Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної ради, м. Херсон

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про заборону використання водного об'єкта

за участю прокурора Кущ В.Г. посв. № 251 від 23.12.2011 р.:

представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - адвокат ОСОБА_2

Прокурор Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної ради (позивач) звернувся до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про заборону використання водного фонду для ведення рибного господарства до оформлення документів на право користування водним об'єктом.

Прокурор позовні вимоги підтримав повному обсязі.

Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не направив свого представника в судове засідання, в попередньому судовому засіданні позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що водокористування він здійснює у відповідності до чинного законодавства, яке регулює правовідносини, які витікають із користування об'єктами водного фонду

Відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду адміністративної справи за якою він оскаржив припис, винесений на підставі акту перевірки дотримання природоохоронного законодавства. Суд відхиляє клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, з урахуванням наступного.

Згідно ч.1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що Необхідною умовою зупинення справи є також встановлення того, що повязана справа знаходиться на розгляді в іншому суду. справи

Справу розглянуто з перервою, що оголошувалась в судовому засіданні 29.03.2012р. до 06.04.2012р.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд

В обґрунтування позову прокурор послався на те, що відповідач в порушення вимог ст. 51 Водного кодексу України використовує частину акваторії водного об'єкту, для рибогосподарських потреб, який знаходиться на земельній ділянці площею 563,7 га на території Голопристанського району, для ведення рибного господарства без укладення відповідного договору на користування водним об'єктом.

Проведеною прокуратурою району перевіркою додержання вимог земельного та водного законодавства на території Голопристанського району встановлено, що розпорядженням № 129 від 21.03.06 голови Голопристанської райдержадміністрації затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 25 років площею 115,5398 га приватному підприємцю ОСОБА_1 для рибогосподарських потреб із земель запасу водного фонду Круглоозерської сільської ради.

На підставі зазначеного розпорядження Голопристанська райдержадміністрація уклала з ПП ОСОБА_1 договір оренди землі, який зареєстровано у Голопристанському відділі філії ДЗК України 14.06.06 за № 4АА002162-04067100005.

Згідно із договором ПП ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку загальною площею 115,5398 га: в тому числі 102,7770 га - землі під водною поверхнею, 12,7628 га - під проїздами та площадками. Цільове призначення наданої в оренду земельної ділянки - здійснення для рибогосподарської діяльності.

Договір на оренду вищевказаного водного об'єкту відповідачем не укладено, що підтверджується листом начальника Херсонського обласного управління водних ресурсів. Однак, незважаючи на це, водний об'єкт відповідачем використовується.

Згідно ст. 1 Водного кодексу України використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Відповідно до ст. 51 ВК України у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам господарювання забороняється. Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Рада міністрів Автономної Республіки Крим і обласні Ради. Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам. Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін. Водокористувачі, яким водний об'єкт (його частина) надано в оренду, можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом. Користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Статтею 4 Водного кодексу України встановлено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані (ч. ч. 1, 2 ст. 85 ВК України).

Статтею 5 вказаного Кодексу передбачено, що до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради (ч. ч. 1, 2 ст. 6 Водного кодексу України).

Відповідно до ст. 24 Водного кодексу України завданням державного обліку вод є встановлення відомостей про кількість та якість вод, а також даних про водокористування, на основі яких здійснюється розподіл води між водокористувачами та розроблюються заходи щодо раціонального використання та охорони вод та відновлення водних ресурсів.

Відповідно до ст. 28 Водного кодексу України державний водний кадастр складається з метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів. Державний кадастр ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань водного господарства, в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку ведення водного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.96 № 413 (413-96-п) , з метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів, складається Державний водний кадастр.

Державний водний кадастр являє собою систематизований звід відомостей про поверхові, підземні, внутрішні морські води та територіальне море (далі-водні об'єкти); обсяги, режим, якість і використання вод (водних об'єктів); водокористувачів (крім вторинних).

