пункту, який необхідно розглядати, фактично Позивач просить врегулювати розбіжності, що виникли при укладенні додаткової угоди № 6.

- підпункт 1 пункту 3.3. редакції, що викладена в позовній заяві, не відповідає редакції додаткової угоди № 6 від 04.01.2012 (в позовній заяві «залізничних вагонів»в додатковій угоді «завантажених вагонів»,

- погіршення фінансового стану Позивача, зростання мінімальної заробітної плати і подорожчання паливно-мастильних матеріалів не є суттєвою зміною обставин в розумінні ст. 652 ЦК України,

- між сторонами неодноразово розглядались спори з приводу збільшення вартості послу за договором № 23 від 8.02.2008, тому Відповідач вважає, в порядку ст. 35 ГПК України обставини стосовно п. 1 додаткової угоди № 6.,

- пропозиції Позивача в п. 2 Додаткової угоди № 6 про зміну пункту 1 додатку № 2 до договору № 23 від 18.02.2008, на думку Відповідача не можуть бути прийняті, оскільки його зміст кореспондує із підпунктом 4 пункту 3.3. договору № 23 від 18.02.2008, а договір не може містити суперечливі умови.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Як встановлено у статті 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Підставою для зміни договору позивач називає істотну зміну обставин, а саме -інфляційні процеси в економіці держави, збільшення заробітної плати, подорожчання матеріалів та ін.

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі істотного порушення договору другою стороною та за наявності одночасно чотирьох умов при істотній зміни обставин.

При цьому, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох підстав, необхідних для внесення змін до умов договору, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 № 9/219-09.

Позивачем по даній справі не доведено наявності всіх чотирьох, зазначених у ст. 652 ЦК України підстав.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що позивач не довів наявність підстав для задоволення позову. Позовні вимоги визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного і, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судовий збір покласти на позивача.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.