Приватним підприємством "Одіссей" подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву до Олександрійської міської ради та Управління приватизації оренди майна та землі Олександрійської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Олександрійської міської ради № 487/1 від 12.07.2001 року про надання в оренду приміщення за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 180 кв.м підприємцю ОСОБА_2 строком на 5 років для розміщення магазину.

Ухвалою від 30.01.2012 господарським судом порушено провадження у справі та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_2, АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 14.02.2012, враховуючи подану позивачем заяву про заміну неналежного відповідача належним, господарським судом на підставі статті 24 Господарського процесуального кодексу України замінено неналежного відповідача Олександрійську міську раду належним відповідачем - виконавчим комітетом Олександрійської міської ради.

Позивачем також подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради № 487/1 від 12.07.2001 про надання в оренду приміщення за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 180 кв.м підприємцю ОСОБА_2 строком на 5 років для розміщення магазину.

Ухвалою суду від 20.03.2012 на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - ОСОБА_3, Кіровоградська область, м. Олександрія та ОСОБА_4, Кіровоградська область, м. Олександрія, а також враховано, що ОСОБА_2 залучена до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору саме як фізична особа-підприємець.

Відповідачем 1 надано письмові пояснення від 06.03.2012, за змістом яких відповідач вважає, що при прийнятті спірного рішення було порушено вимоги Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , статті 526, 795 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України, Положення про порядок надання в оренду нежитлових приміщень (будівель та споруд), що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Олександрії від 06.02.2001 за № 461, статті 19 Конституції України, статті 24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню (том 1 а.с. 132-134).

Відповідачем 2 надано письмові пояснення від 14.02.2012 № 6/179, згідно яких відповідач 2 також вважає, що при прийнятті спірного рішення порушено вищевказані норми законодавства та просить позовні вимоги задовольнити (том 1 а.с. 80).

Третьою особою 1 подано відзив на позов від 19.03.2012 (том 2, а.с. 24-31) та доповнення до нього від 12.04.2012 (том 3, а.с. 78-80), за змістом яких третя особа просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно поданої заяви від 19.03.2012, третя особа 1 просить також відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з підстав пропуску строку позовної давності (том 2, а.с. 21, 23).

Третіми особами 2 та 3 письмових пояснень з приводу поданого позову не надано.

ОСОБА_3 (третя особа 2) в судовому засіданні позовні вимоги заперечив.

Третя особа 3 в судове засідання не прибула, причини неявки не повідомила, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том 3, а.с. 77).

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, господарський суд

Між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради (Орендодавець) спільно з Житлово-експлуатаційною конторою № 4 (Балансоутримувач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІТ" (Орендар) 13.07.1999 укладено договір оренди нерухомого майна № 178, згідно пункту 1.1 якого Орендодавець та Балансоутримувач передають, а Орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 площею 582,4/199,5 кв.м згідно плану.

Термін дії договору згідно пункту 10.1 Договору - з 05.07.1999 до 05.07.2004 (том 1, а.с. 15-17).

Між фондом комунального майна Олександрійської міської ради (Орендодавець) спільно з товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма ВІТ" (Орендар) та приватним підприємством "Одіссей" 27.10.1999 укладено договір суборенди нерухомого майна № 18, згідно пункту 1.1 якого Орендодавець та Орендар передають, а Суборендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_2, площа якого 21,2 кв.м і яке знаходиться в оренді у товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ВІТ" (том 1, а.с. 18-19).

Цей договір згідно пункту 9.1 діє з 22.10.1999 до 22.10.2000, а згідно пункту 9.6, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом 1 місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

В міськвиконкомі 11.07.2001 зареєстровано заяву директора ТОВ Фірма "ВІТ" ОСОБА_11 за вих. № 122 про внесення змін в договір оренди від 13.07.1999 з 01.08.2001 стосовно зменшення орендної площі на 180 кв.м, яку фірма здає в суборенду ПП ОСОБА_12, ПП ОСОБА_2 та ПП "Одіссей" (том 1, а.с. 20).

16.07.2001 внесено зміни до договору оренди нерухомого майна № 178, в частині зменшення орендованої площі з 781,9 кв.м на 601,9 кв.м (в тому числі 402,4 кв.м - наземна частина, 199,5 кв.м - підвал) (том 1, а.с. 22).

