За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіасервіс»

до Держави Україна в особі:

1. Прокуратури Київської області

2. Державної казначейської служби України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Військової частини А-1789;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1) Товарної біржі «Києво-Печерська товарна біржа»;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватель»;

3) Обухівської державної податкової інспекції у Київській області;

4) Підприємства «зевс-2004»;

за участю Генеральної прокуратури України

про стягнення 14 203 338,29 грн.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Суддя Спичак О.М.

Суддя Ягічева Н.І.

Секретар Приходько Є.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю від 21.02.2012 року;

від відповідача 1: ОСОБА_2 -представник за довіреністю від 12.01.2012 року;

від відповідача 2: ОСОБА_3 -представник за довіреністю від 06.01.2012 року;

від третіх осіб: не з'явились;

від Генеральної прокуратури: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіасервіс»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Прокуратури Київської області, Державного казначейства України про стягнення з відповідачів 14 203 338,29 грн. шкоди, завданої позивачу незаконними рішеннями службових осіб органів Прокуратури Київської області, в тому числі 11 987 807,91 грн. дійсної вартості паливно-мастильних матеріалів, втрачених позивачем внаслідок незаконного відчуження, 201 578,66 грн. сплачених відсотків за користування кредитними коштами і 2 013 951,72 грн. збитків від інфляції та 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на безпідставність вилучення за наслідками незаконних процесуальних дій службової особи відповідача - органу прокуратури - старшого слідчого Сотченко М. належних позивачу на праві власності нафтопродуктів обсягом 3 868 402 л, внаслідок чого позивачу заподіяно майнову шкоду, що підлягає відшкодуванню на підставі ст.ст. 1173 та 1176 ЦК України.

Заявою від 13.04.2006 року на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позовні вимоги було збільшено на 28 254,60 грн. завданої шкоди.

рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2006 року у справі № 26/709 (головуючий суддя Пінчук В.І., судді Сулім В.В., Шевченко О.Е.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіасервіс»задоволено частково. Зобов'язано Державне казначейство України відшкодувати позивачу 8620428,50 грн. шкоди завданої неправомірними діями посадових осіб прокуратури Київської області, в іншій частині позову -відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року у справі № 26/709 рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2006 року у справі № 26/709 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.01.2007 року у справі № 26/709 постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року у справі № 26/709 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2006 року у справі № 26/709 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду позивачем, на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, були подані уточнення, відповідно до яких розмір шкоди, завданий позивачу, станом на вересень 2004 року складає 6 934 684,23 грн., з яких 6 806 427,78 грн. - вартість паливно-мастильних матеріалів за цінами придбання без врахування ПДВ та транспортних видатків; 104 710,95 грн. транспортних видатків (залізничний тариф) без урахування ПДВ, сплачених позивачем за доставку паливно-мастильних матеріалів, 23545,50 грн. - видатків за простій вагонів без ПДВ, сплачених позивачем з вини працівників правоохоронних органів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2008 року у даній справі з метою визначення вартості вилучених у позивача паливно-мастильних матеріалів було призначено судову експертизу.

Згідно із висновком № 4839 судово-товарознавчої експертизи від 23.09.2009 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, загальна ринкова вартість за оптовими цінами паливно-мастильних матеріалів, які зазначені в позовній заяві ТОВ «Авіасервіс»складає 25 002 724,93 грн.

24.02.2010 року представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої до стягнення з Державного бюджету України заявлено 25 002 724,93 грн. відшкодування збитків, завданих в результаті незаконного вилучення паливно-мастильних матеріалів, в розмірі ринкової вартості таких паливно-мастильних матеріалів на час розгляду даної справи, визначеної висновком судової експертизи від 23.09.2009 року № 4839. Судові витрати позивач просив покласти на прокуратуру Київської області.

рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2010 рок у справі № 26/709-22/42 (головуючий суддя Хрипун О.О., судді Трофименко Т.Ю., Удалова О.Г.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2010 року у справі № 26/709-22/42 рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2010 року у справі № 26/709-22/42 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2010 року у справі № 26/709-22/42 постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2010 року у справі № 26/709-22/42 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2010 року у справі № 26/709-22/42 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 року у справі № 26/709-22/42-30/392 (головуючий суддя Ващенко Т.М., судді Бойко Р.В., Пукшин Л.Г.) позовні вимоги ТОВ «Авіасервіс» до Прокуратури Київської області задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через Державне казначейство України збитки у сумі 25 002 724, 93 грн. Стягнуто з Прокуратури Київської області державне мито у розмірі 1 700, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118, 00 грн. У позові до Державного казначейства України відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 року, рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2012 року у справі № 26/709-22/42-30/392 постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 року у справі № 26/709-22/42-30/392 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 року у справі № 26/709-22/42-30/392 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова мотивована тим, що стягнення вартості вилучених речових доказів у порядку відшкодування шкоди за умов незакритої кримінальної справи є передчасним, а наявність інших підстав судом не перевірялась.

