15.03.2011 Севастопольський транспортний прокурор (далі-прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України (далі - позивач) до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) із позовною заявою до Приватного підприємства «Красотель Девелопмент» (далі -відповідач-1, ПП «Красотель Девелопмент»), Державного підприємства «Севастопольський морський торговельний порт»(далі -відповідач-2, ДП «СМТП»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі-тертя особа-1) про визнання договору №710/237а про спільну дольову участь у будівництві від 05.10.2007 та додаткових угод до нього недійсними.

Позовні вимоги обґрунтовує ч.1,2,5 ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та зазначає, що ДП «СМТП» не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності при укладені спірного договору без погодження його з органом управління -Міністерство транспорту та зв'язку України. Вважає, що спірний договір є удаваним, оскільки укладений сторонами з метою приховування іншої угоди -угоди щодо відчуження державного майна, що відноситься до основних фондів ДП «СМТП» всупереч встановленого чинним законодавством України. Крім того, всупереч ст.11 Закону України «Про транспорт» ДП «СМТП» надано земельну ділянку ПП «Красотель Девелопмент» для будівництва нового терміналу всупереч встановленого законодавством порядку, без відповідного погодження із Севастопольської міською радою. У зв'язку із викладеним просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.03.2011 порушено провадження у справі та в у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору.

Ухвалою суду від 24.03.2011 провадження у даній справі було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України справи №5020-3/163 за позовом ДП «СМТП» до ПП «Красотель Девелопмент» про визнання договору №710/237а про спільну дольову участь у будівництві від 05.10.2007 та додаткових угод до нього. Так, постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2011 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 та рішення господарського суду міста Севастополя від 18.11.2010 було скасовано, і справу №5020-3/163 передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою суду від 14.06.2011 провадження у даній справі було припинено, у зв'язку з відмовою позивача від позову. У зв'язку із усуненням обставин, що зумовили зупиненню, ухвалою суду від 04.07.2011 поновлено провадження у даній справі та призначено її до розгляду.

Ухвалою суду від 04.08.2011 у даній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено. У зв'язку із поверненням матеріалів справи до суду разом із експертним висновком, суд ухвалою суду від 16.02.2012 поновив провадження у справи та призначив її до розгляду.

Ухвалою суду від 20.03.2012 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Севастопольську міську раду.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва. Крім того, на підставі ст. 69 ГПК України строк вирішення спору у справі було продовжений на 15 днів, про що винесено відповідну ухвалу суду від 27.03.2012. Черговий розгляд справи призначений на 11.04.2012.

Під час судового засідання прокурор підтримав вимоги позовної заяви та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. Під час судового розгляду справи надав суду письмові пояснення (т.1, а.с. 112-114, 125-127) в яких, зокрема, зазначив, що Міністерство інфраструктури України (правонаступник Міністерства транспорту та зв'язку України) в повному обсязі підтримує позовні вимоги прокурора. Проте, під час судового засідання 27.03.2012 представником позивача наданні суду усні пояснення, які є протилежними поясненням, що були надані письмово. Так, зокрема, зазначив, що спірний договір не потребує погодження з Міністерством транспорту та зв'язку України, оскільки за умовами договору не відбувається відчуження державного майна.

Представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов (т.1 а.с.92-94). Зокрема зазначив, що ані спірний договір, ані додаткові угоди до нього ніяким чином не передбачають відчуження державного майна, яке належить ДП «СМТП» на праві господарського відання (будівля морського вокзалу). Крім того, у письмових поясненнях вказав, що після проведення реконструкції у відповідності з вимогами спірного договору площа державного майна, що перебуванні у віданні ДП «СМТП» збільшиться на 667,53кв.м., а його вартість -на 1 258 107,00грн (т.2 а.с.51-52). До того ж спірний договір був погоджений Державним концерном «Укрморпорт»до основних завдань якого, було покладено виконання функцій замовника-забудовника під час реконструкції, модернізації та технічного переобладнання об'єктів та споруд портової інфраструктури, що повністю відповідає предмету та меті спірного договору (т.3 а.с.1-3). З урахуванням викладеного, вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, проте надіслав на адресу суду клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи на інший час, у зв'язку його із відрядженням. Розглянувши заявлене клопотання суд визнав його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки зайнятість одного представника відповідача не є поважною причиною його нез'явлення в судове засідання, так як юридична особа не обмежена колом осіб, яких вона може уповноважити на представництво її інтересів у господарському суді. Крім того, представником відповідача-2 не надано суду жодного доказу на підтвердження заявленого клопотання. Письмового відзиву (пояснень) по суті даного спору останнім суду надано не було.

