Ухвалою господарського суду Київської області від 06.02.2012 р. порушено провадження у справі № 14/014-12 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про стягнення 20 510, 22 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 15.02.2012 р.

15.02.2012 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання № 1-7-564 від 14.02.2012 р., у якому він просить суд здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що за наслідками розгляду вищевказаного клопотання у судовому засіданні судом було його задоволено.

15.02.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 14.03.2012 р.

14.03.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 04.04.2012 р.

04.04.2012 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 1221/1-7 від 03.04.2012 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю у зв'язку із тим, що його зобов'язання щодо сплати позивачеві 132 020 грн. 73 коп. матеріальної шкоди (відшкодування збитків за період невиконання відповідного судового рішення) не є грошовим зобов'язанням, а є господарською санкцією, яка передбачає стягнення збитків внаслідок невиконання відповідного судового рішення, і з огляду на це за порушення відповідачем обов'язку сплати господарської санкції збитків, який виник у нього на підставі рішення суду, для нього не можуть наставати правові наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

04.04.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 18.04.2012 р.

12.04.2012 р. канцелярії суду від позивача надійшло клопотання б/н б/д, у якому він позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд здійснювати розгляд справи без особистої участі позивача та його представника.

18.04.2012 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

15.03.2001 р. позивач була зареєстрована Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області як фізична особа -підприємець (Свідоцтво серія В00 № НОМЕР_3).

11.08.2005 р. позивачем отримано ліцензію серії АБ № НОМЕР_4, видану Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення на роздрібну торгівлю лікарськими засобами.

21.11.2006 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та позивачем було укладено договір оренди, згідно умов якого позивач прийняв у тимчасове володіння, користування приміщення АДРЕСА_1, загальна площа 42 м2 під аптечний кіоск, розмір та порядок сплати орендної плати встановлені договором.

Окрім цього, 03.03.2007 р. позивач уклав з ТОВ ВПФ "Біла вежа" договір про надання комунальних послуг, згідно якого позивачу надавались комунальні послуги в орендованому ним приміщенні АДРЕСА_1.

10.08.2007 р. Головним лікарем Білоцерківської міської санітарно-епідемологічної станції підписаний паспорт аптечного закладу (структурного підрозділу).

Згідно листа Білоцерківської міської санітарно-епідеміологічної станції № 03-01/04-05-2346 від 10.08.2007 р. орендоване позивачем приміщення обстежене та можливе для використання його під аптечний кіоск.

В листопаді 2006 р. Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 звернулась із заявою до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про надання дозволу на відкриття аптечного кіоску за адресою: АДРЕСА_1

Листом № 1-10-14 від 10.01.2007 р. Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради повідомив позивача, що питання про відкриття аптечного кіоску по АДРЕСА_1 (прим. 7) з відповідним пакетом документів в додатку розглянуто відділом з питань торгово-побутового обслуговування населення і громадського харчування. 27.12.2006 р. проект рішення з даного питання був запропонований на розгляд членів виконкому. В процесу обговорення проекту вирішено запропонувати позивачу відкрити аптечний кіоск в іншому мікрорайонні, де аптечних закладів недостатньо (біля школи № 13, вул. Колгоспна, вул. Чапаєва - район Заріччя; "Учгосп", масив "Піщаний" і т. д.), оскільки в цьому мікрорайонні міста відкрито багато аптечних закладів.

Крім того, у витязі з протоколу № 3 засідання комісії Виконкому Білоцерківської міської ради по координації розвитку аптечної мережі на території м. Біла Церква від 12.12.2006 р. зазначено, що позивач зареєстрований як фізична особа -суб'єкт підприємницької діяльності і сплачує фіксований податок (до 500 грн. на місяць) у той час, як аптеки різних форм власності, зареєстровані як юридичні особи, сплачують податки в разів 10-15 більше, тобто не рівні умови оподаткування та різний рівень поповнення бюджету міста.

Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернуся із заявою до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Розглянувши заяву позивача, та провівши перевірку наданих позивачем документів щодо дій органу місцевого самоврядування міста було встановлено, що дії Білоцерківського міськвиконкому мають ознаки порушення абз. 1 п. 2 ст. 15, п. 3 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

На засіданні Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, що відбулось 24.01.2007 р. питання позивача, на виконання рекомендацій Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02-06/83 від 18.01.2007 р., розглянуто. За результатами голосування членів Виконавчого комітету - рішення не прийнято.

Позивач повторно звернувся із заявою до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Листом № 02-06/160 від 02.02.2007 р. Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України позивача повідомлено, що з метою припинення порушень вимог чинного законодавства, зокрема Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , територіальним відділенням надіслано звернення до прокуратури Київської області з проханням прокурорського втручання по зазначеному питанню.

У зв'язку із чим, 16.08.2007 р. фізична особа -підприємець ОСОБА_2 звернулась в господарський суд Київської області із позовом до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про визнання дій по ненаданню дозволу на відкриття аптечного кіоску за адресою: АДРЕСА_1, прим. № 7 незаконними; зобов'язання Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради надати дозвіл на відкриття фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 аптечного кіоску за адресою: АДРЕСА_1, прим. № 7; стягнення з Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради на користь позивача 56 898, 95 грн. матеріальної шкоди (орендна плата та комунальні послуги за період з грудня 2006 р. по вересень 2007 р.), 5 000 грн. моральної шкоди.

Постановою господарського суду Київської області від 24.10.2007 р. у справі № А8/340-07 за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про визнання незаконними дій та відшкодування збитків і моральної шкоди - визнано дії Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради по ненаданню дозволу на відкриття аптечного кіоску за адресою: АДРЕСА_1 незаконними; присуджено до стягнення з Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 56 898, 95 грн. матеріальної шкоди (орендна плата та комунальні послуги за період з грудня 2006 р. по вересень 2007 р.) та судові витрати. По решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2008 р. у справі № 22-а-8821/08 постанову господарського суду Київської області від 24.10.2007 р. у справі № А8/340-07 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2009 р. ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2008 р. у справі № 22-а-8821/08 та постанову господарського суду Київської області від 24.10.2007 р. у справі № А8/340-07 залишено без змін.

Факт незаконних дій Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради по ненаданню фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2 дозволу на відкриття аптечного кіоску за адресою: АДРЕСА_1 факт завдання Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради збитків фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2 у вигляді понесення витрат на орендну плату згідно договору оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 21.11.2006 р., укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_5, та витрат на комунальні послуги згідно договору № 2 про надання комунальних послуг від 03.03.2007 р., укладений між позивачем та ТОВ "ВПФ "Біла вежа", за період з грудня 2006 р. по вересень 2007 р., вина Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради у завданні збитків фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2 внаслідок своїх неправомірних дій, причинний зв'язок між неправомірними діями Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради та майновою шкодою (збитками), завданій позивачу, і інші вищевказані обставини встановлені постановою господарського суду Київської області від 24.10.2007 р. у справі № А8/340-07 за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про визнання незаконними дій та відшкодування збитків і моральної шкоди і відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України доказуванню не підлягають. Законність постанови господарського суду Київської області від 24.10.2007 р. у справі № А8/340-07 підтверджена вищезазначеними судовими актами вищестоящих інстанцій.

рішенням № 223 від 12.05.2009 р. Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради надано дозвіл фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2 на відкриття аптечного кіоску за адресою: АДРЕСА_1, (прим. № 7-Б), загальною площею 42, 0 кв. м., в т. ч. торговою площею -36, 4 кв. м.; встановлено графік роботи фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 у аптечному закладі за адресою: АДРЕСА_1, (прим. № 7-Б), з 08.00 до 20.00 без перерви та вихідних.

21.11.2006 р. між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості), згідно умов якого позивач прийняв у тимчасове володіння, користування приміщення АДРЕСА_1, загальна площа 42 м2 під аптечний кіоск, розмір та порядок сплати орендної плати встановлені договором.