Розпорядженням від 26.01.2012 року справу № 26/709-22/42-30/392 передано для повторного автоматичного розподілу.

За результатами автоматичного розподілу справ, справа № 26/709-22/42-30/392 передана для розгляду судді Дідиченко М.А (головуюча).

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 01.02.2012 року, визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя Дідиченко М.А., судді Івченко А.М. та Спичак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року прийнято справу колегією суддів до провадження, призначено до розгляду на 27.02.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 27.02.2012 року надав суду письмові пояснення та заявив клопотання про заміну відповідача 2 - Державного казначейства України на його правонаступника - Державну казначейську службу України. Зокрема, позивач зазначив, що, відповідно до п. 2 преамбули Указу Президента України «Про Положення про Державну казначейську службу України» № 460/2011 від 13.04.2011 року (460/2011) , Державна казначейська служба України є правонаступником прав та обов'язків Державного казначейства України - урядового органу державного управління, що діяв у системі Міністерства фінансів України.

Відповідно до статті 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

На підставі вищезазначеного, суд задовольнив заявлене позивачем клопотання.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 27.02.2012 року подав письмові пояснення по суті справи.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 27.02.2012 року підтримав клопотання позивача про заміну відповідача 2 його правонаступником та подав письмові пояснення з доказами.

Представники третіх осіб у судове засідання 27.02.2012 року не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2012 року здійснено заміну Державного казначейства України його правонаступником Державною казначейською службою України та відкладено розгляд справи до 19.03.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 19.03.2012 року підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представники відповідачів у судовому засіданні 19.03.2012 року заперечували проти позовних вимог та просили суд у позові відмовити.

Від третьої особи 4 через відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання про участь справи без участі представника ДПІ в Обухівському районі Київської області.

Представники Генеральної прокуратури України та третіх осіб 1,2,3,5 у судове засідання 19.03.2012 року не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Крім того, представник позивача заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою від 19.03.2012 року суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи до 10.04.2012 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 року у зв'язку із хворобою судді Івченко А.М., змінено склад суду, а саме: Дідиченко М.А. (головуючий), Спичак О.М., Ягічева Н.І.

Представник позивача присутній у судовому засіданні 10.04.2012 року підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити з урахуванням заяви про зміну предмету позову, поданої 24.02.2010 року.

Представники відповідачів у судовому засіданні 10.04.2012 року заперечували проти позовних вимог та просили суд у позові відмовити.

Представники Генеральної прокуратури України та третіх осіб у судове засідання 10.04.2012 року черговий раз не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представників Генеральної прокуратури України та третіх осіб суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від третіх осіб та Генеральної прокуратури України не надходило, а, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений процесуальним строком вирішення спору, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників Генеральної прокуратури України та третіх осіб, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, зібраних по справі та поданими сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

31.12.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіасервіс» та Військовою частиною А-1789 було укладено договір № 7/6-Д про надання військовою частиною послуг з приймання, зберігання та відвантаження нафтопродуктів.

Протягом липня-вересня 2004 року позивач придбав у власність окремі види нафтопродуктів, що підтверджується фінансово-господарськими документами, копії яких містяться в матеріалах справи (договори купівлі-продажу, накладні, акти прийому-передачі, платіжні доручення про оплату придбаного товару тощо).

Станом на 28.09.2004 року на складі Військової частини А-1789 зберігались належні позивачу нафтопродукти загальною кількістю 3 868 402 літри (2 877 922,4 кг), в тому числі: бензин А-95 кількістю 267 260 л.; бензин А-92 кількістю 434 433 л.; бензин А-76 кількістю 996 782 л.; дизельне пальне кількістю 587 413 л.; МТБЕ кількістю 78 273 л.; N-метиланілін технічний кількістю 42 477 л.; компоненти МПА кількістю 290 582 л.; бензин газовий стабільний кількістю 1 171 212 л. Всього зберігалось нафтопродуктів загальною кількістю 3 868 402 л ( 2827922,4 кг).