Представник третьої особи-1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. Проте, під час судового розгляду справи надав суду письмові пояснення у яких, зокрема, зазначає, що спірний договір укладений з порушенням ст.6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», а тому вважає, що позовна заява підлягає задоволенню (т.1 а.с.47, 80).

Представник третьої особи-2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. Письмових пояснень по суті спору останнім надано суду не було.

З урахуванням того, що у судове засідання не з'явились представники позивача, відповідача-2 та третіх осіб, явка яких обов'язковою судом не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю зазначених осіб за наявними матеріалами справи виходячи з наступного.

Так, із змісту ст. 22 ГПК України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 (v0018600-11) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції»).

На підставі ст. 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-1, судом встановлені наступні обставини.

05.10.2007 між ДП «СМТП» в особі начальника порту Тараканова С.Г., діючого на підставі статуту підприємства, та ПП «Красотель Девелопмент» укладений договір про спільну пайову участь у будівництві № 710/237а (далі -Договір (т.1, а.с. 17-20).

Згідно з п.1.1 Договору сторони домовилися про пайову участь у розробці проектно-кошторисної документації, будівництві, реконструкції та введенні в експлуатацію капітальних будівель морського вокзалу «Центральний» (далі-об'єкт), з подальшою реєстрацією об'єкта в КП «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської ради відповідно до часток, визначених в п.2.4 цього Договору.

Метою цього Договору є створення сучасного комплексу морвокзалу міста Севастополя, який відповідає всім сучасним вимогам щодо процедури переміщення пасажирів і вантажів через державний кордон (п.1.2 Договору).

Комплекс морвокзалу передбачає:

- будівництво нового терміналу, який включає приміщення для розміщення офісів адміністрації та служб порту, а також зали очікування, відпочинку та обслуговування пасажирів із влаштуванням зон прикордонного та митного контролю;

- реконструкцію старої будівлі морвокзалу з метою створення готельно-торгівельно-розважального центру.

Об'єкт буде побудований на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні ДП «СМТП», площею 16 667кв.м. згідно з державним актом на право постійного користування землею серії І-КМ № 005163 (п.1.3 Договору, т.1 а.с.31-36).

Згідно з п.2.3 Договору ДП «СМТП» для досягнення поставленої мети в п.1.2 Договору надає ПП «Красотель Девелопмент» для реконструкції будівлю морського вокзалу загальною площею 1 417,7 кв.м, розташовану за адресою: м. Севастополь, пл. Нахімова, 5, а фінансування всіх заходів з розробки проектно-кошторисної документації, отримання необхідних для будівництва об'єкта документів і відповідних дозволів на початок будівельних робіт, власне виробництво будівельних робіт та вводу закінченого будівництва об'єкта в експлуатацію, а також інших необхідних та неминучих витрат, що виникають в процесі здійснення діяльності по спільному пайовому будівництву об'єкта, в повному об'ємі здійснює ПП «Красотель Девеломпент» (п.2.2 Договору).

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що у разі належного та повного виконання сторонами умов даного Договору результат спільної пайової участі будівництва розподіляється між ними наступним чином:

- ПП «Красотель Девелопмент» передаються на праві власності площі та приміщення готельного торгово-розважального центру, загальна площа яких складає 90 % від загальної площі побудованого і зданого в експлуатацію об'єкта;

- ДП «СМТП» передаються на праві власності площа та приміщення, нового терміналу, що включає приміщення для розміщення офісів адміністрації та служб порту, а також зали очікування, відпочинку та обслуговування пасажирів з організацією зон прикордонного та митного контролю загальна площа яких складає 10 % від загальної площі створеного і зданого в експлуатацію об'єкта.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами його зобов'язань по даному Договору та досягненню мети спільного пайового будівництва (п.11.1 Договору).