Згідно п. 4.1. договору термін оренди складає 11 місяців.

10.10.2008 р. між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір № 1, згідно умов якого позивач прийняв у тимчасове володіння, користування приміщення № 7 (літ. Б) за адресою: м. Біла Церква, АДРЕСА_1, загальна площа 42 м2 під аптечний кіоск, розмір та порядок сплати орендної плати встановлені договором.

Згідно п. 4 договору строк оренди з 10.10.2008 р. по 10.09.2011 р.

За час оренди позивачем вищезазначеного приміщення для розміщення аптечного кіоску у період з 01.10.2007 р. по 30.04.2009 р. позивачем було понесено витрати по оплаті орендної плати згідно договору оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 21.11.2006 р., договору № 1 від 10.10.2008 р., укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_5, у розмірі 127 400 грн.

03.03.2007 р. між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ ВПФ "Біла вежа" було укладено договір № 2 про надання комунальних послуг, згідно якого позивачу надавались комунальні послуги в орендованому ним приміщенні АДРЕСА_1.

Згідно п. 11.1. договору строк його становив до 31.12.2007 р.

01.01.2008 р. між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ ВПФ "Біла вежа" було укладено договір № 14 про надання комунальних послуг, згідно якого позивачу надавались комунальні послуги в орендованому ним приміщенні АДРЕСА_1.

Згідно п. 11.1. договору строк його становив до 31.12.2008 р.

01.11.2008 р. між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ ВПФ "Біла вежа" було укладено договір № 16/8 про надання комунальних послуг, згідно якого позивачу надавались комунальні послуги в орендованому ним приміщенні АДРЕСА_1.

Пунктом 11.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє безстроково та узгоджується щорічно щодо оплати спожитих послуг.

За час сплати комунальних послуг у період користування орендованим приміщенням для розміщення аптечного кіоску з 01.10.2007 р. по 30.04.2009 р. позивачем було понесено витрати по оплаті комунальних послуг згідно договору № 2 про надання комунальних послуг від 03.03.2007 р., договору № 14 від 01.01.2008 р., договору № 16/8 від 01.11.2008 р., укладені між позивачем та ТОВ "ВПФ "Біла вежа", у розмірі 4 620, 73 грн.

Отже, внаслідок неправомірних дій Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради по ненаданню фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2 дозволу на відкриття аптечного кіоску за адресою: АДРЕСА_1 останньому було завдано збитків у загальному розмірі 132 020, 73 грн., пов'язаних із понесенням обов'язкових для позивача витрат по сплаті орендної плати згідно договору оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 21.11.2006 р., договору № 1 від 10.10.2008 р., укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_5, та по оплаті комунальних послуг згідно договору № 2 про надання комунальних послуг від 03.03.2007 р., договору № 14 від 01.01.2008 р., договору № 16/8 від 01.11.2008 р., укладені між позивачем та ТОВ "ВПФ "Біла вежа", за період з 01.10.2007 р. по 30.04.2009 р.

У зв'язку із чим, у 2009 р. ФОП ОСОБА_2 звернулась в господарський суд Київської області із позовом до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 132 020, 73 грн.

рішенням господарського суду Київської області від 09.02.2010 р. у справі № 10/165-09/9/14 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про відшкодування шкоди позов задоволено повністю і присуджено до стягнення з Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 132 020, 73 грн. матеріальної шкоди та судові витрати 1 320, 21 грн. державного мита і 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.04.2010 р. рішення господарського суду Київської області від 09.02.2010 р. у справі № 10/165-09/9/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2010 р. постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.04.2010 р. у справі № 10/165-09/9/14 залишено без змін.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 09.02.2010 р. у справі № 10/165-09/9/14 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про відшкодування шкоди.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

14.10.2010 р. на виконання вказаного судового рішення судом було видано відповідний наказ, що був направлений стягувачу 15.10.2010 р.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 03.11.2010 р. відкрито виконавче провадження ВП № 22526219 з примусового виконання наказу № 10/165-09/9/14, виданого господарським судом Київської області 14.10.2010 р., за відповідною заявою стягувача.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що станом на 02.02.2012 р. відповідач свій обов'язок щодо відшкодування у повному обсязі матеріальної шкоди на підставі та згідно рішення господарського суду Київської області від 09.02.2010 р. у справі № 10/165-09/9/14 не виконав, а виконав такий обов'язок лише наприкінці березня 2012 р., що було також підтверджено самими учасниками процесу у процесі розгляду справи.