Протоколом огляду місця події від 28.09.2004 року та висновком криміналістичної експертизи нафтопродуктів № 6614 від 28.10.2004 року, проведеної у кримінальній справі, підтверджується, що було вилучено бензину А-95 -109094 л, бензину А-92 -350664 л, бензину А-76 -76579 л, дизельного пального -589382 л, бензину газового стабільного -1036752 л, МБТЕ -78273 л., N -42477 л, компонентів моторних палив ароматичних -176560 л. Інші вилучені нафтопродукти згідно цього висновку експертизи по параметрах, описаних у ньому, є неякісними.

11.10.2004 року заступником прокурора Обухівського району Київської області було порушено кримінальну справу за фактом здійснення службовими особами TOB «Авіасервіс»службового підроблення та за фактом незаконного виготовлення, зберігання, транспортування та збуту підакцизних товарів, що становлять загрозу для здоров'я людей за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 204 КК України, присвоївши їй № 66-734.

Постановою старшого слідчого прокуратури Обухівського району Київської області від 18.10.2004 року нафтопродукти в кількості 3 868 402 літри, які належали ТОВ «Авіасервіс»та знаходились на орендованому складі у м. Васильків, Київської області були визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів кримінальної справи № 66-734.

Постановою старшого слідчого прокуратури Обухівського району Київської області від 04.11.2004 року речові докази передано на зберігання директору ТОВ «Приватель» ОСОБА_7 для організації подальшого збереження речових доказів; постановою старшого слідчого прокуратури Обухівського району Київської області від 09.11.2004 року про визначення вартості незаконно виготовленої продукції, її реалізації та перерахування коштів до бюджету директору ТОВ «Приватель» ОСОБА_7 було визначено організувати визначення вартості незаконно виготовлених підакцизних товарів, їх переробку та подальшу реалізацію, перерахувавши кошти від реалізації до бюджету; згідно акту опису та оцінки від 19.11.2004 року нафтопродукти в кількості 3 868 402 літри прийнято на відповідальне зберігання директором ТОВ «Приватель»ОСОБА_7

Згідно акту прийому-передачі від 04.11.2004 року та акту опису нафтопродукти в кількості 3868402 літри було прийнято від представника в/ч А-1789 на відповідальне зберігання директором ТОВ «Приватель»ОСОБА_7

У відповідності до звіту про експертну оцінку рідини та суміші нафтопродуктів у кількості 3 868 402 л., наявного в матеріалах справи, ринкова вартість об'єкту оцінки становить 1 947 740, 00 грн.

Відповідно до договору поставки нафтопродуктів № 13/3 від 08.11.2004 року, укладеного між ТОВ «Приватель» та Підприємством «Зевс 2004», та відповідно до акту приймання-передачі від 12.11.2004 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватель» було поставлено Підприємству «Зевс 2004»суміші нафтопродуктів з ознаками токсичності загальною кількістю 2877922,40 кг (3868402,00 літрів) загальною вартістю 1934201,00 грн.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 18.05.2005 року у справі № 5-36-05 за скаргою директора ТОВ «Авіасервіс»та його представника на постанови органів прокуратури про порушення кримінальної справи, та про визначення вартості незаконно виготовлених підакцизних товарів, їх переробку та подальшу реалізацію, та перерахування коштів до бюджету, постанову заступника прокурора Обухівського району Київської області від 11.10.2004 року та слідчого прокуратури Обухівського району від 09.11.2004 року було скасовано. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13.07.2005 року вказану постанову суду було залишено без змін.

Верховний Суд України листом № 5-29п06 від 18.04.2006 повернув без розгляду клопотання Заступника Генерального прокурора України про перегляд в порядку виключного провадження постанови Обухівського районного суду Київської області від 18.05.2005 та ухвали Апеляційного суду Київської області від 13.07.2005 у справі щодо ОСОБА_8

Постановою прокурора Київської області від 07.09.2005 року кримінальну справу № 66-734, порушену за фактами вчинення службовими особами TOB «Авіасервіс» злочинів, передбачених ч. 3 ст. 204 та ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 239 КК України, закрито за відсутністю складу злочину. Пунктом 2 зазначеної постанови було передбачено, що у зв'язку з реалізацією у ході досудового слідства вилучених у TOB «Авіасервіс»паливно-мастильних матеріалів і їх фактичною відсутністю питання про повернення власникам речових доказів вирішити в порядку цивільного судочинства.

Постанову прокурора Київської області від 07.09.2005 року було скасовано постановою старшого прокурора відділу управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Генеральної прокуратури України від 18.10.2005 року.