Спірний Договір погоджений директором державного концерну «Укрморпорт», що підтверджується відповідною відміткою на першому аркуші Договору.

Додатковими угодами від 09.07.2010 № 1 (т.1 а.с.21) та від 14.07.2010 № 2 (т.1 а.с.22) до зазначеного договору сторони визначили умови розподілу результатів спільного дольового будівництва.

Площа нерухомого майна, що буде передаватись ДП «СМТП» після реконструкції та нового будівництва будівель та споруд морського вокзалу на підставі п.2.4 Договору, складатиме 2 165,73кв.м. (до реконструкції 1 417,7кв.м.), що підтверджується висновком судового експерта Севастопольського відділення Харіквського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса (т.2 а.с.17-42)

Із наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 вчинялись певні дії для виконання умов Договору, зокрема, укладались відповідні договори, здійснювались відповідні платежі тощо (т.3 а.с.13-40,43-57). Зазначене також підтверджується вищевказаним висновком судового експерта.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 15.07.2007 в цілому комплекс споруд морського вокзалу, розташований в м. Севастополі, пл. Нахімова, 5, належить до державної власності в особі органу управління Міністерства транспорту та зв'язку України (т.1 а.с.30).

Згідно Статуту ДП «СМТП», затвердженого заступником міністра транспорту України -Головою Державного департаменту морського і річкового транспорту України 19.09.1997 та зареєстрованого за № ГП-ІІ/9566 від 08.10.1997 Севастопольською міською державною адміністрацією (далі-Статут від 19.09.1997), ДП «СМТП» заснований на державній власності, входить до сфери управління Міністерства транспорту України та підпорядкований Державному департаменту морського і річкового транспорту України, і є правонаступником Державного комунального підприємства «Севастопольський морський торгівельний порт» (т.1 а.с.23-27).

Майно ДП «СМТП» є державною власністю і закріплюється за ним на правах повного господарського підпорядкування. Здійснюючи право повного господарського підпорядкування, ДП «СМТП» володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи до нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту (п.4.2 Статуту від 19.09.1997).

Пунктом 4.4 Статуту від 19.09.1997 встановлено, що відчуження засобів, що є державною власністю, закріплених за ДП «СМТП», здійснюється за погодження з органом управління майном в порядку, що встановлений чинним законодавством, яким є Міністерство транспорту та зв'язку України (правонаступник -Міністкрство інфраструктури України).

Під час укладення ДП «СМТП» додаткових угод до спірного Договору діяла нова редакція Статуту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністром транспорту та зв'язку України від 19.05.2008 №571. Державну реєстрацію змін до установчих документів, зокрема зазначеного Статуту, проведена 27.08.2008, що підтверджується відповідною відміткою державного реєстратора Ленінської районної у місті Севастополі державної адміністрації на титульному аркуші Статуту (т.1 а.с.66-71). Пункт 4.4 зазначеного Статуту є аналогічним за своїм змістом з п.4.4 Статуту від 19.09.1997.

Крім того, в матеріалах справи міститься Статут ДП «СМТП» (т.3 а.с.68-77), затвердженого наказом генерального директора державного концерну «Укрморпорт» від 22.08.2007 №17 (далі-Статут від 22.08.2007), відповідно до загальних положень якого ДП «СМТП» є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.11.2006 №594-р (594-2006-р) ДП «СМТП» входить до складу Державного концерну «Укрморпорт» (далі-Концерн) та є його учасником. Функції з управління ДП «СМТП» виконує Кабінет Міністрів України через Концерн. Контроль за діяльністю ДП «СМТП» здійснює Міністерство транспорту та зв'язку України.

ДП «СМТП»має право відчужувати, надавати в заставу, оренду, управління, спільну діяльність закріплене за ним майно відповідно до вимог законодавства та за погодженням з Концерном (п.4.4 Статуту від 22.08.2007).

В свою чергу, Концерн створений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2006 №594-р (594-2006-р) (т.3 а.с.79), постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2007 №814 (814-2007-п) затверджено його статут (т.3 а.с.83-91).