Виконавчим комітетом Олександрійської міської ради 12.07.2001 прийнято рішення № 487/1, яким надано в оренду приміщення, яке знаходиться на балансовому обліку ЖЕКУ № 4 за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 180 кв.м підприємцю ОСОБА_2 строком на п'ять років для розміщення магазину (том 1, а.с. 32).

В подальшому, згідно договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 23.08.2002 № 40 Фондом комунального майна Олександрійської міської ради продано, а ОСОБА_2 придбано шляхом викупу нежитлове приміщення загальною площею 168 кв.м за адресою 28000, Кіровоградська область, АДРЕСА_2 (том 2, а.с. 58-60, 106-111).

ОСОБА_2 згідно договору дарування від 12.03.2006 передала належне їй нежитлове приміщення площею 168 кв.м за адресою 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, АДРЕСА_2 ОСОБА_3, якому згідно договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 01.02.2006 № 005 Фондом комунального майна Олександрійської міської ради продана інша частина приміщення площею 625,6 кв.м за адресою: 28000, Кіровоградська область, АДРЕСА_2 (том 2, а.с.112-117).

Згідно договору купівлі-продажу від 16.11.2007 ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 магазин непродовльчих товарів після реконструкції нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою Кіровоградська область, АДРЕСА_2 площею 759,8 кв.м (том 2, а.с. 121-122).

Згідно довідок Олександрійського міжміського бюро технічної інвентаризації від 21.05.2010 № 527 та № 528 (том 2, а.с. 125, 126) та інформації, викладеної в листі від 02.04.2012 № 212 (том 3, а.с. 69), за ОСОБА_4 зареєстровано нежитлове приміщення площею 759,8 кв.м, реконструйоване під магазин непродовольчих товарів, а за ОСОБА_3 магазин непродовольчих товарів площею 41,7 кв.м за адресою Кіровоградська область, м. Олександрія, пл. Леніна, 67.

Позивач зазначає, що при підготовці оскаржуваного рішення Фондом комунального майна Олександрійської міської ради (згідно рішення Олександрійської міської ради від 17.07.2008 № 782 змінено найменування Фонду на Управління приватизації, оренди майна та землі міської ради) та виконавчим комітетом Олександрійської міської ради було порушено вимоги чинного законодавства та речове право позивача як суборендаря щодо користування нерухомим майном в якості орендаря.

Дане право, зазначає позивач, за діючими на той час правилами, він зміг би отримати без конкурсу як суборендар.

При вирішенні даного спору, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції станом на день винесення спірного рішення, орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Фізична особа, яка бажає укласти договір оренди державного майна, до його укладення зобов'язана зареєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності.

Частина 1 статті 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначала, що ініціатива щодо оренди майна може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до статті 6 цього Закону, пропозиція може надходити від орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону.

Пунктом 7 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції чинній станом на 17.05.2001 передбачено, що за наявності заяв про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу (за умови відсутності заяви господарського товариства, створеного членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу) або заяв про оренду нерухомого майна (за умови відсутності заяви бюджетної установи, організації) від двох або більше фізичних чи юридичних осіб орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах.

рішенням Олександрійської міської ради від 06.02.2001 № 461 затверджено Положення про порядок надання в оренду нежитлових приміщень (будівель, споруд), що знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Олександрії (том 3, а.с. 42-44).

Дане положення визначає порядок надання в оренду нежитлових приміщень (будівель, споруд), що знаходяться на балансовому обліку підприємств, установ та організацій, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Олександрії.

Підприємства, установи та організації подають до Фонду комунального майна міської ради до 10 числа поточного місяця відомості про вільний нежитловий фонд (приміщення, будівлі, споруди) станом на кінець попереднього місяця, який може бути зданий в оренду (пункт 1 Положення).

Фонд комунального майна через засоби масової інформації до 20 числа інформує про вільний нежитловий фонд, який може бути наданий в оренду (пункт 2 Положення).

Фізичні та юридичні особи, які бажають взяти в оренду нежитлове приміщення, подають письмові заяви міському голові з пропозиціями щодо використання приміщень (пункт 3 Положення).

В разі, коли після публікації в засобах масової інформації про вільний нежитловий фонд надійшло більше однієї заяви, але не пізніше як за 10 днів до засідання виконкому, рішення про надання приміщення в оренду приймається за конкурсом (пункт 5 Положення).

рішення про дозвіл щодо надання в оренду приміщень (будівель, споруд) приймається виконавчим комітетом за поданням Фонду (пункт 6 Положення).