Як було зазначено вище, у своїй позовній заяві позивач просить стягнути із відповідача на свою користь інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по відшкодуванню шкоди з 29.04.2010 р. по 24.01.2012 р. всього на загальну суму 13 598, 13 грн. та з 29.04.2010 р. по 24.01.2012 р. всього на загальну суму 6 912, 09 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 цього ж кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 цього ж кодексу передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що грошове зобов'язання -зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно ст. 4- 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Усі судові рішення викладаються у письмовій формі.

Враховуючи вищевказані положення законодавства України, суд вважає за необхідне зазначити, що з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Київської області від 09.02.2010 р. у справі № 10/165-09/9/14 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про відшкодування шкоди у відповідача виникло перед позивачем саме грошове зобов'язання по сплаті грошової суми у розмірі 132 020, 73 грн.

Вищевказана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у його постанові від 05.12.2011 р. у справі № 16/164 (2010) за позовом Прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі КП "Київпастранс" до ТОВ "Львівські автобусні заводи" про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Заперечення відповідача щодо того, що його зобов'язання щодо сплати позивачеві 132 020 грн. 73 коп. матеріальної шкоди (відшкодування збитків за період невиконання відповідного судового рішення) не є грошовим зобов'язанням, а є господарською санкцією, яка передбачає стягнення збитків внаслідок невиконання відповідного судового рішення, і з огляду на це за порушення відповідачем обов'язку сплати господарської санкції збитків, який виник у нього на підставі рішення суду, для нього не можуть наставати правові наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України, є необґрунтованими, оскільки такі обґрунтування та висновок відповідача суперечать положенням ст. ст. 11, 509, 625 Цивільного кодексу України.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості наступний:

- період заборгованості - з 29.04.2010 р. -по 24.01.2012 р., сума заборгованості -132 020, 73 грн., кількість днів заборгованості -636 днів, сукупний індекс інфляції -1, 095.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?29.04.2010 - 24.01.2012132020.731.09512541.97144562.70132 020, 73 грн. х 1, 095 = 144 562, 70 грн.; 144 562, 70 грн. - 132 020, 73 грн. = 12 541, 97 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості за рішенням господарського суду Київської області від 09.02.2010 р. у справі № 10/165-09/9/14 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про відшкодування шкоди у вищевказані періоди становить 12 541, 97 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за рішенням суду у вищевказані періоди у розмірі 12 541, 97 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості наступний:

- період заборгованості - з 29.04.2010 р. -по 24.01.2012 р., сума заборгованості -132 020, 73 грн., кількість днів заборгованості -636 днів.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів132020.7329.04.2010 - 24.01.20126363 %6901.25132 020, 73 грн. х 0, 03 % х 636/365 = 6 901, 25 грн.

Отже, загальний розмір 3 % річних від суми основної заборгованості за рішенням господарського суду Київської області від 09.02.2010 р. у справі № 10/165-09/9/14 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про відшкодування шкоди у вищевказані періоди становить 6 901, 25 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за рішенням суду у вищевказані періоди у розмірі 6 901, 25 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради (ідентифікаційний код 04055009) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 12 541 (дванадцять тисяч п'ятсот сорок одна) грн. 97 (дев'яносто сім) коп. інфляційних збитків, 6 901 (шість тисяч дев'ятсот одна) грн. 25 (двадцять п'ять) коп. 3 % річних та судові витрати 1 529 (одна тисяча п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 02 (дві) коп. судового збору.