Проте, Указом Президента України від 22.08.2007№761/2007 (761/2007) , який набрав чинності 29.08.2007 (Урядовий кур'єр від 29.08.2007 № 156) зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.11.2006 №594-р (594-2006-р) та постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2007 №814 (814-2007-п) (т.3 а.с.82). Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2007 №1403 (1403-2007-п) «Про скасування актів Кабінету Міністрів України, дію яких зупинено указами Президента України»скасовано акти Кабінету Міністрів України, дію яких зупинено указами Президента України, зокрема, розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.11.2006 №594-р (594-2006-р) «Про утворення державного концерну «Укрморпорт»(т.3 а.с.79-81).

Вважаючи, що укладені між сторонами правочини є засобом оборудок з державним майном та землями транспорту, прокурор звернувся із відповідним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога прокурора про визнання недійсним договору про спільну пайову участь у будівництві з додатковими угодами до нього, предметом використання якого є державне майно. Отже, до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню відповідні норми Цивільного кодексу України (435-15) (у редакції, чинній на час укладення спірного договору, далі - ЦК України (435-15) ), Господарського кодексу України (436-15) (у редакції чинній на час укладення спірного договору, далі - ГК України (436-15) ), Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 №185-V (185-16) (у редакції, чинній на час укладення спірного договору, далі - Закон №185-V (185-16) ).

Відповідно до ч.ч. 1,2,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1-4 ст. 73 ГК України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова «державне підприємство».

Отже, ДП «СМТП» відповідно до Статуту від 19.09.1997 є державним унітарним підприємством у розумінні ст. 73 ГК України.

Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства (ч.8 ст. 73 ГК України).

За вимогами ч. 5 ст. 75 ГК України державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

Згідно ч. 1 ст. 3 та п.п. 11 і 20 ч.1 ст. 6 Закону №185-V об'єктами управління державної власності є, зокрема, майно, яке передане державним комерційним підприємствам.

Уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів; погоджують підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобовязуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі обєднання вкладів учасників (просте товариство) або без обєднання вкладів учасників.

Частиною 2 ст. 1131 ЦК України передбачено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Так, під час укладанні спірного Договору, з урахуванням ст.ст. 3, 6 ЦК України, сторони визначили його як «договір про спільну пайову участь у будівництві», який за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, а тому останній підлягає погодженню в установленому законом порядку.

Щодо твердження відповідача-1 про те, що за зазначеним Договором не відбувається відчуження державного майна, а передається йому з метою проведення підрядних робіт по його реконструкції та технічному переоснащеню суд зазначає наступне.

Так, п.2.4 Договору чітко визначено, яке саме майно буде передано сторонам після виконання умов Договору, зокрема:

стороні 2 Договору (ПП «Красотель Девелопмент») передається на праві власності площі та приміщення готельно-торгівельно-розважального центру. Відповідно до п.1.2 створення готельно-розважального центру є реконструкція старої будівлі морвокзалу;

стороні 1 Договору (ДП «СМТП») передається на праві власності площі та приміщення нового терміналу, що включає у себе відповідні приміщення.

Отже, твердження відповідача-1 про відсутність відчуження державного майна за спірним Договором суд вважає помилковим. Доказів протилежного сторонами надано не було.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що за спірним Договором фактично відбувається відчуження державного майна -будівля морського вокзалу, а тому зазначений Договір повинен бути погоджений в установленому законом порядку.

Як встановлено судом Договір був погоджений із Концерном, який утворений з метою координації та централізації їх господарської діяльності, забезпечення належних умов функціонування, розвитку матеріально-технічної бази його учасників, концентрації функції науково-технічного і виробничого розвитку та ін. (т.3, а.с. 63-64). На підставі викладеного, відповідач-1 стверджує, що на момент укладання спірного договору Концерн був наділений повноваженнями щодо погодження Договору.

Проте, відповідно до ст. 326 ЦК України від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Відповідно до ст. 1 Закону №185-V управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Органом, уповноваженим державою здійснювати функції Держави як власника майна та земель транспорту, реалізовувати повноваження Держави щодо управлення об'єктами нерухомості та землями транспорту є Міністерство транспорту та зв'язку України.