Згідно пункту 27 Положення, орендар має право з дозволу фонду комунального майна самостійно укласти договір суборенди з іншими фізичними та юридичними особами на умовах та зобов'язаннях, визначених пунктами 27.1 - 27.4.

У підпункті 27.4 пункту 27 Положення зазначено, що у випадку дострокового припинення договору оренди приміщення з ініціативи орендаря, при відсутності пропозицій з боку третіх юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, між орендодавцем та суборендарем може бути укладено договір оренди приміщення на строк, не менший строку дії договору, вказаного в попередньому договорі оренди, на підставі рішення виконкому та за поданням Фонду комунального майна.

Системний аналіз зазначених норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , а також Положення про порядок надання в оренду нежитлових приміщень (будівель, споруд), що знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Олександрії, затвердженого рішенням міської ради від 06.02.2001 № 461, свідчить, що в будь-якому випадку Фонд комунального майна через засоби масової інформації повинен повідомити про вільний нежитловий фонд, чого зроблено не було, тому при прийнятті спірного рішення відповідачами порушено встановлений порядок надання в оренду нежитлових приміщень, що знаходяться у комунальній власності.

Тому, відхиляються доводи третьої особи 1 стосовно того, що у Фонду комунального майна Олександрійської міської ради не було необхідності інформувати про вільний нежитловий фонд, так як Орендодавець прийняв пропозицію ОСОБА_2 та уклав договір оренди з нею на підставі її заяви від 11.07.2011.

Зокрема, згідно вказаної заяви від 11.07.2001, адресованої міському голові, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 просила дозволу взяти в оренду приміщення за адресою АДРЕСА_2, площею 180 кв.м., яке раніше знаходилось в суборенді.

В матеріалах справи наявна копія договору суборенди від 04.01.2001 (том 1, а.с. 54-59), укладеного між ТОВ фірма "ВІТ" та ПП ОСОБА_2 (сторонами не надано оригіналу вказаного договору, оригінал також відсутній і в матеріалах кримінальної справи).

Сама ОСОБА_2 заперечила укладення даного договору, наявні в матеріалах справи експертні висновки не надали однозначної відповіді, ким підписаний з боку суборендаря вказаний договір (том 2, а.с. 135-142).

ТОВ "Фірма "ВІТ" у своїх поясненнях заперечила факт укладення договору суборенди від 04.01.2001 з ПП "ОСОБА_2 (том 2, а.с. 16, 17).

Також ТОВ "Фірма "ВІТ" зазначено, що на ім'я голови міськвиконкому м. Олександрії направлено лист від 10.07.2001 за № 122, в якому товариство просило внести зміни до договору оренди № 178 від 13.07.1999, скоротивши площу оренди з 01.08.2001 на 180 кв.м, яка знаходилась в суборенді у ПП "Одіссей" та ПП "Полозов".

В матеріалах справи наявний експертний висновок від 17.11.2011, в якому зазначено, що ознаки монтажу на представленому на дослідження ксерокопії листа № 122 від 10.07.2001 ТОВ "Фірма "ВІТ" на ім'я голови міського виконавчого комітету м. Олександрія присутні, а саме де виконаний підпис від імені "Н.Д.Наговіцина" (том 2, а.с. 145-146).

Наявний в матеріалах справи також і висновок (том 2, а.с. 133-134), стосовно того, що підпис на "Заяві на ім'я директора ТОВ "Фірма "ВІТ від директора ПП "Одіссей" ОСОБА_5 (заява стосовно розірвання договору оренди нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 21,2 кв.м з 01.08.2001 (том 2, а.с. 56), виконаний не ОСОБА_5, а ОСОБА_13".

По кримінальній справі № 51-568 триває досудове слідство, тому господарський суд виходить з того, що факт підробки документів, має бути встановлений вироком суду по кримінальній справі. Аналогічна позиція закріплена в постанові ВГСУ від 09.08.2007 у справі № 2-441/07(2-4426/2006).

Третя особа 1 в своїх поясненнях зазначає, що фактично позивачем не надано доказів того, що він був суборендарем частини приміщення, яке згодом було передано в оренду ОСОБА_2, оскільки ідентифікувати вказане приміщення не можливо, не надано плану приміщення та доказів, що саме приміщення площею 21,2 кв.м входило до складу приміщення площею 180 кв.м, та що воно взагалі передавалось.

Крім того, зазначає третя особа, договір суборенди щодо приміщення площею 21,2 кв.м припинив свою дію з внесенням змін до договору оренди нежитлового приміщення від 13.07.1999 № 178 шляхом зменшення орендної площі приміщення по АДРЕСА_2 на 180 кв.м.