Постановою прокурора Київської області від 27.10.2005 року кримінальну справу № 66-734, порушену за фактами вчинення службовими особами TOB «Авіасервіс»злочинів, передбачених ч. 3 ст. 204 та ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 239 КК України, закрито за відсутністю складу злочину. Пунктом 2 зазначеної постанови передбачено, що у зв'язку з реалізацією у ході досудового слідства вилучених у TOB "Авіасервіс" паливно-мастильних матеріалів і їх фактичною відсутністю питання про повернення власникам речових доказів вирішити в порядку цивільного судочинства.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2005 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06.04.06., скаргу ОСОБА_8 на постанову прокурора Київської області від 27.10.2005 року про закриття кримінальної справи залишено без задоволення.

Постановою прокурора відділу управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Генеральної прокуратури України від 22.12.2005 року постанову прокурора Київської області від 27.10.2005 року про закриття кримінальної справи № 66-734, порушеної за фактами вчинення службовими особами TOB «Авіасервіс»службового підроблення та незаконного виготовлення, зберігання, транспортування і збуту підакцизних товарів, що становлять загрозу для здоров'я людей та за фактом забруднення землі території складу паливно-мастильних матеріалів Військової частини А-1789 злочинів, передбачених ст. 204, ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 239 КК України, скасовано.

Постановою прокурора відділу управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Генеральної прокуратури України від 26.12.2005 року порушено кримінальну справу стосовно службових осіб TOB «Авіасервіс»директора ОСОБА_8, головного бухгалтера ОСОБА_9, директора нафтобази ОСОБА_10 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України за фактом внесення службовими особами до видаткових та податкових накладних завідомо неправдивих відомостей, складання і видачу завідомо неправдивих документів та за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України.

Також, постановою слідчого в особливо важливих справах прокуратури Київської області від 30.05.2005 року було порушено кримінальну справу за фактом реалізації TOB «Приватель» речових доказів по кримінальній справі № 66-734 - паливно-мастильних матеріалів TOB «Авіасервіс», за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України (кримінальна справа № 47-673).

Слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Черкаської області 19.02.2007 року винесено постанову про закриття кримінальної справи, порушеної стосовно службових осіб ТОВ «Авіасервіс»директора ОСОБА_8, головного бухгалтера ОСОБА_9, директора нафтобази ОСОБА_10 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України за фактом внесення службовими особами до видаткових та податкових накладних завідомо неправдивих відомостей, складання і видачу завідомо неправдивих документів та за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України, та стосовно службових осіб ТОВ «Приватель» за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України, за відсутністю в їх діях складу злочину.

Зазначена вище постанова про закриття кримінальної справи № 47-673 була скасована заступником прокурора Черкаської області постановою від 23.02.2007 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постановою заступника прокурора Черкаської області від 17.01.2011 року було скасовано постанову слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Черкаської області від 22.10.2010 року про закриття кримінальної справи № 47-673 відносно службових осіб ТОВ «Приватель»та ТОВ «Авіасервіс».

Під час розгляду справи Прокуратура Київської області в своїх поясненнях від 19.03.2012 року повідомила, що прокуратурою Черкаської області проводиться досудове слідство у кримінальній справі № 66-734, порушеній за ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 204 КК України за фактом внесення службовими особами ТОВ «Авіасервіс» до видаткових і податкових накладних завідомо неправдивих відомостей та незаконного виготовлення, зберігання та збуту підакцизних товарів, а також у кримінальній справі № 47-673, порушеній за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ТОВ «Приватель» при реалізації речових доказів. Зазначені кримінальні справи об'єднані в одне провадження і об'єднаній справі присвоєно загальний № 47-673. На даний час досудове слідство у справі триває. Збираються дані, допитуються свідки, проводяться оперативно-розшукові заходи направлені на встановлення об'єктивної істини у справі.

Таким чином, на день розгляду справи відсутні докази закінчення слідства по кримінальній справі № 47-673, порушеної за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ТОВ «Приватель»при реалізації речових доказів, за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України та стосовно службових осіб ТОВ «Авіасервіс»за фактом внесення службовими особами вказаного підприємства до видаткових та податкових накладних завідомо неправдивих відомостей, за ознаками злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України та за фактом незаконного виготовлення, зберігання та збуту підакцизних товарів, за ознаками злочину, передбаченого ст. 204 ч. 3 КК України.