Указом Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 (1085/2010) «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»створено Міністерство інфраструктури України.

Функції власника майна, закріпленого за відповідачем-2 на праві господарського підпорядкування виконує Міністерство транспорту та зв'язку України, про що свідчить, зокрема, свідоцтво про право власності на комплекс нежитлових будівель та споруд (т.1, а.с. 30).

Крім того, під час укладення спірного Договору у Концерну були відсутні будь-які повноваження, оскільки Указом Президента України від 22.08.2007№761/2007 (761/2007) зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.11.2006 №594-р (594-2006-р) та постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2007 №814 (814-2007-п) .

Таким чином, відповідач-2 не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності на укладання договору про спільну пайову участь у будівництві без передбаченого законодавством обов'язкового погодження із власником переданого у володіння підприємству державного майна -Міністерством транспорту та зв'язку.

Крім того, за умова п. 1.3 Договору об'єкт буде подубований на земельній ділянці, що знаходиться в користуванні ДП «СМТП».

Відповідно до ст.11 Закону України «Про транспорт» від 10.11.1994 №232/94-ВР (у редакції, чинній на час укладення Договору) землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України (2768-14) , для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту. Розміщення споруд та інших об'єктів транспорту на землях, наданих в користування підприємствам транспорту, здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і самоврядування.

З урахуванням зазначеного суд погоджується з твердженням прокурора, що відповідач-2 всупереч зазначеним приписам надав земельну ділянку відповідачу-1 для будівництва нового терміналу всупереч встановленого законодавства порядку, без відповідного прогодження з Севастопольською міською радою.

Твердження прокурора про те, що Договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними суд до уваги не приймає, оскільки на підтвердження зазначеного твердження останнім не надано суду жодного доказу.

Щодо наявного в матеріалах справи Статуту від 22.08.2007 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15.05.2003 № 755-IV (у редакції, чинній на час затвердження Статуту ДП «СМТП») зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом, зокрема, ст.29.

Так, ч.14 ст.29 зазначеного Закону, встановлено, що державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи повинен видати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) заявнику один примірник оригіналу установчих документів у старій редакції з відмітками державного реєстратора про проведення державної реєстрації змін до установчих документів та в той же день передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи (ч.4 ст. 25 Закону№ 755-IV ).

Системний аналіз норм вказує на те, що зміни до установчих документів (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Аналізуючи надані суду Статути ДП «СМТП» (т.1 а.с.23-27, т.3 а.с.68-77), суд дійшов висновку, що Статут від 22.08.2007 не пройшов державної реєстрації в установленому законом порядку, а тому не є доказом у розумінні ст. 34 ГПК України та не може бути прийнятий судом до уваги. Зазначене також підтверджується Статутом від 19.09.1997, який відповідно до ст. 14 ст. 29 Закону № 755-IV, повинен містити відповідну відмітку державного реєстратора про проведення державної реєстрації змін до установчих документів, зокрема, у серпні-вересні 2007 року. Доказів, що спростовують зазначені обставини сторонами суду надано не було.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов прокурора є доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За правилами ст. 49 ГПК України (у редакції, що діяла на час звернення до суду) державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідачів солідарно.

Керуючись ст.ст. 49, 78, 82- 85, 115, 116 ГПК України, суд -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними договір про спільну дольову участь у будівництві від 05.10.2007 №710/237а, додаткову угоду № 1 та додаткову угоду № 2, укладені між Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" (ідентифікаційний код 01125548; 99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5) та Приватним підприємством "Красотель Девелопмент" (ідентифікаційний код 34680472; 99029, м. Севастополь, вул. Курганна, 24).

3. Стягнути солідарно з Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (ідентифікаційний код 01125548; 99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5) та Приватного підприємства "Красотель Девелопмент" (ідентифікаційний код 34680472; 99029, м. Севастополь, вул. Курганна, 24) у доход державного бюджету (р/р 31210206700001, одержувач: Державний бюджет міста Севастополя, банк отримувача: ГУ ДКСУ в місті Севастополі, МФО 824509, код 38022717) державне мито у розмірі 85,00 грн (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).