Дане твердження спростовується наступним.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, у постанові ВГСУ від 09.08.2007 у справі № 2-441/07(2-4426/2006) за позовом ПП "Одіссей" до Фонду комунального майна Олександрійської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.08.2002 та договору дарування від 17.03.2006, повернення об'єкта приватизації в комунальну власність та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПП "Одіссей" про усунення перешкод у користуванні майном зазначено наступне: "Разом з тим, суд при прийнятті первісного рішення з врахуванням вимог ч. 2 ст. 17, статей 22, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного негаторного позову та зобов'язав ПП "Одіссей" повернути приміщення площею 21,2 кв.м з огляду на встановлення факту припинення з 01.07.2004 договору оренди від 13.07.1999 № 178 за заявою орендаря від 24.06.2004 № 100 та обумовлене цим припинення з 01.07.2004 договору суборенди від 27.10.1999 № 18" (том 1, а.с. 73-76, том 3, а.с. 88-95).

Крім того, з пояснень позивача, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ "Фірма "ВІТ" вбачається, що приміщення, яке перебувало в суборенді позивача, входило до складу приміщення, переданого в оренду ОСОБА_2, яка згодом подарувала вказане приміщення ОСОБА_3, та який, в свою чергу продав його ОСОБА_4

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до пункту 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000 № 02-5/35 (v5_35800-00) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Пунктом 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України передбачалось, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право

Дана норма була виключена Законом України № 4176-VI від 20.12.2011 (4176-17) , але підпунктом 3 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону передбачено, що особа протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом має право звернутися до суду з позовом "Про визнання незаконним правового акту органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) його правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом (435-15) .

В даному випадку застосовуються правила про позовну давність чинного Цивільного кодексу (435-15) , так як строк пред'явлення позову, встановленого законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом (435-15) .

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як було зазначено обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Позивач зазначає, що було порушено його речове право як суборендаря щодо користування нерухомим майном в якості орендаря.

Дане право, зазначає позивач, за діючими на той час правилами, він зміг би отримати без конкурсу як суборендар (том 3, а.с. 35).

Стаття 133 Господарського кодексу України визначає, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. При цьому господарська діяльність може здійснюватись також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України (435-15) .

Згідно статті 395 Цивільного кодексу України, речовими правами на чуже майно є:

1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Відповідно до статей 22, 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції чинній станом на 17.05.2001, передача цілісних майнових комплексів у суборенду забороняється.

Орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Плата за суборенду цього майна не повинна перевищувати орендної плати орендаря.

Передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

Відповідно до статті 268 Цивільного кодексу Української РСР при переході права власності на здане в найом майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу (435-15) застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Системний аналіз статей 763, 773, 774 Цивільного кодексу України та статей 22, 23 і 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" свідчить, що відносини піднайму мають похідний від відносин найму характер, оскільки права піднаймача щодо володіння та користування майном не можуть перевищувати прав, які наймодавець передав наймачеві, а тому умови договору піднайму мають кореспондуватися з умовами договору найму, у тому числі стосовно його дії в часі, і припинення договору майнового найму (оренди) обумовлює припинення дії договору піднайму (суборенди). Припинення дії договору найму обумовлює припинення відносин піднайму приміщень.

З огляду на зазначене, а також встановлення Вищим господарським судом України факту припинення з 01.07.2004 договору суборенди від 27.10.1999 № 18, господарський суд приходить до висновку, що при прийнятті спірного рішення не порушено право користування позивача у справі на приміщення, яке перебувало в суборенді.

Посилання позивача на пункт 27.4 Положення про порядок надання в оренду нежитлових приміщень (будівель, споруд), що знаходяться в комунальній власності територіальної громади міста Олександрії, відповідно до якого у випадку дострокового припинення договору оренди приміщення з ініціативи орендаря, при відсутності пропозицій з боку третіх юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, між орендодавцем та суборендарем може бути укладено договір оренди приміщення на строк, не менший строку дії договору, вказаного в попередньому договорі оренди за рішенням виконкому та за поданням Фонду комунального майна, не закріплює за позивачем переважного права на оренду приміщення, від якого відмовилось ТОВ "Фірма "ВІТ" та отримання приміщення без конкурсу як суборендар.

Враховуючи зазначене, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 86, 87 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

У задоволенні позовних вимог відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.