Також з письмових пояснень ДПІ в Обухівському районі Київської області від 19.03.2012 року та зібраних по справі доказів, вбачається, що протягом 2004 -2006 років до Державного бюджету від ТОВ «Приватель» надійшло коштів за передане майно, згідно акту опису та оцінки від 19.11.2004 року № 15, у загальній сумі 1 403 792,60 грн. Залишок не перерахованих коштів до Державного бюджету станом на 25.09.2006 року становив 530 408,00 грн. На даний час триває стягнення зазначеної суми заборгованості через органи державної виконавчої служби на підставі рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2006 року та ухвали від 24.07.2007 року.

Крім того, в матеріалах справи наявна постанова слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Черкаської області від 11.04.2006 року (а.с. 96 т. "Додаток 1"), якою було накладено арешт на суміш паливно-мастильних матеріалів в кількості 458 362 літ. ТОВ «Авіасервіс», що зберігається на складі в/ч А-1789 м. Васильків.

Проте, з доданого до справи листа Військової частини А1789 № 533 від 18.06.2007 року, акту прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від 04.11.2004 року та акту передачі майна ТОВ «Авіасервіс» на зберігання директору ТОВ «Приватель» від 08.11.2004 року вбачається вивезення залученою прокуратурою особою (ТОВ «Приватель») всього належного ТОВ «Авіасервіс» майна з військової частини А-1789 та його відсутність на складі військової частини станом на 18.06.2007 року. Дані обставини на день розгляду справи належними доказами не спростовані.

Таким чином, ТОВ «Приватель», згідно акту опису та оцінки від 19.11.2004 року № 15, було передано майно на загальну суму 1 934 201,00 грн.

Втім, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Нормами статті 1176 Цивільного кодексу України врегульовані відносини з відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Приписами ч. 7 ст. 1176 Цивільного кодексу України передбачено, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для притягнення особи до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який включає в себе: протиправну поведінку (дію чи бездіяльність особи); шкоду, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення виключає відповідальність особи у вигляді відшкодування шкоди.

При цьому, ст. 80 КПК України передбачено, що речові докази зберігаються до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи.

Речові докази, які можуть швидко зіпсуватися і які не можуть бути повернуті володільцєві, негайно здаються відповідним державним або кооперативним організаціям для реалізації. Коли потім виникне необхідність у поверненні речових доказів, то організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або сплачують їх вартість по державних цінах, що існують в момент повернення ( ч. 4 ст. 80 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 КПК України, питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи.

Як вбачається з матеріалів справи, постанови слідчого прокуратури Обухівського району від 18.10.2004 року та від 04.11.2004 року про приєднання належних позивачу паливно-мастильних матеріалів в якості речових доказів по кримінальній справі та їх подальшу передачу директору ТОВ «Приватель» ОСОБА_7 на відповідальне зберігання не були оскаржені у встановленому законом порядку, з огляду на що вони є чинними. При цьому, санкція частини 3 статті 204 КК України, інкримінованої посадовим особам ТОВ «Авіасервіс», передбачає вилучення та знищення виготовлених підакцизних товарів (паливно-мастильних матеріалів - речових доказів).

Таким чином, оскільки вищенаведені постанови не скасовані, як незаконні, тому твердження позивача про протиправність або вчинення іншої незаконної дії або бездіяльності чи прийняття незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури на даний час є безпідставним.

Крім того, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог щодо розміру завданих збитків посилається на висновок експерта № 4839 від 23.09.2009 року.

Згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з висновку № 4839 судово-товарознавчої експертизи від 23.09.2009 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, загальна ринкова вартість за оптовими цінами паливно-мастильних матеріалів, які зазначені в позовній заяві ТОВ «Авіасервіс»складає 25 002 724,93 грн. Проте, при визначенні вартості паливно-мастильних матеріалів судовим експертом не були враховані якість, кількість та хімічний склад нафтопродуктів, вилучених у позивача.

Таким чином, висновок № 4839 судово-товарознавчої експертизи від 23.09.2009 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, не може бути визнаний судом як безперечний доказ, що підтверджує розмір збитків, завданих позивачу.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що на час вирішення даного спору триває слідство по кримінальній справі № 47-673, порушеній за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ТОВ «Приватель» при реалізації речових доказів, за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України, та стосовно службових осіб ТОВ «Авіасервіс»за фактом внесення службовими особами вказаного підприємства до видаткових та податкових накладних завідомо неправдивих відомостей, за ознаками злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України та за фактом незаконного виготовлення, зберігання та збуту підакцизних товарів, за ознаками злочину, передбаченого ст. 204 ч. 3 КК України, а також те, що вчинення відповідачами цивільного правопорушення щодо майна позивача не підтверджено належними засобами доказування, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові підлягають віднесенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

дата підписання 17.04.2012 року