За позовом Заступника прокурора м. Ялта (96800, АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, 18) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (01113, Україна, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9)

До відповідачів: 1) Лівадійської селищної ради (98655, АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 8); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Шанс Юг» (АР Крим, 98600, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 14); 3) Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (Україна, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (98655, АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, пров. Батуріна, 6)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Федерації незалежних профспілок України (01012, Україна, м. Київ, Майдан Незалежності, 2)

про визнання недійсним рішення та договору, визнання права власності та повернення майна.

Суддя Бєлоглазова І.К.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1., дов. № 342 від 17.08.2011 у справі.

Від першого відповідача не зявився.

Від другого відповідача ОСОБА_2, дов. б/н від 17.01.2012 у справі.

Від третього відповідача ОСОБА_3., дов. №26-03/08 від 26.03.2012 у справі.

Від ДП «Санаторій «Лівадія» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» - ОСОБА_3., дов. № 12-01/07 від 12.01.2012 р. у справі.

Від Федерації незалежних профспілок України не зявився.

Прокурор Куінджи М.О., посв. №12054 до 01.02.2017 .

Обставини справи:

Заступник прокурора м. Ялта, м. Ялта, в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до виконавчого комітету Лівадійської селищної ради, м. Ялта, товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Шанс Юг», м. Ялта, смт. Лівадія та закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Київ, про визнання недійсним рішення виконкому Лівадійської селищної ради №153 від 23.07.2004, на підставі якого закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» отримало свідоцтво про право власності від 18.08.2004 на будівлю комунальної їдальні дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія», а також про визнання недійсним договору від 21.06.2006 купівлі-продажу комунальної їдальні ДП «Санаторій «Лівадія» загальною площею 128,9 кв. м, розташованої за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, пров. Батуріна, 2, укладеного між ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» та товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою «Шанс Юг». Крім того, позивач просить суд визнати право власності на комунальну їдальню ДП «Санаторій «Лівадія» загальною площею 128,9 кв. м, розташовану за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, пров. Батуріна, 2, за державою в особі Фонду майна України, а також зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю Фірму «Шанс Юг» повернути спірне нерухоме майно комунальну їдальню ДП «Санаторій «Лівадія» державі в особі Фонду державного майна України. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним рішенням виконкому Лівадійської селищної ради за закритим акціонерним товариством ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» оформлено право власності на обєкт нерухомого майна ДП Санаторій «Лівадія», а саме: комунальну їдальню за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, пров. Батуріна, 2. На думку прокурора при цьому були порушені інтереси держави в особі Фонду державного майна України, оскільки спірне майно відповідно до Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 №1452-ХІІ (1452-12) та Закону України від 10.09.1991 №1540-ХІІ (1540-12) є державною власністю України. Закрите акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця» створено в 1991 році на майні засновників Федерації профспілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, вкладом Федерації професійних спілок України були основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751234350,00 грн., що становить 92,92% розміру статутного фонду та фактично є державною власністю. Спірним рішенням це не було враховано. У подальшому між закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Шанс Юг» 21.06.2006 було укладено договір купівлі-продажу комунальної їдальні дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» загальною площею 128,9 кв.м., розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, пров. Батуріна, 2. Відповідно до ч. 1 ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України (435-15) даний договір є недійсним. Крім того, посилаючись на ч. 3 ст. 388, ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, просить зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Шанс Юг» повернути комунальну їдальню дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» державі в особі Фонду державного майна України. Також прокурор просить визнати за державою в особі Фонду державного майна України право власності на комунальну їдальню дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» загальною площею 128,9 кв.м., розташовану за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, пров. Батуріна, 2.

Фонд державного майна України повною мірою підтримав позовні вимоги. Позивач звертає увагу на те, що згідно з постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 №2268-ХІІ (2268-12) «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та обєктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР вирішено тимчасово передати Фонду державного майна України. Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 №3943-ХІІ (3943-12) «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення субєктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. Оскільки питання щодо субєктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, то майно таких організацій (в тому числі і санаторію «Лівадія») є державною власністю, і тому неправомірно здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна. Відтак, відсутні законні підстави для реєстрації права власності на відповідне майно за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Згідно ст. 41 Конституції України (254к/96-ВР) та ст. 321 Цивільного кодексу України (435-15) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить виключно власнику. Незаконна реєстрація права власності на державне майно за приватною особою перешкоджає державі як власнику здійснювати свої повноваження. Просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2012 суд за згодою позивача та прокурора замінив неналежного відповідача виконавчий комітет Лівадійської селищної ради (98655, АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 8) на належного відповідача у справі Лівадійську селищну раду (98655, АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 8), розпочавши розгляд даної справи заново.