Державний водний кадастр складається з трьох розділів: поверхневі води; підземні води; використання вод.

Державний водний кадастр ведеться: Мінприроди за розділом "Поверхневі води"; Держкомприродресурсів за розділом "Підземні води"; Держводгоспом за розділом "Водокористування".

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із огляду на ст. ст. 24, 28 Водного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.96 № 413 (413-96-п) ні прокурор, ні позивач не надали доказу обліку водних об'єктів, які використовує відповідач у водному кадастрі.

Як витікає із ст. 51 Водного кодексу України розпорядження водними об'єктами місцевого значення та укладення договорів оренди водних об'єктів місцевого значення віднесено до компетенції Херсонської обласної ради.

Судом встановлено, що рішенням Херсонської обласної ради № 419 від 29.02.12 затверджено Порядок надання водних об'єктів (їх частини) місцевого значення, розташованих на території області, у тимчасове користування на умовах оренди".

Відповідно до п. 2 Порядку в оренду можуть надаватися водні об'єкти місцевого значення, перелік яких формується Херсонським обласним управлінням водних ресурсів та затверджується Херсонською обласною радою.

Судом встановлено, що на день винесення рішення такого затвердженого переліку не існує. Представник позивача пояснив, що такий перелік не складено, оскільки Порядок був затверджений тільки 29.02.12, тобто за один місяць скласти та затвердити такий перелік позивач ще не встиг. Позивач також пояснив, що раніше чинний Тимчасовий порядок надання водних об'єктів місцевого значення, розташованих на території області у тимчасове користування на умовах оренди, затвердженого рішенням Херсонської облради № 1035 від 02.07.09, в липні 2011 року був скасований радою на виконання протесту обласного прокурора.

Судом встановлено, що прокурор з позовом звернувся до суду 23.02.12, тобто до набуття чинності зазначеного Порядку. Таким чином, на той час не існувало чинного Порядку надання водних об'єктів в оренду по Херсонській області, відповідно не були визначені об'єкти оренди місцевого значення та будь-які вимоги до укладення договору оренди таких об'єктів. У зв'язку з цим суд вважає, що на момент звернення до суду з позовом були порушені права Херсонської обласної ради як органу який забезпечував права власника (функція розпорядження) водних об'єктів місцевого значення. Також і на день винесення рішення у справі, суд вважає, що права позивача не порушені, оскільки через відсутність затвердженого переліку позивач не може довести, що саме штучні ставки, створені відповідачем є об'єктами оренди в розумінні ст. 51 Водного кодексу України.

Судом встановлено, що наказом Держводгоспу України № 41 від 03.06.97 (z0002-98) затверджено Перелік річок та водойм України, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення та зареєстрованого у Мін'юсті України від 06.01.98 № 2/2442.

Згідно зазначеного Переліку інформація про ставки, які використовує відповідач також відсутня.

При таких обставинах суд дійшов до висновку, що прокурором не доведено, що ставки, які використовує відповідач, віднесені до водних об'єктів місцевого значення та є такими, що їх використання можливе тільки за умови укладення договору оренди.

Як передбачено частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами 1, 2 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено судом вище, відповідач використовує земельну ділянку водного фонду на підставі договору оренди, який має державну реєстрацію, не розірваний та не визнаний недійсним у судовому порядку на день розгляду справи

Заборона використання названого водного об'єкту призведе до неправомірного позбавлення відповідача права користування земельною ділянкою на підставі договору оренди, що недопустимо, бо неправомірно обирати спосіб захисту порушеного права за рахунок порушення законного іншого права відповідача чи іншої особи.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що прокурор обрав не належний спосіб захисту, визначивши позовні вимоги як заборону використання водного об'єкту. Аналогічна позиція викладена апеляційною інстанцією та Вищим господарським судом України у господарській справі господарського суду Херсонської області у № 5024/1788/2011.

З огляду на вищевикладене, суд задоволенні позову відмовляє.

Керуючись ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 10.04.2012р.