Відповідач - Лівадійська селищна рада у своєму відзиві на позов від 09.02.2012 проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірне рішення було прийняте селищною радою на виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12-18.06.2003 р. у справі № 2-5/5702-2003 та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.05.2004 р., які закріпили за ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» в особі дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» право власності на спірний обєкт нерухомості, а також просить суд розглядати справу у відсутності представника.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Шанс-Юг» позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що правомірність володіння, користування та розпорядження приватним акціонерним товариством «Укрпрофоздоровниця» спірними будівлями неодноразово встановлювалася судовими рішеннями. Так, Фонд державного майна України звертався до суду з вимогами про визнання недійсними установчих документів акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» з тих підстав, що майно, на якому створене акціонерне товариство, не належало його засновнику Федерації профспілок України, та органом управління цим майном є Фонд державного майна України. Судом було відмовлено у задоволенні позову, виходячи з того, що право профспілок на володіння, користування та розпорядження цим майном є правомірним. Крім того, згідно п. 7 ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України. Ці факти підтверджуються рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 у справі №137/7 та постановою судової палати з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 17.06.1997 №041/ЦА137/7-7/30. Правомірність володіння вказаним майном закритим акціонерним товариством «Укрпрофоздоровниця» встановлена також постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.03.2003 у справі №2-5/5702-2003. З врахуванням цього оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування є законним та обґрунтованим. Крім того, це рішення було прийнято на виконання рішення господарського суду м. Києва від 09.01.2003 у справі №24/739, яке набрало законної сили. Що стосується договору купівлі-продажу нерухомості від 21.06.2006, то при його укладенні були дотримані усі необхідні вимоги, викладені у ст. 203 Цивільного кодексу України (435-15) . З врахування викладеного просить у позові відмовити. Відповідач також звертає увагу на те, що порушені строки для звернення до суду з вказаними вимогами, поважність причин цього не доведено.

Відповідач приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок «Укрпрофоздоровниця» позовні вимоги також не визнає, посилаючись на те, що передача державою майна у відання профспілковим організаціям передбачала передачу його у власність, що підтверджується рішенням Конституційного суду України від 11.11.2004 (v016p710-04) у справі №16-рn/2004. Крім того, на спірне майно не поширюється дія Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 №1540-ХІІ (1540-12) та постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 та від 04.02.1994. Спірне майно було передано Федерацією профспілок України у власність закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» при його створені за актом приймання-передачі від 24.01.1992. Правомірність цих дій підтверджується рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 у справі №137/7, а також висновками науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім..В.М.Корецького НАН України від 15.06.2006, Національної юридичної академії ім.. Я.Мудрого від 03.05.2007. Відповідач вважає безпідставними вимоги щодо визнання недійсними рішення Лівадійської селищної ради №153 від 23.07.2004 та договору купівлі-продажу від 21.06.2006. Крім того, він вважає необґрунтованою вимогу щодо повернення спірного майна Фонду державного майна України, оскільки згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України (435-15) та п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 це можливо тільки стосовно сторони недійсного договору, а Фонд державного майна України не був стороною спірного правочину. Відповідач просить застосувати наслідки пропуску трирічного строку позовної давності при зверненні з даним позовом та відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.01.2012 суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, дочірнє підприємство «Санаторій «Лівадія» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», м. Ялта, смт. Лівадія, та Федерацію незалежних профспілок України, м. Київ.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача дочірнє підприємство «Санаторій «Лівадія» позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що згідно постановою Ради міністрів СССР №369 від 20.03.1956 та наказу Кримського Управління курортів ВЦСПС від 11.04.2956 №106 за актом від 15-19 травня 1956 року санаторій «Лівадія» був переданий профспілками Міністерству охорони здоровя УССР з закріпленою за ним земельною ділянкою,насадженнями, усіма будинками та спорудами, обладнанням, господарським інвентарем і іншим майном та матеріалами, що знаходяться у санаторії за балансом станом на 01.04.1956 (у тому числі з будівлею комунальної їдальні). Згідно з п. 4 акту від 15-19 травня 1956 року будівлі санаторію власні, передані на баланс згідно рішення Ради міністрів СССР від 20.04.1953 за №1095-449с. Відповідно до постанови Ради міністрів СССР №335 від 10.03.1960, постанови Ради міністрів УССР №606 від 23.04.1960 (606-60-п) та акту від 12.04.1960 Міністерство охорони здоровя України повернуло Кримській раді профспілок майно санаторію «Лівадія». Згідно реєстраційного посвідчення Ялтинського бюро технічної інвентаризації від 08.04.1964, записаного в реєстрову книгу під №55, книга 1 стр. 28, майно санаторію «Лівадія» зареєстровано за Кримською обласною радою профспілок. На даний час власником майна дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» є закрите акціонерне товариство (приватне акціонерне товариство) «Укрпрофоздоровниця» (п. 3.11 Статуту дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія»). Враховуючи викладене, власник майна приватне акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця» мав право розпоряджатися будівлею комунальної їдальні шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу. Просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Третя особа - Федерація профспілок України не погоджується з позовними вимогами та вважає, що відповідно до Цивільного кодексу УРСР (1540-06) профспілкові організації розглядалися як самостійні субєкти права власності, які мали право володіти, користуватись та розпоряджатись майном, що належить їм на праві власності. Майно профспілок не відносилось до державної власності. Українська республіканська рада професійних спілок здійснювала свою діяльність межах УРСР, її повноваження поширювались лише на територію цієї республіки. У жовтні 1990 року за рішенням Установчого зїзду професійних спілок України була створена Федерація незалежних професійних спілок України, яка не мала членського статусу профспілок СРСР. 18.11.1990 між ВЦСПС та Федерацією незалежних профспілок України було укладено договір, яким за останньою було закріплено на праві власності майно згідно переліку, до якого ввійшов санаторій «Лівадія».Фондом державного майна України це майно не приймалося та не утримувалося як власником. До того ж, Кабінетом міністрів України 24.09.1991 було прийнято постанову №227 «Про заходи щодо виконання Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», якою у додатку до постанови визначені органи управління СРСР, підприємства, установи та організації, які розташовані на території України і переходять у відання міністерств і відомств України. В зазначеному переліку оскаржуваного майна не міститься. Доказів будівництва комунальної їдальні санаторієм «Лівадія» за дольової участю державних підприємств, організацій, установ, міністерств не надано. Отже, на думку третьої особи, спірне майно ніколи не було обєктом державної власності. Враховуючи викладене, просить у позові відмовити.

Заявлене прокурором клопотання про накладення арешту на комунальну їдальню, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, пров. Батуріна, 2, суд залишив без задоволення, оскільки прокурором не надано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Строк розгляду справи продовжувався відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, третіх осіб та прокурора, суд -

23.07.2004 2- сесія 24-ого скликання Лівадійської селищної ради прийняла рішення №153 «Про оформлення права власності на обєкт нерухомого майна «Комунальна їдальня» за адресою: смт. Лівадія, пров. Батуріна, 2, за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», яким зобовязала Бюро технічної інвентаризації м. Ялта видати свідоцтво про право власності на обєкт нерухомого майна «Комунальну їдальню» санаторія «Лівадія» на імя закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

На виконання цього рішення сесії 18.08.2004 закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було видано відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА №747171, зареєстроване в Бюро технічної інвентаризації в реєстрової книзі 20-д стр. 171 за №741 (т. 1, а.с. 14).

Як встановлено судом, будівля комунальної їдальні 1878 року будівництва, загальною площею 128,9 кв.м., знаходилася на балансі санаторію «Лівадія» та не використовувалася ним за своїм функціональним призначенням. Станом на 15.11.2004 вказана будівля мала знос 100%.

Враховуючи викладене, на підставі відповідного звернення керівника санаторію «Лівадія», на загальних зборах закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» 31.05.2005 було прийнято рішення №8/21.15. «Про відчуження майна закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», яким дозволили продаж будівлі комунальної їдальні, яка розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, пров.. Батуріна, 2, за конкурсом на підставі незалежної оцінки майна. Голові правління було доручено укласти договір купівлі-продажу та підписати акти приймання-передачі зазначеного майна (т. 2, а.с. 18).

На підставі цього рішення та наказу правління закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» №325 від 20.09.2005 дочірнім підприємством «Санаторій «Лівадія» було повернено будівлю комунальної їдальні закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», з отриманням коштів в сумі залишкової балансової вартості обєкта, про що складено акт від 20.06.2006 про повернення майна, що належить на правах власності закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» і було внесено до Статутного фонду дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» (т. 2, а.с. 23).

На виконання прийнятих рішень 21.06.2006 між закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Шанс Юг» було укладено договір купівлі продажу нерухомого майна комунальної їдальні, розташованої за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, пров. Батуріна, 2, загальною площею 128,9 кв.м. (т. 2, а.с. 24).

Згідно виписки з балансової відомості від 21.06.2006 залишкова балансова вартість відчужуваного нерухомого майна становила 10277,84 грн. (п. 6 договору).

Згідно з висновком субєкта оціночної діяльності СП «Увекон» ринкова вартість нерухомого майна без ПДВ станом на 30.04.2006 становила 280432,00 грн. (п. 7 договору).

Продаж нерухомого майна було здійснено за ціною 380365,66 грн., в тому числі ПДВ 63 394,28 грн. В дану суму увійшли додаткові витрати, повязані з підготовкою нерухомого майна до продажу, в сумі 10195,42 грн., в тому числі ПДВ 1699,24 грн. (п. 8 договору).

Договір був посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу та пройшов державну реєстрацію за №1431, а також повністю виконаний сторонами, про що свідчать платіжні доручення №27 від 03.07.2006 та акт приймання-передачі нерухомого майна від 27.06.2006.

У позові, що розглядається, прокурор в інтересах держави в особі Фонду державного майна України просить визнати недійсними рішення Лівадійської селищної ради №153 від 23.07.2004 та договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.06.2006, посилаючись на те, що комунальна їдальня як і все майно лікувально-оздоровчих закладів профспілок, є власністю держави, а тому відчуження державного майна відбулося всупереч волі власника та з порушенням норм чинного законодавства. При цьому прокурором заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності з посиланням на те, що про наявність спірного рішення та договору йому стало відомо під час проведення перевірки у листопаді 2011 року. З врахуванням обставин справи суд визнає причину пропуску строку поважною та вважає за можливе поновити строк позовної давності.

Розглянув матеріали, зібрані у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 Розяснень Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.2000 (v5_35800-00) підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав і охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі.

Позивач вважає, що оскарженим рішенням порушені вимоги ст. 41 Конституції України (254к/96-ВР) , ст..ст. 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, які гарантують непорушність його прав як власника.

Але у спірному рішенні Лівадійської селищної ради не йде мова ані про відчуження обєктів нерухомого майна, які належали державі, ані про визнання права власності на ці обєкти за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Це рішення стосується лише оформлення права власності на обєкт нерухомого майна «комунальна їдальня», який знаходився на балансі санаторію «Лівадія», за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Більш того, це рішення було прийнято у відповідності з рішенням господарського суду м. Києва від 09.01.2003 у справі №24/739, яким виконавчий комітет Лівадійської селищної ради було зобовязано видати правовстановлюючий документ на право власності за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на обєкти нерухомого майна санаторію «Лівадія», у тому числі комунальну їдальню. При цьому рішенням суду було встановлено, що на підставі акту приймання санаторіїв та будинків відпочинку від Міністерства охорони здоровя УРСР від 11.04.1960 у відповідності з постановою Ради міністрів СРСР від 10.03.1960 №335 обєкти нерухомого майна санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств були передані Кримській обласній раді профспілок. Згідно постанови Президії ради федерації незалежних профспілок України від 22.11.1991 №П-11-1 на базі санаторно-курортних установ та організацій Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок було створено акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Актом від 24.01.1992 Федерація незалежних профспілок України передала закритому акціонерному товариству «Укрпрофоздоровниця» у статутний фонд майно територіальних санаторно-курортних закладів профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобних допоміжних обєктів. Суд зазначив, що акт приймання-передачі майна від 24.01.24.01.1992 є самостійною цивільно-правовою угодою, за формою і змістом відповідає законодавству України і може бути визнаний недійсним тільки за рішенням суду.

Вказане рішення суду набуло законної сили. Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвала, постанова господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (606-14) .

Отже, здійснення заходів, у тому числі прийняття рішення щодо оформлення права власності на вказане в судовому рішенні майно, у тому числі комунальну їдальню, за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було обовязком відповідача. Невідповідність оскарженого рішення вимогам чинного законодавства судом не вбачається.

Однією з позовних вимог є також визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна комунальної їдальні, розташованої за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, пров. Батуріна, 2, загальною площею 128,9 кв.м. У позовній заяві вказується, що спірне майно належить державі, та приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» не мало права на його відчуження.

Відповідно до ч. 1ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, на яку посилається прокурор, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Судом встановлено, що право власності на комунальну їдальню послідовно визнавалося судами за закритим акціонерним товариством «Укрпрофоздоровниця». Це вбачається з вищевказаного рішення господарського суду м. Києва від 09.01.2003 у справі №24/739, а також з постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.10.2003 у справі №2-5/5702-2003, які набрали законної сили та копії яких долучені до матеріалів справи (т. 2, а.с. 98-101, т. 3, а.с. 42-44). Висновки судів не оспорені та не спростовані позивачем ані на час укладення договору купівлі-продажу спірного майна, ані на час розгляду даної справи. Отже, на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу комунальної їдальні право власності на цей обєкт було визнано за продавцем та ніким не оспорювалося.

Договір укладено з дотриманням всіх вимог чинного законодавства, його було засвідчено нотаріусом та зареєстровано у державному реєстрі.

П. 1 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 №02-5/111 (v_111800-99) «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними» передбачено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивачем не доведена наявність обставин, що свідчать про недійсність угоди, при укладенні договору від 21.06.2006.

Тому суд не знаходить підстав для визнання цього договору таким, що суперечить закону.

Вказаний договір був повністю виконаний сторонами: майно передано продавцем закритим акціонерним товариством «Укрпрофоздоровниця» покупцю товариству з обмеженою відповідальністю «Фірмі «Шанс Юг» за актом приймання-передачі від 27.06.2006 (т. 1, а.с. 10) та повністю оплачено покупцем шляхом перерахування вказаної в договорі суми (т. 3, а.с.51).

На підставі договору купівлі-продажу право власності на комунальну їдальню за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, пров. Батуріна, 2, 07.10.2006 було зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою «Шанс Юг», номер запису 741 в книзі 20-д стр. 171 (т. 1, а.с. 14).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України (435-15) право власності є непорушним.

Згідно ст. 41 Конституції України (254к/96-ВР) право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності набуття права власності на певне майно. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу від 21.06.2006, на підставі якого товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Шанс Юг» набуло право власності на обєкт «комунальна їдальня», не визнано недійсним, закон не містить заборони на набуття права приватної власності на майно такого виду, приймаючи до уваги приписи наведених вище норм закону, суд не знаходить підстав для визнання неправомірним набуття права власності на спірний обєкт товариством з обмеженою відповідальністю фірми «Шанс Юг» та визнання права власності на цей обєкт за державою в особі Фонду державного майна України.

Що стосується вимоги про повернення нерухомого майна (комунальної їдальні) державі в особі Фонду державного майна України, то в цієї частині позов також не підлягає задоволенню.

Позовні вимоги в цієї частині обґрунтовані тим, що відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України (435-15) особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Крім того, прокурор посилається на ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України, згідно якої майно, що було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, може бути витребувано власником від добросовісного набувача.

Як встановлено судом, товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Шанс Юг» набула спірне майно (комунальну їдальню) не безвідплатно, а шляхом купівлі-продажу за ціною 380365,66 грн., яка була повністю сплачена на підставі договору від 21.06.2006 платіжним дорученням №27 від 03.07.2006. Тому посилання на ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України суд вважає хибним.

Суд не може погодитись і з твердженням позивача про безпідставне набуття товариством з обмеженою відповідальністю «Шанс Юг» спірного майна. Укладений між товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Шанс Юг» та закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» договір купівлі-продажу від 21.06.2006 відповідає діючому законодавству, є чинним та є належною правовою підставою набуття відповідачем спірного майна. В той же час право власності на це майно позивачем не підтверджено. Отже, законні підстави для повернення комунальної їдальні позивачу відсутні.

Заявлене відповідачем приватним акціонерним товариством «Укрпрофоздоровниця» клопотання про призначення судової експертизи суд залишив без задоволення, як необгрунтоване.

У судовому засіданні 05.04.2012 оголошена вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Повний текст рішення складено та підписано 09.04.2012.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

У задоволенні позовних вимог заступника прокурора м. Ялта, в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ, до Лівадійської селищної ради, смт. Лівадія, товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс-Юг», смт. Лівадія, та закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Київ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», смт. Лівадія, та Федерації незалежних профспілок України, м. Київ, про визнання недійсним рішення та договору, визнання права власності та повернення майна, відмовити.